Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ґастон Парі Паріс фр Gaston Paris 9 серпня 1839 5 березня 1903 Канни французький дослідник середньовічної літератури Ґас

Гастон Паріс

Гастон Паріс

Ґастон Парі (Паріс) (фр. Gaston Paris; 9 серпня 1839 — 5 березня 1903, Канни) — французький дослідник середньовічної літератури.

Ґастон Паріс
фр. Gaston Paris
image
Ім'я при народженніфр. Bruno-Paulin-Gaston Paris
Народився9 серпня 1839(1839-08-09)[4][1][…]
Авене-Валь-д'Ор[5]
Помер5 березня 1903(1903-03-05)[1][2][…] (63 роки)
Канни, Франція[6][5]
Країнаimage Франція[7]
Діяльністьфілолог, медієвіст, історик, професор, історик літератури, письменник
Галузьісторія
Alma materНаціональна школа хартій
Вчителіd і Фрідріх Крістіан Діц
Відомі учніЖільєрон Жюль, d, d і d
Знання мовфранцузька[8]
ЗакладКолеж де Франс і Практична школа вищих досліджень
ЧленствоФранцузька академія (5 березня 1903)[9], Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Академія надписів та красного письменства (1903)[10], Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, d, d, d, d, Нідерландська королівська академія наук, Туринська академія наук[5] і Академія делла Круска
Magnum opusRomania[d]
Посадаd, президент[d] і d[9]
Батькоd
Родичіd
У шлюбі зd[11]
Нагороди
image image image image

d (1866, 1872)

З 1872 займав катедру свого батька, , в Collège de France; з 1896 член Французької академії, в якій зайняв крісло Пастера.

На початку своєї наукової діяльності Паріс, який здобув свою освіту в німецьких університетах і слухав у Бонні знаменитого Фрідріха Діца, проводив прийоми та методи німецької школи, бувши гарячим поборником їх у Франції. Сюди, між іншим, належить його «Histoire poétique de Charlemagne» (1866). Його критичне видання «Vie de saint Alexis, poème du XI siècle» (1872, у співпраці з Паньє), було визнано «таким, яке прокладає нові шляхи» щодо сміливості підходу до питання, суворої методичності прийомів та оригінальності висновків.

Подальші видання Паріса: «Chansons du XV siècle» (1875), «Vie de saint Gilles» (1881), «Extraits de la Chanson de Roland» (4 видавництва, 1893) та ін. 1872 року він видав переклад граматики романських мов Діца. У «Journal des Savants» з'явився ряд його монографій, із захопливою формою та оригінальним змістом: «Les fabulistes latins» (1884—1885), «Les cours d'amour» (1888), «Les chants populaires du Piémont» (1889), «Les origines de la poésie lyrique» (1892), «La légende de Saladin» (1893), «Le Roman de Renard» (1895). Багато хто з них вийшли і окремими виданнями.

Дослідження Паріса друкувалися у «Histoire littéraire de la France». Окремими виданнями з'явилися статті та лекції його під назвою «La poésie au Moyen Age» (1885—1895), коротке, але найвищою мірою змістовне керівництво «La littérature française an moyen-âge» (2 видавництва, 1890), «Le juif errant» (1889), «Penseurs et poètes» (1896; етюди про Джемса Дарместетера, Ренана, Сюллі-Прюдом та ін.).

Часто розходячись з Теном у підході до питань та методах дослідження, Паріс засвоїв собі його виключно історико-культурний метод щодо літератури. Наукові роботи Паріса не вичерпуються вивченням пам'яток і гіпотезами, часом блискучими, щодо темних питань про «зачатки» чи генезу відомого історико-літературного явища, форми слова, звуку: у нього, як і у Тена, живе почуття поезії нерідко призводить до тонкої оцінки того чи іншого твору та з погляду суто художньої.

Деякі з таких оцінок Паріса (судження про Chanson de Roland, про кельтську поему, про Трістана і Ізольду, про Roman de la Rose, про поезію Гійома Машо та ін.) вважаються зразковими за своєю влучністю.

1884 року визначив, що автором частини анонімного перекладу «Метаморфоз» Овідія старофранцузькою мовою, відомого під назвою «Повчальний Овідій» (фр. Ovide Moralisé), був Кретьєн де Труа і назвав цю частину тексту поемою «Філомена».

Примітки

  1. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  2. KNAW Past Members
    d:Track:Q21491701
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  5. www.accademiadellescienze.it
    d:Track:Q107212659
  6. Deutsche Nationalbibliothek Record #118789627 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  7. LIBRIS — 2018.
    d:Track:Q1798125
  8. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133
  9. Французька академія — 1635.
    d:Track:Q161806d:Track:Q377066
  10. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  11. https://books.google.co.uk/books?id=IwWuEy-E268C&pg=PA156
  12. Boer C. de. Chapitre I // Philomena, conte raconté d'après Ovide par Chrétien de Troyes : ( )[фр.] / Chrétien de Troyes, Cornelis de Boer. — Paris : Librairie Paul Geuthner, 1909. — P. V–VI. — CXX, 192 p.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gaston Pari Paris fr Gaston Paris 9 serpnya 1839 5 bereznya 1903 Kanni francuzkij doslidnik serednovichnoyi literaturi Gaston Parisfr Gaston ParisIm ya pri narodzhennifr Bruno Paulin Gaston ParisNarodivsya9 serpnya 1839 1839 08 09 4 1 Avene Val d Or 5 Pomer5 bereznya 1903 1903 03 05 1 2 63 roki Kanni Franciya 6 5 Krayina Franciya 7 Diyalnistfilolog mediyevist istorik profesor istorik literaturi pismennikGaluzistoriyaAlma materNacionalna shkola hartijVchitelid i Fridrih Kristian DicVidomi uchniZhilyeron Zhyul d d i dZnannya movfrancuzka 8 ZakladKolezh de Frans i Praktichna shkola vishih doslidzhenChlenstvoFrancuzka akademiya 5 bereznya 1903 9 Bavarska akademiya nauk Gettingenska akademiya nauk Akademiya nadpisiv ta krasnogo pismenstva 1903 10 Amerikanska akademiya mistectv i nauk Rosijska akademiya nauk Prusska akademiya nauk d d d d Niderlandska korolivska akademiya nauk Turinska akademiya nauk 5 i Akademiya della KruskaMagnum opusRomania d Posadad prezident d i d 9 BatkodRodichidU shlyubi zd 11 Nagorodid 1866 1872 Mediafajli u Vikishovishi Z 1872 zajmav katedru svogo batka v College de France z 1896 chlen Francuzkoyi akademiyi v yakij zajnyav krislo Pastera Na pochatku svoyeyi naukovoyi diyalnosti Paris yakij zdobuv svoyu osvitu v nimeckih universitetah i sluhav u Bonni znamenitogo Fridriha Dica provodiv prijomi ta metodi nimeckoyi shkoli buvshi garyachim pobornikom yih u Franciyi Syudi mizh inshim nalezhit jogo Histoire poetique de Charlemagne 1866 Jogo kritichne vidannya Vie de saint Alexis poeme du XI siecle 1872 u spivpraci z Panye bulo viznano takim yake prokladaye novi shlyahi shodo smilivosti pidhodu do pitannya suvoroyi metodichnosti prijomiv ta originalnosti visnovkiv Podalshi vidannya Parisa Chansons du XV siecle 1875 Vie de saint Gilles 1881 Extraits de la Chanson de Roland 4 vidavnictva 1893 ta in 1872 roku vin vidav pereklad gramatiki romanskih mov Dica U Journal des Savants z yavivsya ryad jogo monografij iz zahoplivoyu formoyu ta originalnim zmistom Les fabulistes latins 1884 1885 Les cours d amour 1888 Les chants populaires du Piemont 1889 Les origines de la poesie lyrique 1892 La legende de Saladin 1893 Le Roman de Renard 1895 Bagato hto z nih vijshli i okremimi vidannyami Doslidzhennya Parisa drukuvalisya u Histoire litteraire de la France Okremimi vidannyami z yavilisya statti ta lekciyi jogo pid nazvoyu La poesie au Moyen Age 1885 1895 korotke ale najvishoyu miroyu zmistovne kerivnictvo La litterature francaise an moyen age 2 vidavnictva 1890 Le juif errant 1889 Penseurs et poetes 1896 etyudi pro Dzhemsa Darmestetera Renana Syulli Pryudom ta in Chasto rozhodyachis z Tenom u pidhodi do pitan ta metodah doslidzhennya Paris zasvoyiv sobi jogo viklyuchno istoriko kulturnij metod shodo literaturi Naukovi roboti Parisa ne vicherpuyutsya vivchennyam pam yatok i gipotezami chasom bliskuchimi shodo temnih pitan pro zachatki chi genezu vidomogo istoriko literaturnogo yavisha formi slova zvuku u nogo yak i u Tena zhive pochuttya poeziyi neridko prizvodit do tonkoyi ocinki togo chi inshogo tvoru ta z poglyadu suto hudozhnoyi Deyaki z takih ocinok Parisa sudzhennya pro Chanson de Roland pro keltsku poemu pro Tristana i Izoldu pro Roman de la Rose pro poeziyu Gijoma Masho ta in vvazhayutsya zrazkovimi za svoyeyu vluchnistyu 1884 roku viznachiv sho avtorom chastini anonimnogo perekladu Metamorfoz Ovidiya starofrancuzkoyu movoyu vidomogo pid nazvoyu Povchalnij Ovidij fr Ovide Moralise buv Kretyen de Trua i nazvav cyu chastinu tekstu poemoyu Filomena PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 KNAW Past Members d Track Q21491701 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 www accademiadellescienze it d Track Q107212659 Deutsche Nationalbibliothek Record 118789627 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 LIBRIS 2018 d Track Q1798125 CONOR Sl d Track Q16744133 Francuzka akademiya 1635 d Track Q161806d Track Q377066 https aibl fr academiciens depuis 1663 https books google co uk books id IwWuEy E268C amp pg PA156 Boer C de Chapitre I Philomena conte raconte d apres Ovide par Chretien de Troyes fr Chretien de Troyes Cornelis de Boer Paris Librairie Paul Geuthner 1909 P V VI CXX 192 p PosilannyaParis Gaston Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Personalna storinka Gastona Bryuno Polena Parisa na oficijnomu sajti RAN ros

Дата публікації:
Топ