Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка допоможіть додаванням доречних вну

Історія журналістики

Історія журналістики
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або . (листопад 2013)

Істо́рія журналі́стики — це наука про розвиток масовоінформаційної діяльності від зародження до наших днів, включаючи всю множинність явищ (як друкованих, так і електронних органів масової інформації).

Журналі́стика — це професійна діяльність, яка полягає в зборі, переробці й поширенні інформації через засоби масової інформації.

Сам термін «журналістика» походить від французького слова «journal», що означає «щоденник», «журнал». В англійській мові українському слову «журналістика» відповідає «journalism», а в німецькому — «Journalistik».

Корінням журналістика йде до протожурналістики.

Протожурналістика античності

Агора (міська площа) - центр політичного та релігійного життя полісу.

Глашатаї - люди, які оповіщали горожан про головні події.

Софісти - промовці

Логографи - складальщики судових промов (Демосфен)

Публічні написи.

Журналістика Давнього Риму

Журналістика як свої культурно-цивілізаційні передумови має античні, давньогрецькі і давньоримські медійні паростки. Саме слово «журналістика» походить від лат. diurnalis — «щоденний», яке у Давньому Римі було утворено від словосполучення «Acta diurna» («Acta diurna populi Romani») — «Щоденні події» — першої європейської газети. «Acta diurna» (оригінал) були покритими білим гіпсом дошками, які щоденно вивішувалися для ознайомлення на римському Форумі. «Щоденні події» містили інформацію не тільки офіційного, але й світського характеру. Крім того, за наказом Цезаря було створено тижневик «Коментаріус рерум новарум» («Записки про нові події»), що мав наклад майже 10,5 тис. примірників — його переписували 300 рабів. «Acta diurna» передували «Acta Senatus» — протоколи засідань римського сенату, але останні були обмеженими у доступі. Гай Юлій Цезар після вступу (59 р. до н. е.) на консульську посаду «першим наказав складати й обнародувати щоденні звіти про зібрання сенату і народу». За форматом були скоріше дайджестом, що інформував про постанови, ухваленні сенатом. Рукописні варіанти розсилалися по провінціях Римської імперії з метою ознайомлення влади на місцях із рішеннями центральної влади. Їх, як й інші документи того часу, розвозили tabellarii — листоноші, долаючи за добу відстань до 50 римських миль або 75 км. Спочатку поширення офіційної інформації у давньому Римі забезпечувалося написами — inscriptions, що розміщувалися на стінах римського Форуму, на яких прикріплювалися спеціальні дошки. Так, стіна колишнього царського палацу — Alba Regia — призначалася для стислих записів про найбільш вагомі події. Про справи повідомлялося за допомогою album — вкритих білим гіпсом дощок. Album, що на ній розміщувалися, відкривалися іменами консулів та суддів, під якими вже й записували офіційну інформацію. Наприкінці року ці дошки переносилися до сховища на римримському Форумі — tabularia, де й зберігалися. Наступник Гая Юлія Цезаря Октавіан Август відмінив звичай публічно повідомляти римлян про політичні події в сенаті та й сама роль сенату стала зменшуватися. Але наступні імператори відродили практику, уведену Цезарем. Утім, «Acta diurna populi Romani» не завжди відігравали тільки позитивну роль, розповсюджуючи інформацію. Збільшення блоку світських новин вартувало життя деяким їх героям. Так, історик Тацит повідомляє, що інформація про витівку сенатора Тразеї, який відмовився вітати імператора Нерона зі смертю його матері, що потрапила до «Щоденних подій», стало причиною його загибелі. Посилаючись саме на газету, недоброзичливці сенатора підбурили імператора проти нього, і той добився згоди римського сенату на страту Тразеї. Між тим, не тільки у Римі стіни будинків заміняли сучасні дошки оголошень, а також античну протогазету. Проведені у Помпеях та Геркуланумі розкопки показали, що і в цих містах потреба в обміні інформацією задовольнялася також настінними написами. Серед них зустрічається і політична агітація: голосувати за того чи іншого на посаду едила; і оголошення, наприклад, про проведення гладіаторських боїв, і послання особистого характеру. Отже, інформацією ділилися і писали, хто на що був гаразд. У Помпеях збереглися і криптограми — потаємні написи ранніх християн.

Збирачі інформації у Давньому Римі

Збирання і розповсюдження інформації було викликане різними причинами: воєнними, політичними, комерційними і просто особистими. Не завжди професія журналіста користувалася повагою. Збором інформації спочатку займалися люди у своїх власних інтересах, їх не наймали, але годувалися вони саме за рахунок чуток, які потім використовували у комерційних цілях. давньогрецьких полісів уважно прислуховувались до всього, що можна було почути в громадських місцях, особливо на агорі, на якій вирувало торговельне, політичне — узагалі публічне життя афінян і коринфян, фіванців і мілетців. Почувши щось корисне для себе, вони могли використати отриману інформацію або порушивши судову справу, або спробувавши шантажувати людину, якій, можливо, було дешевше відкупитися. Інформація у даному випадку існувала в усній формі, у такій же спосіб і розповсюджувалася. У Давньому Римі за послугами зі збору інформації зверталися політичні діячі та поважні особи з метою бути в курсі того, що відбувається у політичному, соціальному і культурному житті міста і країни. Люди, що за плату збирали різноманітну інформацію і повідомляли про все, що відбувалося, свого замовника, називалися operarii — «ремісники», «трудящі». Цицерон називав їх compilations — компіляторами. Багато хто з них був греками, що шукали заробітку. Разом із тим, таких operarii'в не допускали до світських новин, оскільки соціальний статус їх був низьким. Але там, де йшлося про різноманітні міські чутки: скандали, театральні вистави, бої гладіаторів і просто плітки, послуги operarii'в були незамінними. Іншу групу античних «репортерів» складали друзі і клієнти. Будучи римськими громадянами, у тому числі й високого рангу, — тут все залежало від кола, в якому обертався замовник інформації, — вони мали доступ до новин, що циркулювали в кулуарах влади. У Римі І ст. до н. е. збір інформації за плату вже став професією, хоча цим могли займатися і раби, і вільновідпущеники, і клієнти.

Ознаки журналістики Давнього Риму

Переслідувань за розповсюдження недостовірної інформації на той час не існувало, або слід було б вважати, що вся інформація була відповідною дійсності. Важливим напрямом збирання інформації були чутки про родовід людини, її моральні якості, наприклад, про любовні походеньки, особливо з гомосексуальною забарвленістю, про статки та джерела їх походження тощо. Зазвичай таку інформацію людина приховувала, тож і здобути її багато чого було варте. Про використання подібної інформації свідчать промови грецьких і римських ораторів: Лісія, Демосфена, Есхіна, Цицерона, Саллюстія. У цьому плані їм було що сказати про (Лісій), Катиліну, Верреса, Антонія та інших політичних діячів (Цицерон), і одне про одного (крім Лісія, який сам не судився і політичною діяльністю не займався).

Журналістика Давньої Греції

У Давній Греції існувала богиня — покровителька інформації — Чутка або Feme (Fama), в якої було сто вух та сто очей. За Вергілієм, Fama вдень зверху спостерігала за усім, що коїлося у місті, а вночі розносила як вірні, так і брехливі чутки про те, що побачила. Ще одним шляхом передання і поширення інформації були приватні листи, що сприяли формуванню своєрідного античного літературного жанру — epistola (epistula — лист, письмо). Листувалися не тільки римляни: Цицерон і Гай Юлій Цезар, Саллюстій Крісп, але й набагато від них раніше: Демосфен, Епікур і, навіть, Діоген Синопський. У листах повідомлялися не тільки відомості з особистого життя кореспондента, але різноманітні чутки, що або привернули увагу автора листа, або повідомлялися на прохання адресата. Можливо, тому листи давніх греків, що дійшли до нас, і в основному належали філософам, риторам і поетам, тобто інтелігенції того часу, більше відображають особистісні риси авторів, що зосереджені на собі. Епістолярний жанр можна розглядати як зразок античної документальної прози та інформаційного жанру протожурналістики. Найважливіше місце у Стародавній Греції посідали усні форми масової комунікації, складові якої — епічна поезія, міжособистісне й групове спілкування, ораторство, інформування через вигукування оголошень, проведення ритуалів тощо. Деякі науковці вважають, що Давня Греція стала справжньою колискою журналістики, а явища, які виникли у той час, існують і зараз, у XXI ст.

Виникнення журналістики в Давньому Китаї

Початки писемної китайської журналістики більшість учених виводять зі збірки «Весна та осінь» (VII ст. до н. е.). Звичай збирати інформацію в найбільш важливі пори року — весною та восени — мав розповсюджену практику. Крім того, існували офіційні бюлетені (дао), що видавалися правителями у випадках важливих церемоній, тексти наносилися на бронзові вироби. Як вважає дослідник китайської журналістики Г. Сергеев, ці документи (пізніше вони увійдуть до книги «Шуцзін») використовували родові функції журналістики. Такі офіційні повідомлення, копії імператорських декретів стали змістом китайських газет періоду правління (618–907 р. н. е.) — дібао, потім офіційно санкціонованих чжоубао (для всіх), сяобао. Оскільки більшість підданих були неосвічені, то для них спеціально вивішувалися ілюстровані новини. Що ж до цензури, то засобом формування та контролю суспільної думки ще у І ст. до н. е. була «Музична палата» (Юефу), яка вивчала народні пісні, переробляла їх у потрібному напрямку, породивши особливу форму передачі інформації — через музичну епіграму, баладу. Крім того, до функцій «секретаріатів» імператорських урядів входило рецензування офіційних вісників. Традиційність китайського національного менталітету, авторитарність влади гальмували поширення ксилографічного та книгодрукарського досвіду, затримавши незмінними періодичні видання майже до XIX ст.

Журналістика епохи Середньовіччя

Письмове розповсюдження інформації

Панування релігійної ідеології зменшило діапазон публіцистичної творчості, дистанціювало вчену культуру кліриків від народної, переважно усної, культури. Співвідношення народної («фольклорної») та офіційної («вченої») традиції є продовженням проблеми існування усної та писемної культури. Середньовіччя чітко протиставило два регістри культури: високу елітарну та побутову низьку. Поділ суспільства на неосвічених illitterati, idiotae та грамотних, освічених людей відображав специфічну культурну ситуацію: книжна, писемна культура була наче островки серед моря систем усної комунікації та трансляції культурних цінностей. Реальність світу небесного в уяві середньовічної людини поєднувалася з побутовою життєвою практикою, зумовлюючи особливу сакральну та профанну змішаність, або ж просторову «неперервність» (термін Ле Гоффа). На зміну постійно новому циклічному часу античності приходить тривалий, аграрний та церковний час середньовіччя, ознаками якого вчені вважають подієву ненасиченість, строгу підпорядкованість літургійним святам, залежність від економічних і соціальних структур. Ці епохальні подробиці дозволяють пояснити майже повну відсутність інформаційних інституцій: саме розуміння періодичності й точної фіксації часу — необхідних характеристик повідомлення — знаходилося в прямій залежності від соціальної ієрархії. Як і писемність, міра часу була власністю могутніх верхів. Феодально замкнене господарство у середні віки звузило можливості громадських і культурних зв'язків, але не знищило потребу в інформаційному обміні, впровадженні нових типів комунікативних стосунків. Найпоширенішим жанром журналістики були в цей час агіографія та історичні хроніки. Саме вони за своїм призначенням близькі до сучасних газет, оскільки схожими засобами фіксували важливі поточні події, для більшої зацікавленості читачів описували фантастичні чутки і пригоди, суб'єктивно оцінювали своїх героїв. Втім, історіографічні пам'ятки були не єдиними факторами писемного поширення інформації. Якщо сага, літопис повертав читача до минулого, то конкретна сучасність, подробиці жиггя пересічних громадян відбилися в моралізаторських «прикладах» (exempla), у міській політичній пісні, в «покаянних книгах», в інших неофіційних текстах, що створювалися на противагу феодальній пропаганді. Для декого створення таких текстів і їх поширення стали професією (барди, мінезингери, скальди, трубадури, рапсоди, кобзарі, скоморохи, жонглери). Пенітенціалії описували народні забобони, магічні обряди, ворожіння, чаклунство. Ці марновірства, на думку дослідників, були фактами колективної свідомості і поведінки, а участь у масових діях (ритуалах, святах, жертвоприношеннях) сприяли усталеності цих колективів у аграрному суспільстві. Формувалася певна структура літературних дидактичних жанрів. Наприклад, Exempla (XIII ст.) являли собою моралізаторську ілюстрацію проповіді. Складалися навіть збірки таких «прикладів», своєрідні методички для проповідників. Особливе місце в середньовічній публіцистиці займали полемічні трактати про авторитет світської та духовної влади. Суперечка про два мечі не обмежилася жанрами офіційної культури (памфлети Петра Красса, П'єра Дюбуа, юридичні трактати лепетів, епістолярії релігійних діячів), але й вихлюпнулася на вулиці міст, набуваючи гарячих прихильників і серйозних опозиціонерів.

Усне розповсюдження інформації

Усне розповсюдження інформації набувало різних форм відповідно до загального характеру середньовічного мислення. «Усна газета», хоча і в зредукованій формі, пройшла через усе середньовіччя. Наприклад, у Франції існував «громадський гомеродром», до обов'язків якого входило щоденне оповіщення жителів про найважливіші міські новини. Великою популярністю користувалися також жонглери — «ходячі хроніки» свого часу. Цих головних носіїв поетичної творчості до появи у XIII ст. міської поезії в Іспанії називали — хугларами, в Німеччині — шпільманами. До речі, інформаційні функції професії відбилися й на жанрових ознаках деяких форм поезії трубадурів. Так, тенсона виникла з діалогу двох жонглерів — «потішників»; сірвента своєю полемічною стилістикою нагадує середньовічні політичні дискусії. Молитви та проповіді стають головними формами релігійної усної комунікації. Загальнодоступність змісту, використання знайомих образів і порівнянь робить проповідь універсальною, близькою до народу. Проповідь супроводжувалася мандрами й аскезою. Крім того, відлучені за релігійні погляди від монастиря клірики також вдавалися до подорожувань. Лицарі і селяни, прочани і волоцюги, вчені і колоністи, жонглери і школярі, співці і прокажені стають пілігримами Середньовіччя. Особливе місце в цих пересуваннях мали візити королівських і духовних осіб до Візантії, військові та хрестові походи. До того ж, на межі XII–XIV ст. у Західній Європі з'являються заклади на зразок вищої школи. У густозаселених місцях учителі-бакалаври та школярі-спудеї об'єднувались у своєрідні корпорації - прообрази перших університетів. Так, в Італії в 1189 р. виник Болонський університет, у 1224 — Неапольський, у 1303 — Римський. Англійській Оксфордський діяв з XII ст., Кембріджський відкрився у 1202. Паризька Сорбонна почала діяти в 1257 p., а іспанський Сієнський університет — у 1240. Згодом виникли Краківський (Ягеллонський), Віденський, Гейдельберзький, Лейпцізький, Кенігсберзький та інші університети. Поява власне журналістики пов'язана зі зміною феодального принципу локального обмеження. Як вважають дослідники, для виокремлення журналістики в оригінальну форму недостатньо просто налагодження шляхів передачі інформації. Потрібні були розширення комунікаційних зв'язків, технічна і матеріальна готовність до газетного виробництва, створення «соціального замовлення» на періодичну інформацію. Для перших таких спроб характерний своєрідний «персональний» журналізм, коли видавець, збирач новин, автор, редактор поєднуватися в одній особі. Це добре простежується в рукописній періодиці XV–XVI ст.

Європейська журналістика XVII — XIX ст

Німецька журналістика

Середньовічна Німеччина багато в чому була спадкоємицею традицій Римської імперії. Цим зумовлене й тривале панування рукописних видань, які паралельно з друкованими існуватимуть до XVIII ст. Листки-новини і листки-газети — попередники періодичних видань — іменувалися по-різному («aviso», «novo», «Zeddell», але найбільш поширеною була назва «цайтунг». Хоча, як вважають дослідники, слово «газета» у значенні «повідомлення» вживалося в кельнському регіоні ще в 1300 р., але вперше з'явилося в заголовку видання лише в 1502 р. «Newe Zeytung von orient und affgange». Щоб отримувати оперативну інформацію, заможні люди утримували платних кореспондентів у великих торговельних містах.

Вирішальним для розвитку такої «індивідуальної» інформаційної комунікації було геополітичне становище Німеччини. В XIV-XV ст. Італія. Аугсбург, Страсбург, Нюрнберг стають інформаційними і видавничими центрами. Листи-газети стають помітними ознаками цього часу. Реформація продовжує традицію писемної публіцистики різноманітними листівками, зверненнями, промовами, летючими листками. Великі тиражі та неодноразові перевидання творів Мартіна Лютера значно розширюють межі індивідуального спілкування. Проповіді Мюнцера і Меланхтона, «Листи темних людей» Гуттена започатковують традиції політичної журналістики. Масовість і періодичність стають невід'ємними рисами і рукописних газет XVI ст., з появою яких дослідники і пов'язують зародження німецької преси. Причому, підготовка, переписування та розповсюдження цього виду газети тісно пов'язані з діяльністю поштових станцій, осередків інформаційного обміну.

Менш розповсюдженими були так звані «фуггер-газети». Локальний характер їх повідомлень, наявність приватного листування, секретної інформації, цензурний контроль не дали можливості поширитися цьому різновиду рукописної преси. Але їх засновник — банкір і лихвар Якоб Фуггер увійшов в історію і як перший монополіст у торгівлі індульгенціями. Відомий монах , який викликав гнів і обурення Мартіна Лютера, був одним з агентів банкірського дому Фуггерів. Торговельний дім Фуггерів у Лейпцигу мав численні комерційні зв'язки практично з усіма європейськими державами, королівськими дворами і навіть з римською курією. Інформація стала для них звичайним товаром, як і все інше. Торговельні агенти служили кореспондентами, збираючи інформацію ділового, політичного та загального характерів. Ці повідомлення, погруповані і переписані, ставали «газетами» банкірського дому Фуггерів і розповсюджувалися в Європі протягом 1568 і 1605 рр.

Поступовий розвиток ЗМІ відбувався паралельно зі становленням інституту цензури. Університети виконували цензорні функції, а з початку XVI ст. створено окремі цензурні комісії в окремих округах. Складаються переліки заборонених книг, чіткіше формулюються вимоги до видань, установлюються заходи покарання для порушників. Незважаючи на це, Німеччина стала однією з перших країн, де з'явилася друкована газета. Поява першої багатосторінкової газети, що містила суспільно важливу інформацію з усього світу, датується в Німеччині 1605 роком. , книготорговець, засновує у Страсбурзі тижневик «Relation: Aller Furnemmen». У ній містилися новини про всі видатні і визначні події, що відбувалися у Верхній і Нижній Німеччині, Франції, Італії, Шотландії, Англії, Іспанії, Угорщині, Польщі, Молдавії, Туреччині. З 1609 відомі тижневики-«реляції», що виходили в Аусбургу. За своїм змістом це були різні рукописні (потім друковані) видання, де на 4 сторінках на всю площину шпальти містилася суха інформація та повідомлення. Щотижневі періодичні видання ставали дуже популярними і засновувалися в інших містах: 1616 р. — Гамбург, 1617 р. — Берлін, 1620 р. — Магдебург, Нюрнберг, Росток, Брауншвейг, Кельн. До кінця XVII ст. газета завоювала Німеччину. У період з 1609 по 1700 рр. було зафіксовано близько 200 різних періодичних видань. Найактивніше розвивалася преса в саксонських феодальних князівствах, де книги звільнялися від акцизів і пресингу цензури.

Початки німецької журнальної періодики припадають на 1682 р. Тоді професор починає видавати в Лейпцигу латинськомовний журнал «Acta Eruditoritum» («Наукові записки»), який проіснував до 1731 р. Просвітницька преса була представлена такими повчальними виданнями: «Der Vernunfter» («Розумник», 1713–1714), «Die lustige Fama» («Весела звістка», 1718), «Der Freigeist» («Вільнодумець», 1745), «Der Hipochondrist» («Іпохондрик», 1762) тощо. А на 1848 р. припадає поява першого німецького інформаційного агентства. Воно називалося «Telegrafisches korrespondenzbuero (B. Wolff)» («Телеграфне кореспондентське бюро (Б. Вольф*». Його засновник — Бернхард Вольф. На початках новини були тільки біржовими, а потім стали доповнюватися і новинами політичними. Але надалі розвиток журналістики в Німеччині призупинився через економічні та соціально-політичні причини. Натомість перші позиції в Європі завойовує англійський і французький періодичний друк, що виник хоча й дещо пізніше від німецького, але у XVIII ст. обігнав його як за темпами розвитку, так і за рівнем змісту та якістю підготовки представників цієї професії.

Французька журналістика

Французька журналістика з перших своїх кроків якісно відрізнялася як від німецької, так і від англійської періодики своєю змістовністю. Періодичні видання з'явилися у Франції дещо пізніше, ніж у Німеччині та Італії, але щоденне життя цікавило ще перших французьких хронікерів. Елементи журналістики були присутні і в «Газеті паризького буржуа» (1409–1444 рр.), і в «Скандальній хроніці» (1461–1483 рр.), і в «Газеті паризького буржуа» часів (1515–1536 рр.). Винахід друкарського верстата Гутенбергом не залишився непоміченим у Франції. З 1470 року ректор Сорбонни і пріор були захоплені ідеєю створення друкарні при університеті. ЇЇ перша продукція з'явилася в 1475 році.

Неповторним національним явищем французької журналістики були canard. Canard можна назвати французьким журналістським фольклором. Спочатку вони не були самостійною формою публікації. Canard як самостійна форма публікацій, що набула значного поширення в XVI-XVII ст., були брошурами форматом 80 на 125 мм і обсягом 8-16 сторінок. Вони друкувалися на дуже поганому папері з величезною кількістю помилок і, проте, залишалися дуже популярними. Їх продавали біля стін королівського палацу, голосно викрикуючи неймовірні назви, що привертали покупців своєю сенсаційністю. Популярними були релігійні видання.

Відомою є газета «La Gazette», яка отримала назву від данини дрібної срібної монети (gazetta), якою венеційці оплачували свої рукописні «avvisi». Спочатку в «Газетт» друкувалися в основному новини з-за кордону, при цьому велика частина їх бралася з німецьких, італійських і голландських газет. Але поступово з розвитком газети в ній усе більше уваги приділяється внутрішній інформації, а новини з-за кордону вже виходять «з перших рук». «Газетт» залишалася лідером французької преси ще на довгі роки. Навіть першій французькій щоденній газеті «Журналь де Парі», що виникла в 1777 році, важко було з нею конкурувати.

Не сприяли розвитку преси різні цезурні переслідування. У дореволюційній Франції цензурні заборони носили драконівський характер — одна з королівських декларацій (1757) оголошувала смертний вирок «усім, хто буде помічений у складанні та друкуванні творів, де будуть напади на релігію, образа королівської влади чи порушення порядку чи спокою у державі». До Французької революції про незалежну політичну пресу говорити практично неможливо — вона просто не могла існувати за такої цензури.

Політична преса народилася у Франції у 1789 р., коли практично всі політичні партії зрозуміли важливість періодичного друку. Майже всі лідери революції виступали в ролі редакторів власних газет — Мірабо, Марат, Бабеф, Робесп'єр, . Революція 1789 р. зняла всі цензурні заборони щодо друку. Передові газети революції: — «Patriot Franscais» («Патріот Франції»* (1789–1793*. Видавець — ; — «L'Ami du peuple» («Друг народу»* (1789–1793*. Видавець — Жан-Поль Марат.

За часів Наполеона найбільш помітним явищем періоду Імперії варто назвати газети Луї Франсуа Бертена, зокрема «Journal Franscais» («Журнал Франції»), «Eclair» («Блискавка»), остання з яких в 1797 р. закрита, а сам Бертен утік, щоб уникнути арешту. У 1811 р. Наполеон готує постанову про закриття майже всіх газет у Франції. У Парижі їх залишилося лише 4 — «Journal de Paris», «Gazette de France», «Monituer» («Наставник»), «Journal de l'Empire». Після падіння режиму Наполеона у 1814 р. Конституційна хартія відновила свободу слова, яку тут же перекреслив закон від 21 жовтня 1814 р., який вводив цензуру для всіх періодичних видань і творів, обсяг яких не перевищував 20 друкованих листків. Але навіть ці обмеження в порівнянні з антижурналістською політикою Наполеона вважалися послабленнями, і до 1824 р. у Парижі виходило 12 щоденних газет. У період з 1814 по 1830 рр. французький уряд сім разів змінював цензурні правила. У 1835 р. у Парижі Шарлем Луї Гавасом засновано також перше інформаційне агентство «Гавас».

Англійська журналістика

Журналістика в Англії почалася так само, як і в Німеччині та Італії, з рукописних відомостей. Але з'явилися вони на острові дещо пізніше і за походженням були німецькими або голландськими, тобто це переклади англійською мовою європейських листків новин, складених Альдамі, Фуггером чи іншими менш відомими збирачами та розповсюджувачами інформації. До кінця XVI ст. рукописні листки новин, що називалися в Англії «News», витіснили друкарські видання «Ballada of the News» («Балади новин»). Їх можна вважати безпосередніми попередниками англійських газет.

На початку XVII ст. в Англії з'являються друкарські видання періодичного характеру. Перша англійська газета вийшла у Лондоні 21 вересня 1621 р. під назвою «Corante, or Weekly Newes from Italy, Germany, Hungary, Poland, Bogemia, France and the Low Countreys» («Вісті, чи Щотижневі новини з Італії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Богемії, Франції та інших країн»).

Політична ситуація в Англії в 1620-х рр. перешкоджала розвитку незалежного періодичного друку. Тому перші англійські газети з'явилися у вільній від цензурних заборон Голландії. У 1620 р. в Амстердамі публікувалися щотижневі газети, тираж яких швидко розповсюджувався в Англії. Ці видання мали комерційний успіх. Але період домінування голландських газет в Англії тривав недовго.

У листопаді 1641 р. англійці вперше отримали можливість дізнаватися про парламентські новини зі шпальт тижневика Семюеля Пека «The Heads of Several Proceedings In This Present Parliament» («Основні події, що відбуваються у нашому парламенті»). У 40-ві роки періодичність англійських «Меркуріїв» (це слово стає майже синонімом слова «вісник») стабілізується. Політична дискусія переноситься на сторінки газет. Епоха реставрації ще більше ускладнила становище англійської преси. Затверджений Карлом II «Акт про друк» (1662) мав ще жорстокіший характер. У країні знову виходили лише дві газети — «The Intelligencer», «The News». У Англії епохи буржуазної революції засобом ведення політичної дискусії слугували памфлети, а не газети.

З початком XIX ст. спостерігається розквіт періодичного друку: в 1810-ті рр. тільки в Лондоні видавалося понад 30 журналів, а в 1820-ті рр. — вже близько 100. Найбільш популярними та впливовими у сфері культури та суспільно-політичного життя були. Щоквартальний журнал «The Edinburgh Review» заснований у столиці Шотландії Единбурзі в жовтні 1802 р. як орган партії вігів. Він одним із перших почав виплачувати великі гонорари авторам. Головним редактором видання протягом 27 років незмінно залишався Френсіс Джеффрі. Поміркований консерватизм журналу сподобався публіці, а його літературні судження мали великий вплив на письменників та читачів. Подібними були й інші журнали. Так, щоквартальник «The Quarterly Review» заснований у Лондоні як видання консерваторів. Його «хрещеним батьком» став Вальтер Скотт, а першим редактором — публіцист і сатирик . Прославився також критичними оглядами та літературними скандалами.

На межі XVIII-XIX ст. газети в Англії не мали такого впливу на суспільну думку, як журнали. Але саме в цей час з'явилася газета, яку сьогодні вважають синонімом респектабельності британської преси. Її засновником став Джон Волтер, який у 1785 р. почав видавати газету «Universal Daily Register» («Універсальний щоденний журнал»). У 1785 р. видання перейменовано на «The Times», і під цією назвою газета ввійшла в історію світової преси. Тиражі британських газет того часу були невеликими, а тому наклад «The Times» 1795 р. у 4800 примірників вважався рекордним. Як і більшості редакторів, Джону Волтеру через свої публікації не вдалося уникнути переслідування. Восени 1789 р. за статтю, спрямовану проти герцога Йоркського, його засудили до штрафу та тюремного ув'язнення на майже півтора року. Публікації та позиція «Таймсу» відіграли важливу роль при таких подіях, як перша парламентська реформа 1832 р., прийняття закону про емансипацію католиків, скасування хлібних законів у 1846 р.

Російська журналістика

Розвиток Російської імперії XVII-XVIII ст. як у політичній, так і економічній сферах дуже неординарний і специфічний. Росія була відсталою від Європи державою, хоча відбувалися уже певні зміни, реформи, зокрема, за царя Петра І. Перше періодичне видання — газета «Відомості» (1702–1727*) яка саме і відображала протиріччя епохи петровських змін. Газета виходила під безпосереднім наглядом Петра І. «Відомості» подають зразок використання кольорового друку.

Друкувалися до 1711 р. у Москві, потім — у . Ціна за номер — від 2 до 8 грошів, тобто від 1 до 4 копійок. У 1728 р. почали видаватися «Санкт-Петербургские ведомости». З 1728 по 1742 рр. газета мала додаток «Исторические, генеалогические и географические примечания». «Санкт-Петербурзькі відомості» відводили під оголошення 2-3 сторінки, що становило від третини до половини номера.

Остання чверть XVIII ст. — це період інтенсивних пошуків нових ідей та форм у російській журналістиці. З'являються нові типи журналів: театральний — «Российский театр» (1786), літературно-критичний — «Московский журнал» (1791–1792), історичний — «Российский магазин» (1792–1794). Виникають нові типи щотижневиків: критико-бібліографічний — «Санкт-Петербургские ученые ведомости» (1777), медичний — «Санкт-Петербургские врачебные ведомости» (1792–1794). Формується такий різновид періодики, як альманах.

Посилюється увага періодичних видань до літератури, мистецтва, історії, філософії. Журнали та газети все чіткіше визначають свою специфіку у змісті, оформленні, жанрах. Демократично настроєні журналісти активно використовують аналітичні жанри для розповсюдження своїх політичних і філософських ідей. У першій чверті XIX ст. виникло близько 150 нових видань — офіційних і приватних, столичних і периферійних. Цифра більша, ніж за весь попередній період разом. Перевага надавалася журналам. Серед впливових суспільно-політичних видань були журнали «Вестник Европы» (1802–1830) і «Сын Отечества» (1812−1852). Друкувалися тут прогресивно настроєні діячі культури, майбутні декабристи.

Становлення журналістики в інших європейських країнах

Розвиток журналістики в інших європейських країнах проходив під впливом німецької, англійської та французької періодики. Незважаючи на те, що в таких країнах як Італія і Голландія перші спроби періодичного видання новин робилися раніше, ніж в Англії і Франції, регулярні друковані газети з'явилися тут пізніше і журналістика розвивалася повільніше.

Розповсюдження революційних і визвольних ідей в 30-ті — 40-ві рр. XIX ст. в Європі та розвиток журналістики в Італії тісно пов'язані з діяльністю групи «Молода Італія». Це були газети, що видавалися за кордоном і розповсюджувалися нелегально: «Da giovana Italia» (Марсель), «Tribuno» (Лугано), «Italieno» (Париж), «Apostolato popofer» (Лондон). В Італії вони заборонялися і підлягали знищенню. Справжнього активного розвитку журналістика набула тільки із завоюванням незалежності і створенням єдиної республіки зі столицею в Римі. До 1870 р. в цьому місті видавалася тільки одна газета, орган Ватикану «Osservatore Romano». Після 1871 р. кількість газет в Римі і по всій Італії різко зросла.

Становище журналістики в Угорщині, що була, як і Італія, частиною Австро-угорської імперії, було не ліпшим. Перші газети на цій території виходили латинською і німецькою мовами ще на початку XVIII ст. Це, зокрема, «Mercurius Hungarius». Перша газета угорською мовою з'явилася в 1780 р., вона називалася «Magiar Hirmondo». У 1788 р. в Будапешті став виходити «Magiar Mercurius». Друк у цій країні розвивався дуже повільно і також відчув на собі вплив революційних ідей 30-40 рр. XIX ст. Засновником національної журналістики вважається відомий угорський поет і революціонер Лайош Кошут, що почав займатися журналістикою з 1832 р.

Розвиток журналістики в країнах південно-східної Європи (Греція, Югославія, Болгарія) стримувався турецьким пануванням. У самій Туреччині перша газета з'явилася в 30-ті рр. XIX ст. Це був усього лише реєстр декретів і розпоряджень султана, а також опис придворних свят. Справжні турецькі газети з'явилися в 60-ті рр. у Лондоні, їх видавали емігранти (наприклад, Алі Суаві, Кемалн). Вони мали успіх у Туреччині і вплинули позитивно на деякі зміни в країні, особливо у сфері обміну думками. З'являються сатиричні друковані листки «Переконання», «Час», «Правда»; літературні і дитячі журнали «Літературний архів», «Дитяче читання», «Школа». У 70-ті рр. XIX ст., за даними Саламона, в Константинополі виходила 81 газета, 16 з них — турецькою мовою, 1 — арабською, 1 — перською, 1 — німецькою, 1 — англійською, 12 — грецькою, 13 — вірменською, 4 — болгарською, 29 — французькою, 2 — єврейською та іспанською, 1 — італійською. Поразка в російсько-турецькій війні стала початком репресій преси як носія європейської культури. У Туреччині в цей період була запроваджена строга цензура.

На півночі Європи, в скандинавських країнах, журналістика отримала розвиток в основному в XVIII ст., хоча перша шведська газета «Ordinari Post-Zijdender» з'явилася ще в 1645 р. Згодом вона стала офіційним органом королівства. Назва її кілька разів мінялася. Її редакторами були відомі літератори, наприклад, А. Ю. Стріндберг. Дуже поширеною була . Вже в 1770 р. король Крістіаном-VII проголосив свободу друку, межі якої були дещо звужені після Великої французької революції.

Перша газета в Данії почала виходити в Копенгагені в 1663 р. німецькою мовою. З 1666 р. стали друкуватися газети данською мовою. Це «Danske Mercurius» (1666 р.), «Extraordinair Relationes» (1672 р.) та деякі інші. Досить рано з'явилися в Данії і журнали. Перший їх них «Der Fremde» («Чужоземець») теж виходив німецькою мовою. У 50-ті рр. XVIII ст. засновуються журнали національною мовою. Найпопулярнішим був журнал «Мінерва», що виходив в 80-ті — 90-ті рр. Перша норвезька газета заснована в 1763 р., але надалі норвезька журналістика розвивалася вельми слабо. Тільки підйом визвольних ідей супроти культурного впливу Швеції стимулював в 20-ті — 30-ті рр. XIX ст. її розвиток. Журналістика в Україні

Виникнення української журналістики

Журналістика як явище духовної культури виникає на історичному етапі, коли самодостатньою стає потреба суспільства у . Цьому передують передумови: економічні, політичні, технічні, культурні. Отже, сукупність усіх цих чинників сприяла формуванню націй, розвитку нових суспільних відносин, зародженню преси. Перші її зразки виникли у Римі та Венеції — рукописні листки з найсвіжішими інформаційними повідомленнями, що продавалися за дрібну монету «газетту». З часом це слово перейшло у назву. Рукописну газету змінили друкованою, і в Парижі 30 травня 1631 року вийшов її перший примірник, названий «Ля газетт», що мав 4, а невдовзі 8 сторінок. Журнал виник як додаток до газет. Вперше у 1665 р. у Франції було видано «Журналь де Саван» (журнал науковців*. Надалі преса стає звичним для Європи явищем. В Україні склалися свої передумови появи журналістики. Ще в дожурналістський період були закладені писемні та усні традиції публіцистичної творчості (давньоруські літописи, фольклор кобзарів, полемічна література, козацькі літописи, творчість мандрівних дяків, творчість Г.Сковороди. Таким чином, українська журналістика виникла на основі загальноєвропейських чинників та національних традицій.

Перші періодичні видання

Перша газета в Україні з'явилася у Львові. 9 липня 1749 року тут вийшов одноденний листок польською мовою «Kuryer Lwowski». Першою газетою в Україні, що відповідає сьогоднішнім уявленням, стала львівська «Gazette de Leopol» («Львівська газета»), яка щотижнево виходила впродовж 1776 року французькою мовою. Виходила форматом 4 сторінки, не завжди регулярно, вийшло 52 номери. 1783 року німець Іван Фрідріх Шіц почав видавати газету-тижневик польською мовою «Листок галицьких новин», що виходив півроку. З 1784 року він отримав назву «Листок львівських новин», а його власницею стала пані Піллерова, видаючи газету весь рік. З 1786 року вона почала видавати польською та німецькою мовами «Львівські тижневі новини» двічі на тиждень. Польська газета проіснувала рік, а німецька — до 1795 року. У 1796–1811 роках видавалася німецькомовна газета «Львівський цісарсько-королівський привілейований листок для інтелігенції». У Львові вперше почав виходити також журнал. Це був ілюстрований літературно-науковий місячник «Зібрання творів цікавих…», що виходив польською половину 1795 року. Вийшло шість чисел, які помістили матеріали з історії, географії, фізики, виховання, перекладені з тогочасних французьких часописів. У 1811 році починає виходити «Gazeta Lwowska», якій судилося стати найтривалішим періодичним виданням в Україні. Вона існувала до 1939 р. Датою народження журналістики в підросійській Україні є 1812 рік. Тут журналістика виникла в Харкові. Цього року вийшло 12 номерів газети «Харьковский еженедельник». Тираж — 600 примірників. Через три роки у 1815-му у Харкові виникла одразу два журнали — «Харьковский Демокрит» і «Украинский вестник».

Становлення журналістики в Харкові

У 1817 році в Харкові зароджується і фахово-галузева журналістика. Її первістком став журнал «Украинский домовод» — видання для сільського господарства. Вийшло лише два числа під редакцією професора університету . У 1817–1823 роках у Харкові виходила газета «Харьковские известия» — єдина на той час газета в усій підросійській Україні. Почав її видавати український учений, літератор, автор підручників з російської літератури й граматики, професор словесності місцевого університету . Газета виходила щотижнево на чотирьох сторінках. Газета є цікавою пам'яткою журналістики, особливо в перший період існування. Вона мала три розділи: «Повідомлення», «Суміш» та «Об'яви». У 1824 році почав виходити "Украинский журнал"; цей літературно-мистецький, науковий і громадсько-політичний тижневик видавався Харківським університетом. Редактором став , ад'юнкт кафедри історії російської літератури. У першому номері було опубліковано програмне звернення: розвивати літературні смаки сучасників, інформувати про науку і мистецтва, критично оцінювати літературні твори, подавати історичні відомості, статті з багатьох наук. За два роки вийшло 48 номерів. Тираж — 600 примірників. «Украинский журнал» (1824–1826) «увібрав у себе всю складність переддекабристської доби, її духовні і політичні шукання». Багато джерел вказують на те, що «Украинский журнал» був продовжувачем «Украинского вестника», адже традиції зберігалися.

Див. також

Джерела

  • Животко А. Історія української преси. - К., 1999.
  • Срібняк І. Історія журналістики, XVII-XX ст.: [підруч. для студ. ВНЗів]; Передм. Сергій Квіт. – К.: Києво-Могилянська академія, 2013. – 303, [2] с. – 500 пр.– . –
  • Срібняк І. Історія журналістики країн світу (XVII-XX ст.): підруч. для студентів ВНЗів, Держ. установа "Ін-т всесвітньої історії НАН України", Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка; Наук. ред. Т. О. Метельова. – К.: Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка, 2013.– 261 с. – 500 пр. –
  • Срібняк І. Історія журналістики: виникнення та розвиток новинних мас-медіа в країнах Європи, Азії та Північної Америки (XVII-ХХ ст.). Підручник для студентів вищих навчальних закладів / МОН України; ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»; Київський університет імені Бориса Грінченка (2-ге вид., перероб.). – К.: Міжнародний науково-освітній консорціум імені Люсьєна Февра, 2018. – 156 с. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/25608
  • Історія української журналістики. Особистості XIX-XX століть : навч. посіб. / Наталія Миколаївна Сидоренко, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Наук. ред. В. В. Різун. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2012. – 159 с. – 150 пр. –
  • Історія української журналістики : Західноукр. преса першої половини ХХ ст.: структура, проблематика: Навч. посіб. для студ вузів. Кн. 1 / С. Кость. – Л. : ЛНУ ім. І.Франка, 2008. – 264 c. – .
  • Історія української журналістики. Період становлення: від журналістики в Україні до української журналістики / Ігор Леонідович Михайлин. – 3-тє вид. – Харків : Прапор, 2004. – 320 с. – 5000 пр. –
  • Михайлин І. Історія української журналістики. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 720 с.
  • Берков П. Н. История русской журналистики XVIII века. — М.-Л, 1952.
  • Ворошилов В. В. Журналистика: Учебник. — СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 1999. −304 с.
  • Есин Б. И. Русская дореволюционная газета. — М., 1971.
  • Западова. В. Русская журналистика XVIII века. — М., 1964.
  • История мировой журналистики. — М. — Ростов-на-Дону, 2003. — 432 с.
  • История русской журналистики 18-19 вв. // Под ред. Л. П. Громовой. — СПб., 2003.
  • Станько А. И. Становление теоретических знаний о периодической печати в России (XVIII в. — 60-е годы XIX в.*. — Ростов-на-Дону, 1986.

Посилання

  • История мировой журналистики. ВВЕДЕНИЕ [ 10 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  • Історія журналістики | Студентський портал [ 10 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  • Что такое журналистика и как она появилась? [ 10 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  1. Хуглар

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti listopad 2013 Isto riya zhurnali stiki ce nauka pro rozvitok masovoinformacijnoyi diyalnosti vid zarodzhennya do nashih dniv vklyuchayuchi vsyu mnozhinnist yavish yak drukovanih tak i elektronnih organiv masovoyi informaciyi Zhurnali stika ce profesijna diyalnist yaka polyagaye v zbori pererobci j poshirenni informaciyi cherez zasobi masovoyi informaciyi Sam termin zhurnalistika pohodit vid francuzkogo slova journal sho oznachaye shodennik zhurnal V anglijskij movi ukrayinskomu slovu zhurnalistika vidpovidaye journalism a v nimeckomu Journalistik Korinnyam zhurnalistika jde do protozhurnalistiki Protozhurnalistika antichnosti Agora miska plosha centr politichnogo ta religijnogo zhittya polisu Glashatayi lyudi yaki opovishali gorozhan pro golovni podiyi Sofisti promovci Logografi skladalshiki sudovih promov Demosfen Publichni napisi Zhurnalistika Davnogo Rimu Zhurnalistika yak svoyi kulturno civilizacijni peredumovi maye antichni davnogrecki i davnorimski medijni parostki Same slovo zhurnalistika pohodit vid lat diurnalis shodennij yake u Davnomu Rimi bulo utvoreno vid slovospoluchennya Acta diurna Acta diurna populi Romani Shodenni podiyi pershoyi yevropejskoyi gazeti Acta diurna original buli pokritimi bilim gipsom doshkami yaki shodenno vivishuvalisya dlya oznajomlennya na rimskomu Forumi Shodenni podiyi mistili informaciyu ne tilki oficijnogo ale j svitskogo harakteru Krim togo za nakazom Cezarya bulo stvoreno tizhnevik Komentarius rerum novarum Zapiski pro novi podiyi sho mav naklad majzhe 10 5 tis primirnikiv jogo perepisuvali 300 rabiv Acta diurna pereduvali Acta Senatus protokoli zasidan rimskogo senatu ale ostanni buli obmezhenimi u dostupi Gaj Yulij Cezar pislya vstupu 59 r do n e na konsulsku posadu pershim nakazav skladati j obnaroduvati shodenni zviti pro zibrannya senatu i narodu Za formatom buli skorishe dajdzhestom sho informuvav pro postanovi uhvalenni senatom Rukopisni varianti rozsilalisya po provinciyah Rimskoyi imperiyi z metoyu oznajomlennya vladi na miscyah iz rishennyami centralnoyi vladi Yih yak j inshi dokumenti togo chasu rozvozili tabellarii listonoshi dolayuchi za dobu vidstan do 50 rimskih mil abo 75 km Spochatku poshirennya oficijnoyi informaciyi u davnomu Rimi zabezpechuvalosya napisami inscriptions sho rozmishuvalisya na stinah rimskogo Forumu na yakih prikriplyuvalisya specialni doshki Tak stina kolishnogo carskogo palacu Alba Regia priznachalasya dlya stislih zapisiv pro najbilsh vagomi podiyi Pro spravi povidomlyalosya za dopomogoyu album vkritih bilim gipsom doshok Album sho na nij rozmishuvalisya vidkrivalisya imenami konsuliv ta suddiv pid yakimi vzhe j zapisuvali oficijnu informaciyu Naprikinci roku ci doshki perenosilisya do shovisha na rimrimskomu Forumi tabularia de j zberigalisya Nastupnik Gaya Yuliya Cezarya Oktavian Avgust vidminiv zvichaj publichno povidomlyati rimlyan pro politichni podiyi v senati ta j sama rol senatu stala zmenshuvatisya Ale nastupni imperatori vidrodili praktiku uvedenu Cezarem Utim Acta diurna populi Romani ne zavzhdi vidigravali tilki pozitivnu rol rozpovsyudzhuyuchi informaciyu Zbilshennya bloku svitskih novin vartuvalo zhittya deyakim yih geroyam Tak istorik Tacit povidomlyaye sho informaciya pro vitivku senatora Trazeyi yakij vidmovivsya vitati imperatora Nerona zi smertyu jogo materi sho potrapila do Shodennih podij stalo prichinoyu jogo zagibeli Posilayuchis same na gazetu nedobrozichlivci senatora pidburili imperatora proti nogo i toj dobivsya zgodi rimskogo senatu na stratu Trazeyi Mizh tim ne tilki u Rimi stini budinkiv zaminyali suchasni doshki ogoloshen a takozh antichnu protogazetu Provedeni u Pompeyah ta Gerkulanumi rozkopki pokazali sho i v cih mistah potreba v obmini informaciyeyu zadovolnyalasya takozh nastinnimi napisami Sered nih zustrichayetsya i politichna agitaciya golosuvati za togo chi inshogo na posadu edila i ogoloshennya napriklad pro provedennya gladiatorskih boyiv i poslannya osobistogo harakteru Otzhe informaciyeyu dililisya i pisali hto na sho buv garazd U Pompeyah zbereglisya i kriptogrami potayemni napisi rannih hristiyan Zbirachi informaciyi u Davnomu Rimi Zbirannya i rozpovsyudzhennya informaciyi bulo viklikane riznimi prichinami voyennimi politichnimi komercijnimi i prosto osobistimi Ne zavzhdi profesiya zhurnalista koristuvalasya povagoyu Zborom informaciyi spochatku zajmalisya lyudi u svoyih vlasnih interesah yih ne najmali ale goduvalisya voni same za rahunok chutok yaki potim vikoristovuvali u komercijnih cilyah davnogreckih polisiv uvazhno prisluhovuvalis do vsogo sho mozhna bulo pochuti v gromadskih miscyah osoblivo na agori na yakij viruvalo torgovelne politichne uzagali publichne zhittya afinyan i korinfyan fivanciv i miletciv Pochuvshi shos korisne dlya sebe voni mogli vikoristati otrimanu informaciyu abo porushivshi sudovu spravu abo sprobuvavshi shantazhuvati lyudinu yakij mozhlivo bulo deshevshe vidkupitisya Informaciya u danomu vipadku isnuvala v usnij formi u takij zhe sposib i rozpovsyudzhuvalasya U Davnomu Rimi za poslugami zi zboru informaciyi zvertalisya politichni diyachi ta povazhni osobi z metoyu buti v kursi togo sho vidbuvayetsya u politichnomu socialnomu i kulturnomu zhitti mista i krayini Lyudi sho za platu zbirali riznomanitnu informaciyu i povidomlyali pro vse sho vidbuvalosya svogo zamovnika nazivalisya operarii remisniki trudyashi Ciceron nazivav yih compilations kompilyatorami Bagato hto z nih buv grekami sho shukali zarobitku Razom iz tim takih operarii v ne dopuskali do svitskih novin oskilki socialnij status yih buv nizkim Ale tam de jshlosya pro riznomanitni miski chutki skandali teatralni vistavi boyi gladiatoriv i prosto plitki poslugi operarii v buli nezaminnimi Inshu grupu antichnih reporteriv skladali druzi i kliyenti Buduchi rimskimi gromadyanami u tomu chisli j visokogo rangu tut vse zalezhalo vid kola v yakomu obertavsya zamovnik informaciyi voni mali dostup do novin sho cirkulyuvali v kuluarah vladi U Rimi I st do n e zbir informaciyi za platu vzhe stav profesiyeyu hocha cim mogli zajmatisya i rabi i vilnovidpusheniki i kliyenti Oznaki zhurnalistiki Davnogo Rimu Peresliduvan za rozpovsyudzhennya nedostovirnoyi informaciyi na toj chas ne isnuvalo abo slid bulo b vvazhati sho vsya informaciya bula vidpovidnoyu dijsnosti Vazhlivim napryamom zbirannya informaciyi buli chutki pro rodovid lyudini yiyi moralni yakosti napriklad pro lyubovni pohodenki osoblivo z gomoseksualnoyu zabarvlenistyu pro statki ta dzherela yih pohodzhennya tosho Zazvichaj taku informaciyu lyudina prihovuvala tozh i zdobuti yiyi bagato chogo bulo varte Pro vikoristannya podibnoyi informaciyi svidchat promovi greckih i rimskih oratoriv Lisiya Demosfena Eshina Cicerona Sallyustiya U comu plani yim bulo sho skazati pro Lisij Katilinu Verresa Antoniya ta inshih politichnih diyachiv Ciceron i odne pro odnogo krim Lisiya yakij sam ne sudivsya i politichnoyu diyalnistyu ne zajmavsya Zhurnalistika Davnoyi Greciyi U Davnij Greciyi isnuvala boginya pokrovitelka informaciyi Chutka abo Feme Fama v yakoyi bulo sto vuh ta sto ochej Za Vergiliyem Fama vden zverhu sposterigala za usim sho koyilosya u misti a vnochi roznosila yak virni tak i brehlivi chutki pro te sho pobachila She odnim shlyahom peredannya i poshirennya informaciyi buli privatni listi sho spriyali formuvannyu svoyeridnogo antichnogo literaturnogo zhanru epistola epistula list pismo Listuvalisya ne tilki rimlyani Ciceron i Gaj Yulij Cezar Sallyustij Krisp ale j nabagato vid nih ranishe Demosfen Epikur i navit Diogen Sinopskij U listah povidomlyalisya ne tilki vidomosti z osobistogo zhittya korespondenta ale riznomanitni chutki sho abo privernuli uvagu avtora lista abo povidomlyalisya na prohannya adresata Mozhlivo tomu listi davnih grekiv sho dijshli do nas i v osnovnomu nalezhali filosofam ritoram i poetam tobto inteligenciyi togo chasu bilshe vidobrazhayut osobistisni risi avtoriv sho zoseredzheni na sobi Epistolyarnij zhanr mozhna rozglyadati yak zrazok antichnoyi dokumentalnoyi prozi ta informacijnogo zhanru protozhurnalistiki Najvazhlivishe misce u Starodavnij Greciyi posidali usni formi masovoyi komunikaciyi skladovi yakoyi epichna poeziya mizhosobistisne j grupove spilkuvannya oratorstvo informuvannya cherez vigukuvannya ogoloshen provedennya ritualiv tosho Deyaki naukovci vvazhayut sho Davnya Greciya stala spravzhnoyu koliskoyu zhurnalistiki a yavisha yaki vinikli u toj chas isnuyut i zaraz u XXI st Viniknennya zhurnalistiki v Davnomu Kitayi Pochatki pisemnoyi kitajskoyi zhurnalistiki bilshist uchenih vivodyat zi zbirki Vesna ta osin VII st do n e Zvichaj zbirati informaciyu v najbilsh vazhlivi pori roku vesnoyu ta voseni mav rozpovsyudzhenu praktiku Krim togo isnuvali oficijni byuleteni dao sho vidavalisya pravitelyami u vipadkah vazhlivih ceremonij teksti nanosilisya na bronzovi virobi Yak vvazhaye doslidnik kitajskoyi zhurnalistiki G Sergeev ci dokumenti piznishe voni uvijdut do knigi Shuczin vikoristovuvali rodovi funkciyi zhurnalistiki Taki oficijni povidomlennya kopiyi imperatorskih dekretiv stali zmistom kitajskih gazet periodu pravlinnya 618 907 r n e dibao potim oficijno sankcionovanih chzhoubao dlya vsih syaobao Oskilki bilshist piddanih buli neosvicheni to dlya nih specialno vivishuvalisya ilyustrovani novini Sho zh do cenzuri to zasobom formuvannya ta kontrolyu suspilnoyi dumki she u I st do n e bula Muzichna palata Yuefu yaka vivchala narodni pisni pereroblyala yih u potribnomu napryamku porodivshi osoblivu formu peredachi informaciyi cherez muzichnu epigramu baladu Krim togo do funkcij sekretariativ imperatorskih uryadiv vhodilo recenzuvannya oficijnih visnikiv Tradicijnist kitajskogo nacionalnogo mentalitetu avtoritarnist vladi galmuvali poshirennya ksilografichnogo ta knigodrukarskogo dosvidu zatrimavshi nezminnimi periodichni vidannya majzhe do XIX st Zhurnalistika epohi SerednovichchyaPismove rozpovsyudzhennya informaciyi Panuvannya religijnoyi ideologiyi zmenshilo diapazon publicistichnoyi tvorchosti distanciyuvalo vchenu kulturu klirikiv vid narodnoyi perevazhno usnoyi kulturi Spivvidnoshennya narodnoyi folklornoyi ta oficijnoyi vchenoyi tradiciyi ye prodovzhennyam problemi isnuvannya usnoyi ta pisemnoyi kulturi Serednovichchya chitko protistavilo dva registri kulturi visoku elitarnu ta pobutovu nizku Podil suspilstva na neosvichenih illitterati idiotae ta gramotnih osvichenih lyudej vidobrazhav specifichnu kulturnu situaciyu knizhna pisemna kultura bula nache ostrovki sered morya sistem usnoyi komunikaciyi ta translyaciyi kulturnih cinnostej Realnist svitu nebesnogo v uyavi serednovichnoyi lyudini poyednuvalasya z pobutovoyu zhittyevoyu praktikoyu zumovlyuyuchi osoblivu sakralnu ta profannu zmishanist abo zh prostorovu neperervnist termin Le Goffa Na zminu postijno novomu ciklichnomu chasu antichnosti prihodit trivalij agrarnij ta cerkovnij chas serednovichchya oznakami yakogo vcheni vvazhayut podiyevu nenasichenist strogu pidporyadkovanist liturgijnim svyatam zalezhnist vid ekonomichnih i socialnih struktur Ci epohalni podrobici dozvolyayut poyasniti majzhe povnu vidsutnist informacijnih institucij same rozuminnya periodichnosti j tochnoyi fiksaciyi chasu neobhidnih harakteristik povidomlennya znahodilosya v pryamij zalezhnosti vid socialnoyi iyerarhiyi Yak i pisemnist mira chasu bula vlasnistyu mogutnih verhiv Feodalno zamknene gospodarstvo u seredni viki zvuzilo mozhlivosti gromadskih i kulturnih zv yazkiv ale ne znishilo potrebu v informacijnomu obmini vprovadzhenni novih tipiv komunikativnih stosunkiv Najposhirenishim zhanrom zhurnalistiki buli v cej chas agiografiya ta istorichni hroniki Same voni za svoyim priznachennyam blizki do suchasnih gazet oskilki shozhimi zasobami fiksuvali vazhlivi potochni podiyi dlya bilshoyi zacikavlenosti chitachiv opisuvali fantastichni chutki i prigodi sub yektivno ocinyuvali svoyih geroyiv Vtim istoriografichni pam yatki buli ne yedinimi faktorami pisemnogo poshirennya informaciyi Yaksho saga litopis povertav chitacha do minulogo to konkretna suchasnist podrobici zhiggya peresichnih gromadyan vidbilisya v moralizatorskih prikladah exempla u miskij politichnij pisni v pokayannih knigah v inshih neoficijnih tekstah sho stvoryuvalisya na protivagu feodalnij propagandi Dlya dekogo stvorennya takih tekstiv i yih poshirennya stali profesiyeyu bardi minezingeri skaldi trubaduri rapsodi kobzari skomorohi zhongleri Penitencialiyi opisuvali narodni zaboboni magichni obryadi vorozhinnya chaklunstvo Ci marnovirstva na dumku doslidnikiv buli faktami kolektivnoyi svidomosti i povedinki a uchast u masovih diyah ritualah svyatah zhertvoprinoshennyah spriyali ustalenosti cih kolektiviv u agrarnomu suspilstvi Formuvalasya pevna struktura literaturnih didaktichnih zhanriv Napriklad Exempla XIII st yavlyali soboyu moralizatorsku ilyustraciyu propovidi Skladalisya navit zbirki takih prikladiv svoyeridni metodichki dlya propovidnikiv Osoblive misce v serednovichnij publicistici zajmali polemichni traktati pro avtoritet svitskoyi ta duhovnoyi vladi Superechka pro dva mechi ne obmezhilasya zhanrami oficijnoyi kulturi pamfleti Petra Krassa P yera Dyubua yuridichni traktati lepetiv epistolyariyi religijnih diyachiv ale j vihlyupnulasya na vulici mist nabuvayuchi garyachih prihilnikiv i serjoznih opozicioneriv Usne rozpovsyudzhennya informaciyi Usne rozpovsyudzhennya informaciyi nabuvalo riznih form vidpovidno do zagalnogo harakteru serednovichnogo mislennya Usna gazeta hocha i v zredukovanij formi projshla cherez use serednovichchya Napriklad u Franciyi isnuvav gromadskij gomerodrom do obov yazkiv yakogo vhodilo shodenne opovishennya zhiteliv pro najvazhlivishi miski novini Velikoyu populyarnistyu koristuvalisya takozh zhongleri hodyachi hroniki svogo chasu Cih golovnih nosiyiv poetichnoyi tvorchosti do poyavi u XIII st miskoyi poeziyi v Ispaniyi nazivali huglarami v Nimechchini shpilmanami Do rechi informacijni funkciyi profesiyi vidbilisya j na zhanrovih oznakah deyakih form poeziyi trubaduriv Tak tensona vinikla z dialogu dvoh zhongleriv potishnikiv sirventa svoyeyu polemichnoyu stilistikoyu nagaduye serednovichni politichni diskusiyi Molitvi ta propovidi stayut golovnimi formami religijnoyi usnoyi komunikaciyi Zagalnodostupnist zmistu vikoristannya znajomih obraziv i porivnyan robit propovid universalnoyu blizkoyu do narodu Propovid suprovodzhuvalasya mandrami j askezoyu Krim togo vidlucheni za religijni poglyadi vid monastirya kliriki takozh vdavalisya do podorozhuvan Licari i selyani prochani i volocyugi vcheni i kolonisti zhongleri i shkolyari spivci i prokazheni stayut piligrimami Serednovichchya Osoblive misce v cih peresuvannyah mali viziti korolivskih i duhovnih osib do Vizantiyi vijskovi ta hrestovi pohodi Do togo zh na mezhi XII XIV st u Zahidnij Yevropi z yavlyayutsya zakladi na zrazok vishoyi shkoli U gustozaselenih miscyah uchiteli bakalavri ta shkolyari spudeyi ob yednuvalis u svoyeridni korporaciyi proobrazi pershih universitetiv Tak v Italiyi v 1189 r vinik Bolonskij universitet u 1224 Neapolskij u 1303 Rimskij Anglijskij Oksfordskij diyav z XII st Kembridzhskij vidkrivsya u 1202 Parizka Sorbonna pochala diyati v 1257 p a ispanskij Siyenskij universitet u 1240 Zgodom vinikli Krakivskij Yagellonskij Videnskij Gejdelberzkij Lejpcizkij Kenigsberzkij ta inshi universiteti Poyava vlasne zhurnalistiki pov yazana zi zminoyu feodalnogo principu lokalnogo obmezhennya Yak vvazhayut doslidniki dlya viokremlennya zhurnalistiki v originalnu formu nedostatno prosto nalagodzhennya shlyahiv peredachi informaciyi Potribni buli rozshirennya komunikacijnih zv yazkiv tehnichna i materialna gotovnist do gazetnogo virobnictva stvorennya socialnogo zamovlennya na periodichnu informaciyu Dlya pershih takih sprob harakternij svoyeridnij personalnij zhurnalizm koli vidavec zbirach novin avtor redaktor poyednuvatisya v odnij osobi Ce dobre prostezhuyetsya v rukopisnij periodici XV XVI st Yevropejska zhurnalistika XVII XIX stNimecka zhurnalistika Serednovichna Nimechchina bagato v chomu bula spadkoyemiceyu tradicij Rimskoyi imperiyi Cim zumovlene j trivale panuvannya rukopisnih vidan yaki paralelno z drukovanimi isnuvatimut do XVIII st Listki novini i listki gazeti poperedniki periodichnih vidan imenuvalisya po riznomu aviso novo Zeddell ale najbilsh poshirenoyu bula nazva cajtung Hocha yak vvazhayut doslidniki slovo gazeta u znachenni povidomlennya vzhivalosya v kelnskomu regioni she v 1300 r ale vpershe z yavilosya v zagolovku vidannya lishe v 1502 r Newe Zeytung von orient und affgange Shob otrimuvati operativnu informaciyu zamozhni lyudi utrimuvali platnih korespondentiv u velikih torgovelnih mistah Virishalnim dlya rozvitku takoyi individualnoyi informacijnoyi komunikaciyi bulo geopolitichne stanovishe Nimechchini V XIV XV st Italiya Augsburg Strasburg Nyurnberg stayut informacijnimi i vidavnichimi centrami Listi gazeti stayut pomitnimi oznakami cogo chasu Reformaciya prodovzhuye tradiciyu pisemnoyi publicistiki riznomanitnimi listivkami zvernennyami promovami letyuchimi listkami Veliki tirazhi ta neodnorazovi perevidannya tvoriv Martina Lyutera znachno rozshiryuyut mezhi individualnogo spilkuvannya Propovidi Myuncera i Melanhtona Listi temnih lyudej Guttena zapochatkovuyut tradiciyi politichnoyi zhurnalistiki Masovist i periodichnist stayut nevid yemnimi risami i rukopisnih gazet XVI st z poyavoyu yakih doslidniki i pov yazuyut zarodzhennya nimeckoyi presi Prichomu pidgotovka perepisuvannya ta rozpovsyudzhennya cogo vidu gazeti tisno pov yazani z diyalnistyu poshtovih stancij oseredkiv informacijnogo obminu Mensh rozpovsyudzhenimi buli tak zvani fugger gazeti Lokalnij harakter yih povidomlen nayavnist privatnogo listuvannya sekretnoyi informaciyi cenzurnij kontrol ne dali mozhlivosti poshiritisya comu riznovidu rukopisnoyi presi Ale yih zasnovnik bankir i lihvar Yakob Fugger uvijshov v istoriyu i yak pershij monopolist u torgivli indulgenciyami Vidomij monah yakij viklikav gniv i oburennya Martina Lyutera buv odnim z agentiv bankirskogo domu Fuggeriv Torgovelnij dim Fuggeriv u Lejpcigu mav chislenni komercijni zv yazki praktichno z usima yevropejskimi derzhavami korolivskimi dvorami i navit z rimskoyu kuriyeyu Informaciya stala dlya nih zvichajnim tovarom yak i vse inshe Torgovelni agenti sluzhili korespondentami zbirayuchi informaciyu dilovogo politichnogo ta zagalnogo harakteriv Ci povidomlennya pogrupovani i perepisani stavali gazetami bankirskogo domu Fuggeriv i rozpovsyudzhuvalisya v Yevropi protyagom 1568 i 1605 rr Postupovij rozvitok ZMI vidbuvavsya paralelno zi stanovlennyam institutu cenzuri Universiteti vikonuvali cenzorni funkciyi a z pochatku XVI st stvoreno okremi cenzurni komisiyi v okremih okrugah Skladayutsya pereliki zaboronenih knig chitkishe formulyuyutsya vimogi do vidan ustanovlyuyutsya zahodi pokarannya dlya porushnikiv Nezvazhayuchi na ce Nimechchina stala odniyeyu z pershih krayin de z yavilasya drukovana gazeta Poyava pershoyi bagatostorinkovoyi gazeti sho mistila suspilno vazhlivu informaciyu z usogo svitu datuyetsya v Nimechchini 1605 rokom knigotorgovec zasnovuye u Strasburzi tizhnevik Relation Aller Furnemmen U nij mistilisya novini pro vsi vidatni i viznachni podiyi sho vidbuvalisya u Verhnij i Nizhnij Nimechchini Franciyi Italiyi Shotlandiyi Angliyi Ispaniyi Ugorshini Polshi Moldaviyi Turechchini Z 1609 vidomi tizhneviki relyaciyi sho vihodili v Ausburgu Za svoyim zmistom ce buli rizni rukopisni potim drukovani vidannya de na 4 storinkah na vsyu ploshinu shpalti mistilasya suha informaciya ta povidomlennya Shotizhnevi periodichni vidannya stavali duzhe populyarnimi i zasnovuvalisya v inshih mistah 1616 r Gamburg 1617 r Berlin 1620 r Magdeburg Nyurnberg Rostok Braunshvejg Keln Do kincya XVII st gazeta zavoyuvala Nimechchinu U period z 1609 po 1700 rr bulo zafiksovano blizko 200 riznih periodichnih vidan Najaktivnishe rozvivalasya presa v saksonskih feodalnih knyazivstvah de knigi zvilnyalisya vid akciziv i presingu cenzuri Pochatki nimeckoyi zhurnalnoyi periodiki pripadayut na 1682 r Todi profesor pochinaye vidavati v Lejpcigu latinskomovnij zhurnal Acta Eruditoritum Naukovi zapiski yakij proisnuvav do 1731 r Prosvitnicka presa bula predstavlena takimi povchalnimi vidannyami Der Vernunfter Rozumnik 1713 1714 Die lustige Fama Vesela zvistka 1718 Der Freigeist Vilnodumec 1745 Der Hipochondrist Ipohondrik 1762 tosho A na 1848 r pripadaye poyava pershogo nimeckogo informacijnogo agentstva Vono nazivalosya Telegrafisches korrespondenzbuero B Wolff Telegrafne korespondentske byuro B Volf Jogo zasnovnik Bernhard Volf Na pochatkah novini buli tilki birzhovimi a potim stali dopovnyuvatisya i novinami politichnimi Ale nadali rozvitok zhurnalistiki v Nimechchini prizupinivsya cherez ekonomichni ta socialno politichni prichini Natomist pershi poziciyi v Yevropi zavojovuye anglijskij i francuzkij periodichnij druk sho vinik hocha j desho piznishe vid nimeckogo ale u XVIII st obignav jogo yak za tempami rozvitku tak i za rivnem zmistu ta yakistyu pidgotovki predstavnikiv ciyeyi profesiyi Francuzka zhurnalistika Francuzka zhurnalistika z pershih svoyih krokiv yakisno vidriznyalasya yak vid nimeckoyi tak i vid anglijskoyi periodiki svoyeyu zmistovnistyu Periodichni vidannya z yavilisya u Franciyi desho piznishe nizh u Nimechchini ta Italiyi ale shodenne zhittya cikavilo she pershih francuzkih hronikeriv Elementi zhurnalistiki buli prisutni i v Gazeti parizkogo burzhua 1409 1444 rr i v Skandalnij hronici 1461 1483 rr i v Gazeti parizkogo burzhua chasiv 1515 1536 rr Vinahid drukarskogo verstata Gutenbergom ne zalishivsya nepomichenim u Franciyi Z 1470 roku rektor Sorbonni i prior buli zahopleni ideyeyu stvorennya drukarni pri universiteti YiYi persha produkciya z yavilasya v 1475 roci Nepovtornim nacionalnim yavishem francuzkoyi zhurnalistiki buli canard Canard mozhna nazvati francuzkim zhurnalistskim folklorom Spochatku voni ne buli samostijnoyu formoyu publikaciyi Canard yak samostijna forma publikacij sho nabula znachnogo poshirennya v XVI XVII st buli broshurami formatom 80 na 125 mm i obsyagom 8 16 storinok Voni drukuvalisya na duzhe poganomu paperi z velicheznoyu kilkistyu pomilok i prote zalishalisya duzhe populyarnimi Yih prodavali bilya stin korolivskogo palacu golosno vikrikuyuchi nejmovirni nazvi sho privertali pokupciv svoyeyu sensacijnistyu Populyarnimi buli religijni vidannya Vidomoyu ye gazeta La Gazette yaka otrimala nazvu vid danini dribnoyi sribnoyi moneti gazetta yakoyu venecijci oplachuvali svoyi rukopisni avvisi Spochatku v Gazett drukuvalisya v osnovnomu novini z za kordonu pri comu velika chastina yih bralasya z nimeckih italijskih i gollandskih gazet Ale postupovo z rozvitkom gazeti v nij use bilshe uvagi pridilyayetsya vnutrishnij informaciyi a novini z za kordonu vzhe vihodyat z pershih ruk Gazett zalishalasya liderom francuzkoyi presi she na dovgi roki Navit pershij francuzkij shodennij gazeti Zhurnal de Pari sho vinikla v 1777 roci vazhko bulo z neyu konkuruvati Ne spriyali rozvitku presi rizni cezurni peresliduvannya U dorevolyucijnij Franciyi cenzurni zaboroni nosili drakonivskij harakter odna z korolivskih deklaracij 1757 ogoloshuvala smertnij virok usim hto bude pomichenij u skladanni ta drukuvanni tvoriv de budut napadi na religiyu obraza korolivskoyi vladi chi porushennya poryadku chi spokoyu u derzhavi Do Francuzkoyi revolyuciyi pro nezalezhnu politichnu presu govoriti praktichno nemozhlivo vona prosto ne mogla isnuvati za takoyi cenzuri Politichna presa narodilasya u Franciyi u 1789 r koli praktichno vsi politichni partiyi zrozumili vazhlivist periodichnogo druku Majzhe vsi lideri revolyuciyi vistupali v roli redaktoriv vlasnih gazet Mirabo Marat Babef Robesp yer Revolyuciya 1789 r znyala vsi cenzurni zaboroni shodo druku Peredovi gazeti revolyuciyi Patriot Franscais Patriot Franciyi 1789 1793 Vidavec L Ami du peuple Drug narodu 1789 1793 Vidavec Zhan Pol Marat Za chasiv Napoleona najbilsh pomitnim yavishem periodu Imperiyi varto nazvati gazeti Luyi Fransua Bertena zokrema Journal Franscais Zhurnal Franciyi Eclair Bliskavka ostannya z yakih v 1797 r zakrita a sam Berten utik shob uniknuti areshtu U 1811 r Napoleon gotuye postanovu pro zakrittya majzhe vsih gazet u Franciyi U Parizhi yih zalishilosya lishe 4 Journal de Paris Gazette de France Monituer Nastavnik Journal de l Empire Pislya padinnya rezhimu Napoleona u 1814 r Konstitucijna hartiya vidnovila svobodu slova yaku tut zhe perekresliv zakon vid 21 zhovtnya 1814 r yakij vvodiv cenzuru dlya vsih periodichnih vidan i tvoriv obsyag yakih ne perevishuvav 20 drukovanih listkiv Ale navit ci obmezhennya v porivnyanni z antizhurnalistskoyu politikoyu Napoleona vvazhalisya poslablennyami i do 1824 r u Parizhi vihodilo 12 shodennih gazet U period z 1814 po 1830 rr francuzkij uryad sim raziv zminyuvav cenzurni pravila U 1835 r u Parizhi Sharlem Luyi Gavasom zasnovano takozh pershe informacijne agentstvo Gavas Anglijska zhurnalistika Zhurnalistika v Angliyi pochalasya tak samo yak i v Nimechchini ta Italiyi z rukopisnih vidomostej Ale z yavilisya voni na ostrovi desho piznishe i za pohodzhennyam buli nimeckimi abo gollandskimi tobto ce perekladi anglijskoyu movoyu yevropejskih listkiv novin skladenih Aldami Fuggerom chi inshimi mensh vidomimi zbirachami ta rozpovsyudzhuvachami informaciyi Do kincya XVI st rukopisni listki novin sho nazivalisya v Angliyi News vitisnili drukarski vidannya Ballada of the News Baladi novin Yih mozhna vvazhati bezposerednimi poperednikami anglijskih gazet Na pochatku XVII st v Angliyi z yavlyayutsya drukarski vidannya periodichnogo harakteru Persha anglijska gazeta vijshla u Londoni 21 veresnya 1621 r pid nazvoyu Corante or Weekly Newes from Italy Germany Hungary Poland Bogemia France and the Low Countreys Visti chi Shotizhnevi novini z Italiyi Nimechchini Ugorshini Polshi Bogemiyi Franciyi ta inshih krayin Politichna situaciya v Angliyi v 1620 h rr pereshkodzhala rozvitku nezalezhnogo periodichnogo druku Tomu pershi anglijski gazeti z yavilisya u vilnij vid cenzurnih zaboron Gollandiyi U 1620 r v Amsterdami publikuvalisya shotizhnevi gazeti tirazh yakih shvidko rozpovsyudzhuvavsya v Angliyi Ci vidannya mali komercijnij uspih Ale period dominuvannya gollandskih gazet v Angliyi trivav nedovgo U listopadi 1641 r anglijci vpershe otrimali mozhlivist diznavatisya pro parlamentski novini zi shpalt tizhnevika Semyuelya Peka The Heads of Several Proceedings In This Present Parliament Osnovni podiyi sho vidbuvayutsya u nashomu parlamenti U 40 vi roki periodichnist anglijskih Merkuriyiv ce slovo staye majzhe sinonimom slova visnik stabilizuyetsya Politichna diskusiya perenositsya na storinki gazet Epoha restavraciyi she bilshe uskladnila stanovishe anglijskoyi presi Zatverdzhenij Karlom II Akt pro druk 1662 mav she zhorstokishij harakter U krayini znovu vihodili lishe dvi gazeti The Intelligencer The News U Angliyi epohi burzhuaznoyi revolyuciyi zasobom vedennya politichnoyi diskusiyi sluguvali pamfleti a ne gazeti Z pochatkom XIX st sposterigayetsya rozkvit periodichnogo druku v 1810 ti rr tilki v Londoni vidavalosya ponad 30 zhurnaliv a v 1820 ti rr vzhe blizko 100 Najbilsh populyarnimi ta vplivovimi u sferi kulturi ta suspilno politichnogo zhittya buli Shokvartalnij zhurnal The Edinburgh Review zasnovanij u stolici Shotlandiyi Edinburzi v zhovtni 1802 r yak organ partiyi vigiv Vin odnim iz pershih pochav viplachuvati veliki gonorari avtoram Golovnim redaktorom vidannya protyagom 27 rokiv nezminno zalishavsya Frensis Dzheffri Pomirkovanij konservatizm zhurnalu spodobavsya publici a jogo literaturni sudzhennya mali velikij vpliv na pismennikiv ta chitachiv Podibnimi buli j inshi zhurnali Tak shokvartalnik The Quarterly Review zasnovanij u Londoni yak vidannya konservatoriv Jogo hreshenim batkom stav Valter Skott a pershim redaktorom publicist i satirik Proslavivsya takozh kritichnimi oglyadami ta literaturnimi skandalami Na mezhi XVIII XIX st gazeti v Angliyi ne mali takogo vplivu na suspilnu dumku yak zhurnali Ale same v cej chas z yavilasya gazeta yaku sogodni vvazhayut sinonimom respektabelnosti britanskoyi presi Yiyi zasnovnikom stav Dzhon Volter yakij u 1785 r pochav vidavati gazetu Universal Daily Register Universalnij shodennij zhurnal U 1785 r vidannya perejmenovano na The Times i pid ciyeyu nazvoyu gazeta vvijshla v istoriyu svitovoyi presi Tirazhi britanskih gazet togo chasu buli nevelikimi a tomu naklad The Times 1795 r u 4800 primirnikiv vvazhavsya rekordnim Yak i bilshosti redaktoriv Dzhonu Volteru cherez svoyi publikaciyi ne vdalosya uniknuti peresliduvannya Voseni 1789 r za stattyu spryamovanu proti gercoga Jorkskogo jogo zasudili do shtrafu ta tyuremnogo uv yaznennya na majzhe pivtora roku Publikaciyi ta poziciya Tajmsu vidigrali vazhlivu rol pri takih podiyah yak persha parlamentska reforma 1832 r prijnyattya zakonu pro emansipaciyu katolikiv skasuvannya hlibnih zakoniv u 1846 r Rosijska zhurnalistika Rozvitok Rosijskoyi imperiyi XVII XVIII st yak u politichnij tak i ekonomichnij sferah duzhe neordinarnij i specifichnij Rosiya bula vidstaloyu vid Yevropi derzhavoyu hocha vidbuvalisya uzhe pevni zmini reformi zokrema za carya Petra I Pershe periodichne vidannya gazeta Vidomosti 1702 1727 yaka same i vidobrazhala protirichchya epohi petrovskih zmin Gazeta vihodila pid bezposerednim naglyadom Petra I Vidomosti podayut zrazok vikoristannya kolorovogo druku Drukuvalisya do 1711 r u Moskvi potim u Cina za nomer vid 2 do 8 groshiv tobto vid 1 do 4 kopijok U 1728 r pochali vidavatisya Sankt Peterburgskie vedomosti Z 1728 po 1742 rr gazeta mala dodatok Istoricheskie genealogicheskie i geograficheskie primechaniya Sankt Peterburzki vidomosti vidvodili pid ogoloshennya 2 3 storinki sho stanovilo vid tretini do polovini nomera Ostannya chvert XVIII st ce period intensivnih poshukiv novih idej ta form u rosijskij zhurnalistici Z yavlyayutsya novi tipi zhurnaliv teatralnij Rossijskij teatr 1786 literaturno kritichnij Moskovskij zhurnal 1791 1792 istorichnij Rossijskij magazin 1792 1794 Vinikayut novi tipi shotizhnevikiv kritiko bibliografichnij Sankt Peterburgskie uchenye vedomosti 1777 medichnij Sankt Peterburgskie vrachebnye vedomosti 1792 1794 Formuyetsya takij riznovid periodiki yak almanah Posilyuyetsya uvaga periodichnih vidan do literaturi mistectva istoriyi filosofiyi Zhurnali ta gazeti vse chitkishe viznachayut svoyu specifiku u zmisti oformlenni zhanrah Demokratichno nastroyeni zhurnalisti aktivno vikoristovuyut analitichni zhanri dlya rozpovsyudzhennya svoyih politichnih i filosofskih idej U pershij chverti XIX st viniklo blizko 150 novih vidan oficijnih i privatnih stolichnih i periferijnih Cifra bilsha nizh za ves poperednij period razom Perevaga nadavalasya zhurnalam Sered vplivovih suspilno politichnih vidan buli zhurnali Vestnik Evropy 1802 1830 i Syn Otechestva 1812 1852 Drukuvalisya tut progresivno nastroyeni diyachi kulturi majbutni dekabristi Stanovlennya zhurnalistiki v inshih yevropejskih krayinahRozvitok zhurnalistiki v inshih yevropejskih krayinah prohodiv pid vplivom nimeckoyi anglijskoyi ta francuzkoyi periodiki Nezvazhayuchi na te sho v takih krayinah yak Italiya i Gollandiya pershi sprobi periodichnogo vidannya novin robilisya ranishe nizh v Angliyi i Franciyi regulyarni drukovani gazeti z yavilisya tut piznishe i zhurnalistika rozvivalasya povilnishe Rozpovsyudzhennya revolyucijnih i vizvolnih idej v 30 ti 40 vi rr XIX st v Yevropi ta rozvitok zhurnalistiki v Italiyi tisno pov yazani z diyalnistyu grupi Moloda Italiya Ce buli gazeti sho vidavalisya za kordonom i rozpovsyudzhuvalisya nelegalno Da giovana Italia Marsel Tribuno Lugano Italieno Parizh Apostolato popofer London V Italiyi voni zaboronyalisya i pidlyagali znishennyu Spravzhnogo aktivnogo rozvitku zhurnalistika nabula tilki iz zavoyuvannyam nezalezhnosti i stvorennyam yedinoyi respubliki zi stoliceyu v Rimi Do 1870 r v comu misti vidavalasya tilki odna gazeta organ Vatikanu Osservatore Romano Pislya 1871 r kilkist gazet v Rimi i po vsij Italiyi rizko zrosla Stanovishe zhurnalistiki v Ugorshini sho bula yak i Italiya chastinoyu Avstro ugorskoyi imperiyi bulo ne lipshim Pershi gazeti na cij teritoriyi vihodili latinskoyu i nimeckoyu movami she na pochatku XVIII st Ce zokrema Mercurius Hungarius Persha gazeta ugorskoyu movoyu z yavilasya v 1780 r vona nazivalasya Magiar Hirmondo U 1788 r v Budapeshti stav vihoditi Magiar Mercurius Druk u cij krayini rozvivavsya duzhe povilno i takozh vidchuv na sobi vpliv revolyucijnih idej 30 40 rr XIX st Zasnovnikom nacionalnoyi zhurnalistiki vvazhayetsya vidomij ugorskij poet i revolyucioner Lajosh Koshut sho pochav zajmatisya zhurnalistikoyu z 1832 r Rozvitok zhurnalistiki v krayinah pivdenno shidnoyi Yevropi Greciya Yugoslaviya Bolgariya strimuvavsya tureckim panuvannyam U samij Turechchini persha gazeta z yavilasya v 30 ti rr XIX st Ce buv usogo lishe reyestr dekretiv i rozporyadzhen sultana a takozh opis pridvornih svyat Spravzhni turecki gazeti z yavilisya v 60 ti rr u Londoni yih vidavali emigranti napriklad Ali Suavi Kemaln Voni mali uspih u Turechchini i vplinuli pozitivno na deyaki zmini v krayini osoblivo u sferi obminu dumkami Z yavlyayutsya satirichni drukovani listki Perekonannya Chas Pravda literaturni i dityachi zhurnali Literaturnij arhiv Dityache chitannya Shkola U 70 ti rr XIX st za danimi Salamona v Konstantinopoli vihodila 81 gazeta 16 z nih tureckoyu movoyu 1 arabskoyu 1 perskoyu 1 nimeckoyu 1 anglijskoyu 12 greckoyu 13 virmenskoyu 4 bolgarskoyu 29 francuzkoyu 2 yevrejskoyu ta ispanskoyu 1 italijskoyu Porazka v rosijsko tureckij vijni stala pochatkom represij presi yak nosiya yevropejskoyi kulturi U Turechchini v cej period bula zaprovadzhena stroga cenzura Na pivnochi Yevropi v skandinavskih krayinah zhurnalistika otrimala rozvitok v osnovnomu v XVIII st hocha persha shvedska gazeta Ordinari Post Zijdender z yavilasya she v 1645 r Zgodom vona stala oficijnim organom korolivstva Nazva yiyi kilka raziv minyalasya Yiyi redaktorami buli vidomi literatori napriklad A Yu Strindberg Duzhe poshirenoyu bula Vzhe v 1770 r korol Kristianom VII progolosiv svobodu druku mezhi yakoyi buli desho zvuzheni pislya Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi Persha gazeta v Daniyi pochala vihoditi v Kopengageni v 1663 r nimeckoyu movoyu Z 1666 r stali drukuvatisya gazeti danskoyu movoyu Ce Danske Mercurius 1666 r Extraordinair Relationes 1672 r ta deyaki inshi Dosit rano z yavilisya v Daniyi i zhurnali Pershij yih nih Der Fremde Chuzhozemec tezh vihodiv nimeckoyu movoyu U 50 ti rr XVIII st zasnovuyutsya zhurnali nacionalnoyu movoyu Najpopulyarnishim buv zhurnal Minerva sho vihodiv v 80 ti 90 ti rr Persha norvezka gazeta zasnovana v 1763 r ale nadali norvezka zhurnalistika rozvivalasya velmi slabo Tilki pidjom vizvolnih idej suproti kulturnogo vplivu Shveciyi stimulyuvav v 20 ti 30 ti rr XIX st yiyi rozvitok Zhurnalistika v UkrayiniViniknennya ukrayinskoyi zhurnalistikiZhurnalistika yak yavishe duhovnoyi kulturi vinikaye na istorichnomu etapi koli samodostatnoyu staye potreba suspilstva u Comu pereduyut peredumovi ekonomichni politichni tehnichni kulturni Otzhe sukupnist usih cih chinnikiv spriyala formuvannyu nacij rozvitku novih suspilnih vidnosin zarodzhennyu presi Pershi yiyi zrazki vinikli u Rimi ta Veneciyi rukopisni listki z najsvizhishimi informacijnimi povidomlennyami sho prodavalisya za dribnu monetu gazettu Z chasom ce slovo perejshlo u nazvu Rukopisnu gazetu zminili drukovanoyu i v Parizhi 30 travnya 1631 roku vijshov yiyi pershij primirnik nazvanij Lya gazett sho mav 4 a nevdovzi 8 storinok Zhurnal vinik yak dodatok do gazet Vpershe u 1665 r u Franciyi bulo vidano Zhurnal de Savan zhurnal naukovciv Nadali presa staye zvichnim dlya Yevropi yavishem V Ukrayini sklalisya svoyi peredumovi poyavi zhurnalistiki She v dozhurnalistskij period buli zakladeni pisemni ta usni tradiciyi publicistichnoyi tvorchosti davnoruski litopisi folklor kobzariv polemichna literatura kozacki litopisi tvorchist mandrivnih dyakiv tvorchist G Skovorodi Takim chinom ukrayinska zhurnalistika vinikla na osnovi zagalnoyevropejskih chinnikiv ta nacionalnih tradicij Pershi periodichni vidannya Persha gazeta v Ukrayini z yavilasya u Lvovi 9 lipnya 1749 roku tut vijshov odnodennij listok polskoyu movoyu Kuryer Lwowski Pershoyu gazetoyu v Ukrayini sho vidpovidaye sogodnishnim uyavlennyam stala lvivska Gazette de Leopol Lvivska gazeta yaka shotizhnevo vihodila vprodovzh 1776 roku francuzkoyu movoyu Vihodila formatom 4 storinki ne zavzhdi regulyarno vijshlo 52 nomeri 1783 roku nimec Ivan Fridrih Shic pochav vidavati gazetu tizhnevik polskoyu movoyu Listok galickih novin sho vihodiv pivroku Z 1784 roku vin otrimav nazvu Listok lvivskih novin a jogo vlasniceyu stala pani Pillerova vidayuchi gazetu ves rik Z 1786 roku vona pochala vidavati polskoyu ta nimeckoyu movami Lvivski tizhnevi novini dvichi na tizhden Polska gazeta proisnuvala rik a nimecka do 1795 roku U 1796 1811 rokah vidavalasya nimeckomovna gazeta Lvivskij cisarsko korolivskij privilejovanij listok dlya inteligenciyi U Lvovi vpershe pochav vihoditi takozh zhurnal Ce buv ilyustrovanij literaturno naukovij misyachnik Zibrannya tvoriv cikavih sho vihodiv polskoyu polovinu 1795 roku Vijshlo shist chisel yaki pomistili materiali z istoriyi geografiyi fiziki vihovannya perekladeni z togochasnih francuzkih chasopisiv U 1811 roci pochinaye vihoditi Gazeta Lwowska yakij sudilosya stati najtrivalishim periodichnim vidannyam v Ukrayini Vona isnuvala do 1939 r Datoyu narodzhennya zhurnalistiki v pidrosijskij Ukrayini ye 1812 rik Tut zhurnalistika vinikla v Harkovi Cogo roku vijshlo 12 nomeriv gazeti Harkovskij ezhenedelnik Tirazh 600 primirnikiv Cherez tri roki u 1815 mu u Harkovi vinikla odrazu dva zhurnali Harkovskij Demokrit i Ukrainskij vestnik Stanovlennya zhurnalistiki v Harkovi U 1817 roci v Harkovi zarodzhuyetsya i fahovo galuzeva zhurnalistika Yiyi pervistkom stav zhurnal Ukrainskij domovod vidannya dlya silskogo gospodarstva Vijshlo lishe dva chisla pid redakciyeyu profesora universitetu U 1817 1823 rokah u Harkovi vihodila gazeta Harkovskie izvestiya yedina na toj chas gazeta v usij pidrosijskij Ukrayini Pochav yiyi vidavati ukrayinskij uchenij literator avtor pidruchnikiv z rosijskoyi literaturi j gramatiki profesor slovesnosti miscevogo universitetu Gazeta vihodila shotizhnevo na chotiroh storinkah Gazeta ye cikavoyu pam yatkoyu zhurnalistiki osoblivo v pershij period isnuvannya Vona mala tri rozdili Povidomlennya Sumish ta Ob yavi U 1824 roci pochav vihoditi Ukrainskij zhurnal cej literaturno misteckij naukovij i gromadsko politichnij tizhnevik vidavavsya Harkivskim universitetom Redaktorom stav ad yunkt kafedri istoriyi rosijskoyi literaturi U pershomu nomeri bulo opublikovano programne zvernennya rozvivati literaturni smaki suchasnikiv informuvati pro nauku i mistectva kritichno ocinyuvati literaturni tvori podavati istorichni vidomosti statti z bagatoh nauk Za dva roki vijshlo 48 nomeriv Tirazh 600 primirnikiv Ukrainskij zhurnal 1824 1826 uvibrav u sebe vsyu skladnist pereddekabristskoyi dobi yiyi duhovni i politichni shukannya Bagato dzherel vkazuyut na te sho Ukrainskij zhurnal buv prodovzhuvachem Ukrainskogo vestnika adzhe tradiciyi zberigalisya Div takozhZhurnalistika Fotozhurnalistika ReportazhDzherelaZhivotko A Istoriya ukrayinskoyi presi K 1999 Sribnyak I Istoriya zhurnalistiki XVII XX st pidruch dlya stud VNZiv Peredm Sergij Kvit K Kiyevo Mogilyanska akademiya 2013 303 2 s 500 pr ISBN 978 966 2410 45 7 ISBN 978 966 518 630 4 Sribnyak I Istoriya zhurnalistiki krayin svitu XVII XX st pidruch dlya studentiv VNZiv Derzh ustanova In t vsesvitnoyi istoriyi NAN Ukrayini Kiyiv un t im Borisa Grinchenka Nauk red T O Metelova K Kiyiv un t im Borisa Grinchenka 2013 261 s 500 pr ISBN 978 966 7548 93 3 Sribnyak I Istoriya zhurnalistiki viniknennya ta rozvitok novinnih mas media v krayinah Yevropi Aziyi ta Pivnichnoyi Ameriki XVII HH st Pidruchnik dlya studentiv vishih navchalnih zakladiv MON Ukrayini DU Institut vsesvitnoyi istoriyi NAN Ukrayini Kiyivskij universitet imeni Borisa Grinchenka 2 ge vid pererob K Mizhnarodnij naukovo osvitnij konsorcium imeni Lyusyena Fevra 2018 156 s http elibrary kubg edu ua id eprint 25608 Istoriya ukrayinskoyi zhurnalistiki Osobistosti XIX XX stolit navch posib Nataliya Mikolayivna Sidorenko Kiyiv nac un t im T Shevchenka Nauk red V V Rizun K VPC Kiyivskij universitet 2012 159 s 150 pr ISBN 978 966 439 501 1 Istoriya ukrayinskoyi zhurnalistiki Zahidnoukr presa pershoyi polovini HH st struktura problematika Navch posib dlya stud vuziv Kn 1 S Kost L LNU im I Franka 2008 264 c ISBN 978 966 613 597 4 Istoriya ukrayinskoyi zhurnalistiki Period stanovlennya vid zhurnalistiki v Ukrayini do ukrayinskoyi zhurnalistiki Igor Leonidovich Mihajlin 3 tye vid Harkiv Prapor 2004 320 s 5000 pr ISBN 966 7880 87 7 Mihajlin I Istoriya ukrayinskoyi zhurnalistiki K Centr navchalnoyi literaturi 2003 720 s Berkov P N Istoriya russkoj zhurnalistiki XVIII veka M L 1952 Voroshilov V V Zhurnalistika Uchebnik SPb Izd vo Mihajlova V A 1999 304 s Esin B I Russkaya dorevolyucionnaya gazeta M 1971 Zapadova V Russkaya zhurnalistika XVIII veka M 1964 Istoriya mirovoj zhurnalistiki M Rostov na Donu 2003 432 s Istoriya russkoj zhurnalistiki 18 19 vv Pod red L P Gromovoj SPb 2003 Stanko A I Stanovlenie teoreticheskih znanij o periodicheskoj pechati v Rossii XVIII v 60 e gody XIX v Rostov na Donu 1986 PosilannyaIstoriya mirovoj zhurnalistiki VVEDENIE 10 listopada 2013 u Wayback Machine Istoriya zhurnalistiki Studentskij portal 10 listopada 2013 u Wayback Machine Chto takoe zhurnalistika i kak ona poyavilas 10 listopada 2013 u Wayback Machine Huglar

Дата публікації:
Топ