Знадоби до словаря южноруского тлумачний лексикографічний словник української мови виданий Іваном Верхратським 1877 року

«Знадоби до словаря южноруского» — тлумачний-лексикографічний словник української мови, виданий Іваном Верхратським 1877 року, що містить близько 2500 слів з указівкою місць їхнього вжитку й поширення. Виданий у друкарні Наукового то товариство Шевченка у Львові. Словник попри недоліки отримав схвальні відгуки від мовознавців.

«Знадоби до словаря южнорусского»
Титульна сторінка словника
Автор	Іван Верхратський
Країна	Австро-Угорщина
Мова	українська
Місце	Львів
Видавництво	Друкарня Наукового товариства Шевченка
Видано	1877
Сторінок	88

Опис

Укладач словника Іван Верхратський використав не тільки лексику західноукраїнських говорів, а й говорів сходу України, як-от: занісно, нарозумити, позадь (позадє), склочитися тощо. Такий напрямок роботи упорядника за часів боротьби з язичієм мав позитивне значення для розвитку української мови.

Автор намагався дотримуватися таких принципів:

подавати передусім слова і звороти, уживаних у народній мові;
подавати слова і звороти, уживаних у творах українських письменників;
подавати слова і звороти зі старослов'янської мови, уживаних у творах українських письменників;
подавати якнайменше або й зовсім не подавати нових слів.

Слова здебільшого мали ілюстративне речення з творів письменників, народних пісень, казок тощо. Якщо була можливість, то автор подавав іще місцевість поширення і ситуацію, у якій уживають слово, а також корінь і однокореневі слова з інших слов'янських мов. Записану місцеву лексему пояснено одним словом або словосполукою. У передмові Іван Верхратький написав, що слів і речень подано так, як їх вимовляють місцеві люди. І все для того, «щоби указати, де слова більшою частиною рідші, місцеві уживаються, а також тому, що іноді тоє самоє слово в ріжних сторонах має значінє одмінне».

Критика

У рецензії словника, опублікованої у львівському виданні Михайло Павлик зазначив, що автор словника повів свою важливу справу у виданні матеріалів лексикографічних (особливо галицьких) — далі. Він відзначив, що більшою мірою подав слова людей з Галичини. Кожне слово не було представлено у походженні, бо це робота, на думку рецензента, для більшої кількості академіків. Водночас Михайло Павлик зауважив, що видання словника є поважним і потрібним. Він також закликав, щоб більше людей бралось за лексикографічну роботу та роботу над двома великими словниками української мови з радикальною фонетичним правописом на зразок драгоманівки.

Польський філолог Александер Брюкнер у рецензії у німецькому славістичному виданні ^[be]» у своїй рецензії вказував, що славісти у боргу перед автором за старанний та цікавий виклад матеріалу у забуту українську лексикографію.

У варшавському академічному виданні ^[ru]» у 1880 році у своїй рецензії Каленик Шейховський написав, що Іван Верхратський керувався порівняльним методом. Суттєвою перевагою словника він схарактеризував як те, що у кожному слові вказана місцевість походження слова (у сукупності 45 місцевостей, переважно з Галичини). Іншою перевагою видання є точність пояснень особливо з німецького або латинського походження. Недоліком видання, на думку Каленика Шелейховського є пояснення слів винятково українською мовою, мала кількість наголосів, розташування багатьох слів не за абеткою, часткова відсутність роду у словах, порівняння слів деколи мають нічого спільного між собою. Попри недоліки рецензент рекомендував словник всім мовознавцям славістики.

Значення

«Знадоби до словаря южноруского» були лише знадобами, матеріалами до словника української мови. З лексикографічного погляду видання було словником місцевих західноукраїнських слів. Поруч з ним були використані слова, що вживалися й вживаються в українській літературній мові.

Серед негативних рис відзначають:

відсутність якогось єдиного принципу в побудові словника: одних слів подано так, як у тлумачному словнику, інших − як у порівняльному чи етимологічному;
відсутність у деяких слів ілюстративних речень;
відсутність граматичних ремарок і позначення місця наголосу в багатьох словах.

Серед позитивних рис відзначають:

у словнику подано й пояснено слова не лише західноукраїнських, а й східно- й центральноукраїнських;
деякі слова проілюстровано прикладами з творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Марко Вовчка, що сприяло виробленню єдиних лексичних норм української літературної мови.

Примітки

М–мъ, 1877, с. 81.
Brückner, 1879, с. 164.
Шейховскій, 1880, с. 330.
Шейховскій, 1880, с. 330-333.
Шейховскій, 1880, с. 333.

Джерела

Дослідження

Москаленко А. Нарис історії української лексикографії. — Київ : Радянська школа, 1961. — С. 73-76.

Рецензії

Brückner A. Materialien zu einem südrussichen Wörterbuche // Archiv für slavische Philologie. — 1879. — Т. 3. — С. 161-164.
М–мъ. Знадоби до словаря южноруского // Другъ. Письмо літературне. — 1877. — № 1. — С. 81.
Шейховскій К. Знадоби до словаря южноруского // Русскій филологическій вѣстник. — Варшава, 1880. — Т. III, № 2. — С. 329-334.

[FOOTNOTEМ–мъ187781-1] М–мъ, 1877, с. 81.

[FOOTNOTEBrückner1879164-2] Brückner, 1879, с. 164.

[FOOTNOTEШейховскій1880330-3] Шейховскій, 1880, с. 330.

[FOOTNOTEШейховскій1880330-333-4] Шейховскій, 1880, с. 330-333.

[FOOTNOTEШейховскій1880333-5] Шейховскій, 1880, с. 333.