Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ведмідь печерний Печерний ведмідь Ursus spelaeus Біологічна класифікація Царство Тварини Animalia Тип Хордові Chordata К

Ursus spelaeus

Ursus spelaeus
† Ведмідь печерний
image
Печерний ведмідь (Ursus spelaeus)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Ведмедеві (Ursidae)
Рід: Ведмідь (Ursus)
Вид: Ведмідь печерний
Біноміальна назва
Ursus spelaeus
, 1794
Посилання
image Вікісховище: Ursus spelaeus
image Віківиди: Ursus spelaeus
image EOL: 4441383
image NCBI: 39097
Fossilworks: 90654

Ведмі́дь пече́рний (лат. Ursus spelaeus Rosenmüller, 1794) — вимерлий вид роду ведмедів (Ursus), складався з двох підвидів (інколи їх розглядають як окремі види): великого та малого печерних ведмедів.

Це були великі (імовірно, неповороткі) травоїдні тварини, на яких часто полювали мисливці палеоліту. Печерні ведмеді не були предковою формою ведмедів бурих, а є окремою гілкою цього роду.

Поширення

В Альпах, Карпатах, Юрі, Гірському Криму, на Кавказі та Уралі знаходять печери, дно яких місцями всипане шаром кісток та черепів ведмедів. Але це залишки не сучасного виду, а кістки вимерлих печерних ведмедів. За черепами, скелетами та наскельними малюнками первісних людей можна відновити в деталях зовнішній вигляд цих тварин.

Морфологія

image
Череп печерного ведмедя

Виходячи з півметрових черепів та розміру кісток, великі печерні ведмеді досягали ваги 800—900 кілограмів.

Черепи печерних ведмедів мали цілий ряд характерних ознак — крутий підйом лоба, масивні надочні відростки, високий серединно-тім'яний гребінь. Щелепи були витягнуті вперед і мали значні заіклові проміжки, тож ікла звіра були добре видні, хоч фактично травоїдний печерний ведмідь їх не використовував. Зате масивні та вкриті тупими горбочками кутні зуби були явно призначенні для пережовування рослинної їжі — листя, трави, коренів, стебел, ягід тощо. Не зрозуміле призначення випуклих та об'ємних лобних пазух. Можливо, це була теплоізоляція мозку на час сплячки. Отвір хоанів, який веде з носової порожнини в гортань, майже удвічі вужчий, ніж у бурого ведмедя. Тобто дихання у тварини було помітно слабше. З огляду на значні розміри це означає, що печерні ведмеді були досить повільними, вайлуватими тваринами, не такими агресивними й хижими, як бурий ведмідь. Сильно вкорочена литка також вказує, що печерний ведмідь бігав значно повільніше за бурого.

Еволюція

Науковці вважають[], що і печерний, і бурий ведмеді походять від етруського ведмедя [en] (Ursus etruscus), який жив приблизно від 5,3 млн років до 100 000 років тому. Останній спільний предок печерних і бурих ведмедів жив між 1,2—1,4 млн років тому. Безпосереднім попередником печерного ведмедя, ймовірно, був Ursus deningeri (ведмідь Денінгера), вид ареал якого обмежений плейстоценовою Європою приблизно від 1,8 млн років тому до 100 000 років тому. Перехід між ведмедем Денінгера та печерним ведмедем відбувся в останній міжльодовиковий період, хоча межа між цими формами є довільною, і були запропоновані проміжні або перехідні таксони, наприклад Ursus spelaeus deningeroides, тоді як інші науковці вважають обидва таксони хронологічними варіантами того самого виду.

Одне з досліджень мітохондріальної ДНК, виділеної з останків печерного ведмедя віком від 20 000 до 130 000 років. підтвердило, що печерний ведмідь був більш спорідненим з бурим ведмедем і білим ведмедем, ніж з американським чорним ведмедем, але відокремився від лінії бурого ведмедя до того, як урізноманітнилися лінії східного та західного бурих ведмедів і до дивергенції бурого та білого ведмедя. Оцінка часу дивергенції печерних і бурих ведмедів становить приблизно 1,2—1,4 млн років тому. Однак нещодавнє дослідження показало, що обидва види мали певну гібридизацію між собою.

Підвиди

image
Скелет печерного ведмедя в природному середовищі

Кожен карстовий район мав власну окрему популяцію печерних ведмедів, які часом суттєво різнилися між собою за розмірами та будовою черепа. Наприкінці останньої льодовикової епохи існувало щонайменше два різних підвиди, а можливо, і два окремих види печерних ведмедів — малий та великий.

Малий печерний ведмідь був зростом з середніх розмірів бурого і важив, мабуть, приблизно 120—150 кілограмів живої ваги. Він мав найсильніше виражені родові ознаки — вкриті тупими горбками зуби, вкорочені литки тощо. Тобто це був ще більш травоїдний та вайлуватий звір, ніж його великий родич. Жили ці ведмеді в степах Передкавказзя та Південного Уралу, горах Середнього Уралу, степах Західного Сибіру та на Алтаї. Великий печерний ведмідь мешкав в Європі, на Кавказі та Уральських горах.

Спосіб життя

image
Скелет печерного ведмедя

Печерні ведмеді були мирними травоїдними тваринами, які харчувалися рослинною їжею. Завдяки своїм розмірам та силі дорослі особини не мали природних ворогів, окрім людей, для яких це був звичний об'єкт полювання. Життя цих тварин було тісно пов'язане з печерами, в яких вони відпочивали й куди ховалися для зимової сплячки. У деяких печерах знайдені й місця розваг звірів — так звані ведмежі круті спуски довжиною часом до кількох десятків метрів. Їхня поверхня гладка і заїжджена до блиску, у тріщинах застрягала ведмежа шерсть. Тварини з'їжджали цими спусками, як на дитячих гірках[].

Життя в печерах було небезпечне. Часом ведмеді у темряві провалювалися в колодязі чи провали, з яких потім не могли вибратися. Наприклад, у колодязі печери в ущелині Пасху, що на Західному Кавказі, знайшли черепи понад 50 ведмедів. У сирих печерах на холодному камені звірі застуджували та хворіли на ревматизм[]. У печерах Європи та Західного Кавказу знайдено багато пошкоджених захворюваннями кісток. Траплялися випадки, коли весняне танення снігів призводило до затоплення печер і загибелі ведмедів, які там зимували.

Печер, в яких жили ведмеді, дуже багато. Так само багато кісток в них знаходять, наприклад, у Тішоферській печері в Куфштайні в Тиролі знайшли залишки понад 200 дорослих і 180 молодих тварин.

Примітки

  1. Існує думка, що печерні ведмеді були світло-бурі чи навіть солом'яні, а тут колір реконструювали як в бурого ведмедя. Тобто він має бути світлішим.
  2. Kurtén, B. (1976). The Cave Bear Story: Life and death of a vanished animal. New York, NY: Columbia University Press.
  3. Rabeder G, Nagel D, Pacher M (2000). Der Höhlenbär. Species 4. Stuttgart, DE: Thorbecke Verlag.
  4. Argant A, Crégut-Bonnoure E (1996). Famille des Ursidae. У Guérin, C.; Patou-Mathis, M. (ред.). Les grands mammiferes Plio-Pleistocenes d'Europe. Paris, FR: Masson. с. 167—177.
  5. Loreille, O. та ін. (2001). Ancient DNA analysis reveals divergence of the cave bear, Ursus spelaeus, and brown bear, Ursus arctos, lineages. Current Biology. 11 (3): 200—203. doi:10.1016/S0960-9822(01)00046-X. PMID 11231157.
  6. Stuart, A. J. (1996). Vertebrate faunas from the early Middle Pleistocene of East Anglia. У Turner, C. (ред.). The Early Middle Pleistocene in Europe. Rotterdam: A. A. Balkema. с. 9—24.
  7. Königswald, v. W.; Heinrich, W.D. (1999). Mittelpleistozäne Säugetierfaunen aus Mitteleuropa – der Versuch einer biostratigraphischen Zuordnung. Kaupia. 9: 53—112.
  8. Argant, A. (1991). Carnivores quaternaires de Bourgogne. Documents des Laboratoires de Géologie de la Faculté des Sciences de Lyon. 115: 1—301.
  9. Mazza, P.; Rustioni, M. (1994). On the phylogeny of Eurasian bears. Palaeontographica Abteilung A. 230 (1–3): 1—32. doi:10.1127/pala/230/1994/1. S2CID 247508689.
  10. Barlow, Axel; Cahill, James A.; Hartmann, Stefanie; Theunert, Christoph; Xenikoudakis, Georgios; Fortes, Gloria G.; Paijmans, Johanna L. A.; Rabeder, Gernot; Frischauf, Christine (27 серпня 2018). Partial genomic survival of cave bears in living brown bears (PDF). Nature Ecology & Evolution (En) . 2 (10): 1563—1570. doi:10.1038/s41559-018-0654-8. ISSN 2397-334X. PMC 6590514. PMID 30150744.
  11. Ведмеді можуть дуже важчати, нагулюючи жир. Тому максимальні показники маси, які наведено в різних джерелах, говорять не стільки про розміри, як про вгодованість і зазвичай спостерігаються у ведмедів у зоопарках чи на волі в особливо сприятливих умовах.
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на . Зверніться на за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути та вилучено. (серпень 2019)
image Це незавершена стаття про викопних ссавців.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vedmid pechernij Pechernij vedmid Ursus spelaeus Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Rodina Vedmedevi Ursidae Rid Vedmid Ursus Vid Vedmid pechernij Binomialna nazva Ursus spelaeus 1794 Posilannya Vikishovishe Ursus spelaeus Vikividi Ursus spelaeus EOL 4441383 NCBI 39097 Fossilworks 90654 Vedmi d peche rnij lat Ursus spelaeus Rosenmuller 1794 vimerlij vid rodu vedmediv Ursus skladavsya z dvoh pidvidiv inkoli yih rozglyadayut yak okremi vidi velikogo ta malogo pechernih vedmediv Ce buli veliki imovirno nepovorotki travoyidni tvarini na yakih chasto polyuvali mislivci paleolitu Pecherni vedmedi ne buli predkovoyu formoyu vedmediv burih a ye okremoyu gilkoyu cogo rodu PoshirennyaV Alpah Karpatah Yuri Girskomu Krimu na Kavkazi ta Urali znahodyat pecheri dno yakih miscyami vsipane sharom kistok ta cherepiv vedmediv Ale ce zalishki ne suchasnogo vidu a kistki vimerlih pechernih vedmediv Za cherepami skeletami ta naskelnimi malyunkami pervisnih lyudej mozhna vidnoviti v detalyah zovnishnij viglyad cih tvarin MorfologiyaCherep pechernogo vedmedya Vihodyachi z pivmetrovih cherepiv ta rozmiru kistok veliki pecherni vedmedi dosyagali vagi 800 900 kilogramiv Cherepi pechernih vedmediv mali cilij ryad harakternih oznak krutij pidjom loba masivni nadochni vidrostki visokij seredinno tim yanij grebin Shelepi buli vityagnuti vpered i mali znachni zaiklovi promizhki tozh ikla zvira buli dobre vidni hoch faktichno travoyidnij pechernij vedmid yih ne vikoristovuvav Zate masivni ta vkriti tupimi gorbochkami kutni zubi buli yavno priznachenni dlya perezhovuvannya roslinnoyi yizhi listya travi koreniv stebel yagid tosho Ne zrozumile priznachennya vipuklih ta ob yemnih lobnih pazuh Mozhlivo ce bula teploizolyaciya mozku na chas splyachki Otvir hoaniv yakij vede z nosovoyi porozhnini v gortan majzhe udvichi vuzhchij nizh u burogo vedmedya Tobto dihannya u tvarini bulo pomitno slabshe Z oglyadu na znachni rozmiri ce oznachaye sho pecherni vedmedi buli dosit povilnimi vajluvatimi tvarinami ne takimi agresivnimi j hizhimi yak burij vedmid Silno vkorochena litka takozh vkazuye sho pechernij vedmid bigav znachno povilnishe za burogo EvolyuciyaNaukovci vvazhayut utochniti sho i pechernij i burij vedmedi pohodyat vid etruskogo vedmedya en Ursus etruscus yakij zhiv priblizno vid 5 3 mln rokiv do 100 000 rokiv tomu Ostannij spilnij predok pechernih i burih vedmediv zhiv mizh 1 2 1 4 mln rokiv tomu Bezposerednim poperednikom pechernogo vedmedya jmovirno buv Ursus deningeri vedmid Deningera vid areal yakogo obmezhenij plejstocenovoyu Yevropoyu priblizno vid 1 8 mln rokiv tomu do 100 000 rokiv tomu Perehid mizh vedmedem Deningera ta pechernim vedmedem vidbuvsya v ostannij mizhlodovikovij period hocha mezha mizh cimi formami ye dovilnoyu i buli zaproponovani promizhni abo perehidni taksoni napriklad Ursus spelaeus deningeroides todi yak inshi naukovci vvazhayut obidva taksoni hronologichnimi variantami togo samogo vidu Odne z doslidzhen mitohondrialnoyi DNK vidilenoyi z ostankiv pechernogo vedmedya vikom vid 20 000 do 130 000 rokiv pidtverdilo sho pechernij vedmid buv bilsh sporidnenim z burim vedmedem i bilim vedmedem nizh z amerikanskim chornim vedmedem ale vidokremivsya vid liniyi burogo vedmedya do togo yak uriznomanitnilisya liniyi shidnogo ta zahidnogo burih vedmediv i do divergenciyi burogo ta bilogo vedmedya Ocinka chasu divergenciyi pechernih i burih vedmediv stanovit priblizno 1 2 1 4 mln rokiv tomu Odnak neshodavnye doslidzhennya pokazalo sho obidva vidi mali pevnu gibridizaciyu mizh soboyu PidvidiSkelet pechernogo vedmedya v prirodnomu seredovishi Kozhen karstovij rajon mav vlasnu okremu populyaciyu pechernih vedmediv yaki chasom suttyevo riznilisya mizh soboyu za rozmirami ta budovoyu cherepa Naprikinci ostannoyi lodovikovoyi epohi isnuvalo shonajmenshe dva riznih pidvidi a mozhlivo i dva okremih vidi pechernih vedmediv malij ta velikij Malij pechernij vedmid buv zrostom z serednih rozmiriv burogo i vazhiv mabut priblizno 120 150 kilogramiv zhivoyi vagi Vin mav najsilnishe virazheni rodovi oznaki vkriti tupimi gorbkami zubi vkorocheni litki tosho Tobto ce buv she bilsh travoyidnij ta vajluvatij zvir nizh jogo velikij rodich Zhili ci vedmedi v stepah Peredkavkazzya ta Pivdennogo Uralu gorah Serednogo Uralu stepah Zahidnogo Sibiru ta na Altayi Velikij pechernij vedmid meshkav v Yevropi na Kavkazi ta Uralskih gorah Sposib zhittyaSkelet pechernogo vedmedya Pecherni vedmedi buli mirnimi travoyidnimi tvarinami yaki harchuvalisya roslinnoyu yizheyu Zavdyaki svoyim rozmiram ta sili dorosli osobini ne mali prirodnih vorogiv okrim lyudej dlya yakih ce buv zvichnij ob yekt polyuvannya Zhittya cih tvarin bulo tisno pov yazane z pecherami v yakih voni vidpochivali j kudi hovalisya dlya zimovoyi splyachki U deyakih pecherah znajdeni j miscya rozvag zviriv tak zvani vedmezhi kruti spuski dovzhinoyu chasom do kilkoh desyatkiv metriv Yihnya poverhnya gladka i zayizhdzhena do blisku u trishinah zastryagala vedmezha sherst Tvarini z yizhdzhali cimi spuskami yak na dityachih girkah dzherelo Zhittya v pecherah bulo nebezpechne Chasom vedmedi u temryavi provalyuvalisya v kolodyazi chi provali z yakih potim ne mogli vibratisya Napriklad u kolodyazi pecheri v ushelini Pashu sho na Zahidnomu Kavkazi znajshli cherepi ponad 50 vedmediv U sirih pecherah na holodnomu kameni zviri zastudzhuvali ta hvorili na revmatizm dzherelo U pecherah Yevropi ta Zahidnogo Kavkazu znajdeno bagato poshkodzhenih zahvoryuvannyami kistok Traplyalisya vipadki koli vesnyane tanennya snigiv prizvodilo do zatoplennya pecher i zagibeli vedmediv yaki tam zimuvali Pecher v yakih zhili vedmedi duzhe bagato Tak samo bagato kistok v nih znahodyat napriklad u Tishoferskij pecheri v Kufshtajni v Tiroli znajshli zalishki ponad 200 doroslih i 180 molodih tvarin PrimitkiIsnuye dumka sho pecherni vedmedi buli svitlo buri chi navit solom yani a tut kolir rekonstruyuvali yak v burogo vedmedya Tobto vin maye buti svitlishim Kurten B 1976 The Cave Bear Story Life and death of a vanished animal New York NY Columbia University Press Rabeder G Nagel D Pacher M 2000 Der Hohlenbar Species 4 Stuttgart DE Thorbecke Verlag Argant A Cregut Bonnoure E 1996 Famille des Ursidae U Guerin C Patou Mathis M red Les grands mammiferes Plio Pleistocenes d Europe Paris FR Masson s 167 177 Loreille O ta in 2001 Ancient DNA analysis reveals divergence of the cave bear Ursus spelaeus and brown bear Ursus arctos lineages Current Biology 11 3 200 203 doi 10 1016 S0960 9822 01 00046 X PMID 11231157 Stuart A J 1996 Vertebrate faunas from the early Middle Pleistocene of East Anglia U Turner C red The Early Middle Pleistocene in Europe Rotterdam A A Balkema s 9 24 Konigswald v W Heinrich W D 1999 Mittelpleistozane Saugetierfaunen aus Mitteleuropa der Versuch einer biostratigraphischen Zuordnung Kaupia 9 53 112 Argant A 1991 Carnivores quaternaires de Bourgogne Documents des Laboratoires de Geologie de la Faculte des Sciences de Lyon 115 1 301 Mazza P Rustioni M 1994 On the phylogeny of Eurasian bears Palaeontographica Abteilung A 230 1 3 1 32 doi 10 1127 pala 230 1994 1 S2CID 247508689 Barlow Axel Cahill James A Hartmann Stefanie Theunert Christoph Xenikoudakis Georgios Fortes Gloria G Paijmans Johanna L A Rabeder Gernot Frischauf Christine 27 serpnya 2018 Partial genomic survival of cave bears in living brown bears PDF Nature Ecology amp Evolution En 2 10 1563 1570 doi 10 1038 s41559 018 0654 8 ISSN 2397 334X PMC 6590514 PMID 30150744 Vedmedi mozhut duzhe vazhchati nagulyuyuchi zhir Tomu maksimalni pokazniki masi yaki navedeno v riznih dzherelah govoryat ne stilki pro rozmiri yak pro vgodovanist i zazvichaj sposterigayutsya u vedmediv u zooparkah chi na voli v osoblivo spriyatlivih umovah Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno serpen 2019 Ce nezavershena stattya pro vikopnih ssavciv Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ