У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Торрічеллі Еванджеліста Торрічеллі італ Evangelista Torricelli 15 жовт

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Торрічеллі.

Еванджеліста Торрічеллі (італ. Evangelista Torricelli; 15 жовтня 1608(16081015) — 25 жовтня 1647) — італійський фізик і математик.

Еванджеліста Торрічеллі
італ. Evangelista Torricelli

Народився	15 жовтня 1608(1608-10-15) Рим, Папська держава^[1]
Помер	25 жовтня 1647(1647-10-25) (39 років) Флоренція, Італія^[2]^[3]^[1] ·черевний тиф^[1]
Поховання	Базиліка Сан-Лоренцо
Країна	Велике герцогство Тосканське
Діяльність	математик, фізик, винахідник
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца
Галузь	фізика, математика
Заклад	Галілео Галілей Фердинандо II Медічі Пізанський університет Флорентійський університет
Науковий керівник	Бенедетто Кастеллі
Відомі учні	Вінченцо Вівіані
Аспіранти, докторанти	Вінченцо Вівіані^[4]
Членство	Академія делла Круска
Відомий завдяки:	Барометр Формула Торрічеллі
Батько	Гаспар Торрічеллі
Мати	Катерина Анджетті
Еванджеліста Торрічеллі у Вікісховищі

Біографія

Народився 15 жовтня 1608 року у Фаенці.

1627 року приїхав до Риму, де вивчав математику під керівництвом Бенедетто Кастеллі, друга і учня Галілео Галілея. Під враженням праць Галілея про рух написав власний твір на ту ж тему під назвою «Трактат про рух» (Trattato del moto, 1640).

1641 року переїхав до Арчетрі, де став учнем і секретарем Галілея, а пізніше його наступником на кафедрі математики і філософії Флорентійського університету.

З 1642 року, після смерті Галілея, придворний математик великого герцога Тосканського і одночасно професор математики Флорентійського університету. Найбільш відомі праці Торрічеллі в галузі пневматики і механіки.

Внесок у науку

1644 року розвинув теорію атмосферного тиску, довів можливість отримання так званої «торічелієвої порожнечі» і винайшов ртутний барометр. У основній праці з механіки «Про рух вільно падаючих і кинутих важких тіл» (1641) розвивав ідеї Галілея про рух, сформулював принцип руху центрів тяжіння, заклав основи гідравліки, вивів формулу для швидкості витікання ідеальної рідини з посудини.

Торрічеллі належать також роботи з математики (зокрема, розвинув метод неподільних) і балістики, удосконалення оптичних приладів, шліфуванню лінз. У математиці удосконалив і широко застосував метод неподільних при розв'язанні задач на дотичні. Використовував кінематичні уявлення, зокрема принцип додавання рухів. Узагальнив правило квадратури параболи на випадок довільного раціонального показника. Самостійно, хоч і дещо пізніше від Ж. Роберваля, визначив квадратуру циклоїди. Услід за Рене Декартом знайшов довжину дуги логарифмічної спіралі.

Окрім виготовлення зорових труб і телескопів, займався конструюванням простих мікроскопів, що складаються всього з однієї крихітної лінзи, яку він отримував з краплі скла (розплавляючи над полум'ям свічки скляну паличку). Саме такі мікроскопи набули потім широкого поширення.

Помер Торрічеллі у Флоренції 25 жовтня 1647 року ймовірно від черевного тифу. Похований у базиліці Сан-Лоренцо.

Дослід Торрічеллі

Запаяну з одного кінця скляну трубку завдовжки 1 м науковець вщерть заповнив ртуттю і незапаяним кінцем занурив у посудину з цією самою речовиною. Ртуть почала виливатися із трубки в посудину, але не вся, зупинилася на позначці 760 мм від поверхні ртуті в посудині. Торрічеллі повторив дослід, розташувавши трубку не вертикально, а похило. І знову відстань від поверхні ртуті у посудині до її краю у трубці становила 760 мм. Одержаний результат він пояснив тим, що стовпчик ртуті у трубці і повітря над відкритою поверхнею ртуті тиснуть на неї однаково. Цей тиск дістав назву нормального атмосферного тиску. А пустий простір який виникав поблизу запаяної частини трубки названий .

Вшанування пам'яті

На честь Торрічеллі названа одиниця тиску — торр, а також астероїд 7437 Торрічеллі і місячний кратер Торрічелі.

Див. також

Примітки

Favino F. Dizionario Biografico degli Italiani — 2019. — Vol. 96.
d:Track:Q1128537
Гельфер Я. М. Торричелли Эванджелиста // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1977. — Т. 26 : Тихоходки — Ульяново. — С. 116.
d:Track:Q649d:Track:Q17378135
Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
d:Track:Q829984
Mario Di Fidio, Claudio Gandolfi, Idraulici italiani, Fondazione BEIC, 2014, p. 77. [1] [ 21 травня 2020 у Wayback Machine.] (італ.)

Література

Торричелли Евангелиста // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 471. — 50 000 прим. (рос.)

Посилання

Торрічеллі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q47461344"_data-entity-id="Q1128537"><i_class="wef_low_priority_links">Favino&nbsp;F.</i>_[http://www.treccani.it/enciclopedia/evangelista-torricelli_%28Dizionario_Biografico%29/_Dizionario_Biografico_degli_Italiani]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2019._—_Vol.&nbsp;96.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q1128537]]</div>-1] Favino F. Dizionario Biografico degli Italiani — 2019. — Vol. 96.
d:Track:Q1128537

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q17378135"><i_class="wef_low_priority_links">Гельфер&nbsp;Я.&nbsp;М.</i>_Торричелли_Эванджелиста_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]<span_class="wef_low_priority_links">_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А.&nbsp;М.&nbsp;Прохоров]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1977._—_Т.&nbsp;26_:_Тихоходки_—_Ульяново._—_С.&nbsp;116.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]</div>-2] Гельфер Я. М. Торричелли Эванджелиста // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1977. — Т. 26 : Тихоходки — Ульяново. — С. 116.
d:Track:Q649d:Track:Q17378135

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-3] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q33002955_citetype_Q114955954"_data-entity-id="Q829984">[https://www.genealogy.math.ndsu.nodak.edu/id.php?id=133302_Математичний_генеалогічний_проєкт]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1997.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q829984]]</div>-4] Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
d:Track:Q829984

[5] Mario Di Fidio, Claudio Gandolfi, Idraulici italiani, Fondazione BEIC, 2014, p. 77. [1] [ 21 травня 2020 у Wayback Machine.] (італ.)

[1]

[2]

[3]

[4]