Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Італійська монархія або Монархія Італії (італ. Monarchia Italiana) - система правління в Об'єднаній Італії, під час якої спадковий монарх був сувереном та правителем Королівства Італія з 1861 по 1946 рік.
| Монархія Італії | |
|---|---|
| Monarchia italiana | |
 | |
 | |
| Подробиці | |
| Стиль | Ваша Величність |
| Перший монарх | Віктор Емануїл II |
| Останній монарх | Умберто II |
| Утворення | 17 березня 1861 |
| Скасування | 12 червня 1946 |
| Резиденці | , Мілан Квіринальський палац, Рим |
| Призначає | Спадкова монархія |
| Претендент(и) |
|
Історія
Титул "король Італії" вперше виникає в часи занепаду Римської імперії. Після походів союзу племен гунів, антів, герулів, скірів та інших під проводом Аттіли, імператором Західної Римської імперії стає син соратника Аттіли Ореста - Ромул Август.
476 р. інший вождь союзу Причорноморських племен Одоакр скинув останнього імператора Заходу Ромула Августа та був проголошений Dux Italiae ("князем Італії") правлячим імператором Східної Римської імперії Зеноном. Пізніше племена федерати (в тому числі скіри і герули), а також великий сегмент легіонерів римської армії проголосили Одоакра Rex Italiae ("королем Італії").
493 року остґотський вождь Теодоріх напав на країну, вбив Одоакра, а нові ґотські правителі з династії Амалів стали королями Італії. Остґотське правління закінчилося коли Італія була відвойована Східною Римською імперією в 552 році.
568 року лангобарди увійшли на півострів і створили варварське королівство в опозиції до Імперії, встановивши свою владу над більшою частиною Італії, за винятком Равеннського екзархату, князівств Риму, Венеції, Неаполя та деяких найпівденніших частин Апеннін.
У 8 столітті послаблення позицій Східної Римської імперії на півострові дозволило лангобардам захопити римські анклави на півночі Італії. Однак у 774 р. франки під керівництвом Карла Великого, перемогли лангобардів, вбили їх короля, та присвоїли собі титул "король лангобардів".
887 року, після смерті імператора Карла III Товстого, в Італії почався період міжусобних воєн - т.з. "Феодальна Анархія" (888–962), коли ціла низка королів намагалися утвердитися як незалежні італійські монархи. У цей період було введено титул Rex Italicorum («король італійців» або «король італиків»).
Після розпаду франкської імперії імператор Оттон I приєднав Італію до Священної Римської імперії і продовжував використовувати титул Rex Italicorum в своїй титулатурі. Останнім, хто використав цей титул, був Генріх II (1004–1024). Наступні імператори Священної Римської імперії вже використовували титул "король Італії", аж до Карла V Габсбурґа (1558). Спочатку імператорів коронували в Павії, пізніше Мілані, а Карла коронували в Болоньї.
Карл V був останнім імператором, який був коронований королем Італії або офіційно використовував цей титул. Габсбурзькі імператори претендували на італійську корону до 1801 року. Священна Римська імперія продовжувала вважати італійські території своїми аж до її скасування в 1806 році.
1805 року Наполеон I був увінчаний Залізною короною Ломбардії в Міланському катедральному соборі та проголошений королем Італії. Наступного року імператор Священної Римської імперії Франциск II зрікся свого імператорського та італійського королівського титулу.
З моменту повалення Наполеона I (1814) до Об'єднання Італії (1861) не було жодного монарха, який би претендував на загальноіталійський титул. Рісорджименто успішно створив на всьому півострові єдину державу під правління Савойської династії, об'єднавши королівства Сардинії, Обох Сицилій та дрібніші королівства й князівства, утворивши нове Королівство Італії.
Монархія була скасована та замінена Італійською республікою внаслідок проведення конституційного референдуму 2 червня 1946 року, після Другої світової війни. Італійська монархія офіційно припинила своє існування 12 червня 1946 року, а Умберто II залишив країну.
Титул
До моменту скасування монархії в 1946 році повний титул королів Італійського королівства (1861–1946) був:
[Ім'я], Милістю Божою та з Волі Нації, король Італії, король Сардинії, король Кіпру, Єрусалиму, Вірменії, князь Савойський, граф Моріени, маркіз (Священної Римської імперії) в Італії; Князь П'ємонту, Каріньяно, Онельї, Пойріно, Тріно; Князь і Вічний вікарій Священної Римської імперії; Принц Карманьоли, Монмелліан з Арбіном і Франсіном, Князь-Бальї князівства Аоста, принц К'єрі, Дронеро, Кресчентіно, Ріва-ді-К'єрі і Банна, Буска, Бене, Бюстгальтер, князь Генуї, Монферрат, Аоста, князь Шабла, Женевуа, герцог П'яченци, маркіз Салуццо (Салюс), Іврея, Суза, Маро, Орістано, Чезана, Савона, Тарантасія, Боргоманеро та Куреджіо, Казель, Ріволі, П'янецца, Говоне, Салусола, Ракконіджі над Тегероною, Мігтуню Кавалермаджоре, Марен, Модан і Ланслебург, Ліворно Феррарі, Сантья, Агльє, Кенталло і Демонте, Десана, Гемме, Вігоне, Граф Баржі, Віллафранка, Гіневра, Ніцца, Тенда, Ромонт, Асті, Олессандрії, Гоцеано, Новари, Боббіо, Суассон, Сант'Антіоко, Полленцо, Роккабруни, Трікерро, Байро, Озеня, делле Апертоле, барон Во і Фаучіньї, лорд Верчеллі, Пінероло, Ломелліна, Валле-Сезія, маркіз Чеви, Оверлорд Монако, Рокабруна та одинадцять дванадцятих Ментона, Благородний Патрицій Венеції, Патрицій Феррари.
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Італійська монархія |
- Romeo R., Momenti e problemi della Restaurazione nel Regno delle Due Sicilie (1815-1820), in «Mezzogiorno e Sicilia nel Risorgimento», Napoli 1963,
- Colletta, Pietro (1858). History of the Kingdom of Naples 1734-1825.
- Nohlen, D & Stöver, P (2010) Elections in Europe: A data handbook, p1047
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Italijska monarhiya abo Monarhiya Italiyi ital Monarchia Italiana sistema pravlinnya v Ob yednanij Italiyi pid chas yakoyi spadkovij monarh buv suverenom ta pravitelem Korolivstva Italiya z 1861 po 1946 rik Monarhiya ItaliyiMonarchia italianaUmberto IIPodrobiciStilVasha VelichnistPershij monarhViktor Emanuyil IIOstannij monarhUmberto IIUtvorennya17 bereznya 1861Skasuvannya12 chervnya 1946Rezidenci Milan Kvirinalskij palac RimPriznachayeSpadkova monarhiyaPretendent i Vitorio Emanuyil Savojskij Amedeo Savojya AostskijIstoriyaTitul korol Italiyi vpershe vinikaye v chasi zanepadu Rimskoyi imperiyi Pislya pohodiv soyuzu plemen guniv antiv geruliv skiriv ta inshih pid provodom Attili imperatorom Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi staye sin soratnika Attili Oresta Romul Avgust 476 r inshij vozhd soyuzu Prichornomorskih plemen Odoakr skinuv ostannogo imperatora Zahodu Romula Avgusta ta buv progoloshenij Dux Italiae knyazem Italiyi pravlyachim imperatorom Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Zenonom Piznishe plemena federati v tomu chisli skiri i geruli a takozh velikij segment legioneriv rimskoyi armiyi progolosili Odoakra Rex Italiae korolem Italiyi 493 roku ostgotskij vozhd Teodorih napav na krayinu vbiv Odoakra a novi gotski praviteli z dinastiyi Amaliv stali korolyami Italiyi Ostgotske pravlinnya zakinchilosya koli Italiya bula vidvojovana Shidnoyu Rimskoyu imperiyeyu v 552 roci 568 roku langobardi uvijshli na pivostriv i stvorili varvarske korolivstvo v opoziciyi do Imperiyi vstanovivshi svoyu vladu nad bilshoyu chastinoyu Italiyi za vinyatkom Ravennskogo ekzarhatu knyazivstv Rimu Veneciyi Neapolya ta deyakih najpivdennishih chastin Apennin U 8 stolitti poslablennya pozicij Shidnoyi Rimskoyi imperiyi na pivostrovi dozvolilo langobardam zahopiti rimski anklavi na pivnochi Italiyi Odnak u 774 r franki pid kerivnictvom Karla Velikogo peremogli langobardiv vbili yih korolya ta prisvoyili sobi titul korol langobardiv 887 roku pislya smerti imperatora Karla III Tovstogo v Italiyi pochavsya period mizhusobnih voyen t z Feodalna Anarhiya 888 962 koli cila nizka koroliv namagalisya utverditisya yak nezalezhni italijski monarhi U cej period bulo vvedeno titul Rex Italicorum korol italijciv abo korol italikiv Pislya rozpadu frankskoyi imperiyi imperator Otton I priyednav Italiyu do Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi i prodovzhuvav vikoristovuvati titul Rex Italicorum v svoyij titulaturi Ostannim hto vikoristav cej titul buv Genrih II 1004 1024 Nastupni imperatori Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi vzhe vikoristovuvali titul korol Italiyi azh do Karla V Gabsburga 1558 Spochatku imperatoriv koronuvali v Paviyi piznishe Milani a Karla koronuvali v Bolonyi Karl V buv ostannim imperatorom yakij buv koronovanij korolem Italiyi abo oficijno vikoristovuvav cej titul Gabsburzki imperatori pretenduvali na italijsku koronu do 1801 roku Svyashenna Rimska imperiya prodovzhuvala vvazhati italijski teritoriyi svoyimi azh do yiyi skasuvannya v 1806 roci 1805 roku Napoleon I buv uvinchanij Zaliznoyu koronoyu Lombardiyi v Milanskomu katedralnomu sobori ta progoloshenij korolem Italiyi Nastupnogo roku imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Francisk II zriksya svogo imperatorskogo ta italijskogo korolivskogo titulu Z momentu povalennya Napoleona I 1814 do Ob yednannya Italiyi 1861 ne bulo zhodnogo monarha yakij bi pretenduvav na zagalnoitalijskij titul Risordzhimento uspishno stvoriv na vsomu pivostrovi yedinu derzhavu pid pravlinnya Savojskoyi dinastiyi ob yednavshi korolivstva Sardiniyi Oboh Sicilij ta dribnishi korolivstva j knyazivstva utvorivshi nove Korolivstvo Italiyi Monarhiya bula skasovana ta zaminena Italijskoyu respublikoyu vnaslidok provedennya konstitucijnogo referendumu 2 chervnya 1946 roku pislya Drugoyi svitovoyi vijni Italijska monarhiya oficijno pripinila svoye isnuvannya 12 chervnya 1946 roku a Umberto II zalishiv krayinu TitulDo momentu skasuvannya monarhiyi v 1946 roci povnij titul koroliv Italijskogo korolivstva 1861 1946 buv Im ya Milistyu Bozhoyu ta z Voli Naciyi korol Italiyi korol Sardiniyi korol Kipru Yerusalimu Virmeniyi knyaz Savojskij graf Morieni markiz Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi v Italiyi Knyaz P yemontu Karinyano Onelyi Pojrino Trino Knyaz i Vichnij vikarij Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Princ Karmanoli Monmellian z Arbinom i Fransinom Knyaz Balyi knyazivstva Aosta princ K yeri Dronero Kreschentino Riva di K yeri i Banna Buska Bene Byustgalter knyaz Genuyi Monferrat Aosta knyaz Shabla Zhenevua gercog P yachenci markiz Salucco Salyus Ivreya Suza Maro Oristano Chezana Savona Tarantasiya Borgomanero ta Kuredzhio Kazel Rivoli P yanecca Govone Salusola Rakkonidzhi nad Tegeronoyu Migtunyu Kavalermadzhore Maren Modan i Lansleburg Livorno Ferrari Santya Aglye Kentallo i Demonte Desana Gemme Vigone Graf Barzhi Villafranka Ginevra Nicca Tenda Romont Asti Olessandriyi Goceano Novari Bobbio Suasson Sant Antioko Pollenco Rokkabruni Trikerro Bajro Ozenya delle Apertole baron Vo i Fauchinyi lord Verchelli Pinerolo Lomellina Valle Seziya markiz Chevi Overlord Monako Rokabruna ta odinadcyat dvanadcyatih Mentona Blagorodnij Patricij Veneciyi Patricij Ferrari DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Italijska monarhiya Romeo R Momenti e problemi della Restaurazione nel Regno delle Due Sicilie 1815 1820 in Mezzogiorno e Sicilia nel Risorgimento Napoli 1963 Colletta Pietro 1858 History of the Kingdom of Naples 1734 1825 Nohlen D amp Stover P 2010 Elections in Europe A data handbook p1047 ISBN 978 3 8329 5609 7