Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Граф Уго Кавальєро (італ. Ugo Conte Cavallero; 20 жовтня 1880, Казале-Монферрато, Королівство Італія — 13 вересня 1943, Фраскаті, Італійська соціальна республіка) — італійський військовий діяч часів фашизму, маршал Італії (1942), член Національної фашистської партії, сенатор. Учасник деяких військових конфліктів, у яких брало участь Королівство Італія. Під час Другої світової війни очолював Генеральний штаб Італії, але після падіння режиму Муссоліні відмовився співпрацювати з нацистами, що привело до його смерті.
| Уго Кавальєро італ. Ugo Conte Cavallero | |||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 24 травня 1926 — 14 вересня 1943 | |||||||||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні: | італ. Ugo Conte Cavallero | ||||||||||||||||||||||||
| Народження: | 20 вересня 1880 Казале-Монферрато, П'ємонт, Королівство Італія | ||||||||||||||||||||||||
| Смерть: | 14 вересня 1943 (62 роки) Фраскаті, Лаціо, Італійська соціальна республіка | ||||||||||||||||||||||||
| Причина смерті: | самогубство | ||||||||||||||||||||||||
| Національність: | італієць | ||||||||||||||||||||||||
| Країна: | Королівство Італія | ||||||||||||||||||||||||
| Релігія: | католицтво | ||||||||||||||||||||||||
| Освіта: | d | ||||||||||||||||||||||||
| Партія: | Національна фашистська партія | ||||||||||||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||||||||||||
| Роки служби: | 1898–1920, 1937–1943 | ||||||||||||||||||||||||
| Приналежність: | Королівство Італія | ||||||||||||||||||||||||
| Рід військ: | піхота | ||||||||||||||||||||||||
| Звання: |  Маршал Італії | ||||||||||||||||||||||||
| Командував: | Генеральний штаб Королівської італійської армії | ||||||||||||||||||||||||
| Битви: | Італійсько-турецька війна Перша світова війна • Італійський фронт Друга світова війна • Італо-грецька війна • Північноафриканська кампанія | ||||||||||||||||||||||||
| Нагороди: |
 | ||||||||||||||||||||||||
| | |||||||||||||||||||||||||
Ранні роки
Уго Кавальєро народився 20 жовтня 1880 року в Казале-Монферрато, що в регіоні П'ємонт. Закінчивши школу, він вступив до Військової академії Модени, по завершенню якої почав військову службу. 1900 року він отримав звання молодшого лейтенанта та був призначений до 59-о піхотного полку. У 1903 році Кавальєро став лейтенантом, а через рік почав викладати у військовій школі Парми. Пізніше Уго навчався у школі для офіцерів, закінчивши яку перевівся до Генерального штабу.
У 1911 році Кавальєро відправився до Африки, де брав участь в італійсько-турецькій війні у складі 34-о піхотного полку. У лютому 1912 року він отримав звання капітана та перевівся до штабу 1-ї дивізії, яка дислокувалася в Лівії. 16 травня 1913 року Кавальєро повернувся до Італії та отримав призначення до 1-о альпійського полку.
24 травня 1915 року Уго був підвищений до майора та знову перевівся до Генерального штабу. У жовтні 1916 року став кавалером Савойського військового ордену. 31 травня 1917 року став підполковником, а невдовзі — полковником. Відзначився у битві при Капоретто. Після цього обійняв посаду начальника оперативного управління при Генеральному штабі, що зблизило його з генералом Бадольйо. Пізніше Кавальєро особисто брав участь у плануванні битв при П'яве та Вітторіо-Венето, завдяки чому став офіцером Савойського військового ордену.
Між світовими війнами
У 1919 році Кавальєро входив до складу італійської делегації на переговорах у Версалі. Наступного року він полишив службу в армії та став генеральним директором компанії Pirelli. З травня 1925 року він обіймав посаду заступника воєнного міністра Італії. З 1926 року він був сенатором Італії. 1927 року, надалі перебуваючи на цивільній службі, отримав звання дивізійного генерала. У листопаді 1928 року Кавальєро звільнили з посади в Міністерстві після сварки з П'єтро Бадольйо.
Саме Кавальєро представляв Італію на переговорах щодо скорочення та обмеження озброєнь. В 1936 році Уго отримав звання генерала армії, а в листопаді 1937 року повернувся на військову службу, очоливши окупаційні війська у Італійській Східній Африці та обіймаючи цю посаду до весни 1939 року, коли змушений був звільнитися через конфлікт із Амадеєм Савойським.
Друга світова війна
У березні 1940 року Кавальєро повернувся до Італії та очолив комісію, призначену забезпечувати виконання Сталевого пакту з Третім Рейхом.
З 5 грудня 1940 року Кавальєро обіймав посаду начальника Генерального штабу Італії, змінивши П'єтро Бадольйо. Декілька разів він особисто відправлявся на фронт під час війни з Грецією, фактично перейнявши командування італійськими частинами на Балканах та тимчасово передавши повноваження начальника Генерального штабу генералу Гуццоні. У січні 1941 року грецька армія почала контрнаступ на позиції італійців, покликаний прорвати їх позиції, проте Кавальєро вдалося зупинити ці атаки Папагоса.
У квітні 1941 року Кавальєро з допомогою німців розбив греків, успішно завершивши Балканську кампанію.
У травні 1941 року Кавальєро повернувся до Риму, знову перейнявши на себе керування Генеральним штабом Королівської італійської армії. Він не протестував проти пропозиції Беніто Муссоліні відправити італійські війська на фронт із СРСР, що невдовзі призвело до негативних наслідків: усе більше солдатів відправляли на Східний фронт, найбільш сучасну зброю перекидали саме туди, внаслідок чого почалася криза з озброєнням у військ, задіяних у кампанії в Африці. Він декілька десятків разів відвідував тамтешній театр бойових дій та ініціював операцію із захоплення Мальти, вважаючи, що лише після окупації острова проблема з постачанням провіанту та припасів до Африки вирішаться. Проте сам Гітлер дав дозвіл на проведення цієї операції лише восени 1942 року після особистої зустрічі з Муссоліні та Уго, коли було вже занадто пізно.
1 липня 1942 року Кавальєро отримав звання маршала Італії.
Після поразки італо-німецьких військ у битві при Ель-Аламейні та висадки американців в Африці Кавальєро намагався забезпечити евакуацію італійців із Лівії та створення плацдарму в Тунісі. Наприкінці січня 1943 року його звільнили з посади очільника Генерального штабу Італії та призначили замість нього .
Після звільнення Беніто Муссоліні з посади очільника уряду Кавальєро був заарештований за наказом Бадольйо, який звинувачував свого колегу у підготовці державного перевороту проти новоствореного уряду. Завдяки статусу сенатора Уго вдалося уникнути каторги, проте невдовзі його знову затримали. Він писати листи, у яких пояснював, що планував організувати переворот проти самого Муссоліні та повністю підтримує дії нового уряду.
Після захоплення Риму німцями Кавальєро було звільнено та перевезено до Фраскаті, де генерал-фельдмаршал Кессельрінг запропонував Уго співпрацю з нацистами. Так йому пропонували очолити армію Італійської соціальної республіки. Проте Кавальєро відмовився взяти на себе цю роль. Коли наступного дня Кессельрінг під час застілля виголосив тост за нового командувача армії, Кавальєро виголосив тост за здоров'я короля.
14 вересня 1943 року Кавальєро був знайдений мертвим із вогнепальною раною на правому віску (хоча сам маршал був шульгою). Тіло знайшли в маєтку Кессельрінга, який був хорошим другом Уго, проте в той період часу якраз перебував у Мюнхені. Тому версії про причину смерті Уго розходяться. Так одна з них говорить про самогубство, інша — про вбивство агентами німецьких сспецслужб.
Нагороди
- Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
- Медаль «За військову доблесть» (Італія)
- Бронзова (1913)
- Срібна (грудень 1938)
- Орден Корони Італії
- Кавалер (4 червня 1914)
- Офіцер (29 грудня 1918)
- Командор (8 серпня 1920)
- Великий офіцер (18 грудня 1921)
- Орден Святих Маврикія та Лазаря
- Кавалер (13 вересня 1917)
- Офіцер (21 вересня 1921)
- Командор (11 червня 1925)
- Савойський військовий орден
- Кавалер (12 або 24 серпня 1916)
- Офіцер (27 червня 1917)
- Кавалер Колоніального ордена Зірки Італії (3 квітня 1924)
- Пам'ятна медаль італо-австрійської війни 1915—1918
- Медаль Перемоги (Велика Британія)
- із королівською короною для офіцерів — за 40 років служби.
- Кавалер Великого хреста магістра Мальтійського ордену (28 травня 1927)
- Великий офіцер ордена Білого лева (Чехословаччина) (31 січня 1928)
- Відзнака за військові заслуги (15 травня 1940)
- Великий хрест ордена Заслуг німецького орла з мечами (Третій Рейх) (листопад 1941)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Третій Рейх)
- Лицарський хрест Залізного хреста (Третій Рейх) (14 лютого 1942)
Література
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.57-59 — 4000 экз. —
- Чиано, Галеаццо. Дневник фашиста. 1939—1943. — М.: Издательство «Плацъ», Серия «Первоисточники новейшей истории», 2010, 676 с. — ISBN 978-5-903514-02-1.
- Сто великих полководцев Второй мировой / Ю. Н. Лубченков. — «Вече», 2005.
- Гордиенко А. Н. Командиры Второй мировой войны. — Т. 2. — Мн., 1998. — ISBN 985-437-627-3.
Примітки
Посилання
- Біографічні дані на офіційному сайті Сенату Італійської Республіки.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Graf Ugo Kavalyero ital Ugo Conte Cavallero 20 zhovtnya 1880 Kazale Monferrato Korolivstvo Italiya 13 veresnya 1943 Fraskati Italijska socialna respublika italijskij vijskovij diyach chasiv fashizmu marshal Italiyi 1942 chlen Nacionalnoyi fashistskoyi partiyi senator Uchasnik deyakih vijskovih konfliktiv u yakih bralo uchast Korolivstvo Italiya Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni ocholyuvav Generalnij shtab Italiyi ale pislya padinnya rezhimu Mussolini vidmovivsya spivpracyuvati z nacistami sho privelo do jogo smerti Ugo Kavalyero ital Ugo Conte Cavallero Prapor Chlen Senatu Italiyi Prapor 24 travnya 1926 14 veresnya 1943 Im ya pri narodzhenni ital Ugo Conte CavalleroNarodzhennya 20 veresnya 1880 1880 09 20 Kazale Monferrato P yemont Korolivstvo ItaliyaSmert 14 veresnya 1943 1943 09 14 62 roki Fraskati Lacio Italijska socialna respublikaPrichina smerti samogubstvoNacionalnist italiyecKrayina Korolivstvo ItaliyaReligiya katolictvoOsvita dPartiya Nacionalna fashistska partiya Vijskova sluzhba Roki sluzhbi 1898 1920 1937 1943 Prinalezhnist Korolivstvo Italiya Rid vijsk pihota Zvannya Marshal Italiyi Komanduvav Generalnij shtab Korolivskoyi italijskoyi armiyi Bitvi Italijsko turecka vijna Persha svitova vijna Italijskij front Druga svitova vijna Italo grecka vijna Pivnichnoafrikanska kampaniya Nagorodi Velikij oficer ordena Koroni Italiyi Komandor ordena Koroni Italiyi Oficer ordena Koroni Italiyi Kavaler ordena Koroni Italiyi Oficer Savojskogo vijskovogo ordena Kavaler Savojskogo vijskovogo ordena Komandor ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Oficer ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Kavaler ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Kavaler sribnoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Kavaler Kolonialnogo ordena Zirki Italiyi Pam yatna medal Italijsko tureckoyi vijni 1911 1912 Pam yatna medal Italo avstrijskoyi vijni 1915 1918 Medal Peremogi Velikobritaniya Licarskij hrest Zaliznogo hresta Orden nimeckogo orla Hrest Za vijskovi zaslugi Italiya Mediafajli b u VikishovishiRanni rokiUgo Kavalyero narodivsya 20 zhovtnya 1880 roku v Kazale Monferrato sho v regioni P yemont Zakinchivshi shkolu vin vstupiv do Vijskovoyi akademiyi Modeni po zavershennyu yakoyi pochav vijskovu sluzhbu 1900 roku vin otrimav zvannya molodshogo lejtenanta ta buv priznachenij do 59 o pihotnogo polku U 1903 roci Kavalyero stav lejtenantom a cherez rik pochav vikladati u vijskovij shkoli Parmi Piznishe Ugo navchavsya u shkoli dlya oficeriv zakinchivshi yaku perevivsya do Generalnogo shtabu U 1911 roci Kavalyero vidpravivsya do Afriki de brav uchast v italijsko tureckij vijni u skladi 34 o pihotnogo polku U lyutomu 1912 roku vin otrimav zvannya kapitana ta perevivsya do shtabu 1 yi diviziyi yaka dislokuvalasya v Liviyi 16 travnya 1913 roku Kavalyero povernuvsya do Italiyi ta otrimav priznachennya do 1 o alpijskogo polku 24 travnya 1915 roku Ugo buv pidvishenij do majora ta znovu perevivsya do Generalnogo shtabu U zhovtni 1916 roku stav kavalerom Savojskogo vijskovogo ordenu 31 travnya 1917 roku stav pidpolkovnikom a nevdovzi polkovnikom Vidznachivsya u bitvi pri Kaporetto Pislya cogo obijnyav posadu nachalnika operativnogo upravlinnya pri Generalnomu shtabi sho zblizilo jogo z generalom Badoljo Piznishe Kavalyero osobisto brav uchast u planuvanni bitv pri P yave ta Vittorio Veneto zavdyaki chomu stav oficerom Savojskogo vijskovogo ordenu Mizh svitovimi vijnamiU 1919 roci Kavalyero vhodiv do skladu italijskoyi delegaciyi na peregovorah u Versali Nastupnogo roku vin polishiv sluzhbu v armiyi ta stav generalnim direktorom kompaniyi Pirelli Z travnya 1925 roku vin obijmav posadu zastupnika voyennogo ministra Italiyi Z 1926 roku vin buv senatorom Italiyi 1927 roku nadali perebuvayuchi na civilnij sluzhbi otrimav zvannya divizijnogo generala U listopadi 1928 roku Kavalyero zvilnili z posadi v Ministerstvi pislya svarki z P yetro Badoljo Same Kavalyero predstavlyav Italiyu na peregovorah shodo skorochennya ta obmezhennya ozbroyen V 1936 roci Ugo otrimav zvannya generala armiyi a v listopadi 1937 roku povernuvsya na vijskovu sluzhbu ocholivshi okupacijni vijska u Italijskij Shidnij Africi ta obijmayuchi cyu posadu do vesni 1939 roku koli zmushenij buv zvilnitisya cherez konflikt iz Amadeyem Savojskim Druga svitova vijnaU berezni 1940 roku Kavalyero povernuvsya do Italiyi ta ocholiv komisiyu priznachenu zabezpechuvati vikonannya Stalevogo paktu z Tretim Rejhom Ugo Kavalyero u 1941 roci Z 5 grudnya 1940 roku Kavalyero obijmav posadu nachalnika Generalnogo shtabu Italiyi zminivshi P yetro Badoljo Dekilka raziv vin osobisto vidpravlyavsya na front pid chas vijni z Greciyeyu faktichno perejnyavshi komanduvannya italijskimi chastinami na Balkanah ta timchasovo peredavshi povnovazhennya nachalnika Generalnogo shtabu generalu Gucconi U sichni 1941 roku grecka armiya pochala kontrnastup na poziciyi italijciv poklikanij prorvati yih poziciyi prote Kavalyero vdalosya zupiniti ci ataki Papagosa U kvitni 1941 roku Kavalyero z dopomogoyu nimciv rozbiv grekiv uspishno zavershivshi Balkansku kampaniyu U travni 1941 roku Kavalyero povernuvsya do Rimu znovu perejnyavshi na sebe keruvannya Generalnim shtabom Korolivskoyi italijskoyi armiyi Vin ne protestuvav proti propoziciyi Benito Mussolini vidpraviti italijski vijska na front iz SRSR sho nevdovzi prizvelo do negativnih naslidkiv use bilshe soldativ vidpravlyali na Shidnij front najbilsh suchasnu zbroyu perekidali same tudi vnaslidok chogo pochalasya kriza z ozbroyennyam u vijsk zadiyanih u kampaniyi v Africi Vin dekilka desyatkiv raziv vidviduvav tamteshnij teatr bojovih dij ta iniciyuvav operaciyu iz zahoplennya Malti vvazhayuchi sho lishe pislya okupaciyi ostrova problema z postachannyam proviantu ta pripasiv do Afriki virishatsya Prote sam Gitler dav dozvil na provedennya ciyeyi operaciyi lishe voseni 1942 roku pislya osobistoyi zustrichi z Mussolini ta Ugo koli bulo vzhe zanadto pizno 1 lipnya 1942 roku Kavalyero otrimav zvannya marshala Italiyi Ugo Kavalyero ta Ettore Bastiko v Liviyi 1942 rik Pislya porazki italo nimeckih vijsk u bitvi pri El Alamejni ta visadki amerikanciv v Africi Kavalyero namagavsya zabezpechiti evakuaciyu italijciv iz Liviyi ta stvorennya placdarmu v Tunisi Naprikinci sichnya 1943 roku jogo zvilnili z posadi ochilnika Generalnogo shtabu Italiyi ta priznachili zamist nogo Kavalyero ta general feldmarshal Albert Kesselring pravoruch Pislya zvilnennya Benito Mussolini z posadi ochilnika uryadu Kavalyero buv zaareshtovanij za nakazom Badoljo yakij zvinuvachuvav svogo kolegu u pidgotovci derzhavnogo perevorotu proti novostvorenogo uryadu Zavdyaki statusu senatora Ugo vdalosya uniknuti katorgi prote nevdovzi jogo znovu zatrimali Vin pisati listi u yakih poyasnyuvav sho planuvav organizuvati perevorot proti samogo Mussolini ta povnistyu pidtrimuye diyi novogo uryadu Pislya zahoplennya Rimu nimcyami Kavalyero bulo zvilneno ta perevezeno do Fraskati de general feldmarshal Kesselring zaproponuvav Ugo spivpracyu z nacistami Tak jomu proponuvali ocholiti armiyu Italijskoyi socialnoyi respubliki Prote Kavalyero vidmovivsya vzyati na sebe cyu rol Koli nastupnogo dnya Kesselring pid chas zastillya vigolosiv tost za novogo komanduvacha armiyi Kavalyero vigolosiv tost za zdorov ya korolya 14 veresnya 1943 roku Kavalyero buv znajdenij mertvim iz vognepalnoyu ranoyu na pravomu visku hocha sam marshal buv shulgoyu Tilo znajshli v mayetku Kesselringa yakij buv horoshim drugom Ugo prote v toj period chasu yakraz perebuvav u Myunheni Tomu versiyi pro prichinu smerti Ugo rozhodyatsya Tak odna z nih govorit pro samogubstvo insha pro vbivstvo agentami nimeckih sspecsluzhb NagorodiPam yatna medal italijsko tureckoyi vijni 1911 1912 Medal Za vijskovu doblest Italiya Bronzova 1913 Sribna gruden 1938 Orden Koroni Italiyi Kavaler 4 chervnya 1914 Oficer 29 grudnya 1918 Komandor 8 serpnya 1920 Velikij oficer 18 grudnya 1921 Orden Svyatih Mavrikiya ta Lazarya Kavaler 13 veresnya 1917 Oficer 21 veresnya 1921 Komandor 11 chervnya 1925 Savojskij vijskovij orden Kavaler 12 abo 24 serpnya 1916 Oficer 27 chervnya 1917 Kavaler Kolonialnogo ordena Zirki Italiyi 3 kvitnya 1924 Pam yatna medal italo avstrijskoyi vijni 1915 1918 Medal Peremogi Velika Britaniya iz korolivskoyu koronoyu dlya oficeriv za 40 rokiv sluzhbi Kavaler Velikogo hresta magistra Maltijskogo ordenu 28 travnya 1927 Velikij oficer ordena Bilogo leva Chehoslovachchina 31 sichnya 1928 Vidznaka za vijskovi zaslugi 15 travnya 1940 Velikij hrest ordena Zaslug nimeckogo orla z mechami Tretij Rejh listopad 1941 Zaliznij hrest 2 go i 1 go klasu Tretij Rejh Licarskij hrest Zaliznogo hresta Tretij Rejh 14 lyutogo 1942 LiteraturaZalesskij K A Zheleznyj krest M Yauza press 2007 s 57 59 4000 ekz ISBN 978 5 903339 37 2 Chiano Galeacco Dnevnik fashista 1939 1943 M Izdatelstvo Plac Seriya Pervoistochniki novejshej istorii 2010 676 s ISBN 978 5 903514 02 1 Sto velikih polkovodcev Vtoroj mirovoj Yu N Lubchenkov Veche 2005 Gordienko A N Komandiry Vtoroj mirovoj vojny T 2 Mn 1998 ISBN 985 437 627 3 PrimitkiPosilannyaBiografichni dani na oficijnomu sajti Senatu Italijskoyi Respubliki