Кенія була населена людьми та їх предками протягом всієї своєї історії, хоча історія Кенії як незалежної держави досить коротка.
Історія Кенії | |
---|---|
Міграція банту | |
Арабська работоргівля | |
Угандійська залізниця | |
Німецька Східна Африка | |
Британська Східна Африка | |
Британська Кенія | |
Джомо Кеніата | |
Мваї Кібакі | |
Доісторичний період
Територія сучасної Кенії була заселена людьми в період раннього палеоліту. Деякі дослідники включили її в ареал прабатьківщини людства. Згідно теорії еволюції людина походить від приматів і найдавніші зразки мавпоподібних людей знайдені на стоянці Кообі-Фора на східному березі озера Рудольф на півночі Кенії. Відкривач стоянки Річард Лікі визначив вік решток мавпоподібної людини (гомініда) у 3-2 млн років тому. На стоянці знайдені знаряддя олдувайської культури і залишки скелетів австралопітеків. Більш пізніші пам'ятки — група стоянок ашельської культури в Олоргезайлі. Пам'ятники, залишені людьми сучасного вигляду, відкриті в печері Гембл та на інших стоянках культури Ельментейта. Найранішим населенням в епоху неоліту на території Кенії згідно з археологічними даними, були койсанські народи та кушити — 5-2 тис. до н. е. У 1 тис. до н. е., під час кінця бронзової доби та початку епохи заліза з півночі в Кенію прийшли нілоти, а з заходу народи банту.
Давня історія
Арабські купці почали відвідувати узбережжя Кенії близько 1 ст. н. е. Близькість Кенії до Арабського півострова сприяла колонізації, і арабські та перські поселення розповсюдилися вздовж узбережжя у 8 ст. У 1 тис. н. е. нілотські і бантські племена прийшли у цей регіон і становлять зараз близько три чверті населення Кенії. В результаті взаємодії арабів з банту та іншими етнічними групами склався народ суахілі.
Становлення і розвиток суахілійської культури відбувалися в торгових містах. Найважливішими з міст на території Кенії були Паті, Малінді і Момбаса. З появою португальців у 1498 році почалася тривала боротьба за цю частину Африки, яка завершилася перемогою правителів Оману. Під час правління одного з них, Сеїда Саїда, (саме він на початку XIX ст. переніс столицю держави на о. Занзібар), розгорнулася торгівля з народами, що жили у внутрішніх районах материка.
Колонізація Кенії
В середині XIX ст. у ці райони почали проникати європейські дослідники. Інтереси Британської імперії визначилися в кінці XIX ст., багато в чому під впливом суперництва з Німеччиною. У 1887 р. приватна Британська східно-африканська компанія взяла у Сеїда Саїда в оренду смугу шириною 10 км вздовж узбережжя. У 1895 р. компанія передала землі, що знаходилися під її контролем, уряду Великої Британії, який оголосив про встановлення протекторату на території до о. Наіваша на заході. У 1902 р. до цього протекторату була приєднана східна частина Уганди, а в 1920 р. протекторат був скасований і Кенія стала колонією, хоча прибережна смуга її території, орендована у султана Занзібару, залишилася протекторатом.
Під владою Великої Британії (1900–1964)
Виходячи передусім з власних економічних і стратегічних інтересів, уряд Великої Британії ухвалив рішення про будівництво залізниці, яка б зв'язувала Момбасу з протекторатом Уганди. Цей шлях, що почав діяти в 1903 р., став не тільки зразком інженерного мистецтва, але й вирішальним чинником у сучасній історії Кенії. Для роботи на будівництві залізниці було ввезено значну кількість індійських робітників, і багато з них осіли в Кенії. Залишилося й багато індійських торговців, які оцінили перспективи розвитку торгівлі у внутрішніх районах країни. Щоб окупити витрати на будівництво й експлуатацію дороги, було необхідно у стислі строки створити прибуткову економіку, але, оскільки африканське населення вело натуральне господарство, уряд став заохочувати переселення європейців на родючі землі нагір'я. Залізниця буквально «відкрила» внутрішні райони для європейських фермерів, місіонерів і чиновників; разом з тим вона сприяла боротьбі з рабством, хворобами і голодом.
На час завершення будівництва дороги збройний опір африканського населення британським колоніальним захопленням фактично припинився, але хвиля європейських поселенців до Кенії дала африканцям вагомі підстави для невдоволення. Щоб забезпечити європейських поселенців (головним чином британців і південних африканців) земельними наділами, масаїв відтіснили на південну частину рівнини Лоїта в 1913 році. Свої права на деякі землі, виділені колоніальною адміністрацією європейцям, пред'явили кікую.
Хоча вся влада знаходилася в руках губернатора, у 1906 р. були сформовані консультативні Виконавча і Законодавча ради, що складалися з осіб, призначених колоніальною адміністрацією. У 1920 р., після утворення колонії, білим поселенцям було надано право обирати представників до Законодавчої ради. Поселенці розраховували створити відповідальний перед виборцями уряд, причому, домагаючись розширення свого представництва, виступали проти аналогічних вимог численнішої індійської громади. У 1923 р. вийшла знаменита «біла» книга британського , де підкреслювався пріоритет інтересів африканців. І хоча білі поселенці не досягли самоврядування, представництво в Законодавчій раді індійців і арабів (уперше вони були допущені до цього органу в 1924 році) залишалося непропорційно низьким. Інтереси африканського населення виражав європеєць, призначений колоніальною владою.
Під час Другої світової війни територія Кенії була важливим плацдармом, звідки здійснювалися захоплення Італійського Сомалі та операції зі звільнення Ефіопії. Війна стала могутнім стимулом для підйому африканського національно-визвольного руху. Губернатор Кенії у 1944 р. вперше призначив африканця членом Законодавчої ради, в тому ж році була створена перша багатонаціональна політична партія африканців — Кенійський африканський союз. Керівні посади в цій організації невдовзі захопили кікую, найактивніша африканська етнічна група, яка найбільше постраждала від європейців. У 1947 році союз очолив , в минулому — президент Центральної асоціації кікую.
Кількість членів Законодавчої ради поступово збільшувалася, і вона ставала менш залежною від губернатора і його адміністративного апарату. У 1952 році Законодавча рада стала багатонаціональним органом, до її складу входили виборні члени — 14 європейців, 1 араб, 6 вихідців з Азії, а також 6 африканців і 1 араб, що призначалися губернатором. У 1954 р. була сформована рада міністрів як впливовий орган виконавчої влади.
Повстання Мау-Мау
Найважливішою віхою в історії Кенії стало збройне повстання (1952–1956) — визвольний рух, спрямований проти колоніального режиму і білих поселенців. Головною рушійною силою повстання стали кікую, однак існували побоювання, що основні цілі руху — протест проти насильного захоплення земель африканців, боротьба проти європейців і цінностей західної цивілізації — можуть здобути підтримку й інших народів Кенії. Учасники руху Мау-Мау (питання про походження цієї назви залишається спірним) воювали не тільки проти англійців, але й проти тих кікую, яких вони вважали зрадниками. Численні жертви свідчать про жорстокість повстанців, а також тих, хто придушив повстання. Проти Джомо Кеніатти було висунуто обвинувачення у керівництві повстанням, і в 1953 р. він був засуджений до семи років каторжних робіт. У 1959 р. Кеніатта був звільнений з в'язниці і засланий у віддалене село на півночі Кенії, де знаходився до 1961 року.
Після того, як в основному припинив свою терористичну діяльність, до складу Законодавчої ради було вирішено обрати шістьох африканців. Однак виборче право обмежувалося освітнім та іншими цензами. Згідно з конституцією 1958 року, представництво африканців у раді було розширене, але лідери африканського населення вимагали проведення демократичних виборів за принципом «одна людина — один голос». Вихідці з Європи та Азії, що становили меншину населення, побоювалися наслідків проведення загальних виборів.
На конференції, що пройшла в 1960 році в Лондоні, була досягнута угода між африканською стороною та європейцями з Партії нової Кенії, яку очолював Майкл Бланделл. Непримиренні представники білої меншини виступили проти цієї угоди, спрямованої на ліквідацію расової сегрегації і підготовку країни до отримання статусу незалежної держави. Після конференції була сформована нова партія — Кенійський національний африканський союз (КАНУ), що проголосив гасло «Ухуру» («Свобода»). На чолі союзу стояли лідер кікую Джеймс С. Гичуру і профспілковий діяч Тому Мбоя. Згодом у рядах КАНУ почалися протиріччя, й утворилася опозиційна партія Демократичний союз африканців Кенії (КАДУ), на чолі з Р. Нгалою і М. Муліро. У лютому 1961 році відбулися вибори до Законодавчої ради, на яких КАНУ завоював 18 із 33 відведених африканцям місць, а КАДУ — 11.
Ще 20 місць були зарезервовані за представниками європейської, азійської й арабської громад. Спочатку обидві партії відмовилися від участі в уряді, висунувши умовою звільнення Кеніатти з ув'язнення, але в квітні представники КАДУ все ж увійшли до складу уряду. У серпні Кеніатта був звільнений, а в жовтні очолив КАНУ.
Ні КАНУ, ні КАДУ не були задоволені діючою конституцією, тому було відновлено переговори з англійцями. КАНУ виступав за прискорене надання незалежності і створення сильного центрального уряду. КАДУ виношував плани щодо створення аморфної федерації автономних провінцій. Основою для продовження переговорів у квітні 1962 року була ухвалена компромісна конституція, запропонована Великою Британією, і після цього був сформований коаліційний уряд КАНУ — КАДУ, до якого увійшли Кеніатта і Нгала. Конституція передбачала створення двопалатного парламенту, що складався з Палати представників (117 членів) і Сенату (41 член). В адміністративному відношенні Кенія була розділена на сім напівавтономних округів, у кожному з яких функціонували регіональні законодавчі збори. Принцип резервування певного числа місць для осіб неафриканського походження був знехтуваний, і в травні 1963 р. відбулися парламентські вибори. КАДУ встановив контроль над законодавчими зборами провінцій Рифт-Валлі, Прибережної і Західної.
Незалежність Кенії
КАНУ завоював більшість місць у Сенаті і Палаті представників, а також у законодавчих зборах провінцій Центральної, Східної і Ньянза. Через бойкот по-сепаратистськи налаштованими сомалійцями були зірвані вибори до Північно-Східної провінції, тому там не сформувався місцевий законодавчий орган, і місця представників цієї провінції у Сенаті і Палаті представників залишилися вакантними. Проте Кенія досягла внутрішнього самоврядування, і Джомо Кеніатта став першим прем'єр-міністром країни. Незважаючи на протести КАДУ, в жовтні 1963 року Велика Британія і КАНУ досягли угоди про внесення поправок до конституції, спрямованих на зміцнення влади центрального уряду. 12 грудня 1963 року Кенія здобула незалежність. У 1964 році країна була проголошена республікою; конституційні поправки ще більше розширили повноваження центрального уряду.
Після здобуття незалежності Кенія офіційно заявила про свою прихильність політиці неприєднання, але фактично проводила прозахідну політику. Уряд країни приділяв велику увагу створенню союзу з іншими державами Східної Африки. Хоча Кенії, Танзанії й Уганді не вдалося утворити Східно-африканську федерацію, їхні зусилля привели до виникнення в 1967 році Східно-африканського економічного співтовариства (СЕП), що дозволило зберегти митний союз та інші спільні регіональні економічні організації, до яких всі три країни входили ще з колоніальних часів. Через політичні та економічні протиріччя, які виникли в 1970-х роках між країнами-учасницями, СЕП практично припинило своє існування у 1977 році, а в 1984 році було офіційно розпущене. Погіршилися відносини з Сомалі, яке підтримало виступи сомалійського населення Кенії за вихід Північно-Східної провінції зі складу держави. У 1968 році була досягнута угода про нормалізацію відносин між обома країнами, і сепаратистський рух сомалійців на північному сході Кенії швидко згас.
Після саморозпуску КАДУ в 1964 р. упродовж деякого часу КАНУ залишався єдиною політичною партією в країні. Однак у 1966 році в ньому стався розкол, і частина членів на чолі з колишнім віце-президентом Кенії Огингою Одінгою створила опозиційний Союз народу Кенії (КПУ). Він відстоював більш «науковий» шлях до соціалізму і критикував уряд за повільні темпи перерозподілу землі й ігнорування проблеми працевлаштування кенійців, а в сфері зовнішньої політики закликав до зближення з комуністичними країнами. КПУ здобув підтримку тільки в районах, населених луо. У червні 1969 року був убитий член уряду Тому Мбоя, луо за етнічною приналежністю. Його вважали вірогідним наступником Кеніатти на посаді президента. Відносини між кікую і луо загострилися, і після безпорядків у районах проживання луо уряд заборонив КПУ. Таким чином, Кенія залишилася однопартійною державою. Одинга провів 15 місяців під домашнім арештом, але в 1971 році, невдовзі після звільнення, знову вступив до КАНУ.
Незважаючи на боротьбу фракцій, що продовжувалася в КАНУ і в уряді, при Джомо Кеніатті, авторитетному лідерові, який беззмінно керував Кенією з 1963 року, політична обстановка в країні стабілізувалася. Проте наростала соціальна напруженість. Через швидкі темпи природного приросту населення і значний потік сільського населення до міст там зростали безробіття і злочинність. Постійним джерелом невдоволення африканського населення було привілейоване положення в економіці європейців і вихідців з Азії.
Після смерті Кеніатти в 1978 році його наступником на посаді президента став колишній віце-президент Данієл арап Мої, календжин за етнічною приналежністю. Він швидко зміцнив свої позиції, хоча, на думку критиків, його режим був авторитарним і корумпованим. У середині 1982 р. молодші офіцери Військово-повітряних сил за підтримки студентів зробили невдалу спробу скинути Данієла арап Мої. Уряд закрив на рік університет у Найробі, притягнув тисячу осіб до судової відповідальності за участь у перевороті, і в 1985 році два його організатори були повішені за вироком суду.
Владні структури Кенії були вражені корупцією. Роберт Оуко, високопоставлений луо в кабінеті Данієла арап Мої, був убитий через кілька місяців після того, як йому було доручене офіційне розслідування за фактами корупції. Коли з'ясувалося, що до вбивства Роберта Оуко причетний найближчий соратник президента Ніколас Бівотт, і що він втратив підтримку серед луо, Данієл арап Мої відправив його у відставку. На знак протесту проти «зростаючої жорстокості» режиму Німеччина відкликала свого посла з Найробі, а іноземні кредитори почали чинити фінансовий тиск на уряд Данієл арап Мої, щоб той дозволив діяльність інших політичних партій. Данієл арап Мої пішов на поступки, і в грудні 1992 року до Конституції Кенії була внесена відповідна поправка.
Головним опонентом КАНУ став Форум за відновлення демократії (ФОРД), десятки провідних членів КАНУ перейшли до інших партій. ФОРД, на чолі якого стояли Огинга Одінга і Кеннет Матіба, невдовзі розколовся за етнічною ознакою. На демократичних президентських виборах у грудні 1992 року, що відбулися вперше за чверть століття, Данієл арап Мої здобув 37% голосів, Матіба — 26%, Мваї Кибаки (його підтримувала переважно Демократична партія кікую) — 19% і Огинга Одінга — 18%. Із 188 місць у Національній асамблеї КАНУ завоював 97. У 1993 році уряд Данієл арап Мої погодився на проведення економічних реформ, до яких його давно підштовхували Світовий банк і МВФ, після чого вони надали Кенії як допомогу значні кошти для обслуговування зовнішнього боргу, що сягав 7,5 млрд доларів. Данієл арап Мої не припиняв повторювати, що багатопартійність сприятиме посиленню етнічних конфліктів.
Економічне пожвавлення (1990–1997)
У середині 1990-х років намітилися демографічні, економічні і політичні тенденції, що створювали основу для зростання добробуту населення і розвитку демократії. Щорічні темпи природного приросту населення країни, які були одними з найвищих у світі (4%), у 1995–1998 роках скоротилися до 2,2%, як внаслідок зниження народжуваності, так і збільшення смертності через поширення СНІДу. Продовжувала зростати економіка, основними галузями якої залишалися споживче сільське господарство, експортне виробництво чаю і кави, туризм. За підрахунками кенійського уряду, в 1995 році ВВП країни зріс на 5%, а в 1996 — на 4%. Кенія продовжувала поступ до багатопартійної демократії, напередодні загальних виборів 29 грудня 1997 року пройшли пожвавлені дискусії про конституційну реформу.
Нова криза (1997-)
У 1997–1998 рр. накопичений позитивний потенціал був підірваний сукупністю політичних, економічних і природних чинників. Передвиборча кампанія супроводжувалася численними актами насильства в центральній частині і на узбережжі Кенії. Це порушило звичайний хід сільськогосподарських робіт. Запекла передвиборча боротьба провідних політичних партій завершилася переобранням Данієла арап Мої на п'ятий п'ятирічний (останній для нього) президентський термін. На початку 1998 року сильні зливи під час проходження тайфуну знищили посіви, розмили дороги і зруйнували мости на головній транспортній артерії країни, що з'єднує порт Момбаса з Найробі. Сільському господарству, в тому числі його експортним галузям, було завдано істотних збитків. Після повідомлень у іноземних засобах масової інформації про акти насильства та епідемії потік іноземних туристів до Кенії різко скоротився.
У серпні 1998 року будівля посольства США в Найробі була знищена терористами. Загинули понад 200 кенійців і 12 американців, сотні людей отримали поранення. У країні поширилася корупція, що стала гальмом економічного, соціального і політичного розвитку. МВФ, Світовий банк і країни ЄС попередили Кенію про можливе припинення економічної і фінансової допомоги.
Джерела
- Африка: энциклопедический справочник. Т.1. Москва. «Советская энциклопедия». 1986. -672с. с.644-648.
- І.І.Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. -608с. с.221-222.
Примітки
- Африка: энциклопедический справочник. Москва. 1986. т.1. с.644.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Keniya bula naselena lyudmi ta yih predkami protyagom vsiyeyi svoyeyi istoriyi hocha istoriya Keniyi yak nezalezhnoyi derzhavi dosit korotka Istoriya KeniyiMigraciya bantuArabska rabotorgivlyaUgandijska zaliznicyaNimecka Shidna AfrikaBritanska Shidna AfrikaBritanska KeniyaDzhomo KeniataMvayi KibakiPortal Keniya pereglyanutiobgovoritiredaguvatiDoistorichnij periodTeritoriya suchasnoyi Keniyi bula zaselena lyudmi v period rannogo paleolitu Deyaki doslidniki vklyuchili yiyi v areal prabatkivshini lyudstva Zgidno teoriyi evolyuciyi lyudina pohodit vid primativ i najdavnishi zrazki mavpopodibnih lyudej znajdeni na stoyanci Koobi Fora na shidnomu berezi ozera Rudolf na pivnochi Keniyi Vidkrivach stoyanki Richard Liki viznachiv vik reshtok mavpopodibnoyi lyudini gominida u 3 2 mln rokiv tomu Na stoyanci znajdeni znaryaddya olduvajskoyi kulturi i zalishki skeletiv avstralopitekiv Bilsh piznishi pam yatki grupa stoyanok ashelskoyi kulturi v Olorgezajli Pam yatniki zalisheni lyudmi suchasnogo viglyadu vidkriti v pecheri Gembl ta na inshih stoyankah kulturi Elmentejta Najranishim naselennyam v epohu neolitu na teritoriyi Keniyi zgidno z arheologichnimi danimi buli kojsanski narodi ta kushiti 5 2 tis do n e U 1 tis do n e pid chas kincya bronzovoyi dobi ta pochatku epohi zaliza z pivnochi v Keniyu prijshli niloti a z zahodu narodi bantu Davnya istoriyaArabski kupci pochali vidviduvati uzberezhzhya Keniyi blizko 1 st n e Blizkist Keniyi do Arabskogo pivostrova spriyala kolonizaciyi i arabski ta perski poselennya rozpovsyudilisya vzdovzh uzberezhzhya u 8 st U 1 tis n e nilotski i bantski plemena prijshli u cej region i stanovlyat zaraz blizko tri chverti naselennya Keniyi V rezultati vzayemodiyi arabiv z bantu ta inshimi etnichnimi grupami sklavsya narod suahili Zalishki velikoyi mecheti v Gede 13 st Stanovlennya i rozvitok suahilijskoyi kulturi vidbuvalisya v torgovih mistah Najvazhlivishimi z mist na teritoriyi Keniyi buli Pati Malindi i Mombasa Z poyavoyu portugalciv u 1498 roci pochalasya trivala borotba za cyu chastinu Afriki yaka zavershilasya peremogoyu praviteliv Omanu Pid chas pravlinnya odnogo z nih Seyida Sayida same vin na pochatku XIX st perenis stolicyu derzhavi na o Zanzibar rozgornulasya torgivlya z narodami sho zhili u vnutrishnih rajonah materika Kolonizaciya KeniyiV seredini XIX st u ci rajoni pochali pronikati yevropejski doslidniki Interesi Britanskoyi imperiyi viznachilisya v kinci XIX st bagato v chomu pid vplivom supernictva z Nimechchinoyu U 1887 r privatna Britanska shidno afrikanska kompaniya vzyala u Seyida Sayida v orendu smugu shirinoyu 10 km vzdovzh uzberezhzhya U 1895 r kompaniya peredala zemli sho znahodilisya pid yiyi kontrolem uryadu Velikoyi Britaniyi yakij ogolosiv pro vstanovlennya protektoratu na teritoriyi do o Naivasha na zahodi U 1902 r do cogo protektoratu bula priyednana shidna chastina Ugandi a v 1920 r protektorat buv skasovanij i Keniya stala koloniyeyu hocha priberezhna smuga yiyi teritoriyi orendovana u sultana Zanzibaru zalishilasya protektoratom Pid vladoyu Velikoyi Britaniyi 1900 1964 Vihodyachi peredusim z vlasnih ekonomichnih i strategichnih interesiv uryad Velikoyi Britaniyi uhvaliv rishennya pro budivnictvo zaliznici yaka b zv yazuvala Mombasu z protektoratom Ugandi Cej shlyah sho pochav diyati v 1903 r stav ne tilki zrazkom inzhenernogo mistectva ale j virishalnim chinnikom u suchasnij istoriyi Keniyi Dlya roboti na budivnictvi zaliznici bulo vvezeno znachnu kilkist indijskih robitnikiv i bagato z nih osili v Keniyi Zalishilosya j bagato indijskih torgovciv yaki ocinili perspektivi rozvitku torgivli u vnutrishnih rajonah krayini Shob okupiti vitrati na budivnictvo j ekspluataciyu dorogi bulo neobhidno u stisli stroki stvoriti pributkovu ekonomiku ale oskilki afrikanske naselennya velo naturalne gospodarstvo uryad stav zaohochuvati pereselennya yevropejciv na rodyuchi zemli nagir ya Zaliznicya bukvalno vidkrila vnutrishni rajoni dlya yevropejskih fermeriv misioneriv i chinovnikiv razom z tim vona spriyala borotbi z rabstvom hvorobami i golodom Na chas zavershennya budivnictva dorogi zbrojnij opir afrikanskogo naselennya britanskim kolonialnim zahoplennyam faktichno pripinivsya ale hvilya yevropejskih poselenciv do Keniyi dala afrikancyam vagomi pidstavi dlya nevdovolennya Shob zabezpechiti yevropejskih poselenciv golovnim chinom britanciv i pivdennih afrikanciv zemelnimi nadilami masayiv vidtisnili na pivdennu chastinu rivnini Loyita v 1913 roci Svoyi prava na deyaki zemli vidileni kolonialnoyu administraciyeyu yevropejcyam pred yavili kikuyu Hocha vsya vlada znahodilasya v rukah gubernatora u 1906 r buli sformovani konsultativni Vikonavcha i Zakonodavcha radi sho skladalisya z osib priznachenih kolonialnoyu administraciyeyu U 1920 r pislya utvorennya koloniyi bilim poselencyam bulo nadano pravo obirati predstavnikiv do Zakonodavchoyi radi Poselenci rozrahovuvali stvoriti vidpovidalnij pered viborcyami uryad prichomu domagayuchis rozshirennya svogo predstavnictva vistupali proti analogichnih vimog chislennishoyi indijskoyi gromadi U 1923 r vijshla znamenita bila kniga britanskogo de pidkreslyuvavsya prioritet interesiv afrikanciv I hocha bili poselenci ne dosyagli samovryaduvannya predstavnictvo v Zakonodavchij radi indijciv i arabiv upershe voni buli dopusheni do cogo organu v 1924 roci zalishalosya neproporcijno nizkim Interesi afrikanskogo naselennya virazhav yevropeyec priznachenij kolonialnoyu vladoyu Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni teritoriya Keniyi bula vazhlivim placdarmom zvidki zdijsnyuvalisya zahoplennya Italijskogo Somali ta operaciyi zi zvilnennya Efiopiyi Vijna stala mogutnim stimulom dlya pidjomu afrikanskogo nacionalno vizvolnogo ruhu Gubernator Keniyi u 1944 r vpershe priznachiv afrikancya chlenom Zakonodavchoyi radi v tomu zh roci bula stvorena persha bagatonacionalna politichna partiya afrikanciv Kenijskij afrikanskij soyuz Kerivni posadi v cij organizaciyi nevdovzi zahopili kikuyu najaktivnisha afrikanska etnichna grupa yaka najbilshe postrazhdala vid yevropejciv U 1947 roci soyuz ocholiv v minulomu prezident Centralnoyi asociaciyi kikuyu Kilkist chleniv Zakonodavchoyi radi postupovo zbilshuvalasya i vona stavala mensh zalezhnoyu vid gubernatora i jogo administrativnogo aparatu U 1952 roci Zakonodavcha rada stala bagatonacionalnim organom do yiyi skladu vhodili viborni chleni 14 yevropejciv 1 arab 6 vihidciv z Aziyi a takozh 6 afrikanciv i 1 arab sho priznachalisya gubernatorom U 1954 r bula sformovana rada ministriv yak vplivovij organ vikonavchoyi vladi Povstannya Mau Mau Zhinka kikuyu Najvazhlivishoyu vihoyu v istoriyi Keniyi stalo zbrojne povstannya 1952 1956 vizvolnij ruh spryamovanij proti kolonialnogo rezhimu i bilih poselenciv Golovnoyu rushijnoyu siloyu povstannya stali kikuyu odnak isnuvali poboyuvannya sho osnovni cili ruhu protest proti nasilnogo zahoplennya zemel afrikanciv borotba proti yevropejciv i cinnostej zahidnoyi civilizaciyi mozhut zdobuti pidtrimku j inshih narodiv Keniyi Uchasniki ruhu Mau Mau pitannya pro pohodzhennya ciyeyi nazvi zalishayetsya spirnim voyuvali ne tilki proti anglijciv ale j proti tih kikuyu yakih voni vvazhali zradnikami Chislenni zhertvi svidchat pro zhorstokist povstanciv a takozh tih hto pridushiv povstannya Proti Dzhomo Keniatti bulo visunuto obvinuvachennya u kerivnictvi povstannyam i v 1953 r vin buv zasudzhenij do semi rokiv katorzhnih robit U 1959 r Keniatta buv zvilnenij z v yaznici i zaslanij u viddalene selo na pivnochi Keniyi de znahodivsya do 1961 roku Pislya togo yak v osnovnomu pripiniv svoyu teroristichnu diyalnist do skladu Zakonodavchoyi radi bulo virisheno obrati shistoh afrikanciv Odnak viborche pravo obmezhuvalosya osvitnim ta inshimi cenzami Zgidno z konstituciyeyu 1958 roku predstavnictvo afrikanciv u radi bulo rozshirene ale lideri afrikanskogo naselennya vimagali provedennya demokratichnih viboriv za principom odna lyudina odin golos Vihidci z Yevropi ta Aziyi sho stanovili menshinu naselennya poboyuvalisya naslidkiv provedennya zagalnih viboriv Na konferenciyi sho projshla v 1960 roci v Londoni bula dosyagnuta ugoda mizh afrikanskoyu storonoyu ta yevropejcyami z Partiyi novoyi Keniyi yaku ocholyuvav Majkl Blandell Neprimirenni predstavniki biloyi menshini vistupili proti ciyeyi ugodi spryamovanoyi na likvidaciyu rasovoyi segregaciyi i pidgotovku krayini do otrimannya statusu nezalezhnoyi derzhavi Pislya konferenciyi bula sformovana nova partiya Kenijskij nacionalnij afrikanskij soyuz KANU sho progolosiv gaslo Uhuru Svoboda Na choli soyuzu stoyali lider kikuyu Dzhejms S Gichuru i profspilkovij diyach Tomu Mboya Zgodom u ryadah KANU pochalisya protirichchya j utvorilasya opozicijna partiya Demokratichnij soyuz afrikanciv Keniyi KADU na choli z R Ngaloyu i M Muliro U lyutomu 1961 roci vidbulisya vibori do Zakonodavchoyi radi na yakih KANU zavoyuvav 18 iz 33 vidvedenih afrikancyam misc a KADU 11 She 20 misc buli zarezervovani za predstavnikami yevropejskoyi azijskoyi j arabskoyi gromad Spochatku obidvi partiyi vidmovilisya vid uchasti v uryadi visunuvshi umovoyu zvilnennya Keniatti z uv yaznennya ale v kvitni predstavniki KADU vse zh uvijshli do skladu uryadu U serpni Keniatta buv zvilnenij a v zhovtni ocholiv KANU Ni KANU ni KADU ne buli zadovoleni diyuchoyu konstituciyeyu tomu bulo vidnovleno peregovori z anglijcyami KANU vistupav za priskorene nadannya nezalezhnosti i stvorennya silnogo centralnogo uryadu KADU vinoshuvav plani shodo stvorennya amorfnoyi federaciyi avtonomnih provincij Osnovoyu dlya prodovzhennya peregovoriv u kvitni 1962 roku bula uhvalena kompromisna konstituciya zaproponovana Velikoyu Britaniyeyu i pislya cogo buv sformovanij koalicijnij uryad KANU KADU do yakogo uvijshli Keniatta i Ngala Konstituciya peredbachala stvorennya dvopalatnogo parlamentu sho skladavsya z Palati predstavnikiv 117 chleniv i Senatu 41 chlen V administrativnomu vidnoshenni Keniya bula rozdilena na sim napivavtonomnih okrugiv u kozhnomu z yakih funkcionuvali regionalni zakonodavchi zbori Princip rezervuvannya pevnogo chisla misc dlya osib neafrikanskogo pohodzhennya buv znehtuvanij i v travni 1963 r vidbulisya parlamentski vibori KADU vstanoviv kontrol nad zakonodavchimi zborami provincij Rift Valli Priberezhnoyi i Zahidnoyi Nezalezhnist KeniyiKANU zavoyuvav bilshist misc u Senati i Palati predstavnikiv a takozh u zakonodavchih zborah provincij Centralnoyi Shidnoyi i Nyanza Cherez bojkot po separatistski nalashtovanimi somalijcyami buli zirvani vibori do Pivnichno Shidnoyi provinciyi tomu tam ne sformuvavsya miscevij zakonodavchij organ i miscya predstavnikiv ciyeyi provinciyi u Senati i Palati predstavnikiv zalishilisya vakantnimi Prote Keniya dosyagla vnutrishnogo samovryaduvannya i Dzhomo Keniatta stav pershim prem yer ministrom krayini Nezvazhayuchi na protesti KADU v zhovtni 1963 roku Velika Britaniya i KANU dosyagli ugodi pro vnesennya popravok do konstituciyi spryamovanih na zmicnennya vladi centralnogo uryadu 12 grudnya 1963 roku Keniya zdobula nezalezhnist U 1964 roci krayina bula progoloshena respublikoyu konstitucijni popravki she bilshe rozshirili povnovazhennya centralnogo uryadu Pislya zdobuttya nezalezhnosti Keniya oficijno zayavila pro svoyu prihilnist politici nepriyednannya ale faktichno provodila prozahidnu politiku Uryad krayini pridilyav veliku uvagu stvorennyu soyuzu z inshimi derzhavami Shidnoyi Afriki Hocha Keniyi Tanzaniyi j Ugandi ne vdalosya utvoriti Shidno afrikansku federaciyu yihni zusillya priveli do viniknennya v 1967 roci Shidno afrikanskogo ekonomichnogo spivtovaristva SEP sho dozvolilo zberegti mitnij soyuz ta inshi spilni regionalni ekonomichni organizaciyi do yakih vsi tri krayini vhodili she z kolonialnih chasiv Cherez politichni ta ekonomichni protirichchya yaki vinikli v 1970 h rokah mizh krayinami uchasnicyami SEP praktichno pripinilo svoye isnuvannya u 1977 roci a v 1984 roci bulo oficijno rozpushene Pogirshilisya vidnosini z Somali yake pidtrimalo vistupi somalijskogo naselennya Keniyi za vihid Pivnichno Shidnoyi provinciyi zi skladu derzhavi U 1968 roci bula dosyagnuta ugoda pro normalizaciyu vidnosin mizh oboma krayinami i separatistskij ruh somalijciv na pivnichnomu shodi Keniyi shvidko zgas Pislya samorozpusku KADU v 1964 r uprodovzh deyakogo chasu KANU zalishavsya yedinoyu politichnoyu partiyeyu v krayini Odnak u 1966 roci v nomu stavsya rozkol i chastina chleniv na choli z kolishnim vice prezidentom Keniyi Ogingoyu Odingoyu stvorila opozicijnij Soyuz narodu Keniyi KPU Vin vidstoyuvav bilsh naukovij shlyah do socializmu i kritikuvav uryad za povilni tempi pererozpodilu zemli j ignoruvannya problemi pracevlashtuvannya kenijciv a v sferi zovnishnoyi politiki zaklikav do zblizhennya z komunistichnimi krayinami KPU zdobuv pidtrimku tilki v rajonah naselenih luo U chervni 1969 roku buv ubitij chlen uryadu Tomu Mboya luo za etnichnoyu prinalezhnistyu Jogo vvazhali virogidnim nastupnikom Keniatti na posadi prezidenta Vidnosini mizh kikuyu i luo zagostrilisya i pislya bezporyadkiv u rajonah prozhivannya luo uryad zaboroniv KPU Takim chinom Keniya zalishilasya odnopartijnoyu derzhavoyu Odinga proviv 15 misyaciv pid domashnim areshtom ale v 1971 roci nevdovzi pislya zvilnennya znovu vstupiv do KANU Nezvazhayuchi na borotbu frakcij sho prodovzhuvalasya v KANU i v uryadi pri Dzhomo Keniatti avtoritetnomu liderovi yakij bezzminno keruvav Keniyeyu z 1963 roku politichna obstanovka v krayini stabilizuvalasya Prote narostala socialna napruzhenist Cherez shvidki tempi prirodnogo prirostu naselennya i znachnij potik silskogo naselennya do mist tam zrostali bezrobittya i zlochinnist Postijnim dzherelom nevdovolennya afrikanskogo naselennya bulo privilejovane polozhennya v ekonomici yevropejciv i vihidciv z Aziyi Pislya smerti Keniatti v 1978 roci jogo nastupnikom na posadi prezidenta stav kolishnij vice prezident Daniyel arap Moyi kalendzhin za etnichnoyu prinalezhnistyu Vin shvidko zmicniv svoyi poziciyi hocha na dumku kritikiv jogo rezhim buv avtoritarnim i korumpovanim U seredini 1982 r molodshi oficeri Vijskovo povitryanih sil za pidtrimki studentiv zrobili nevdalu sprobu skinuti Daniyela arap Moyi Uryad zakriv na rik universitet u Najrobi prityagnuv tisyachu osib do sudovoyi vidpovidalnosti za uchast u perevoroti i v 1985 roci dva jogo organizatori buli povisheni za virokom sudu Vladni strukturi Keniyi buli vrazheni korupciyeyu Robert Ouko visokopostavlenij luo v kabineti Daniyela arap Moyi buv ubitij cherez kilka misyaciv pislya togo yak jomu bulo doruchene oficijne rozsliduvannya za faktami korupciyi Koli z yasuvalosya sho do vbivstva Roberta Ouko prichetnij najblizhchij soratnik prezidenta Nikolas Bivott i sho vin vtrativ pidtrimku sered luo Daniyel arap Moyi vidpraviv jogo u vidstavku Na znak protestu proti zrostayuchoyi zhorstokosti rezhimu Nimechchina vidklikala svogo posla z Najrobi a inozemni kreditori pochali chiniti finansovij tisk na uryad Daniyel arap Moyi shob toj dozvoliv diyalnist inshih politichnih partij Daniyel arap Moyi pishov na postupki i v grudni 1992 roku do Konstituciyi Keniyi bula vnesena vidpovidna popravka Golovnim oponentom KANU stav Forum za vidnovlennya demokratiyi FORD desyatki providnih chleniv KANU perejshli do inshih partij FORD na choli yakogo stoyali Oginga Odinga i Kennet Matiba nevdovzi rozkolovsya za etnichnoyu oznakoyu Na demokratichnih prezidentskih viborah u grudni 1992 roku sho vidbulisya vpershe za chvert stolittya Daniyel arap Moyi zdobuv 37 golosiv Matiba 26 Mvayi Kibaki jogo pidtrimuvala perevazhno Demokratichna partiya kikuyu 19 i Oginga Odinga 18 Iz 188 misc u Nacionalnij asambleyi KANU zavoyuvav 97 U 1993 roci uryad Daniyel arap Moyi pogodivsya na provedennya ekonomichnih reform do yakih jogo davno pidshtovhuvali Svitovij bank i MVF pislya chogo voni nadali Keniyi yak dopomogu znachni koshti dlya obslugovuvannya zovnishnogo borgu sho syagav 7 5 mlrd dolariv Daniyel arap Moyi ne pripinyav povtoryuvati sho bagatopartijnist spriyatime posilennyu etnichnih konfliktiv Ekonomichne pozhvavlennya 1990 1997 U seredini 1990 h rokiv namitilisya demografichni ekonomichni i politichni tendenciyi sho stvoryuvali osnovu dlya zrostannya dobrobutu naselennya i rozvitku demokratiyi Shorichni tempi prirodnogo prirostu naselennya krayini yaki buli odnimi z najvishih u sviti 4 u 1995 1998 rokah skorotilisya do 2 2 yak vnaslidok znizhennya narodzhuvanosti tak i zbilshennya smertnosti cherez poshirennya SNIDu Prodovzhuvala zrostati ekonomika osnovnimi galuzyami yakoyi zalishalisya spozhivche silske gospodarstvo eksportne virobnictvo chayu i kavi turizm Za pidrahunkami kenijskogo uryadu v 1995 roci VVP krayini zris na 5 a v 1996 na 4 Keniya prodovzhuvala postup do bagatopartijnoyi demokratiyi naperedodni zagalnih viboriv 29 grudnya 1997 roku projshli pozhvavleni diskusiyi pro konstitucijnu reformu Nova kriza 1997 U 1997 1998 rr nakopichenij pozitivnij potencial buv pidirvanij sukupnistyu politichnih ekonomichnih i prirodnih chinnikiv Peredviborcha kampaniya suprovodzhuvalasya chislennimi aktami nasilstva v centralnij chastini i na uzberezhzhi Keniyi Ce porushilo zvichajnij hid silskogospodarskih robit Zapekla peredviborcha borotba providnih politichnih partij zavershilasya pereobrannyam Daniyela arap Moyi na p yatij p yatirichnij ostannij dlya nogo prezidentskij termin Na pochatku 1998 roku silni zlivi pid chas prohodzhennya tajfunu znishili posivi rozmili dorogi i zrujnuvali mosti na golovnij transportnij arteriyi krayini sho z yednuye port Mombasa z Najrobi Silskomu gospodarstvu v tomu chisli jogo eksportnim galuzyam bulo zavdano istotnih zbitkiv Pislya povidomlen u inozemnih zasobah masovoyi informaciyi pro akti nasilstva ta epidemiyi potik inozemnih turistiv do Keniyi rizko skorotivsya U serpni 1998 roku budivlya posolstva SShA v Najrobi bula znishena teroristami Zaginuli ponad 200 kenijciv i 12 amerikanciv sotni lyudej otrimali poranennya U krayini poshirilasya korupciya sho stala galmom ekonomichnogo socialnogo i politichnogo rozvitku MVF Svitovij bank i krayini YeS poperedili Keniyu pro mozhlive pripinennya ekonomichnoyi i finansovoyi dopomogi DzherelaAfrika enciklopedicheskij spravochnik T 1 Moskva Sovetskaya enciklopediya 1986 672s s 644 648 I I Dahno Krayini svitu enciklopedichnij dovidnik Kiyiv MAPA 2004 608s s 221 222 PrimitkiAfrika enciklopedicheskij spravochnik Moskva 1986 t 1 s 644