О́сип Мики́тка (21 лютого 1878, Заланів, нині Рогатинського району Івано-Франківської області, Україна — 29 жовтня 1920, Москва) — український військовий діяч, сотник УСС, генерал-майор (генерал-хорунжий) УГА.
Осип Микитка | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Сотник (гауптман), Генерал-поручник | ||||||
Генерал-хорунжий О.Микитка | ||||||
Загальна інформація | ||||||
Народження | 21 лютого 1878 с. Заланів, Рогатинський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина | |||||
Смерть | 29 жовтня 1920 Москва, Російська РФСР | |||||
Військова служба | ||||||
Приналежність | ЗУНР | |||||
Вид ЗС | Збройні сили Австро-Угорщини УГА | |||||
Війни / битви | Перша світова війна, Польсько-українська війна (1918-1919), Українсько-білогвардійське збройне протистояння | |||||
Командування | ||||||
командувач УГА | ||||||
Нагороди та відзнаки | ||||||
Життєпис
Народився в селі Заланові Рогатинського повіту в родині народного учителя. Закінчив гімназію у Перемишлі.
Австрійська армія
Після закінчення 1902 року кадетської школи у Відні він поступив на військову службу. Під час першої світової війни Осип Микитка служив кадровим офіцером австрійської армії — командиром роти та батальйону на Албанському фронті.
УСС
Після формування Легіону Українських січових стрільців (УСС) був у ньому сотником, а 3 січня 1918 року призначений командантом Легіону УСС, який з березня 1918 року разом з австрійськими вояками (згідно з умовами Берестейського миру 1918 року) звільняв від більшовиків Одесу, Запоріжжя та Херсонщину. На цій посаді він зустрів листопадові події 1918 року (поразка Австро-Угорщини у війні та розформування УСС).
УГА
Командант групи «Старе село» УГА. У січні 1919 року очолив 1-й Галицький корпус Української Галицької армії (УГА) — регулярної армії ЗУНР, з яким брав участь у битвах з поляками. Після невдалої спроби військ ЗУНР оволодіти Львовом, появи на Галицькому фронті армії генерала Юзефа Галлера, контрнаступу поляків після чортківської офензиви УГА корпус Осипа Микитки у складі інших частин УГА в липні 1919 року відступив за річку Збруч — на території, контрольовані військами УНР. 1-й Галицький корпус Микитки брав участь у взятті Києва наприкінці серпня 1919 року, але був змушений наступного дня відступити з міста, зважаючи на окупацію Києва військами Збройних сил Півдня Росії. Корпус Микитки брав участь у збройних зіткненнях Української галицької армії з білогвардійськими військами на Київщині у жовтні — на початку листопада 1919 року, які закінчилися невдало для корпусу Микитки через небажання галичан брати участь у конфлікті з денікінцями, також у зв'язку з початком епідемії тифу у лавах УГА.
8 листопада 1919 року Осип Микитка указом президента ЗУНР Євгена Петрушевича під тиском Симона Петлюри був призначений командувачем УГА, замість Мирона Тарнавського, відстороненого від командування й відданого під суд польового трибуналу за проголошення союзу з денікінцями. У зв'язку із катастрофічним станом армії через поширення тифу 17 листопада 1919 року в Одесі між командувачем Української Галицької армії Осипом Микиткою і керівником Новоросійської області ЗСПР генералом Миколою Шиллінгом оновлено договір про входження Української Галицької армії до складу Збройних сил Півдня Росії. Укладений договір свідчив, що «Галицька армія переходить у повному своєму складі з етапними установами, складами і залізничним майном на бік Добровольчої армії». При цьому командування ЗСПР повністю брало на себе турботу про поранених та хворих галичан, тисячі яких було розміщено в госпіталях Новоросійської області. У середині січня 15-тисячне угруповання УГА було відведено в тил Новоросійської області і розміщено: в районі Чечельника — перший корпус Арнольда Вольфа; у Бершаді — другий корпус Мирона Тарнавського, на півночі Одеси — третій корпус Антона Кравса.
На часі відступу ЗСПР в січні — лютому 1920 року Осип Микитка виступив проти переходу Української галицької армії на бік більшовиків і прагнув здійснити евакуацію галицької армії з Одеси разом з основними силами ЗСПР. Після провалу евакуації намагався вивести боєздатні частини УГА разом з військами генерала Миколи Бредова до Румунії. Задля цього 15 січня 1920 року видав наказ про відступ частин УГА на південь; до Румунії відбув отаман Цімерман для переговорів з урядом щодо можливостей переходу УГА на його територію у випадку вступу до Одеси частин Червоної армії та початку воєнних дій проти УГА. За ці дії 10 лютого 1920 року він був заарештований «ревкомом УГА» і переданий в Одесі командуванню Червоної армії.
Перебував у підмосковному Кожуховському концтаборі для військовополонених галичан. Там йому пропонували обійняти керівництво над дивізією Червоної армії; відмовився, був вивезений до Москви, розстріляний згідно з наказом ВЧК від 29 жовтня 1920 р. разом із генералом Густавом Ціріцом.
Вшанування пам'яті
1993 року одна з житлового масиву Рясне, що у Львові названа на честь генерала Осипа Микитки.
Примітки
- Шанковський, 1972, с. 813.
- . Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 21 лютого 2011.
- Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 39, 89. — .
Джерела
- Мельник М. Осип Микитка — генерал, організатор армії, політик / М. Мельник // Світогляд. — 2014. — № 5. — С. 14-19.
- Мельничук Б., Пиндус Б. Микитка Осип // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 509. — .
- Микитка Осип [ 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] // Довідник з історії України (А- Я): Посіб. для серед. загальноосв. навч. / Ін-тут історичних досліджень. ЛНУ ім. І. Франка; За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — 2-ге вид., доопр. і доповн. — Київ: Генеза, 2001. — 1136 с. — .
- Науменко К. Є. Микитка Осип [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 636. — .
- Науменко К. Є. Микитка Осип // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Нью-Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 796-814.
Посилання
- Микитка Осип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 974. — 1000 екз.
- Кравцевич В. Що сталося в Києві 31 серпня 1919 року [ 15 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Микитка О. Явился єси. Спомин з-перед 22 років [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Збруч
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Mikitka O sip Miki tka 21 lyutogo 1878 Zalaniv nini Rogatinskogo rajonu Ivano Frankivskoyi oblasti Ukrayina 29 zhovtnya 1920 Moskva ukrayinskij vijskovij diyach sotnik USS general major general horunzhij UGA Osip Mikitka Sotnik gauptman General poruchnikGeneral horunzhij O MikitkaZagalna informaciyaNarodzhennya21 lyutogo 1878 1878 02 21 s Zalaniv Rogatinskij povit Korolivstvo Galichini i Volodimiriyi Avstro UgorshinaSmert29 zhovtnya 1920 Moskva Rosijska RFSRVijskova sluzhbaPrinalezhnist ZUNRVid ZSZbrojni sili Avstro Ugorshini UGAVijni bitviPersha svitova vijna Polsko ukrayinska vijna 1918 1919 Ukrayinsko bilogvardijske zbrojne protistoyannyaKomanduvannyakomanduvach UGANagorodi ta vidznakiYuvilejnij hrest Hrest Za vijskovi zaslugi Avstro Ugorshina Medal Za vijskovi zaslugi Avstro Ugorshina Vijskovij hrest Karla Avstro Ugorshina Zaliznij hrest 2 go klasuZhittyepisNarodivsya v seli Zalanovi Rogatinskogo povitu v rodini narodnogo uchitelya Zakinchiv gimnaziyu u Peremishli Osip Mikitka z druzhinoyu Franciskoyu 1915 rik Osip Mikitka v chasi sluzhbi v USS Avstrijska armiya Pislya zakinchennya 1902 roku kadetskoyi shkoli u Vidni vin postupiv na vijskovu sluzhbu Pid chas pershoyi svitovoyi vijni Osip Mikitka sluzhiv kadrovim oficerom avstrijskoyi armiyi komandirom roti ta bataljonu na Albanskomu fronti USS Pislya formuvannya Legionu Ukrayinskih sichovih strilciv USS buv u nomu sotnikom a 3 sichnya 1918 roku priznachenij komandantom Legionu USS yakij z bereznya 1918 roku razom z avstrijskimi voyakami zgidno z umovami Berestejskogo miru 1918 roku zvilnyav vid bilshovikiv Odesu Zaporizhzhya ta Hersonshinu Na cij posadi vin zustriv listopadovi podiyi 1918 roku porazka Avstro Ugorshini u vijni ta rozformuvannya USS Komandir USS Osip Mikitka ta jogo ad yutant Petro Postolyuk Lito 1918 roku m Oleksandrivsk UGA Komandant grupi Stare selo UGA U sichni 1919 roku ocholiv 1 j Galickij korpus Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi UGA regulyarnoyi armiyi ZUNR z yakim brav uchast u bitvah z polyakami Pislya nevdaloyi sprobi vijsk ZUNR ovoloditi Lvovom poyavi na Galickomu fronti armiyi generala Yuzefa Gallera kontrnastupu polyakiv pislya chortkivskoyi ofenzivi UGA korpus Osipa Mikitki u skladi inshih chastin UGA v lipni 1919 roku vidstupiv za richku Zbruch na teritoriyi kontrolovani vijskami UNR 1 j Galickij korpus Mikitki brav uchast u vzyatti Kiyeva naprikinci serpnya 1919 roku ale buv zmushenij nastupnogo dnya vidstupiti z mista zvazhayuchi na okupaciyu Kiyeva vijskami Zbrojnih sil Pivdnya Rosiyi Korpus Mikitki brav uchast u zbrojnih zitknennyah Ukrayinskoyi galickoyi armiyi z bilogvardijskimi vijskami na Kiyivshini u zhovtni na pochatku listopada 1919 roku yaki zakinchilisya nevdalo dlya korpusu Mikitki cherez nebazhannya galichan brati uchast u konflikti z denikincyami takozh u zv yazku z pochatkom epidemiyi tifu u lavah UGA 8 listopada 1919 roku Osip Mikitka ukazom prezidenta ZUNR Yevgena Petrushevicha pid tiskom Simona Petlyuri buv priznachenij komanduvachem UGA zamist Mirona Tarnavskogo vidstoronenogo vid komanduvannya j viddanogo pid sud polovogo tribunalu za progoloshennya soyuzu z denikincyami U zv yazku iz katastrofichnim stanom armiyi cherez poshirennya tifu 17 listopada 1919 roku v Odesi mizh komanduvachem Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi Osipom Mikitkoyu i kerivnikom Novorosijskoyi oblasti ZSPR generalom Mikoloyu Shillingom onovleno dogovir pro vhodzhennya Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi do skladu Zbrojnih sil Pivdnya Rosiyi Ukladenij dogovir svidchiv sho Galicka armiya perehodit u povnomu svoyemu skladi z etapnimi ustanovami skladami i zaliznichnim majnom na bik Dobrovolchoyi armiyi Pri comu komanduvannya ZSPR povnistyu bralo na sebe turbotu pro poranenih ta hvorih galichan tisyachi yakih bulo rozmisheno v gospitalyah Novorosijskoyi oblasti U seredini sichnya 15 tisyachne ugrupovannya UGA bulo vidvedeno v til Novorosijskoyi oblasti i rozmisheno v rajoni Chechelnika pershij korpus Arnolda Volfa u Bershadi drugij korpus Mirona Tarnavskogo na pivnochi Odesi tretij korpus Antona Kravsa Na chasi vidstupu ZSPR v sichni lyutomu 1920 roku Osip Mikitka vistupiv proti perehodu Ukrayinskoyi galickoyi armiyi na bik bilshovikiv i pragnuv zdijsniti evakuaciyu galickoyi armiyi z Odesi razom z osnovnimi silami ZSPR Pislya provalu evakuaciyi namagavsya vivesti boyezdatni chastini UGA razom z vijskami generala Mikoli Bredova do Rumuniyi Zadlya cogo 15 sichnya 1920 roku vidav nakaz pro vidstup chastin UGA na pivden do Rumuniyi vidbuv otaman Cimerman dlya peregovoriv z uryadom shodo mozhlivostej perehodu UGA na jogo teritoriyu u vipadku vstupu do Odesi chastin Chervonoyi armiyi ta pochatku voyennih dij proti UGA Za ci diyi 10 lyutogo 1920 roku vin buv zaareshtovanij revkomom UGA i peredanij v Odesi komanduvannyu Chervonoyi armiyi Perebuvav u pidmoskovnomu Kozhuhovskomu konctabori dlya vijskovopolonenih galichan Tam jomu proponuvali obijnyati kerivnictvo nad diviziyeyu Chervonoyi armiyi vidmovivsya buv vivezenij do Moskvi rozstrilyanij zgidno z nakazom VChK vid 29 zhovtnya 1920 r razom iz generalom Gustavom Ciricom Vshanuvannya pam yati1993 roku odna z zhitlovogo masivu Ryasne sho u Lvovi nazvana na chest generala Osipa Mikitki PrimitkiShankovskij 1972 s 813 Arhiv originalu za 12 sichnya 2014 Procitovano 21 lyutogo 2011 Melnik B Pokazhchik suchasnih nazv vulic i plosh Lvova Dovidnik perejmenuvan vulic i plosh Lvova Lviv Svit 2001 S 39 89 ISBN 966 603 115 9 DzherelaMelnik M Osip Mikitka general organizator armiyi politik M Melnik Svitoglyad 2014 5 S 14 19 Melnichuk B Pindus B Mikitka Osip Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2005 T 2 K O S 509 ISBN 966 528 199 2 Mikitka Osip 17 serpnya 2011 u Wayback Machine Dovidnik z istoriyi Ukrayini A Ya Posib dlya sered zagalnoosv navch In tut istorichnih doslidzhen LNU im I Franka Za zag red I Pidkovi R Shusta 2 ge vid doopr i dopovn Kiyiv Geneza 2001 1136 s ISBN 966 504 179 7 Naumenko K Ye Mikitka Osip 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 636 ISBN 978 966 00 1028 1 Naumenko K Ye Mikitka Osip Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Shankovskij L Ukrayinski zbrojni sili v perspektivi naciyi Buchach i Buchachchina Istorichno memuarnij zbirnik red kolegiya Mihajlo Ostroverha ta inshi Nyu Jork London Parizh Sidnej Toronto NTSh Ukrayinskij arhiv 1972 T XXVII S 796 814 PosilannyaMikitka Osip Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1961 T 4 kn VIII Literi Me Na S 974 1000 ekz Kravcevich V Sho stalosya v Kiyevi 31 serpnya 1919 roku 15 serpnya 2015 u Wayback Machine Mikitka O Yavilsya yesi Spomin z pered 22 rokiv 1 lyutogo 2017 u Wayback Machine Zbruch