Імператор Акіхіто

Акіхі́то (яп. 明仁, あきひと, 23 грудня 1933) — 125-й Імператор Японії (7 січня 1989 — 30 квітня 2019), синтоїстське божество. Девізом правління був Хейсей — «мирне правління».

Акіхіто
яп. 明仁
Ім'я при народженні	яп. 継宮明仁親王
Народився	23 грудня 1933(1933-12-23) (90 років) Токійський Імператорський палац, ^d
Країна	Японія
Діяльність	монарх, іхтіолог, зоолог, морський біолог
Alma mater	^d^[1]
Знання мов	японська
Magnum opus	^d і ^d
Титул	^d
Посада	імператор Японії^[2] і ^d
Конфесія	Синто
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Імператор Сьова
Мати	Кодзюн
Брати, сестри	^d, ^d, ^d, ^d, Хітатіномія Масахіто і ^d
У шлюбі з	Імператриця Мічіко
Діти	Нарухіто, Акісіно-но-Мія Фуміхіто-Сінно і Сайако Курода
Зріст	1,65 м
Автограф
Нагороди	^d
IMDb	ID 1212368
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Акіхіто — старший син і п'ята дитина імператора Хірохіто та імператриці Наґако. У 1940-1952 навчався у школі .

У 1952 вступив на відділення політики факультету політики й економіки університету Ґакусюїн. Того ж року його офіційно було проголошено кронпринцом.

Ще студентом, Акіхіто в 1953 здійснив шестимісячну подорож 14-ма країнами Північної Америки та Західної Європи. Центральною частиною цієї поїздки став його візит до Лондона як представника імператора Сьови на коронації королеви Єлизавети II.

Успішно завершив навчання в університеті у березні 1956, а у квітні 1959 кронпринц одружився із Сьоді Мічіко, старшою дочкою Сьоди Хідесабури, президента великої борошномельної компанії. Таким чином було порушено багатовікові традиції, які приписували членам імператорської сім'ї обирати собі дружину виключно серед дівчат аристократичного походження.

Рада Імператорського двору, яка складається з представників імператорської сім'ї, спікерів палати представників та палати радників парламенту, Головного судді Верховного суду та інших, одностайно схвалила вибір спадкоємця престолу.

Акіхіто та Мітіко в їх сімейному житті вдалося досягти відносної свободи від жорстких палацових традицій. Разом із дружиною Акіхіто змінив устрій в імператорській сім'ї. Попри постійну зайнятість в офіційних заходах, вони самі виховували дітей: двох синів та дочку.

Ще кронпринцом Акіхіто здійснив офіційні візити в 37 країн світу на запрошення їх урядів. Акіхіто також був почесним головою XI Тихоокеанського наукового конгресу 1966 року, Універсіади 1967 в Токіо, виставки ЕКСПО-70 в Осаці. Під час подорожей імператора Сьови до Європи (1971 року) та до США (1975) кронпринц виконував державні функції замість батька.

7 січня 1989 року Акіхіто успадкував трон. 12 листопада 1990 року він пройшов церемонію інтронізації. З цього дня в Японії почався новий період національного літочислення — Хейсей (яп. 平成).

Як і його батько, Імператор Акіхіто захоплюється біологією та іхтіологією. Опубліковано 25 його наукових робіт про морських бичків. 1986 року його було обрано почесним членом Лондонського товариства Ліннея — міжнародного товариства біологів. Крім того, він цікавиться історією. У заняттях спортом надає перевагу тенісу (із майбутньою дружиною він познайомився на корті).

Імператор має трьох дітей: кронпринц Нарухіто (23 лютого 1960), принц Акісіно (30 листопада 1965) та принцеса Саяко Курода (18 квітня 1969).

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого I ст. (12 січня 2011).

Імператор Японії Акіхіто виявив намір звернутися до нації у відеозверненні 8 серпня 2016 року, повідомляє NHK, посилаючись на управління імператорського двору Японії. Телеканал зазначає, що раніше імператор поінформував близьких про своє бажання зректися престолу. Престол буде переданий його синові принца Нарухіто. До того останнім імператором Японії, котрий зрікся престолу, був Кокаку. Він передав свій трон синові в 1817 році.

Японський уряд у січні 2017 р. розробив законопроєкт, що був розглянутий парламентом у травні 2017 року, за яким 1 травня 2019 року відбудеться церемонія дострокового вступу на престол нового імператора Японії Нарухіто.

30 квітня 2019 року Акіхіто проголосив про своє зречення від престолу.

Офіційні функції

Попри те, що Імператор є обмеженим своїм конституційним положенням, він також опублікував кілька широкомасштабних заяв каяття до країн Азії за їхні страждання перебуваючи під японською окупацією, починаючи з вираження співчуття Китаю зробленому у квітні 1989 року, через три місяці після смерті його батька Імператора Сьови.

У червні 2005 року Імператор відвідав територію США — Сайпан, місце битви у Другій світовій війні з 15 червня по 9 липня 1944 (Битва за Сайпан). У супроводі Імператриці Мічіко він помолився і поклав квіти до декількох пам'ятників вшановуючи не тільки загиблих японців, але й американських солдатів, корейських робітників і місцевих остров'ян. Це була перша поїздка японського монарха на поле бою Другої світової війни за кордоном. Подорож до Сайпану була сприйнята з високою похвалою з боку японського народу, як і візити Імператора до військових меморіалів в Токіо, Хіросімі, Нагасакі й Окінаві в 1995 році.

Зречення престолу

13 липня 2016 року в ЗМІ з'явилася інформація, що Акіхіто планує зректися престолу й передати трон своєму синові Нарухіто, яка була негайно спростована Управлінням імператорського двору Японії. Однак уже 8 серпня те ж Управління імператорського двору випустило позачергове приватне відеозвернення імператора, в якому той підтвердив намір передати титул.

Згідно з конституцією, монарх повинен виконувати свої функції довічно. Однак народ і уряд пішли назустріч побажанням Акіхіто. Влітку 2017 року парламент ухвалив спеціальний закон, що дозволяє йому зректися престолу. Подібного прецеденту в Японії не було протягом 202 років: з 1817 року, коли від трону відмовився Імператор Кокаку (1771—1840 роки) — він також передав свої повноваження синові.

6 березня 2018 року уряд Японії затвердив спеціальний указ про проведення 30 квітня 2019 року церемонії зречення імператора Японії. 24 лютого 2019 року в столиці пройшла урочиста церемонія з нагоди 30-річчя перебування на престолі Акіхіто.

Офіційна церемонія зречення від престолу відбулася в сосновому залі імператорського палацу в районі Тійода. На ній Акіхіто виголосив прощальну промову в присутності керівників трьох гілок влади — уряду, парламенту та Верховного суду, і ще 300 осіб. Після зречення Акіхіто отримав титул «Імператор на спочинку» (上皇 дзе: ко, Emperor Emeritus), а після смерті залишиться в історії як імператор Хейсей — за назвою ери його правління.

Нагороди

Нагороди Японії

Дата	Нагорода
7 січня 1989 — 1 травня 2019	Суверен ордену Хризантеми
7 січня 1989 — 1 травня 2019	Суверен ордену Квітів паловнії
7 січня 1989 — 1 травня 2019	Суверен ордену Сонця, що сходить
7 січня 1989 — 1 травня 2019	Суверен ордену Священного скарбу
7 січня 1989 — 1 травня 2019	Суверен ордену Культури
7 січня 1989 — 1 травня 2019	Суверен ордена Коштовної корони

Нагороди іноземних держав

Країна	Дата нагородження	Нагорода	Літери	Країна	Дата нагородження	Нагорода	Літери
Афганістан		Кавалер ордена Сонця 1 класу		Саудівська Аравія		Кавалер ордена Великого Бадра
Бахрейн		Кавалер ордена аль-Халіфа		Таїланд			ป.จ.ว.
Бельгія		Кавалер Великого хреста ордена Леопольда I		Фінляндія		Кавалер ланцюга ордена Білої троянди
Ботсвана				Франція		Кавалер Великого хреста ордена Почесного легіону
Бразилія		Кавалер ланцюга ордена Південного Хреста		Чехія		Кавалер ланцюга ордена Білого лева
Гамбія		Гранд-командор ордену Республіки Гамбія		Чилі
Німеччина		Кавалер Великого хреста спеціального класу ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»		Сенегал
Греція		Кавалер Великого хреста ордена Спасителя		Ефіопія		Кавалер ланцюга ордена Соломона	KSS
Заїр				Югославія		Кавалер ордена Великої Югославської зірки
Єгипет		Кавалер ланцюга ордена Нілу		Швеція	30 вересня 1952	Лицар ордена Серафимів	RSerafO
Індонезія		Кавалер ордена «Зірка Республіки Індонезії» 1 класу		Велика Британія	1953	Почесний кавалер Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена	GCVO
Йорданія				Велика Британія	2 червня 1953	Коронаційна медаль Єлизавети II
Ісландія		Кавалер ланцюга ордена Ісландського сокола		Данія	8 серпня 1953	Лицар ордена Слона	R.E.
Камерун				Непал	19 квітня 1960
Катар		Кавалер ланцюга ордена Незалежності		Філіппіни	10 листопада 1962
Кенія			C.G.H.	Таїланд	27 травня 1963		ม.จ.ก.
Колумбія				Непал	24 лютого 1975
Кот-д'Івуар				Іспанія	23 жовтня 1980	Кавалер ланцюга ордена Карлоса III
Кувейт		Кавалер лянцюга ордена Мубарака Великого			20 січня 1972-23 жовтня 1980	Кавалер Великого хреста ордена Карлоса III
Латвія		Кавалер ланцюга ордена Трьох зірок		Італія	9 березня 1982	Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Ліберія				Іспанія	26 лютого 1985	Лицар ордена Золотого руна
Ліберія		Кавалер Великої стрічки ордена Зірки Африки		Таїланд	21 вересня 1991		ร.ม.ภ.
Люксембург				Португалія	2 грудня 1993	Кавалер Великого ланцюга ордена Святого Якова і меча	GColSE
Малаві		Гранд-командор ордена Лева		ПАР	4 липня 1995
Малайзія			DMN	Велика Британія	1998	Лицар ордена Підв'язки	KG
Малі				Португалія	12 травня 1998	Кавалер Великого ланцюга ордена Інфанта дона Енріке	GColIH
Марокко				Австрія	1999	Велика зірка Пошани «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Мексика		Кавалер ланцюга ордена Ацтекського орла		Угорщина	2000	Кавалер ланцюга ордена Заслуг
Нігерія				Норвегія	2001	Кавалер ланцюга ордена Святого Олафа
Нідерланди		Кавалер Великого хреста ордена Нідерландського лева			1953—2001	Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
ОАЕ		Кавалер ланцюга ордена Федерації		Філіппіни	3 грудня 2002
Оман				Естонія	2007	Кавалер ланцюга ордена Хреста землі Марії
Пакистан		Орден Пакистану		Литва	22 травня 2007	Кавалер ланцюга ордена Вітаутаса Великого
Панама		Кавалер ланцюга ордена Мануеля Амадора Герреро		Казахстан	30 травня 2008	Кавалер ордена Алтин Кира
Перу		Кавалер Великого хреста ордена Сонця Перу		Україна	12 січня 2011	Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого 1 класу
Польща		Кавалер ордена Білого орла		Філіппіни	3 червня 2015

Нагороди династичних домів

Країна	Дата	Нагорода
Савойська династія		Лицар Вищого ордена Святого Благовіщення

Галерея

• 1934
• 1938
• З вчителькою-американкою Грей Вінінг, 1949
• З бабусею, 1949
• Молодий Акіхіто з батьком — імператором Сьова, 1950
• З принцесою Такако, 1950
• З батьками, 1952
• З принцом Масахіто, 1952
• 1953
• З принцесою Суга, 1954
• З імператором Ефіопії Хайле Селассіє I, 1955
• Весілля з Мітіко, 1959
• Поштова марка з нагоди весілля
• Державний візит в Нідерланди, 1979
• Виступ Йо-Йо Ма, президент США Рональд Рейган та Акіхіто з дружинами, 1987
• Відвідини острова Сайпан, 2005
• Зустріч з Діком Чейні, 2007
• Відвідини солдатського цвинтаря Гонолулу, Гаваї, США, 2009
• Відвідини Канади, 2009
• 2010
• Імператорське подружжя зустрічається з Гілларі Клінтон, 17 квітня 2011
• Зустріч з президентом США Бараком Обамою, 24 квітня 2014
• Каліграфічний напис імені
• Герб імператора Японії як лицаря Підв'язки

Див. також

• Список довгожителів — нині живих очільників держав

Примітки

1. 瀬畑 源 象徴天皇制の形成過程 : 宮内庁とマスメディアの関係を中心に — 2010. — С. 141.
   d:Track:Q66739178
2. Japanese Emperor Akihito, 85, starts abdication rituals
3. . ukrinform.ua. 30.04.2019. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 30 квітня 2019.
4. . Архів оригіналу за 8 грудня 2007. Процитовано 27 липня 2011.
5. Указ Президента України від 12 січня 2011 року № 25/2011 «Про нагородження Акіхіто орденом князя Ярослава Мудрого»
6. . Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
7. Ніна Баликова (11 січня 2017). . Голос України  — № 4. — С. 10. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
8. Enjoji, Kaori (1 грудня 2017 року). (англ.). Tokyo: CNN. Архів оригіналу за 24.12.2018.
9. . Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 30 квітня 2019.
10. Brooke, James (28 червня 2005). Visiting Saipan, Japan's Emperor Honors Dead. New York Times. Процитовано 9 серпня 2013.
11. . Архів оригіналу за 30 квітня 2019.
12. . Архів оригіналу за 29 січня 2020.
13. . Архів оригіналу за 13 січня 2020.
14. . Архів оригіналу за 13 лютого 2020.

Література

• В. І. Головченко. Акіхіто // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х

Посилання

• . theatlantic.com. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.

Попередник:	Імператорський дім Японії 1989—2019	Наступник:
Сьова тенно		Нарухіто