Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Історія дослідження Австралії — історія відкриття та дослідження Австралії європейцями.
Передісторія
Античні та середньовічні європейські космографи створили гіпотезу про Південний материк який мав займати більшу частину Південної півкулі і врівноважувати масу суші Північної півкулі. Цей гіпотетичний материк у Середньовіччя називали лат. Terra Australis incognita — тобто «Невідома Південна Земля». У XIX столітті ця назва, але вже без епітета «невідома», за пропозицією англійця Метью Фліндерса закріпилася за Австралійським материком.
Звісно, і до відкриття Австралії європейцями вона не була повністю ізольованою від решти світу. Деякі племена аборигенів північної Австралії підтримували періодичні торгові контакти із папуасами Нової Гвінеї та малайцями. Так само здавна північна околиця континенту певно була відома деяким індонезійським племенам. Деякі факти дозволяють стверджувати, що біля північно-західного узбережжя Австралії свого часу зупинялися (чи розбивалися) кораблі що прямували з Африки (найімовірніше з Мадагаскару) в напрямку Індонезійського архіпелагу.
Відкриття узбережжя
1526 року португалець Жоржі де Мінезіш відкрив біля екватора північно-західний виступ Нової Гвінеї (півострів Вогелкоп).
В 1545 році іспанець Іньїго Ортіс де Ретес пройшов уздовж усього північного узбережжя Нової Гвінеї (власне, саме він дав їй цю назву), а в 1606 році іспанець Луїс Ваес де Торрес, пливучи від Нових Гебрид до Філіппін, відкрив південний берег Нової Гвінеї. При цьому він пройшов через протоку, пізніше названу його іменем, між Австралією та Новою Гвінеєю, і тим довів, що остання є величезним островом. В Арафурському морі він помітив на південному заході великі острови. Безсумнівно то був північний берег Австралії з прилеглими островами. Але відкриття Торреса було засекречене іспанцями.
Усі інші значні відкриття берегів Австралії в XVII столітті здійснили голландські моряки тому її називали Новою Голландією. На берегах материка, майже безлюдних та переважно пустельних, вони не заснували жодного поселення. В 1606 році Віллем Янсзон пройшов уздовж південного берега Нової Гвінеї, не помітивши західний вхід в Торресову протоку, і відкрив західний берег півострова Кейп-Йорк до 14-го градуса південної широти. Узбережжя Західної Австралії відкрили:
- в 1616 році — ділянку між 23-м та 27-м градусами південної широти;
- в 1619 році Фредерік де Гаутман і Я. Едел — ділянку між 27-м і 33-м градусами південної широти;
- в 1622 році команда корабля «Льовін» — південно-західний півострів Австралії між 33-м та 35-м градусами південної широти;
- в 1628 році Г. Де Вітт або — ділянку між 20-м і 23-м градусами південної широти.
У 1627 році Нейтс відкрив на півдні Австралії частину узбережжя між 116-м та 133-м градусами східної довготи, що прилягає до Великої Австралійської затоки. Біля Арафурського моря Я. Карстенс простежив в 1623 році північний берег півострова Арнемленд і берег півострова Кейп-Йорк між 14-м і 17-м градусами південної широти. Частину Арафурського моря між ними він назвав затокою Карпентарія. Однак північні береги Австралії були вивчені недостатньо, а східний та південно-східний береги були зовсім невідомі.
Нова Голландія здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року, коли Абель Тасман обігнув її з півдня, слідуючи від острова Маврикій через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 року він відкрив поблизу 42-го градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід, він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 році він пройшов уздовж берегів затоки Карпентарія, обігнув півострів Арнемленд і, дійшовши до 24-го градуса південної широти, завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що всі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.
Англієць Джеймс Кук в 1769—1770 роках довів, що Нова Зеландія складається з двох островів. Звідти він пішов на захід і 19 квітня досяг Австралії біля 38-го градуса південної широти. Рухаючись у квітні-серпні на північ, він відкрив усе східне узбережжя Австралії, назвав його Новим Південним Уельсом та оголосив англійським володінням. Від північного краю східного узбережжя Кук повернув на захід і вдруге відкрив Торресову протоку.
У 1788 році флотилія під орудою капітана Артура Філіпа привезла в Новий Південний Уельс велику групу ув'язнених. У затоці Порт-Джексон (34-й градус південної широти) Філіп заснував перше європейське поселення в Австралії, майбутній Сідней.
В 1792 році французька експедиція Ж. Д'Антркасто пройшла вздовж Західної та Південної Австралії, а в 1793 відкрила на півночі острови Д'Антркасто і східне узбережжя Нової Гвінеї.
У 1798—1799 роках англійці Дж. Басс та М. Фліндерс відкрили протоку Басса, яка відокремлює материк від землі Ван-Дімена, обійшли її навкруги й назвали островом Тасманія.
У 1801 році француз відкрив півострів на заході, затоку Жозеф-Бонапарт на півночі, а в 1801 році острів Кенгуру на південному сході. В 1801—1802 роках відкрив на півдні затоки Спенсера і Сент-Вінсент, розділені півостровом Йорк. У 1802—1803 роках Фліндерс обійшов навколо усієї Австралії, при цьому відкрив Великий Бар'єрний риф на всю його протяжність. Пізніше він запропонував перейменувати Нову Голландію на Австралію. Після плавань 1801—1803 років в Австралії не залишилося жодної значної ділянки берегової лінії, не нанесеної на карту.
Відкриття внутрішніх просторів континенту
До 1813 року внутрішні області Австралії були ще суцільною «білою плямою». В 1813—1823 за невисокими горами на захід та північ від Сіднея відкрили верхні ділянки кількох річок, що текли на захід розлогими трав'янистими рівнинами які були чудовими пасовиськами. У 1828—1829 роках англієць Ч. Стьорт довів, що всі ці річки належать до єдиної системи Муррея — Дарлінга.
У 1831—1835 англієць Томас Мітчелл продовжив дослідження цієї річкової системи, а в 1836 році відкрив на південному сході Австралії лісисту гірську країну — Австралійські Альпи.
У 1840 році польський мандрівник Павел Стшелецький відкрив в Австралійських Альпах гірський масив Костюшко (вершина якого заввишки 2234 м є найвищою точкою Австралії) та витоки Муррея.
У 1844—1845 роках Людвіг Ляйхгард пройшов сушею в північно-західному напрямку від Брисбена до затоки Ван-Дімена, при цьому відкрив майже увесь Великий Вододільний хребет, окрім його північних околиць, та перетнув Арнемленд.
У 1846 році Мітчел дослідив північні притоки Дарлінга (річки Кондамайн та Уоррего) до їхніх витоків і тим завершив відкриття системи Муррея — Дарлінга.
Рухаючись на південній Австралії від затоки Сент-Вінсент на північ у пошуках пасовиськ, англієць Едвард Ейр відкрив у 1839 році хребет Фліндерс і солені озера Торренс та Ейр (найбільші в Австралії). В 1840—1841 роках, рухаючись на захід, він встановив, що вся низовина, яка прилягає до Великої Австралійської затоки, є пустелею.
У 1844—1845 роках Ч. Стьорт вперше, рухаючись від затоки Спенсера, досяг центральної Австралії і з'ясував, що на схід від озера Ейр простягається напівпустеля, а на півночі біля 26-го градуса південної широти — пустеля Сімпсон, перед якою він зупинився.
У 1855—1856 роках англійський мандрівник О. Грегорі перетнув Австралію в південно-західному напрямку, ніде, однак, не віддаляючись від моря більше як на 500 кілометрів. В 1858 році О. Грегорі перетнув Австралію в південно-західному напрямку — від Брисбена до Аделаїди, не віддаляючись від моря більш як на 900 кілометрів.
У 1860—1861 роках ірландець Р. Бьорк вперше перетнув Австралію з півдня на північ, від затоки Сент-Вінсент до затоки Карпентарія.
У 1859—1862 роках англієць Джон Стюарт перетнув Австралію від затоки Спенсера до затоки Ван-Дімена, при цьому відкривши центральний гірський масив. Його маршрутом була прокладена лінія трансавстралійського телеграфу, а в XX сторіччі — залізниця.
Територія на захід від телеграфної лінії була досліджена в 1872—1876 роках. Англійський мандрівник Е. Джайлс відкрив у центрі декілька гірських кряжів, які простяглися в широтному напрямку, та перетнув зі сходу на захід Велику пустелю Вікторія, а в протилежному напрямку — пустелю Гібсона.
Англієць Пітер Уорбертон перетнув зі сходу на захід Велику Піщану пустелю.
Дж. Форрест пройшов із заходу на схід між пустелями Гібсона та Великою пустелею Вікторії. Тобто були з'ясовані основні риси природи західної та центральної Австралії, і до кінця 70-х років XIX століття склалося правильне уявлення про фізичну карту усього континенту.
Серед дослідників XX століття можна назвати:
- Вілкінса, який досліджував райони Квінсленду та північної Австралії в 1923—1925 роках;
- австралійського мандрівника М. Террі, який склав карту напівпустельної смуги від річки Фіцрой до Стьорт-Крік та описав райони між лісистою північчю Австралії та пустелею в 1925 році;
- Медігена, який у 1929 році досліджував з літака пустелю Арунта і котловину озера Ейр;
- австралійця Маккая, що досліджував в 1926 році центральну Австралію і в 1928 році Арнемленд.
Також слід зазначити, що протягом усього XX століття проводилися приватні дослідження континенту, пов'язані передусім із пошуком корисних копалин.
Джерела
Література
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya doslidzhennya Avstraliyi istoriya vidkrittya ta doslidzhennya Avstraliyi yevropejcyami PeredistoriyaAntichni ta serednovichni yevropejski kosmografi stvorili gipotezu pro Pivdennij materik yakij mav zajmati bilshu chastinu Pivdennoyi pivkuli i vrivnovazhuvati masu sushi Pivnichnoyi pivkuli Cej gipotetichnij materik u Serednovichchya nazivali lat Terra Australis incognita tobto Nevidoma Pivdenna Zemlya U XIX stolitti cya nazva ale vzhe bez epiteta nevidoma za propoziciyeyu anglijcya Metyu Flindersa zakripilasya za Avstralijskim materikom Zvisno i do vidkrittya Avstraliyi yevropejcyami vona ne bula povnistyu izolovanoyu vid reshti svitu Deyaki plemena aborigeniv pivnichnoyi Avstraliyi pidtrimuvali periodichni torgovi kontakti iz papuasami Novoyi Gvineyi ta malajcyami Tak samo zdavna pivnichna okolicya kontinentu pevno bula vidoma deyakim indonezijskim plemenam Deyaki fakti dozvolyayut stverdzhuvati sho bilya pivnichno zahidnogo uzberezhzhya Avstraliyi svogo chasu zupinyalisya chi rozbivalisya korabli sho pryamuvali z Afriki najimovirnishe z Madagaskaru v napryamku Indonezijskogo arhipelagu Vidkrittya uzberezhzhya1526 roku portugalec Zhorzhi de Minezish vidkriv bilya ekvatora pivnichno zahidnij vistup Novoyi Gvineyi pivostriv Vogelkop V 1545 roci ispanec Inyigo Ortis de Retes projshov uzdovzh usogo pivnichnogo uzberezhzhya Novoyi Gvineyi vlasne same vin dav yij cyu nazvu a v 1606 roci ispanec Luyis Vaes de Torres plivuchi vid Novih Gebrid do Filippin vidkriv pivdennij bereg Novoyi Gvineyi Pri comu vin projshov cherez protoku piznishe nazvanu jogo imenem mizh Avstraliyeyu ta Novoyu Gvineyeyu i tim doviv sho ostannya ye velicheznim ostrovom V Arafurskomu mori vin pomitiv na pivdennomu zahodi veliki ostrovi Bezsumnivno to buv pivnichnij bereg Avstraliyi z prileglimi ostrovami Ale vidkrittya Torresa bulo zasekrechene ispancyami Usi inshi znachni vidkrittya beregiv Avstraliyi v XVII stolitti zdijsnili gollandski moryaki tomu yiyi nazivali Novoyu Gollandiyeyu Na beregah materika majzhe bezlyudnih ta perevazhno pustelnih voni ne zasnuvali zhodnogo poselennya V 1606 roci Villem Yanszon projshov uzdovzh pivdennogo berega Novoyi Gvineyi ne pomitivshi zahidnij vhid v Torresovu protoku i vidkriv zahidnij bereg pivostrova Kejp Jork do 14 go gradusa pivdennoyi shiroti Uzberezhzhya Zahidnoyi Avstraliyi vidkrili v 1616 roci dilyanku mizh 23 m ta 27 m gradusami pivdennoyi shiroti v 1619 roci Frederik de Gautman i Ya Edel dilyanku mizh 27 m i 33 m gradusami pivdennoyi shiroti v 1622 roci komanda korablya Lovin pivdenno zahidnij pivostriv Avstraliyi mizh 33 m ta 35 m gradusami pivdennoyi shiroti v 1628 roci G De Vitt abo dilyanku mizh 20 m i 23 m gradusami pivdennoyi shiroti U 1627 roci Nejts vidkriv na pivdni Avstraliyi chastinu uzberezhzhya mizh 116 m ta 133 m gradusami shidnoyi dovgoti sho prilyagaye do Velikoyi Avstralijskoyi zatoki Bilya Arafurskogo morya Ya Karstens prostezhiv v 1623 roci pivnichnij bereg pivostrova Arnemlend i bereg pivostrova Kejp Jork mizh 14 m i 17 m gradusami pivdennoyi shiroti Chastinu Arafurskogo morya mizh nimi vin nazvav zatokoyu Karpentariya Odnak pivnichni beregi Avstraliyi buli vivcheni nedostatno a shidnij ta pivdenno shidnij beregi buli zovsim nevidomi Nova Gollandiya zdavalasya velicheznim pivnichno zahidnim vistupom Pivdennogo materika do 1642 roku koli Abel Tasman obignuv yiyi z pivdnya sliduyuchi vid ostrova Mavrikij cherez zahidnu Okeaniyu do Yavi 24 listopada 1642 roku vin vidkriv poblizu 42 go gradusa pivdennoyi shiroti Zemlyu Van Dimena yaku prijnyav za chastinu Novoyi Gollandiyi Sliduyuchi z 5 grudnya dali na Shid vin vidkriv 13 grudnya Novu Zelandiyu i projshov vzdovzh yiyi zahidnogo uzberezhzhya azh do pivnichnogo krayu ale prijnyav yiyi za pivostriv Pivdennogo materika V 1644 roci vin projshov uzdovzh beregiv zatoki Karpentariya obignuv pivostriv Arnemlend i dijshovshi do 24 go gradusa pivdennoyi shiroti zavershiv v osnovnomu vidkrittya pivnichnogo ta pivnichno zahidnogo uzberezhzhya Avstraliyi Faktichno Tasman doviv sho vsi zemli vidkriti gollandcyami mizh zatokoyu Karpentariya i Velikoyu Avstralijskoyu zatokoyu ye chastinami yedinogo materika Angliyec Dzhejms Kuk v 1769 1770 rokah doviv sho Nova Zelandiya skladayetsya z dvoh ostroviv Zvidti vin pishov na zahid i 19 kvitnya dosyag Avstraliyi bilya 38 go gradusa pivdennoyi shiroti Ruhayuchis u kvitni serpni na pivnich vin vidkriv use shidne uzberezhzhya Avstraliyi nazvav jogo Novim Pivdennim Uelsom ta ogolosiv anglijskim volodinnyam Vid pivnichnogo krayu shidnogo uzberezhzhya Kuk povernuv na zahid i vdruge vidkriv Torresovu protoku U 1788 roci flotiliya pid orudoyu kapitana Artura Filipa privezla v Novij Pivdennij Uels veliku grupu uv yaznenih U zatoci Port Dzhekson 34 j gradus pivdennoyi shiroti Filip zasnuvav pershe yevropejske poselennya v Avstraliyi majbutnij Sidnej V 1792 roci francuzka ekspediciya Zh D Antrkasto projshla vzdovzh Zahidnoyi ta Pivdennoyi Avstraliyi a v 1793 vidkrila na pivnochi ostrovi D Antrkasto i shidne uzberezhzhya Novoyi Gvineyi U 1798 1799 rokah anglijci Dzh Bass ta M Flinders vidkrili protoku Bassa yaka vidokremlyuye materik vid zemli Van Dimena obijshli yiyi navkrugi j nazvali ostrovom Tasmaniya U 1801 roci francuz vidkriv pivostriv na zahodi zatoku Zhozef Bonapart na pivnochi a v 1801 roci ostriv Kenguru na pivdennomu shodi V 1801 1802 rokah vidkriv na pivdni zatoki Spensera i Sent Vinsent rozdileni pivostrovom Jork U 1802 1803 rokah Flinders obijshov navkolo usiyeyi Avstraliyi pri comu vidkriv Velikij Bar yernij rif na vsyu jogo protyazhnist Piznishe vin zaproponuvav perejmenuvati Novu Gollandiyu na Avstraliyu Pislya plavan 1801 1803 rokiv v Avstraliyi ne zalishilosya zhodnoyi znachnoyi dilyanki beregovoyi liniyi ne nanesenoyi na kartu Vidkrittya vnutrishnih prostoriv kontinentuDo 1813 roku vnutrishni oblasti Avstraliyi buli she sucilnoyu biloyu plyamoyu V 1813 1823 za nevisokimi gorami na zahid ta pivnich vid Sidneya vidkrili verhni dilyanki kilkoh richok sho tekli na zahid rozlogimi trav yanistimi rivninami yaki buli chudovimi pasoviskami U 1828 1829 rokah angliyec Ch Stort doviv sho vsi ci richki nalezhat do yedinoyi sistemi Murreya Darlinga U 1831 1835 angliyec Tomas Mitchell prodovzhiv doslidzhennya ciyeyi richkovoyi sistemi a v 1836 roci vidkriv na pivdennomu shodi Avstraliyi lisistu girsku krayinu Avstralijski Alpi U 1840 roci polskij mandrivnik Pavel Stsheleckij vidkriv v Avstralijskih Alpah girskij masiv Kostyushko vershina yakogo zavvishki 2234 m ye najvishoyu tochkoyu Avstraliyi ta vitoki Murreya U 1844 1845 rokah Lyudvig Lyajhgard projshov susheyu v pivnichno zahidnomu napryamku vid Brisbena do zatoki Van Dimena pri comu vidkriv majzhe uves Velikij Vododilnij hrebet okrim jogo pivnichnih okolic ta peretnuv Arnemlend U 1846 roci Mitchel doslidiv pivnichni pritoki Darlinga richki Kondamajn ta Uorrego do yihnih vitokiv i tim zavershiv vidkrittya sistemi Murreya Darlinga Ruhayuchis na pivdennij Avstraliyi vid zatoki Sent Vinsent na pivnich u poshukah pasovisk angliyec Edvard Ejr vidkriv u 1839 roci hrebet Flinders i soleni ozera Torrens ta Ejr najbilshi v Avstraliyi V 1840 1841 rokah ruhayuchis na zahid vin vstanoviv sho vsya nizovina yaka prilyagaye do Velikoyi Avstralijskoyi zatoki ye pusteleyu U 1844 1845 rokah Ch Stort vpershe ruhayuchis vid zatoki Spensera dosyag centralnoyi Avstraliyi i z yasuvav sho na shid vid ozera Ejr prostyagayetsya napivpustelya a na pivnochi bilya 26 go gradusa pivdennoyi shiroti pustelya Simpson pered yakoyu vin zupinivsya U 1855 1856 rokah anglijskij mandrivnik O Gregori peretnuv Avstraliyu v pivdenno zahidnomu napryamku nide odnak ne viddalyayuchis vid morya bilshe yak na 500 kilometriv V 1858 roci O Gregori peretnuv Avstraliyu v pivdenno zahidnomu napryamku vid Brisbena do Adelayidi ne viddalyayuchis vid morya bilsh yak na 900 kilometriv U 1860 1861 rokah irlandec R Bork vpershe peretnuv Avstraliyu z pivdnya na pivnich vid zatoki Sent Vinsent do zatoki Karpentariya U 1859 1862 rokah angliyec Dzhon Styuart peretnuv Avstraliyu vid zatoki Spensera do zatoki Van Dimena pri comu vidkrivshi centralnij girskij masiv Jogo marshrutom bula prokladena liniya transavstralijskogo telegrafu a v XX storichchi zaliznicya Teritoriya na zahid vid telegrafnoyi liniyi bula doslidzhena v 1872 1876 rokah Anglijskij mandrivnik E Dzhajls vidkriv u centri dekilka girskih kryazhiv yaki prostyaglisya v shirotnomu napryamku ta peretnuv zi shodu na zahid Veliku pustelyu Viktoriya a v protilezhnomu napryamku pustelyu Gibsona Angliyec Piter Uorberton peretnuv zi shodu na zahid Veliku Pishanu pustelyu Dzh Forrest projshov iz zahodu na shid mizh pustelyami Gibsona ta Velikoyu pusteleyu Viktoriyi Tobto buli z yasovani osnovni risi prirodi zahidnoyi ta centralnoyi Avstraliyi i do kincya 70 h rokiv XIX stolittya sklalosya pravilne uyavlennya pro fizichnu kartu usogo kontinentu Sered doslidnikiv XX stolittya mozhna nazvati Vilkinsa yakij doslidzhuvav rajoni Kvinslendu ta pivnichnoyi Avstraliyi v 1923 1925 rokah avstralijskogo mandrivnika M Terri yakij sklav kartu napivpustelnoyi smugi vid richki Ficroj do Stort Krik ta opisav rajoni mizh lisistoyu pivnichchyu Avstraliyi ta pusteleyu v 1925 roci Medigena yakij u 1929 roci doslidzhuvav z litaka pustelyu Arunta i kotlovinu ozera Ejr avstralijcya Makkaya sho doslidzhuvav v 1926 roci centralnu Avstraliyu i v 1928 roci Arnemlend Takozh slid zaznachiti sho protyagom usogo XX stolittya provodilisya privatni doslidzhennya kontinentu pov yazani peredusim iz poshukom korisnih kopalin DzherelaLiteraturaPosilannya