Пронін Євген Сергійович

Євге́н Сергі́йович Про́нін (нар. 8 листопада 1980, Климовськ) — російський актор театру і кіно.

Пронін Євген Сергійович
Народився	8 листопада 1980(1980-11-08)^[1] (43 роки) Климовськ, Московська область, РРФСР, СРСР^[1]
Громадянство	Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	2005 — дотепер
IMDb	nm2104183

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пронін.

Біографія

Євген Сергійович Пронін народився 8 листопада 1980 року в місті Климовськ (нині став мікрорайоном Подільська). Сім'я актора ніяк не пов'язана зі світом мистецтва: батько, Сергій Васильович, електрик, мати, Марина Олександрівна, бухгалтер. Євген має молодшу сестру Ірину.

У дитинстві Євген навіть не задумувався, щоб стати актором, він захоплювався спортом — футболом, хокеєм, баскетболом, волейболом, любив кататися на лижах, але акторський талант виявляв ще зі шкільних років — імпровізуючи на уроках, беручи участь у ранках.

Після восьмого класу Євген вирішив вступити до Суворовського училища, але не пройшов медкомісію через невеликий варикоз (наслідки гри в хокей та футбол) .

Після того, як Євген завершив школу, то зважився на вступ до вищого театрального училища імені Б. В. Щукіна (нині Театральний інститут імені Бориса Щукіна), оскільки в цьому навчальному закладі навчався Андрій Миронов, творчість якого дуже вплинула на Євгена. Він з легкістю вступив і 2002 року закінчив курс Марини Олександрівни Пантелєєвої.

Відправною точкою для Євгена Проніна став фільм режисера Олексія Германа-молодшого Гарпастум (2005), де актор зіграв одну з головних ролей. Фільм мав міжнародний фестивальний успіх, здобувши безліч нагород, у тому числі був номінований на «Золотого лева» Венеціанського кінофестивалю.

Відразу після такого очевидного успіху кар'єра Євгенія пішла вгору. Посипалися пропозиції зніматися.

Актор зіграв головну роль у серіалі про спецвідділ з вивчення надприродного «Контора» (2006), потім в українському мелодраматичному проекті «Серцю не накажеш» (2007) та російському містичному серіалі «Вбити змія» (2007).

2009 року Євген зіграв одну з головних ролей у фільмі «Непрощені» — режисерському дебюті Клима Шипенка, якого після виходу фільму критики охрестили "російським Тарантіно ".

Пронін почав активно зніматися в серіалах, завоювавши популярність та кохання вітчизняних телеглядачів. Він міцно закріпився на вітчизняному ТБ — серіали за його участю постійно йдуть провідними каналами країни.

Євгеній однаково гарний як у героїчних серіалах («Небо у вогні», «Розвідниці», «Велика нафта»), так і в детективних («Випадковий свідок», «Ікорний барон», «Шаповалів»), а вже в романтичних стрічках, таких, як «Спокуса» (2014), «Французька кулінарія» (2014), «Вчора. Сьогодні. Назавжди» (2016) тощо. п. йому немає рівних.

Хороша фізична підготовка та спортивні навички допомогли Євгену здобути головні ролі у спортивних драмах — мінісеріалі " " (2015), де він зіграв видатного хокеїста В'ячеслава Фетісова, та фільмі «Чемпіони: Швидше. Вище. Сильніше» (2016), де він виконав роль олімпійського чемпіона Олександра Попова. В обох роботах Євген ідеально потрапив до образу своїх героїв.

На рахунку актора понад п'ятдесят ролей на телебаченні та в кіно.

Одна з останніх робіт — у серіалі каналу ТВ-3 «Невідомий», де Євген зіграв роль загадкового підозрюваного із феноменальними здібностями. Роль складна не тільки в акторському плані, а й вимагає неабиякої пам'яті — його герой з неймовірною швидкістю засвоює будь-яку інформацію, тому акторові доводилося вивчати величезні обсяги складного тексту.

У жовтні 2017 року на Першому каналі вийшов телесеріал " Готель «Росія», в якому Євгену дісталася роль Олексія Ракітіна — капітана 9-го управління КДБ.

Не дивлячись на щільний знімальний графік, Євген знаходить час і для театру:

У трагікомедії Тома Стоппарда «Розенкранц і Гільденстерн мертві», поставленому в «Іншому театрі», актор зіграв роль Гамлета. Прем'єра вистави відбулася у 2009 році, але виставу, на жаль, закрили.

У п'єсі Олександра Вампілова «Старший син», поставленої 2012 року режисером Павлом Сафоновим для театральної компанії «Вільна сцена», Євген грає Володимира Петровича Бусигіна. Вистава досі з успіхом йде в Москві та гастролює Росією, а також зарубіжним країнам.

У новій роботі режисера Павла Сафонова, прем'єра якої відбулася 22 та 23 грудня 2017 року на Основній сцені Театру на Малій Бронній, виставі «Лихо з розуму» за однойменною комедією О. С. Грибоєдова, Євген Пронін втілив образ Молчаліна Роль вийшла гротескова, і актор впорався з нею дуже добре, та й сама вистава незвичайна, блискуча сучасна, а також з цікавими знахідками. Вистава з успіхом тривала майже рік, але з незрозумілих причин його поки що зняли з репертуару основної сцени Театру.

25 червня 2019 року пройшов передпрем'єрний показ нової антрепризної вистави «Тайга» за п'єсою А. Вампілова. Продюсер Іван Жидков зібрав на одній сцені найпопулярніших серіальних акторів. У Євгена Проніна тут дві ролі — тренер та скрипаль. Спектакль сатиричний, з тонким гумором, і гастролюватиме великою країною Росії, а також зарубіжними країнами.

У 2020 році взяв участь у проекті " Льодовиковий період-7 ", де виступав у парі з олімпійською чемпіонкою Тетяною Волосожар

Родина

• Перша дружина (2014—2015) — Катерина Кузнєцова (нар. 1987), актриса.
• Друга дружина — Крістіна Арустамова (нар. 1995), випускниця МДУ, продюсер. Побралися 18 січня 2019 року.
  • Син Гаррі (нар. 31 грудня 2019 року)

Фільмографія

• 2005 —  — Андрій
• 2006 —  — Денис Найденов
• 2007 — Серцю не накажеш — Михайло
• 2007 —  — Гліб
• 2008 — Застава Жиліна — Костянтин Соловйов, старший лейтенант, льотчик
• 2008 —  — Андрій
• 2008 —  — Андрій, водій Ігоря
• 2009 —  — Георгій Єлісєєв
• 2009 —  — Ігор Фірсов (колишній хлопець Ганни Прохорової).
• 2009 — Одного разу я прокинусь
• 2010 —  — Ілля, син Ніккі, лікар
• 2010 —  — Володимир Самойлов
• 2010 —  — Сергій Добринін
• 2010 —  — Володя
• 2011 —  — Віктор Соколов
• 2011 —  — Степан Степанович Степанов
• 2011 —  — Паша Раєвський
• 2011 —  — Іван Корнілов
• 2011 —  — Андрій Гончаров
• 2012 —  — Рома
• 2012 —  — Сергій Олексійович Бортник
• 2012 —  — Олексій
• 2012 —  — Андрій Євгенович Буличов, адвокат
• 2012 —  — Артем Федоров
• 2012 —  — Роман Гришин
• 2012 —  — Віктор Гусак
• 2013 —  — Вітя Соколов
• 2013 —  — Микола Петров, старший лейтенант держбезпеки, інструктор з диверсійної роботи
• 2013 —  — Олег Корнєєв
• 2014 —  — Максим Коренєв
• 2014 —  — Дима
• 2014 — Ялинки 1914 — брат Івана
• 2014 —  — Степан
• 2014 —  — Віктор
• 2015 —  — В'ячеслав Фетісов
• 2015 —  — Руслан Білих
• 2015 —  — Олег Погодін, журналіст
• 2016 —  — «Олександр Мартинов»
• 2015 —  — Сергій Харитонов (головна роль)
• 2016 —  — Євгеній Потапов (головна роль)
• 2016 —  — плавець Олександр Попов
• 2016 — Готель «Росія» — Олексій Ракітін, капітан 9-го управління КДБ
• 2016 — (короткометражка) — Віктор
• 2017 —  — Костянтин Шагін
• 2017 —  — Степан Архипович Кортиков
• 2017 —  — Олексій Прохоров
• 2017 —  — Андрій Снєгірьов (головна роль)
• 2018 —  — Дмитро
• 2018 —  — Михайло Єрмаков
• 2018—2020 —  — Олексій Циганов, власник мережі пекарень
• 2019 —  — Віктор
• 2019 —  — Макар Ілюшин
• 2019 —  — Макар Ілюшин
• 2019 — ^[d] — Макар Ілюшин
• 2019 —  — Макар Ілюшин
• 2019 —  — Стас
• 2020 —  — Ігор Лебедєв, батько Ярика
• 2020 —  — Петр Чуєв

Ролі у театрі

• 2014 — Розенкранц і Гільденстерн мертві (Інший театр) — Гамлет
• 2014 — Старший син (п'єса Олександра Вампілова, Вільна сцена) — Володимир Петрович Бусигін
• 2017 — Горе від розуму (Театр на Малій Бронній) — Молчалін
• 2019 — Тайга (п'єса Олександра Вампілова, антрепризний спектакль) — тренер / скрипаль

Примітки

1. Freebase Data Dumps — Google.
   d:Track:Q95d:Track:Q648625d:Track:Q15241312d:Track:Q1453477
2. Екатерина Кузнецова бросила русского мужа из-за политических разногласий
3. . Другой театр. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 3 листопада 2014.
4. Виктор Сухоруков: «Кому плохо от того, что я замыслил?». FilmPro. оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 3 листопада 2014.

Посилання

• www.instagram.com/prokino
• https://vk.com/pronin80
• vk.com/evgeny_pronin