Єреван (вірм. Երևան) — столиця Вірменії, одне з найдавніших міст, що збереглися. Місто засноване у 782 році до н. е. під назвою Еребуні. Місто було частиною держави Урарту. Потім Єреван захоплювали перси, араби, монголи та сельджуки. У 1827 році Вірменію (і Єреван) захопила Російська імперія. У 1918 році Єреван став столицею Республіки Вірменія, з 1920 року — столиця Вірменської РСР, з 1991 року — столиця незалежної Вірменії.
Стародавній період
Вірменські легенди зводять заснування Єревану до біблійного Ноя, виводячи назву міста з вигуку: «Єреванц!» (Вона з'явилася!), нібито зробленого Ноєм, коли від води оголилася вершина Малого Арарату..
У 782 році до н. е. урартський цар Аргішті I заснував в Араратській долині на пагорбі (південно-східна околиця сучасного Єревана) місто Еребуні. У 1950 році у руїнах фортеці Еребуні була знайдена стара кам'яна плита, на якій клинописом написано:
величчю бога Халді Аргішті, син Менуа, цю могутню фортецю побудував; встановив їй ім'я Еребуні для могутності країни Біайні і для залякування ворожої країни. Земля була пустельною, могутні справи я тут зробив. Величчю бога Халді Аргішті, син Менуа, цар могутній, цар країни Біайні, правитель міста Тушпи |
У VI—IV століттях до н. е. Еребуні був одним з найважливіших центрів вірменської сатрапії Ахеменідської держави. Згодом місто занепало, і про його історію у період у IV ст. до н. е. — III ст. н. е. мало відомо. Історики називають цей період «темною добою Єревана».
На початку IV століття християнство офіційно стало державною релігією Вірменії. Перший же християнський храм в Єревані — церква Святих Петра і Павла була побудована лише в V столітті. У 1679 році в результаті сильного землетрусу храм був дуже пошкоджений, але досить швидко відновлений.
Середньовіччя
Найперша згадка про місто у вірменському джерелі — «Книзі листів» належить до 607 року, коли якийсь Данило з Єревана згадується в числі вірменських церковників, що зберегли вірність рішенням Халкідонського собору.
До середини VII століття велика частина вірменських земель перебувала під контролем арабів. Єреван завойований арабами у 658 році. Він розташовувався на перетині важливих торговельних шляхів між Європою та Індією. На початку IX століття вплив халіфату значно ослаб, що призвело до гнучкішої політики по відношенню до Вірменії, а потім і відновленню вірменської держави. Єреван став частиною царства Багратидів (Анійського царства). Проте в XI столітті місто опинилося під владою сельджуків.
У 1387 році Єреван завойований і розграбований Тамерланом і згодом став адміністративним центром Держави Хулагуїдів.
На відміну від відносно спокійного XV століття XVI—XVIII століття принесли Єревану безліч бід. Важливе стратегічне значення міста зробило його однією з головних арен руйнівних турецько-перських воєн. Істотно скоротилася і населення Єревана, в тому числі і через масову депортацію вірмен у 1604 році за розпорядженням шаха Аббаса I. У 1679 році в результаті сильного землетрусу велика частина міста була зруйнована.
XIX і XX століття
У жовтні 1827 року в ході російсько-перської війни (1826—1828 років) Єреван захопили російські війська. У 1828 році, після підписання Туркманчайського мирного договору, землі Східної Вірменії відійшли Російської імперії, і Єреван став столицею (з 1849 року — Еріванської губернії). По закінченню війни Російська імперія ініціювала і фінансувала репатріацію вірмен з Персії та Османської імперії на їх історичну батьківщину, у зв'язку з чим частка вірменського населення в Єревані різко збільшилася.
До середини XIX століття, незважаючи на статус столиці губернії, Єреван був всього лише бідним провінційним містечком. Поступово Єреван почав рости і розвиватися. У 1850—1917 роках був створений ряд інститутів і коледжів, заснована друкарня, побудовані кілька заводів і фабрик, залізниця, а також проведена телефонна лінія.
У травні 1918 р. Еривань стає столицею Республіки Вірменія. На початку грудня 1920 Еривань була зайнята Червоною Армією. 18 лютого 1921 р. в результаті загальнонаціонального повстання Радянська влада була скинута, проте 2 квітня РСЧА знову вступила в Єреван, в якому на 70 років встановилася Радянська влада.
Інтенсивна ж забудова Єревана почалася у 20-х роках XX століття, коли Єреван вже був столицею Вірменської РСР. Генеральний план був розроблений архітектором Олександром Таманяном, який неймовірно гармонійно зумів поєднати в архітектурному вигляді «нового Єревана» неокласику і національні вірменські мотиви. Місто стрімко розвивався і незабаром став великим промисловим і культурним центром.
Архітектурним центром ансамблю нового Єревана стала площа Леніна (нині — Республіки). На площі, розташовані два Будинку уряду (1926-41, А. І. та Г. А. Таманяни і 1955, С. А. Сафарян, В. А. Аревшатян, Р. С. Ісраелян), історичний музей Вірменії, готель «Вірменія», будівля міністерства зв'язку та Ради профспілок (всі три М. В. Григорян, Е. А. Сарапян, 1956—1958). Серед великих громадських будівель, що визначають вигляд Єревана: Театр опери та балету ім. О. О. Спендіарова (1926-39, арх. А. І. Таманян; завершено в 1953), центральний критий ринок (1952, арх. Г. Г. Агабабян, інженер А. А. Аракслян), комплекс коньячного заводу (1952 , арх. О. С. Маркарян), сховище стародавніх рукописів Матенадаран (1959, арх. М. В. Григорян), Театр ім. Г. Сундукяна (1965, архітектори Р. Б. Алавердян, Р. А. Бадалян), Єреванський державний ляльковий театр імені Ованеса Туманяна, Музей історії м. Єревана (1968, архітектори Ш. Р. Азатян, Б. А. Арзуманян, скульптор А. А. Арутюнян), пам'ятники Давиду Сасунському (1959, скульптор Е. С. Кочар) і жертвам Геноциду вірмен 1915 (1967, архітектори А. А. Тарханян, С. Г. Калашян). У 1968 р. був відкритий Музей «Еребуні», присвячений історії Еребуні і Тейшебаіні. 1941 року було відкрито зоопарк.
До 1936 року місто офіційно звалося «Еріван» після чого був перейменований в Єреван. У 1991 році після розпаду СРСР Єреван став столицею незалежної Вірменії.
Примітки
- . Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 16 червня 2018.
- Компіляція на підставі публікацій Мелікишвілі Г.О. Урартские клинообразные надписи. — Москва : Издательство АН СССР, 1960. таОганесян К. Л. Арин-Берд (Ганли-тапа) — урартська крепость города Ирпуни // Известия академии наук Армянской ССР. — Ереван, 1951. — № 8.
- . Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 16 червня 2018.
- И. П. Петрушевский, Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI — начале XIX вв., Издательство Ленинградского Государственного Ордена Ленина Университета имени А. А. Жданова, Ленинград, 1949 год, Глава 7 (рос.)
- Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. «Эривань» [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ВРЕ, Єреван[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
Це незавершена стаття з історії Вірменії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yerevan virm Երևան stolicya Virmeniyi odne z najdavnishih mist sho zbereglisya Misto zasnovane u 782 roci do n e pid nazvoyu Erebuni Misto bulo chastinoyu derzhavi Urartu Potim Yerevan zahoplyuvali persi arabi mongoli ta seldzhuki U 1827 roci Virmeniyu i Yerevan zahopila Rosijska imperiya U 1918 roci Yerevan stav stoliceyu Respubliki Virmeniya z 1920 roku stolicya Virmenskoyi RSR z 1991 roku stolicya nezalezhnoyi Virmeniyi Starodavnij periodDokladnishe Erebuni Tablichka pro zasnuvannya Erebuni Virmenski legendi zvodyat zasnuvannya Yerevanu do biblijnogo Noya vivodyachi nazvu mista z viguku Yerevanc Vona z yavilasya nibito zroblenogo Noyem koli vid vodi ogolilasya vershina Malogo Araratu Ruyini Erebuni U 782 roci do n e urartskij car Argishti I zasnuvav v Araratskij dolini na pagorbi pivdenno shidna okolicya suchasnogo Yerevana misto Erebuni U 1950 roci u ruyinah forteci Erebuni bula znajdena stara kam yana plita na yakij klinopisom napisano velichchyu boga Haldi Argishti sin Menua cyu mogutnyu fortecyu pobuduvav vstanoviv yij im ya Erebuni dlya mogutnosti krayini Biajni i dlya zalyakuvannya vorozhoyi krayini Zemlya bula pustelnoyu mogutni spravi ya tut zrobiv Velichchyu boga Haldi Argishti sin Menua car mogutnij car krayini Biajni pravitel mista Tushpi U VI IV stolittyah do n e Erebuni buv odnim z najvazhlivishih centriv virmenskoyi satrapiyi Ahemenidskoyi derzhavi Zgodom misto zanepalo i pro jogo istoriyu u period u IV st do n e III st n e malo vidomo Istoriki nazivayut cej period temnoyu doboyu Yerevana Na pochatku IV stolittya hristiyanstvo oficijno stalo derzhavnoyu religiyeyu Virmeniyi Pershij zhe hristiyanskij hram v Yerevani cerkva Svyatih Petra i Pavla bula pobudovana lishe v V stolitti U 1679 roci v rezultati silnogo zemletrusu hram buv duzhe poshkodzhenij ale dosit shvidko vidnovlenij SerednovichchyaNajpersha zgadka pro misto u virmenskomu dzhereli Knizi listiv nalezhit do 607 roku koli yakijs Danilo z Yerevana zgaduyetsya v chisli virmenskih cerkovnikiv sho zberegli virnist rishennyam Halkidonskogo soboru Do seredini VII stolittya velika chastina virmenskih zemel perebuvala pid kontrolem arabiv Yerevan zavojovanij arabami u 658 roci Vin roztashovuvavsya na peretini vazhlivih torgovelnih shlyahiv mizh Yevropoyu ta Indiyeyu Na pochatku IX stolittya vpliv halifatu znachno oslab sho prizvelo do gnuchkishoyi politiki po vidnoshennyu do Virmeniyi a potim i vidnovlennyu virmenskoyi derzhavi Yerevan stav chastinoyu carstva Bagratidiv Anijskogo carstva Prote v XI stolitti misto opinilosya pid vladoyu seldzhukiv U 1387 roci Yerevan zavojovanij i rozgrabovanij Tamerlanom i zgodom stav administrativnim centrom Derzhavi Hulaguyidiv Na vidminu vid vidnosno spokijnogo XV stolittya XVI XVIII stolittya prinesli Yerevanu bezlich bid Vazhlive strategichne znachennya mista zrobilo jogo odniyeyu z golovnih aren rujnivnih turecko perskih voyen Istotno skorotilasya i naselennya Yerevana v tomu chisli i cherez masovu deportaciyu virmen u 1604 roci za rozporyadzhennyam shaha Abbasa I U 1679 roci v rezultati silnogo zemletrusu velika chastina mista bula zrujnovana XIX i XX stolittyaZahoplennya Yerevana rosijskimi vijskami U zhovtni 1827 roku v hodi rosijsko perskoyi vijni 1826 1828 rokiv Yerevan zahopili rosijski vijska U 1828 roci pislya pidpisannya Turkmanchajskogo mirnogo dogovoru zemli Shidnoyi Virmeniyi vidijshli Rosijskoyi imperiyi i Yerevan stav stoliceyu z 1849 roku Erivanskoyi guberniyi Po zakinchennyu vijni Rosijska imperiya iniciyuvala i finansuvala repatriaciyu virmen z Persiyi ta Osmanskoyi imperiyi na yih istorichnu batkivshinu u zv yazku z chim chastka virmenskogo naselennya v Yerevani rizko zbilshilasya Panorama na misto 1920 ti roki Do seredini XIX stolittya nezvazhayuchi na status stolici guberniyi Yerevan buv vsogo lishe bidnim provincijnim mistechkom Postupovo Yerevan pochav rosti i rozvivatisya U 1850 1917 rokah buv stvorenij ryad institutiv i koledzhiv zasnovana drukarnya pobudovani kilka zavodiv i fabrik zaliznicya a takozh provedena telefonna liniya U travni 1918 r Erivan staye stoliceyu Respubliki Virmeniya Na pochatku grudnya 1920 Erivan bula zajnyata Chervonoyu Armiyeyu 18 lyutogo 1921 r v rezultati zagalnonacionalnogo povstannya Radyanska vlada bula skinuta prote 2 kvitnya RSChA znovu vstupila v Yerevan v yakomu na 70 rokiv vstanovilasya Radyanska vlada Intensivna zh zabudova Yerevana pochalasya u 20 h rokah XX stolittya koli Yerevan vzhe buv stoliceyu Virmenskoyi RSR Generalnij plan buv rozroblenij arhitektorom Oleksandrom Tamanyanom yakij nejmovirno garmonijno zumiv poyednati v arhitekturnomu viglyadi novogo Yerevana neoklasiku i nacionalni virmenski motivi Misto strimko rozvivavsya i nezabarom stav velikim promislovim i kulturnim centrom Arhitekturnim centrom ansamblyu novogo Yerevana stala plosha Lenina nini Respubliki Na ploshi roztashovani dva Budinku uryadu 1926 41 A I ta G A Tamanyani i 1955 S A Safaryan V A Arevshatyan R S Israelyan istorichnij muzej Virmeniyi gotel Virmeniya budivlya ministerstva zv yazku ta Radi profspilok vsi tri M V Grigoryan E A Sarapyan 1956 1958 Sered velikih gromadskih budivel sho viznachayut viglyad Yerevana Teatr operi ta baletu im O O Spendiarova 1926 39 arh A I Tamanyan zaversheno v 1953 centralnij kritij rinok 1952 arh G G Agababyan inzhener A A Arakslyan kompleks konyachnogo zavodu 1952 arh O S Markaryan shovishe starodavnih rukopisiv Matenadaran 1959 arh M V Grigoryan Teatr im G Sundukyana 1965 arhitektori R B Alaverdyan R A Badalyan Yerevanskij derzhavnij lyalkovij teatr imeni Ovanesa Tumanyana Muzej istoriyi m Yerevana 1968 arhitektori Sh R Azatyan B A Arzumanyan skulptor A A Arutyunyan pam yatniki Davidu Sasunskomu 1959 skulptor E S Kochar i zhertvam Genocidu virmen 1915 1967 arhitektori A A Tarhanyan S G Kalashyan U 1968 r buv vidkritij Muzej Erebuni prisvyachenij istoriyi Erebuni i Tejshebaini 1941 roku bulo vidkrito zoopark Do 1936 roku misto oficijno zvalosya Erivan pislya chogo buv perejmenovanij v Yerevan U 1991 roci pislya rozpadu SRSR Yerevan stav stoliceyu nezalezhnoyi Virmeniyi Primitki Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2007 Procitovano 16 chervnya 2018 Kompilyaciya na pidstavi publikacij Melikishvili G O Urartskie klinoobraznye nadpisi Moskva Izdatelstvo AN SSSR 1960 taOganesyan K L Arin Berd Ganli tapa urartska krepost goroda Irpuni Izvestiya akademii nauk Armyanskoj SSR Erevan 1951 8 Arhiv originalu za 13 chervnya 2011 Procitovano 16 chervnya 2018 I P Petrushevskij Ocherki po istorii feodalnyh otnoshenij v Azerbajdzhane i Armenii v XVI nachale XIX vv Izdatelstvo Leningradskogo Gosudarstvennogo Ordena Lenina Universiteta imeni A A Zhdanova Leningrad 1949 god Glava 7 ros Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona Erivan 20 veresnya 2018 u Wayback Machine ros VRE Yerevan nedostupne posilannya z chervnya 2019 ros Ce nezavershena stattya z istoriyi Virmeniyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi