Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Восьмий хрестовий похід — останній із хрестових походів на Близький Схід. Первинно задумувався як суто французький й почався влітку 1270 року на чолі з Людовіком IX. Оскільки кількість бажаючих брати в ньому участь хрестоносців була досить низькою, ідея французького походу провалилася ще на початковій стадії.
| Восьмий хрестовий похід | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Хрестові походи | |||||||||
 Смерть Людовіка IX | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| Королівство Франція Сицилійське королівство Наваррське королівство | Хафсіди | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Людовик IX Святий Карл I Теобальд II | Мухаммад I аль-Мустансір | ||||||||
Передумови
Восьмий хрестовий похід відомий тим, що був останньою серйозною спробою європейців вдертись у землі арабів. Шляхта вже не бажала продавати своє майно, щоб вирушити у далекі пустельні землі. Вперше керівнику хрестового походу довелось узяти на себе видатки цілком і сплачувати утримання лицарям.
Незважаючи на провал сьомого хрестового походу, який завершився полоном Людовіка IX, він не втратив зацікавлення до хрестових походів. Продовжував відправляти фінансову допомогу та військову підтримку населенню в Оремері з 1254 по 1266 рік. Хоча «хрестовий похід» брата короля Карла Анжуйського проти Гогенштауфенського королівства обох Сицилій на деякий час відволік від Палестини папську увагу, але просування Бейбарса в Сирії на початку 1260-х рр. ставало все більш тривожним для християнства. Війна Святого Сави, яка тривала між Генуєю і Венецією з 1256 року вичерпала їхні людські та фінансові ресурси. Бейбарс тим часом до 1265 року здійснив напади на Галілею і знищив собор Назарету, захопив Кесарію та Арзуф, тимчасово взяв Хайфу. Наприкінці 1266 року Людовік проінформував папу Климента IV, що має намір піти у хрестовий похід.
Взяття хреста
Людовік офіційно взяв хрест 24 березня 1267 року на зборах своїх шляхтичів. Друга церемонія відбулася 5 червня 1267 року перед папським легатом у Нотр-Дам де Парі. Те саме зробили і три його сини. Був присутнім король Наварри Теобальд II, який також взяв хрест. Папа римський сповістив палестинських християн про новий хрестовий похід. Проте на військовій раді було вирішено йти в Туніс, який перебував під владою династії Хафсідів. Звістка в католицьких країнах була сприйнята з меншим ентузіазмом, ніж це було при сповіщенні про сьомий хрестовий похід у 1248 році, хоча ця «непопулярність», можливо, була спеціально перебільшена його основним літописцем Жаном де Жуанвіллем, який особисто був проти цього походу. Климент IV передав десяту частину доходів церкви в Наваррі Теобальду II за фінансування хрестового походу. Проповіді хрестового походу в Наваррі були здійснені францисканцями та домініканцями Памплони.
Хід походу
Хрестовий похід мав початися відплиттям з Ег-Морта на початку літа 1270 року на генуезьких та марсельських судах. Арагонський загін відплив з Барселони у вересні 1269 року, але потрапив у сильний шторм. Більшість вояків, яким вдалося вижити, повернулися додому, тоді як одна ескадра досягла зрештою Акри. Надто слабкі, щоб протистояти Байбарсу, вони незабаром повернулися до Арагона.
Першим планом Людовіка було висадитися на узбережжі Овремера на Кіпрі. Проте новий план, який розробили 1269 року, передбачав, що флот спочатку попливе до Тунісу. Ця зміна відбулась під впливом брата короля Карла Анжуйського, який до цього завоював Королівство обох Сицилій, і отримав би вигоду від відновлення свого традиційного впливу на Туніс. Людовик міг подумати, що Туніс є важливою базою поставок для Єгипту; Джефрі Бейлі заявив, що король вважав, що халіфа Тунісу, Мухаммада I аль-Мустансира, можна було б переконати перейти до християнства, якщо йому надали б військову підтримку.
Великий і добре організований флот під керуванням Людовіка IX відплив з Ег-Морта 1 липня 1270 року. Наступного дня другий флот під командуванням короля Наварри відплив з Марселя. Два флоти об'єдналися в Кальярі на південному узбережжі Сардинії. 14 липня французькі судна досягли берега стародавнього Карфагена. Висадившись, хрестоносці захопили вежу, яку охороняли маври, розбили неподалік табір і почали готуватись до облоги Тунісу, чекаючи сардинські війська Карла Анжуйського. Французи харчувались соленим м'ясом, вони страждали від голоду й спраги. У таборі стались спалахи хвороби, яка перебігала з гарячкою, та так званої дизентерії (найімовірніше це був амебіаз). Помер юний принц . Невдовзі захворів і Людовік IX. Він наказав молитись за нього, а своєму спадкоємцю Філіпу дав настанову. За якийсь час Людовік IX помер.
Після його смерті до Африки прибув король обох Сицилій Карл I Анжуйський. Він привів із собою велику армію хрестоносців. Французькі та сицилійські війська спільно відтіснили маврів і підійшли до міста. Правитель Тунісу, злякавшись, відрядив послів до табору хрестоносців. 31 жовтня було укладено перемир'я. Туніс зобов'язався сплачувати данину королю Карлу I. Також християнським священикам було дозволено оселятись у місті та проповідувати у місцевих храмах.
Зворотним шляхом на хрестоносців очікувала морська буря. Загинуло чотири тисячі воїнів. Філіп III Сміливий зрештою доплив до Франції. Дорогою додому загинула і його юна королева. Засмучений монарх привіз на батьківщину останки батька, брата й дружини.
Після походу
За якийсь час Калаун, наступник Бейбарса, вирушив війною на християнські Триполі, Лаодікею й Акру. Незабаром усі міста були взяті, а християн вигнано зі Святої землі.
Син англійського короля Генріха III , Едуард, прибув з англійським флотом за день до відправлення хрестоносців до Європи. Він спробував продовжити похід у Палестині. Едуард успішно просувався вперед, але невдовзі забажав повернутись до Акри, щоб навернути місцевого еміра у християнську віру. Емір відрядив до Едуарда посла, який виявився вбивцею. Той застав принца одного в кімнаті й кинувся на нього з кинджалом. Поранений у голову та руку, Едуард все ж здолав посланця. Надалі англійці стали готуватися до дев'ятого хрестового походу.
Джерела
- Riley-Smith, Jonathan (2005) [1987]. The Crusades: A History (2nd ed.). New Haven, Connecticut: Yale University Press. (англ.)
- Strayer, Joseph R. (1969). The Crusades of Louis IX /R. L. Wolff; H. W. Hazard. A History of the Crusades, Volume II: The Later Crusades (1189—1311). Madison, Wisconsin: University of Wisconsin Press. pp. 486—518. (англ.)
Посилання
- Throop, Palmer A. «Criticism of Papal Crusade Policy in Old French and Provençal.» , Vol. 13, No. 4. (Oct., 1938), pp 379—412.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vosmij hrestovij pohid ostannij iz hrestovih pohodiv na Blizkij Shid Pervinno zadumuvavsya yak suto francuzkij j pochavsya vlitku 1270 roku na choli z Lyudovikom IX Oskilki kilkist bazhayuchih brati v nomu uchast hrestonosciv bula dosit nizkoyu ideya francuzkogo pohodu provalilasya she na pochatkovij stadiyi Vosmij hrestovij pohid Hrestovi pohodi Smert Lyudovika IX Smert Lyudovika IX Data 1270 Misce Tunis Rezultat Peremoga musulman Tuniskij dogovir Smert Lyudovika IX Vidkrittya torgivli z Tunisom Teritorialni zmini bez zmin Storoni Korolivstvo Franciya Sicilijske korolivstvo Navarrske korolivstvo Hafsidi Komanduvachi Lyudovik IX Svyatij Karl I Teobald II Muhammad I al MustansirPeredumoviVosmij hrestovij pohid vidomij tim sho buv ostannoyu serjoznoyu sproboyu yevropejciv vdertis u zemli arabiv Shlyahta vzhe ne bazhala prodavati svoye majno shob virushiti u daleki pustelni zemli Vpershe kerivniku hrestovogo pohodu dovelos uzyati na sebe vidatki cilkom i splachuvati utrimannya licaryam Nezvazhayuchi na proval somogo hrestovogo pohodu yakij zavershivsya polonom Lyudovika IX vin ne vtrativ zacikavlennya do hrestovih pohodiv Prodovzhuvav vidpravlyati finansovu dopomogu ta vijskovu pidtrimku naselennyu v Oremeri z 1254 po 1266 rik Hocha hrestovij pohid brata korolya Karla Anzhujskogo proti Gogenshtaufenskogo korolivstva oboh Sicilij na deyakij chas vidvolik vid Palestini papsku uvagu ale prosuvannya Bejbarsa v Siriyi na pochatku 1260 h rr stavalo vse bilsh trivozhnim dlya hristiyanstva Vijna Svyatogo Savi yaka trivala mizh Genuyeyu i Veneciyeyu z 1256 roku vicherpala yihni lyudski ta finansovi resursi Bejbars tim chasom do 1265 roku zdijsniv napadi na Galileyu i znishiv sobor Nazaretu zahopiv Kesariyu ta Arzuf timchasovo vzyav Hajfu Naprikinci 1266 roku Lyudovik proinformuvav papu Klimenta IV sho maye namir piti u hrestovij pohid Vzyattya hrestaLyudovik oficijno vzyav hrest 24 bereznya 1267 roku na zborah svoyih shlyahtichiv Druga ceremoniya vidbulasya 5 chervnya 1267 roku pered papskim legatom u Notr Dam de Pari Te same zrobili i tri jogo sini Buv prisutnim korol Navarri Teobald II yakij takozh vzyav hrest Papa rimskij spovistiv palestinskih hristiyan pro novij hrestovij pohid Prote na vijskovij radi bulo virisheno jti v Tunis yakij perebuvav pid vladoyu dinastiyi Hafsidiv Zvistka v katolickih krayinah bula sprijnyata z menshim entuziazmom nizh ce bulo pri spovishenni pro somij hrestovij pohid u 1248 roci hocha cya nepopulyarnist mozhlivo bula specialno perebilshena jogo osnovnim litopiscem Zhanom de Zhuanvillem yakij osobisto buv proti cogo pohodu Kliment IV peredav desyatu chastinu dohodiv cerkvi v Navarri Teobaldu II za finansuvannya hrestovogo pohodu Propovidi hrestovogo pohodu v Navarri buli zdijsneni franciskancyami ta dominikancyami Pamploni Hid pohoduHrestovij pohid mav pochatisya vidplittyam z Eg Morta na pochatku lita 1270 roku na genuezkih ta marselskih sudah Aragonskij zagin vidpliv z Barseloni u veresni 1269 roku ale potrapiv u silnij shtorm Bilshist voyakiv yakim vdalosya vizhiti povernulisya dodomu todi yak odna eskadra dosyagla zreshtoyu Akri Nadto slabki shob protistoyati Bajbarsu voni nezabarom povernulisya do Aragona Pershim planom Lyudovika bulo visaditisya na uzberezhzhi Ovremera na Kipri Prote novij plan yakij rozrobili 1269 roku peredbachav sho flot spochatku poplive do Tunisu Cya zmina vidbulas pid vplivom brata korolya Karla Anzhujskogo yakij do cogo zavoyuvav Korolivstvo oboh Sicilij i otrimav bi vigodu vid vidnovlennya svogo tradicijnogo vplivu na Tunis Lyudovik mig podumati sho Tunis ye vazhlivoyu bazoyu postavok dlya Yegiptu Dzhefri Bejli zayaviv sho korol vvazhav sho halifa Tunisu Muhammada I al Mustansira mozhna bulo b perekonati perejti do hristiyanstva yaksho jomu nadali b vijskovu pidtrimku Velikij i dobre organizovanij flot pid keruvannyam Lyudovika IX vidpliv z Eg Morta 1 lipnya 1270 roku Nastupnogo dnya drugij flot pid komanduvannyam korolya Navarri vidpliv z Marselya Dva floti ob yednalisya v Kalyari na pivdennomu uzberezhzhi Sardiniyi 14 lipnya francuzki sudna dosyagli berega starodavnogo Karfagena Visadivshis hrestonosci zahopili vezhu yaku ohoronyali mavri rozbili nepodalik tabir i pochali gotuvatis do oblogi Tunisu chekayuchi sardinski vijska Karla Anzhujskogo Francuzi harchuvalis solenim m yasom voni strazhdali vid golodu j spragi U tabori stalis spalahi hvorobi yaka perebigala z garyachkoyu ta tak zvanoyi dizenteriyi najimovirnishe ce buv amebiaz Pomer yunij princ Nevdovzi zahvoriv i Lyudovik IX Vin nakazav molitis za nogo a svoyemu spadkoyemcyu Filipu dav nastanovu Za yakijs chas Lyudovik IX pomer Pislya jogo smerti do Afriki pribuv korol oboh Sicilij Karl I Anzhujskij Vin priviv iz soboyu veliku armiyu hrestonosciv Francuzki ta sicilijski vijska spilno vidtisnili mavriv i pidijshli do mista Pravitel Tunisu zlyakavshis vidryadiv posliv do taboru hrestonosciv 31 zhovtnya bulo ukladeno peremir ya Tunis zobov yazavsya splachuvati daninu korolyu Karlu I Takozh hristiyanskim svyashenikam bulo dozvoleno oselyatis u misti ta propoviduvati u miscevih hramah Zvorotnim shlyahom na hrestonosciv ochikuvala morska burya Zaginulo chotiri tisyachi voyiniv Filip III Smilivij zreshtoyu dopliv do Franciyi Dorogoyu dodomu zaginula i jogo yuna koroleva Zasmuchenij monarh priviz na batkivshinu ostanki batka brata j druzhini Pislya pohoduZa yakijs chas Kalaun nastupnik Bejbarsa virushiv vijnoyu na hristiyanski Tripoli Laodikeyu j Akru Nezabarom usi mista buli vzyati a hristiyan vignano zi Svyatoyi zemli Sin anglijskogo korolya Genriha III Eduard pribuv z anglijskim flotom za den do vidpravlennya hrestonosciv do Yevropi Vin sprobuvav prodovzhiti pohid u Palestini Eduard uspishno prosuvavsya vpered ale nevdovzi zabazhav povernutis do Akri shob navernuti miscevogo emira u hristiyansku viru Emir vidryadiv do Eduarda posla yakij viyavivsya vbivceyu Toj zastav princa odnogo v kimnati j kinuvsya na nogo z kindzhalom Poranenij u golovu ta ruku Eduard vse zh zdolav poslancya Nadali anglijci stali gotuvatisya do dev yatogo hrestovogo pohodu DzherelaRiley Smith Jonathan 2005 1987 The Crusades A History 2nd ed New Haven Connecticut Yale University Press ISBN 0 8264 7270 2 angl Strayer Joseph R 1969 The Crusades of Louis IX R L Wolff H W Hazard A History of the Crusades Volume II The Later Crusades 1189 1311 Madison Wisconsin University of Wisconsin Press pp 486 518 angl PosilannyaThroop Palmer A Criticism of Papal Crusade Policy in Old French and Provencal Vol 13 No 4 Oct 1938 pp 379 412