Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Латинська епіграфіка (грец. ἐπὶ γράφειν; лат. Epigrafia latina) — допоміжна історична та археологічна дисципліна, що займається вивченням, каталогізацією та перекладом античних латинських вирізьблених написів.
Походження написів
Окрім літератури в широкому сенсі, письмо служило у римлян двом цілям: написи для позначення предмета (inscriptiones, tituli) та написи з офіційним, правовим значенням (acta).
Нанесений на найрізноманітніші предмети громадського та приватного вжитку, напис був засобом найближчого та найточнішого позначення самого предмета на відміну від інших однорідних. Такими, наприклад, були написи на гробницях, урнах, базах статуй, вівтарях, посудинах, на начинні, зброї, вагах тощо. Ці написи називаються в епіграфіці означальними або детермінативними (inscriptiones, tituli).
Напевне, не існує жодного виду предметів римського побуту, де б не зустрічалися написи такого роду - золота брошка (fibula) оповідає про себе: manios med fhefhaked numasioi (Маній зробив мене для Нумасія); глиняна жертовна посудина каже: duenos med feked en manom (Дуенос зробив мене на благо); на простій свинцевій кулі (glans) читаємо: feri (бий); на глиняному тягарці для ткацького верстата — es curae (будь предметом турботи) і таке інше.
На твердому та довговічному матеріалі писалися також такі написи, які мали офіційне або правове значення: договори, законодавчі акти, привілеї; декрети тощо. Матеріалами для таких написів слугував мармур та особливо бронза; площі (форуми), храми, курії та інші місця були в давнину переповнені такими написами, і після загибелі давніх архівів (tabularia) ці написи — часто єдиний історичний матеріал, що зберігся. Такі написи в епіграфіці називаються документальними або просто документами (acta).
Зміст написів
За своїм змістом, латинські написи поділяються на такі найважливіші групи:
- Вотивні або присвятні.
- Почесні — дуже часто на базах статуй прославлених осіб, а також і у вигляді окремих документів, іноді доволі довгих, де перераховуються подвиги відповідних осіб. Як приклад тут можна згадати написи ростральної колони Дуілія, консула 260 р. до н. е. Особливо багато таких написів було на честь імператорів, причому, якщо імператор виявлявся з часом несимпатичним сенату та народу, то його ім'я на написі знищувалося: так сталося, наприклад, з Калігулою та Нероном.
- Монументальні написи — на будівлях: будинках, мостах, водогонах тощо. Ці написи зазвичай містять ім'я будівельника.
- Документи.
- Надгробки — найчисленніший та різноманітний клас, від простого імені покійного, часто з припискою hie situs est (= тут покладений) — до пишної епітафії, іноді у вигляді цілої поеми, часом неабиякої поетичної якості; найкращі зразки подибуємо у місті Римі (з прилеглою територією, т. VI «Corpus») та Африці (т. VIII).
- Повсякденні — на найрізноманітніших, як правило, дрібних предметах громадського та приватного вжитку. До цих написів відносяться штемпелі (signacula) на глиняних виробах: цеглинах, посудинах тощо, а також штемпелі лікарів, особливо окулістів, з короткою назвою ліків і хвороби — розділ епіграфіки, що є дуже важливим для дослідження історії медицини (Villefosse-Thédenat, «Cachets d'oculistes romains», П., 1882), sortes (жеребки — невеликі дощечки з висловами у вигляді прогнозів), devotiones або defixiones (заклинання: І. в. Помяловський, «Римські змови», СПб. 1873), tabulae lusoriae (дошки для ігор) тощо.
Особливості латинської епіграфіки
Мова латинських написів загалом архаїчніша за літературну; наприклад, написи II в. до н. е. дають більш давні форми мови, ніж літературні пам'ятки тієї ж епохи, що пояснюється консервативністю складу написів, що досить рано були обмежені певними сталими формулюваннями. З I століття н. е. це розходження дещо згладжується, хоча цілковито не зникає. Мова написів за характером достатньо проста, лаконічна й виразний (лапідарний стиль), в деталях достатньо одноманітна, що нерідко допомагає при відновленні неповних або пошкоджених текстів. Особливою строгістю лапідарного стилю вирізняються почесні та документальні написи, найбільш консервативні й щодо мови.
Письмо латинських написів
Давній латинський алфавіт не був місцевим винаходом, а запозиченням за посередництвом греків та фінікійців знаків письма єгиптян. Такою була думка ще Тацита («Annal.», XI, 14), яка загалом була підтверджена новими дослідженнями. Особливий вплив на італійський алфавіт мав грецький алфавіт дорійської групи халкидського типу, який вживався переважно в Середній Італії (в Кумах) та на Сицилії. Його найдавніші пам'ятки (у вигляді саме алфавіту) на території Італії:
- посудини з міста Цере (Григоріанський Етруський музей),
- алфавіт на стіні однієї усипальниці в р. Colle в Етрурії,
- алфавіт, знайдений в Вейї.
Це, загалом, дуже повні алфавіти на 26 знаків, з яких 22 (alpha-tau) запозичені з фінікійського алфавіту, а останні 4 (ypsilon, xi, phi і chi) додані.
Різні писемності
З цього алфавіту на території Італії виникла низка писемностей, що відомі нам з написів:
Умбрське письмо
Відомо теж з досить великої кількості написів, серед яких чільне місце посідають tabulae Ignvinae (ритуал місцевої громади); найкращі видання таких написів: Aufrecht-Kirchhoff, «Die umbrischen Sprachdenkmäler» (Б., 1849 — 51); Bréal (П., 1875, з фототіпіч. таблицями); Bücheier (Бонн, 1883).
Фаліскське письмо
Відоме із залишків написів міста Фалерія (Чивіта-Кастеллана), відкритих ; діалект близько споріднений з латинською мовою. Одне з найкращих досліджень на цю тему — Deecke, «Die Falisker» (Страсбург, 1888; у нього ж збірка написів, здебільшого надгробків).
Алфавіт мав усього 18 літер, але, ймовірно, не всі збереглися.
Оскське письмо
Збереглося в пам'ятках колись дуже багатого діалекту, яким говорило населення майже всього півдня Італії. Збереглися оськські написи від IV ст. до н. е. до кінця I ст. н. е. і мають, як і умбрські, велике історично-побутове значення. Найбільший збірник цих написів — у Цвєтаєва, «Sylloge inscriptionum Oscarum». (СПб., 1878).
Інші діалекти
Про інші дрібні та написи ними див. Mommsen, «Die untentalischen Dialekte» (Лейпциг, 1850); Fabretti, «Corpus inscript. Italicarum» (Турин, 1867 — 77; з доповненнями Gamarrini, Флоренція, 1880); Цвєтаєв, «Inscript. Italiae mediae dialecticae» і його ж, «Italiae inferioris dialecticae» (Лейпциг. — Москва, 1884 — 86).
Латинське письмо
Найдавнішими пам'ятниками латинського письма є два написи:
- Золота брошка, знайдена 1886 року в Пренесте (Praeneste), вона відносяться до початку V століття до н.е.
- Посудина Дуена, знайдена 1880 року в Римі, напис на ній відносять приблизно до епохи 12 таблиць, тобто до середини V століття до н. е.
У латинському письмі вельми рано спостерігається напрямок від лівої руки до правої, чим воно відрізняється від етруського та оськсько-умбрського письма, де зберігся зворотний напрямок.
Для позначення довгих голосних у докласичний період служив прийом подвоєння: MAARCVS = Mārcus, а також знак apex (') : MARCYS, а для ī — довге i (i longa) : MARI = marī, що зустрічається іноді і в класичний та навіть в після класичний період.
Латинські написи писалися суцільно великими літерами; слова відокремлюються крапкою: HIC*SITVS*EST; цифри позначаються загальновідомими знаками: I, II, III, IIII (рідко IV), V, VI, VII, VIII, VIIII (рідко IX), X, XI… XVIII, XVIIII (рідко XIX), XX, XXI..L..C.D.M. Для позначення тисяч вживається риска над цифрою одиниць: 
= 3000; 
= 50000 тощо.
Найбільшою красою та досконалістю письма вирізняються написи першої половини I століття н. е. та епохи Траяна й Адріана (епіграфічний ренесанс), що служили зразками навіть для типографських прописних шрифтів нашого часу. Нерідко, особливо в імператорську епоху, зустрічалася в'язь (лігатури), наприклад 
= maxim і скорочення (абревіатури: D · M · = dis manibus; COS = consule; H· M · H · N ·S = hoc monumentum heredem non seqaetur.
Збереглася велика кількість етруських написів, на сьогодні проаналізованих досить ретельно; проте походження цього письма не встановлено. Найкращий збірники етруських написів - «Corpus Inscriptionum Etruscarum», що вийшов у Лейпцигу на кошти Берлінської академії наук; Дослідження про мову — Ланці, Кірссена, та ін. Абетка має 21 знак, без В, D, О (цих звуків у етруські мові, мабуть, не було); для F є знак 8, що зустрічається і в інших італійських письменах, іноді у вигляді ↑.
Збірники написів
У Стародавньому Римі
У самих римлян написи не збиралися і не вивчалися, хоча іноді на них і звертали увагу. Цицерон згадує про деякі надгробки, Лівій — про документи; такі граматики, як Марк Теренцій Варрон, Веррій Флакк, Проб та інші звертали увагу на особливості мови в написах; багато з документів увійшло до кодексів римського права (Феодосія та Юстиніана), але систематичного збирання та вивчення написів не було.
У Середньовіччі
Найдавніші рукописні збірники, що дійшли до нас, відносяться вже до каролінзького періоду, наприклад:
- Anonymus Einsiedlensis, що належить монастирю в Айнзідельні, VIII–IX ст.;
- Sylloge Palatina, міланський рукопис IX століття тощо.
Тільки з часу мандрівника Киріака Анконського (Ciriaco de'Pizzicoli, 1391–1457) можна говорити про збирання написів у великих кількостях. Залишки збірника Киріака зберігаються в рукописах частково в Римі та інших італійських бібліотеках, частково в Берліні.
XV–XVI століття
Багато зроблено для збирання написів у XV і XVI століттях. Перший друкований збірник, «Desiderii Sprethi», вийшов у Венеції у 1489 році. (написи Равенни); до середини XVIII століття з'являється доволі багато подібних праць, наприклад:
- збірники Jac. Mazochii (Рим, 1521),
- збірник Юста Ліпсія Justi Lipsii (Антверпен, 1588),
- Graten (перша спроба зведеного збірника; Гайдельберг, 1603),
- Joh. Donii (Флоренція, 1731), Маг. Gudli (Leov., 1741),
- Raph. Fabrettii (Рим, 1699),
- Franc. Gorii (Флоренція, 1743) та ін.
З XVIII століття й до сьогодні
Серйозну спробу скласти загальний збірник, «Corpus Inscriptionum Latinarum», було зроблено , під заголовком: «Novus thesaurus veterum inscriptionum» (Мілан, 1739–1742).
У цей же час виникла епіграфічна критика, що стала необхідною з огляду на появу безлічі підроблених написів; першою працею такого роду була монографія Maffei, «Ars critica lapidaria» (у збірнику Donati, Лукка, 1775).
Одними з найкращих епіграфістів XVIII століття були Маріні (Marini, «Gli atti et monumenti de fratelli Arvall», Рим, 1795) та Бартоломео Боргезі (Bartol. Borghesi, «Oeuvres de B. Borghesi», Париж, 1862–1879), з часу яких епіграфіка стає наукою.
- Перший науковий збірник
Зі школи Боргезі вийшов і план наукового збірника латинських написів, прийнятий спочатку Французькою академією наук, але згодом відкинутий нею надісланий та реалізований Берлінською академією, під головним керівництвом Т. Моммзена. I том («Найдавніші написи до смерті Цезаря») вийшов 1863 року, всього 15 томів (крім додатків), організованих за географічним принципом. Критика, повнота літератури, чудове групування, тлумачення важких текстів тощо — все це зробило берлінський «Corpus» першокласною збіркою написів.
Крім нього, латинська епіграфіка має в своєму розпорядженні такі збірники, які почасти доповнюють «Corpus»:
- «Ephemeris Epigrafica», куди поміщалися новознайдені написи до їхнього остаточного видання в «Corpus» (1871–1891);
- Orelli-Henzen, «Inscriptionum latinarum amplissima collectio» (Цюрих, 1828–1856);
- Dessau, «Inscriptiones latinarum selectae» (Берлін, 1892);
- Ruggieri, «Sylloge epigraphica orbis Romani» (Рим, 1892; ще не закінчена);
- Brambach, «Corpus inscr. Rhenanarum» (Ельберф., 1867),
і безліччю приватних збірок, вказівки на які можна знайти в посібниках:
- з історії епіграфіки:
- Cagnat, «Cours d' ép. latine» (2 вид., П., 1890; посібник);
- Hubner, «Romische Epigraphik» (в I томі енциклопедії Ів. Мюллера,
- «Handbuch der classischen Altetrhumwissenschaft», ст. 625–710);
- його ж, «Exempla scripturae epigraphica latina» — близько 1250 гравюр з найтиповішими написами (Берлін, 1885; це продовження збірки Ричля: «Prisca latinitatis monumenta epigraphica»; прикладеної до I тому «Corpus»);
- словник: Ruggiero, «Dizionario epigraphico».
Див. також
Література
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Ancient Roman inscriptions |
Бібліографічні видання
- F. Bérard, D. Feissel, N. Laubry, P. Petitmengin, D. Rousset et M. Sève, Guide de l’épigraphiste: bibliographie choisie des épigraphies antiques et médiévales. Quatrième édition entièrement refondue. Guides et inventaires bibliographiques 7. Paris: Éditions Rue d’Ulm / Presses de l’École normale supérieure, 2010.
Підручники
- Alfredo Buonopane, Manuale di Epigrafia Latina, Roma, Carocci editore, 2009.
- Ida Calabi Limentani, Epigrafia Latina, Bologna, Cisalpino, 1991. .
- Jean-Marie Lassère, Manuel d’épigraphie romaine, Paris : Picard, Antiquité/Synthèses n° 8, 2011, 2 vol., 576 et 608 p., 142 ill. (3e édition revue et augmentée, 1re édit. en 2005).
- Ivan Di Stefano Manzella, Mestiere di epigrafista. Guida alla schedatura del materiale epigrafico lapideo, Roma, Quasar, 1987.
Історія епіграфіки
- Marcel Le Glay, « L'épigraphie latine », CRAI, 132-3, 1988, p. 623-628 Онлайн
- Nacéra Benseddik, « Lateinische Epigraphik und Ideologien: Der Fall Algerien », Archäologischer Anzeiger, Halbband 1, 2006, p. 61-71.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Latinska epigrafika grec ἐpὶ grafein lat Epigrafia latina dopomizhna istorichna ta arheologichna disciplina sho zajmayetsya vivchennyam katalogizaciyeyu ta perekladom antichnih latinskih virizblenih napisiv Napis na Arci TitaPohodzhennya napisivOkrim literaturi v shirokomu sensi pismo sluzhilo u rimlyan dvom cilyam napisi dlya poznachennya predmeta inscriptiones tituli ta napisi z oficijnim pravovim znachennyam acta Nanesenij na najriznomanitnishi predmeti gromadskogo ta privatnogo vzhitku napis buv zasobom najblizhchogo ta najtochnishogo poznachennya samogo predmeta na vidminu vid inshih odnoridnih Takimi napriklad buli napisi na grobnicyah urnah bazah statuj vivtaryah posudinah na nachinni zbroyi vagah tosho Ci napisi nazivayutsya v epigrafici oznachalnimi abo determinativnimi inscriptiones tituli Napevne ne isnuye zhodnogo vidu predmetiv rimskogo pobutu de b ne zustrichalisya napisi takogo rodu zolota broshka fibula opovidaye pro sebe manios med fhefhaked numasioi Manij zrobiv mene dlya Numasiya glinyana zhertovna posudina kazhe duenos med feked en manom Duenos zrobiv mene na blago na prostij svincevij kuli glans chitayemo feri bij na glinyanomu tyagarci dlya tkackogo verstata es curae bud predmetom turboti i take inshe Na tverdomu ta dovgovichnomu materiali pisalisya takozh taki napisi yaki mali oficijne abo pravove znachennya dogovori zakonodavchi akti privileyi dekreti tosho Materialami dlya takih napisiv sluguvav marmur ta osoblivo bronza ploshi forumi hrami kuriyi ta inshi miscya buli v davninu perepovneni takimi napisami i pislya zagibeli davnih arhiviv tabularia ci napisi chasto yedinij istorichnij material sho zberigsya Taki napisi v epigrafici nazivayutsya dokumentalnimi abo prosto dokumentami acta Zmist napisivZa svoyim zmistom latinski napisi podilyayutsya na taki najvazhlivishi grupi Votivni abo prisvyatni Pochesni duzhe chasto na bazah statuj proslavlenih osib a takozh i u viglyadi okremih dokumentiv inodi dovoli dovgih de pererahovuyutsya podvigi vidpovidnih osib Yak priklad tut mozhna zgadati napisi rostralnoyi koloni Duiliya konsula 260 r do n e Osoblivo bagato takih napisiv bulo na chest imperatoriv prichomu yaksho imperator viyavlyavsya z chasom nesimpatichnim senatu ta narodu to jogo im ya na napisi znishuvalosya tak stalosya napriklad z Kaliguloyu ta Neronom Monumentalni napisi na budivlyah budinkah mostah vodogonah tosho Ci napisi zazvichaj mistyat im ya budivelnika Dokumenti Nadgrobki najchislennishij ta riznomanitnij klas vid prostogo imeni pokijnogo chasto z pripiskoyu hie situs est tut pokladenij do pishnoyi epitafiyi inodi u viglyadi ciloyi poemi chasom neabiyakoyi poetichnoyi yakosti najkrashi zrazki podibuyemo u misti Rimi z prilegloyu teritoriyeyu t VI Corpus ta Africi t VIII Povsyakdenni na najriznomanitnishih yak pravilo dribnih predmetah gromadskogo ta privatnogo vzhitku Do cih napisiv vidnosyatsya shtempeli signacula na glinyanih virobah ceglinah posudinah tosho a takozh shtempeli likariv osoblivo okulistiv z korotkoyu nazvoyu likiv i hvorobi rozdil epigrafiki sho ye duzhe vazhlivim dlya doslidzhennya istoriyi medicini Villefosse Thedenat Cachets d oculistes romains P 1882 sortes zherebki neveliki doshechki z vislovami u viglyadi prognoziv devotiones abo defixiones zaklinannya I v Pomyalovskij Rimski zmovi SPb 1873 tabulae lusoriae doshki dlya igor tosho Osoblivosti latinskoyi epigrafikiMova latinskih napisiv zagalom arhayichnisha za literaturnu napriklad napisi II v do n e dayut bilsh davni formi movi nizh literaturni pam yatki tiyeyi zh epohi sho poyasnyuyetsya konservativnistyu skladu napisiv sho dosit rano buli obmezheni pevnimi stalimi formulyuvannyami Z I stolittya n e ce rozhodzhennya desho zgladzhuyetsya hocha cilkovito ne znikaye Mova napisiv za harakterom dostatno prosta lakonichna j viraznij lapidarnij stil v detalyah dostatno odnomanitna sho neridko dopomagaye pri vidnovlenni nepovnih abo poshkodzhenih tekstiv Osoblivoyu strogistyu lapidarnogo stilyu viriznyayutsya pochesni ta dokumentalni napisi najbilsh konservativni j shodo movi Pismo latinskih napisivDavnij latinskij alfavit ne buv miscevim vinahodom a zapozichennyam za poserednictvom grekiv ta finikijciv znakiv pisma yegiptyan Takoyu bula dumka she Tacita Annal XI 14 yaka zagalom bula pidtverdzhena novimi doslidzhennyami Osoblivij vpliv na italijskij alfavit mav greckij alfavit dorijskoyi grupi halkidskogo tipu yakij vzhivavsya perevazhno v Serednij Italiyi v Kumah ta na Siciliyi Jogo najdavnishi pam yatki u viglyadi same alfavitu na teritoriyi Italiyi posudini z mista Cere Grigorianskij Etruskij muzej alfavit na stini odniyeyi usipalnici v r Colle v Etruriyi alfavit znajdenij v Vejyi Ce zagalom duzhe povni alfaviti na 26 znakiv z yakih 22 alpha tau zapozicheni z finikijskogo alfavitu a ostanni 4 ypsilon xi phi i chi dodani Rizni pisemnostiDokladnishe Italijski movi Z cogo alfavitu na teritoriyi Italiyi vinikla nizka pisemnostej sho vidomi nam z napisiv Umbrske pismo Vidomo tezh z dosit velikoyi kilkosti napisiv sered yakih chilne misce posidayut tabulae Ignvinae ritual miscevoyi gromadi najkrashi vidannya takih napisiv Aufrecht Kirchhoff Die umbrischen Sprachdenkmaler B 1849 51 Breal P 1875 z fototipich tablicyami Bucheier Bonn 1883 Faliskske pismo Vidome iz zalishkiv napisiv mista Faleriya Chivita Kastellana vidkritih dialekt blizko sporidnenij z latinskoyu movoyu Odne z najkrashih doslidzhen na cyu temu Deecke Die Falisker Strasburg 1888 u nogo zh zbirka napisiv zdebilshogo nadgrobkiv Alfavit mav usogo 18 liter ale jmovirno ne vsi zbereglisya Oskske pismo Zbereglosya v pam yatkah kolis duzhe bagatogo dialektu yakim govorilo naselennya majzhe vsogo pivdnya Italiyi Zbereglisya oskski napisi vid IV st do n e do kincya I st n e i mayut yak i umbrski velike istorichno pobutove znachennya Najbilshij zbirnik cih napisiv u Cvyetayeva Sylloge inscriptionum Oscarum SPb 1878 Inshi dialekti Pro inshi dribni ta napisi nimi div Mommsen Die untentalischen Dialekte Lejpcig 1850 Fabretti Corpus inscript Italicarum Turin 1867 77 z dopovnennyami Gamarrini Florenciya 1880 Cvyetayev Inscript Italiae mediae dialecticae i jogo zh Italiae inferioris dialecticae Lejpcig Moskva 1884 86 Latinske pismo Dokladnishe Latinska abetka Najdavnishimi pam yatnikami latinskogo pisma ye dva napisi Zolota broshka znajdena 1886 roku v Preneste Praeneste vona vidnosyatsya do pochatku V stolittya do n e Posudina Duena znajdena 1880 roku v Rimi napis na nij vidnosyat priblizno do epohi 12 tablic tobto do seredini V stolittya do n e U latinskomu pismi velmi rano sposterigayetsya napryamok vid livoyi ruki do pravoyi chim vono vidriznyayetsya vid etruskogo ta osksko umbrskogo pisma de zberigsya zvorotnij napryamok Dlya poznachennya dovgih golosnih u doklasichnij period sluzhiv prijom podvoyennya MAARCVS Marcus a takozh znak apex MARCYS a dlya i dovge i i longa MARI mari sho zustrichayetsya inodi i v klasichnij ta navit v pislya klasichnij period Latinski napisi pisalisya sucilno velikimi literami slova vidokremlyuyutsya krapkoyu HIC SITVS EST cifri poznachayutsya zagalnovidomimi znakami I II III IIII ridko IV V VI VII VIII VIIII ridko IX X XI XVIII XVIIII ridko XIX XX XXI L C D M Dlya poznachennya tisyach vzhivayetsya riska nad cifroyu odinic 3000 50000 tosho Najbilshoyu krasoyu ta doskonalistyu pisma viriznyayutsya napisi pershoyi polovini I stolittya n e ta epohi Trayana j Adriana epigrafichnij renesans sho sluzhili zrazkami navit dlya tipografskih propisnih shriftiv nashogo chasu Neridko osoblivo v imperatorsku epohu zustrichalasya v yaz ligaturi napriklad maxim i skorochennya abreviaturi D M dis manibus COS consule H M H N S hoc monumentum heredem non seqaetur Etruske pismo Dokladnishe Etruska mova Zbereglasya velika kilkist etruskih napisiv na sogodni proanalizovanih dosit retelno prote pohodzhennya cogo pisma ne vstanovleno Najkrashij zbirniki etruskih napisiv Corpus Inscriptionum Etruscarum sho vijshov u Lejpcigu na koshti Berlinskoyi akademiyi nauk Doslidzhennya pro movu Lanci Kirssena ta in Abetka maye 21 znak bez V D O cih zvukiv u etruski movi mabut ne bulo dlya F ye znak 8 sho zustrichayetsya i v inshih italijskih pismenah inodi u viglyadi Zbirniki napisivU Starodavnomu Rimi U samih rimlyan napisi ne zbiralisya i ne vivchalisya hocha inodi na nih i zvertali uvagu Ciceron zgaduye pro deyaki nadgrobki Livij pro dokumenti taki gramatiki yak Mark Terencij Varron Verrij Flakk Prob ta inshi zvertali uvagu na osoblivosti movi v napisah bagato z dokumentiv uvijshlo do kodeksiv rimskogo prava Feodosiya ta Yustiniana ale sistematichnogo zbirannya ta vivchennya napisiv ne bulo U Serednovichchi Najdavnishi rukopisni zbirniki sho dijshli do nas vidnosyatsya vzhe do karolinzkogo periodu napriklad Anonymus Einsiedlensis sho nalezhit monastiryu v Ajnzidelni VIII IX st Sylloge Palatina milanskij rukopis IX stolittya tosho Tilki z chasu mandrivnika Kiriaka Ankonskogo Ciriaco de Pizzicoli 1391 1457 mozhna govoriti pro zbirannya napisiv u velikih kilkostyah Zalishki zbirnika Kiriaka zberigayutsya v rukopisah chastkovo v Rimi ta inshih italijskih bibliotekah chastkovo v Berlini XV XVI stolittya Bagato zrobleno dlya zbirannya napisiv u XV i XVI stolittyah Pershij drukovanij zbirnik Desiderii Sprethi vijshov u Veneciyi u 1489 roci napisi Ravenni do seredini XVIII stolittya z yavlyayetsya dovoli bagato podibnih prac napriklad zbirniki Jac Mazochii Rim 1521 zbirnik Yusta Lipsiya Justi Lipsii Antverpen 1588 Graten persha sproba zvedenogo zbirnika Gajdelberg 1603 Joh Donii Florenciya 1731 Mag Gudli Leov 1741 Raph Fabrettii Rim 1699 Franc Gorii Florenciya 1743 ta in Z XVIII stolittya j do sogodni Serjoznu sprobu sklasti zagalnij zbirnik Corpus Inscriptionum Latinarum bulo zrobleno pid zagolovkom Novus thesaurus veterum inscriptionum Milan 1739 1742 U cej zhe chas vinikla epigrafichna kritika sho stala neobhidnoyu z oglyadu na poyavu bezlichi pidroblenih napisiv pershoyu praceyu takogo rodu bula monografiya Maffei Ars critica lapidaria u zbirniku Donati Lukka 1775 Odnimi z najkrashih epigrafistiv XVIII stolittya buli Marini Marini Gli atti et monumenti de fratelli Arvall Rim 1795 ta Bartolomeo Borgezi Bartol Borghesi Oeuvres de B Borghesi Parizh 1862 1879 z chasu yakih epigrafika staye naukoyu Pershij naukovij zbirnik Dokladnishe Corpus Inscriptionum Latinarum Zi shkoli Borgezi vijshov i plan naukovogo zbirnika latinskih napisiv prijnyatij spochatku Francuzkoyu akademiyeyu nauk ale zgodom vidkinutij neyu nadislanij ta realizovanij Berlinskoyu akademiyeyu pid golovnim kerivnictvom T Mommzena I tom Najdavnishi napisi do smerti Cezarya vijshov 1863 roku vsogo 15 tomiv krim dodatkiv organizovanih za geografichnim principom Kritika povnota literaturi chudove grupuvannya tlumachennya vazhkih tekstiv tosho vse ce zrobilo berlinskij Corpus pershoklasnoyu zbirkoyu napisiv Krim nogo latinska epigrafika maye v svoyemu rozporyadzhenni taki zbirniki yaki pochasti dopovnyuyut Corpus Ephemeris Epigrafica kudi pomishalisya novoznajdeni napisi do yihnogo ostatochnogo vidannya v Corpus 1871 1891 Orelli Henzen Inscriptionum latinarum amplissima collectio Cyurih 1828 1856 Dessau Inscriptiones latinarum selectae Berlin 1892 Ruggieri Sylloge epigraphica orbis Romani Rim 1892 she ne zakinchena Brambach Corpus inscr Rhenanarum Elberf 1867 i bezlichchyu privatnih zbirok vkazivki na yaki mozhna znajti v posibnikah z istoriyi epigrafiki Cagnat Cours d ep latine 2 vid P 1890 posibnik Hubner Romische Epigraphik v I tomi enciklopediyi Iv Myullera Handbuch der classischen Altetrhumwissenschaft st 625 710 jogo zh Exempla scripturae epigraphica latina blizko 1250 gravyur z najtipovishimi napisami Berlin 1885 ce prodovzhennya zbirki Richlya Prisca latinitatis monumenta epigraphica prikladenoyi do I tomu Corpus slovnik Ruggiero Dizionario epigraphico Prisvyata na triumfalnij arci RimDiv takozhLatinska mova Latinska abetka Epigrafika Grecka epigrafikaLiteraturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Ancient Roman inscriptions Bibliografichni vidannya F Berard D Feissel N Laubry P Petitmengin D Rousset et M Seve Guide de l epigraphiste bibliographie choisie des epigraphies antiques et medievales Quatrieme edition entierement refondue Guides et inventaires bibliographiques 7 Paris Editions Rue d Ulm Presses de l Ecole normale superieure 2010 Pidruchniki Alfredo Buonopane Manuale di Epigrafia Latina Roma Carocci editore 2009 ISBN 978 88 430 4815 1 Ida Calabi Limentani Epigrafia Latina Bologna Cisalpino 1991 ISBN 88 205 0627 0 Jean Marie Lassere Manuel d epigraphie romaine Paris Picard Antiquite Syntheses n 8 2011 2 vol 576 et 608 p 142 ill 3e edition revue et augmentee 1re edit en 2005 Ivan Di Stefano Manzella Mestiere di epigrafista Guida alla schedatura del materiale epigrafico lapideo Roma Quasar 1987 ISBN 88 85020 79 8 Istoriya epigrafiki Marcel Le Glay L epigraphie latine CRAI 132 3 1988 p 623 628 Onlajn Nacera Benseddik Lateinische Epigraphik und Ideologien Der Fall Algerien Archaologischer Anzeiger Halbband 1 2006 p 61 71