Ігнацій також Ігнаци Ігнатій Еварист Дашинський пол Ignacy Ewaryst Daszyński 26 жовтня 1866 Збараж Королівство Галичини

Ігнацій (також Ігнаци, Ігнатій) Еварист Дашинський (пол. Ignacy Ewaryst Daszyński, 26 жовтня 1866, Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 31 жовтня 1935, с. Бистра, ґміна Вільковиці, Польська Республіка) — польський публіцист, громадський діяч, політик. Навчався у Станиславівській гімназії, Ягайлонському, Цюріхському університетах. Посол до Райхсрату Австро-Угорщини у 1897—1918 роках. Голова Польської соціал-демократичної партії; редактор партійних газет «Праця», «Робітник» у Львові. З 6 листопада 1918 року прем'єр відновленої Польщі.. Автор публіцистичних, історичних статей, книг.

Ігнацій Дашинський
пол. Daszyński Ignacy

Прапор

1-й прем'єр-міністр Тимчасового Народного Уряду Польської Республіки

6 листопада 1918 — 14 листопада 1918

Попередник:

Владислав Вроблевський як прем'єр-міністр Королівства Польща

Спадкоємець:

Станіслав Август Тугутт

Прапор

2-й віце-прем'єр-міністр Уряду Польської Республіки

24 липня 1920 — 21 січня 1921

Попередник:

Спадкоємець:

Прапор

Віце-маршалок Сейму Польщі

1922 — 1927

Попередник:

Спадкоємець:

Прапор

3-й Маршалок Сейму Польщі

1928 — 1930

Народження:

26 жовтня 1866
Збараж, Королівство Галичини та Володимирії,

Австро-Угорщина

Смерть:

31 жовтня 1936
с. Бистра, ґміна Вільковиці,

Поховання:

Національність:

Країна:

Освіта:

Ягеллонський університет і ^d

Партія:

Польська соціалістична партія

Шлюб:

^d і ^d

Діти:

Адам Пручнік

Автограф:

Нагороди:

Академічний Орден

Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки

Майбутній політик народився у 1866 році у Збаражі, в родині австрійського чиновника. Після смерті батька у 1875 році багатодітна родина (п'ятеро дітей) переселяється до Станиславова. Невдовзі після переїзду Ігнацій записався до місцевої гімназії. Під впливом старшого брата-соціаліста Фелікса Дашинського Ігнацій починає займатися конспіративною партійною діяльністю. У 1880 році під час вшанування могили повстанця Гославського, він розкидав по цвинтарю листівки з антиурядовим політичним віршем, що написав його старший брат.

За це Фелікса Дашинського кинули до станиславівської в'язниці, а 14-літнього Ігнація викликали на допити до суду. Невдовзі обох братів виправдали.

Після виправдання брати засновують підпільний гурток, який збирався у підземеллях старої цегельні за містом. Там молоді люди, яких нараховувалось близько 30 осіб, читали заборонену літературу, фехтували тощо. Один з членів гуртка виявився штатним провокатором і доніс на братів у поліцію. Ігнація Дашинського було виключено з гімназії.

Політична діяльність

Обрання в парламент

Після виключення з гімназії та декількох років роботи канцеляристом адвокатської контори, дописувачем газет Дашинський вступає в університет. Пізніше Ігнацій Дашинський повертається до Галичини, і в 1891 році засновує у Львові соціалістичну партію. Навчаючись у Львівському університеті, він заприятелював із Франком і Дзвонковським.

У 1897 році відбулися вибори до австрійського парламенту — рейхсрату. Дашинський виставив свою кандидатуру та виграв, набравши 75 % голосів. За нього голосували студенти, робітники та євреї. Таким чином Ігнацій став наймолодшим депутатом парламенту.

Перша світова війна

На початку Першої світової війни Дашинський виступав з австрійських позицій та закликав «вбити ніж у спину стікаючої кров'ю Франції». Коли ж стало зрозуміло, що перемога залишиться за Антантою, Ігнацій боротися з Габсбургами. У часи існування Королівства Польща виступає проти нього. Коли розпалася Австро-Угорська імперія Дашинський формує самопроголошений Тимчасовий Уряд Польської Народної Республіки. Столицею цього державного утворення було місто Люблін, тому паралельно вживалась назва «Люблінська республіка».

Незалежна Польща

7 листопада 1918 року Дашинський призначає себе прем'єр-міністром. Його уряд проголосив восьмигодинний робочій день, задекларував націоналізацію копалень і великих земельних володінь. Відчувався гострий брак готівки, що погрожувало перейти у системну кризу. Дашинський звернувся за багатомільйонною позичкою до люблінських банкірів, проте ті відмовили.

У цей же час у Варшаві формувався польський уряд Юзефа Пілсудського. Дашинський приєднався до Пілсудського. Таким чином, саме Дашинський став першим прем'єром Другої Речі Посполитої, щоправда, невдовзі подав у відставку.

Робота у Сеймі

Після початку польсько-більшовицької війни, Дашинський закликав до якнайшвидшого укладення миру. Він належав до противників створення Ради державної оборони, охарактеризувавши його як противагу Сейму. Однак, 24 липня 1920 року Дашинський вступив в уряд національної оборони, на посаду заступника прем'єр-міністра. Вже 15 грудня 1920 року подає у відставку через незгоду з офіційною зовнішньо-політичною позицією.

Після відставки з уряду Дашинський починає роботу щодо написання нової Конституції. Конституція була прийнята 17 березня 1921 року.

Після прийняття Конституції Дашинський продовжив політичну діяльність депутатом польського сейму. Спочатку він підтримувавЮзефа Пілсудського, а потім перейшов до лав опозиції. Саме як опозиційного політика його у 1928 році обрали маршалком (спікером) парламенту.

Під час парламентської та бюдетної кризи, що спалахнула між депутатами і військовим міністром Пілсудським на фоні збільшення державних асигнувань на оборону він вступив у черговий конфлікт з останнім. У парламент прийшов сам Пілсудський в оточенні сотні озброєних офіцерів. Дашинський відмовився розпочинати засідання сейму, поки військові не підуть геть.

Смерть

Помер 31 жовтня 1935. В день похорон на всіх підприємствах Польщі на п'ять хвилин було призупинено роботу.

Примітки

Дашинський Ігнатій [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — .
В. Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів: Світ, 1996. — С. 181. — .
В. Ханас. Дашинський Ігнатій… С. 468

Джерела та література

Ханас В. Дашинський Ігнатій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 468. — .
Ясіновський Ю. П. Дашинський Ігнаци [ 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 294. — .
Ігнатій Дашинський. Щоденники. Т. І. Краків, 1925.
Ігнатій Дашинський країни, демократії та парламентаризму. — Варшава : Сеймове видавництво, 1997. — С. 13. — .
Валентина Najdus. Ігнатій Дашинський 1866—1936. — Варшава : Читачі, 1988. — С. 532.
М. Smogorzewska Список депутатів і сенаторів Республіки Польщі 1919—1939 рр. Біографічний словник. Т. I : А — Д. — Варшава : Сеймове видавництво, 1998. (пол.)

Посилання

Дашинський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

[1] Дашинський Ігнатій [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — .

[2] В. Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів: Світ, 1996. — С. 181. — .

[3] В. Ханас. Дашинський Ігнатій… С. 468