Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ане́ксія Рюкю́ (яп. 琉球処分, りゅうきゅうしょぶん, МФА: [ɾʲuːkʲuː ɕobuɴ]) — приєднання Рюкюської держави до Японської імперії 1879 року шляхом перетворення першої у префектуру Окінава. В широкому значенні — процес поглинання Рюкюської держави японським урядом протягом 1872—1880 років.
Передумови
Впродовж 17 — 19 століття Рюкюська держава мала особливий міжнародний статус. По-перше, вона знаходилася під прямим контролем японського автономного уділу Сацума й була інкорпорована в систему Японської конфедеративної держави на чолі з сьоґунатом Токуґава. По-друге, на відміну від інших членів конфедерації, Рюкю мало самостійні дипломатичні та торговельні зносини із Китаєм — китайські імператори надавали рюкюським монархам титул ванів та ярлик на правління, а ті у відповідь надсилали данину й отримували право торгувати з китайцями. По-третє, Рюкюська держава зберігала власну систему управління країною та оригінальну культуру, відмінні від японських та китайських аналогів. В історіографії нового часу Рюкю вважали державою, що була данником і васалом Японії та Китаю одночасно. Проте в історіографії новітнього періоду, цю державу розглядають як «іноземну країну в складі японської конфедерації». Залежність Рюкю від Японії була реальною і виражалася у щорічній сплаті податків японським правителям, в той час як залежність від Китаю мала формальний церемоніальний характер, вигідний для ведення торгівлі у системі китаєцентричних міжнародних відносин.
Після реставрації Мейджі 1868 року Японія стала на шлях розбудови національної унітарної держави і, в результаті, зіткнулася з проблемою статусу Рюкю. Японські політики прагнули встановити повний японський суверенітет над рюкюською територією, але конкретного плану дій визначено не було. Тому, коли 1871 року уряд скасував в Японії автономні уділи хани і замість них створив префектури, Рюкюська держава була тимчасово прикріплена до префектури Каґосіма як окрема адміністративна одиниця. Подією, що підштовхнула японську владу до вирішення рюкюського питання стало вбивство в листопаді того ж року 54 рюкюських рибалок на острові Тайвань місцевими аборигенами. 1872 року японський уряд змусив Рюкю надіслати офіційне посольство до Імператора Мейджі й від імені останнього проголосив перейменування Рюкюської держави на автономний уділ Рюкю. Рюкюський монарх Сьо Тай став удільним ваном і був прирівняний до японської тутилованої шляхти. Новостворений уділ Рюкю підпорядкували Міністерству закордонних справ. 1874 року, після вирішення адміністративних питань, японці вислали військову експедицію на Тайвань помститися за вбитих рюкюсців. Під час переговорів із китайською стороною в Пекіні японська делегація добилася контрибуцій, а також визнання за потерпілими рибалками статусу представників «народу, залежного від японської Держави». В результаті, став першим міжнародним документом, який чітко засвідчував приналежність Рюкю до Японської імперії і визначав рюкюсців підданими японського імператора.
Перебіг
В травні 1875 року японський уряд призначив Мацуду Мітіюкі відповідальним за остаточне врегулювання рюкюського питання. В липні того ж року він передав владі Рюкю вимоги японської сторони. Згідно з цими вимогами (1) рюкюсцям заборонялося відсилати даницькі посольства до Цінського Китаю і отримувати від китайських імператорів ярлики на правління; (2) замість китайського імператорського девізу правління рюкюсцям наказувалося використовувати японський девіз правління «Мейджі»; (3) рюкюський удільний ван Сьо Тай мусив прибути особисто до японської столиці з данницьким посольством подяки. Рюкюська сторона відкинула ці пропозиції, тому японський емісар повернувся до Токіо. В січні 1879 року він повернувся до Рюкю, повторивши старі вимоги, але йому знову відповіли відмовою. В березні того ж року Мацуда прибув у третє до рюсюської столиці, але цього разу в супроводі 300 японських солдат та 160 поліцейських. 11 березня він оголосив ліквідацію автономного уділу Рюкю та перетворення його на японську префектуру Окінава. 31 березня, здійснюючи силовий тиск на місцевий уряд, він добився здачі головної рюкюської цитаделі — замку Шюрі. Рюкюська держава була ліквідована, а постанови японської адміністративної реформи 1871 про касацію автономних уділів реалізовані.
В Рюкю були дуже незадоволені силовими методами японського уряду. Місцева знать намагалася організувати рух непокори, а деякі чиновники почали таємно виїздити до Цінського Китаю, скаржачись на дії японців. Династія Цін прагнула зберегти свій сюзеренітет над Рюкю, тому висловила японському урядові різкий протест і неприйняття анексії. Цінські силовики пропонували розпочати війну для повернення васальної держави, однак голова китайського дипломатичного відомства спробував владнати проблему за посередництва колишнього американського президента Улісса Ґранта, що перебував на той час в Китаї. В липні 1879 року Ґрант прибув до Японської імперії й запропонував японській владі владнати рюкюське питання спільно з династією Цін. Офіційний Токіо дав згоду на переговори і в жовтні 1880 року американець надав японцям свій план перерозподілу Рюкю. Згідно з цим планом Японська імперія мала визнати суверенітет Цінського Китаю над островами Міяко та Яеяма колишньої Рюкюської держави. В обмін за цю послугу пропонувалося вписати в текст Японсько-цінського договору про дружбу від 1871 року нове положення про для Японської імперії в галузі торгівлі. Однак проект Ґранта реалізований не був через позицію китайської сторони, яка вважала його невигідним. Проблема територіальної приналежності Рюкю залишалася головним каменем спотикання в японсько-китайських відносинах. Вона була остаточно вирішена на користь Японської імперії лише після японсько-цінської війни 1894 — 1895 років.
Наслідки й оцінки
В результаті ліквідації Рюкюської держави була утворена 47-а префектура Японії — Окінава. Рюкюсці стали підданими японського імператора, складовою японської політичної нації. Завдяки анексії Японська імперія визначила свої південно-західні кордони й отримала плацдарм для освоєння водних ресурсів цього регіону. Проте на відміну від решти японських префектур, до 1912 року в Окінаві зберігалася традиційна рюкюська політична і соціально-економічна система. Відсутність реформ спричинили господарське відставання регіону від Центральної Японії, й консервацію рюкюської етнічної свідомості.
В історіографії анексію Рюкю оцінюють по-різному. Науковці, які тлумачать подію позитивно, вважають її складовою процесу поглинання японських етносів та формування на їхній основі японської нації новітньої доби. Інша група істориків розцінює приєднання Рюкю негативно, вбачаючи в ньому акт агресії Японської імперії проти маленької острівної держави. Також є вчені, які визнають анексію Рюкю важливим етапом у формуванні японської нації, але наголошують на силових методах поглинання Рюкю.
Примітки
- Такара Курайосі. Анексія Рюкю // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- 日本国属民.
Джерела та література
Анексія Рюкю // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
- (яп.) Анексія Рюкю // Рюкюський вісник [ 31 травня 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ane ksiya Ryukyu yap 琉球処分 りゅうきゅうしょぶん MFA ɾʲuːkʲuː ɕobuɴ priyednannya Ryukyuskoyi derzhavi do Yaponskoyi imperiyi 1879 roku shlyahom peretvorennya pershoyi u prefekturu Okinava V shirokomu znachenni proces poglinannya Ryukyuskoyi derzhavi yaponskim uryadom protyagom 1872 1880 rokiv Ostrovi Ryukyu PeredumoviVprodovzh 17 19 stolittya Ryukyuska derzhava mala osoblivij mizhnarodnij status Po pershe vona znahodilasya pid pryamim kontrolem yaponskogo avtonomnogo udilu Sacuma j bula inkorporovana v sistemu Yaponskoyi konfederativnoyi derzhavi na choli z sogunatom Tokugava Po druge na vidminu vid inshih chleniv konfederaciyi Ryukyu malo samostijni diplomatichni ta torgovelni znosini iz Kitayem kitajski imperatori nadavali ryukyuskim monarham titul vaniv ta yarlik na pravlinnya a ti u vidpovid nadsilali daninu j otrimuvali pravo torguvati z kitajcyami Po tretye Ryukyuska derzhava zberigala vlasnu sistemu upravlinnya krayinoyu ta originalnu kulturu vidminni vid yaponskih ta kitajskih analogiv V istoriografiyi novogo chasu Ryukyu vvazhali derzhavoyu sho bula dannikom i vasalom Yaponiyi ta Kitayu odnochasno Prote v istoriografiyi novitnogo periodu cyu derzhavu rozglyadayut yak inozemnu krayinu v skladi yaponskoyi konfederaciyi Zalezhnist Ryukyu vid Yaponiyi bula realnoyu i virazhalasya u shorichnij splati podatkiv yaponskim pravitelyam v toj chas yak zalezhnist vid Kitayu mala formalnij ceremonialnij harakter vigidnij dlya vedennya torgivli u sistemi kitayecentrichnih mizhnarodnih vidnosin Pislya restavraciyi Mejdzhi 1868 roku Yaponiya stala na shlyah rozbudovi nacionalnoyi unitarnoyi derzhavi i v rezultati zitknulasya z problemoyu statusu Ryukyu Yaponski politiki pragnuli vstanoviti povnij yaponskij suverenitet nad ryukyuskoyu teritoriyeyu ale konkretnogo planu dij viznacheno ne bulo Tomu koli 1871 roku uryad skasuvav v Yaponiyi avtonomni udili hani i zamist nih stvoriv prefekturi Ryukyuska derzhava bula timchasovo prikriplena do prefekturi Kagosima yak okrema administrativna odinicya Podiyeyu sho pidshtovhnula yaponsku vladu do virishennya ryukyuskogo pitannya stalo vbivstvo v listopadi togo zh roku 54 ryukyuskih ribalok na ostrovi Tajvan miscevimi aborigenami 1872 roku yaponskij uryad zmusiv Ryukyu nadislati oficijne posolstvo do Imperatora Mejdzhi j vid imeni ostannogo progolosiv perejmenuvannya Ryukyuskoyi derzhavi na avtonomnij udil Ryukyu Ryukyuskij monarh So Taj stav udilnim vanom i buv pririvnyanij do yaponskoyi tutilovanoyi shlyahti Novostvorenij udil Ryukyu pidporyadkuvali Ministerstvu zakordonnih sprav 1874 roku pislya virishennya administrativnih pitan yaponci vislali vijskovu ekspediciyu na Tajvan pomstitisya za vbitih ryukyusciv Pid chas peregovoriv iz kitajskoyu storonoyu v Pekini yaponska delegaciya dobilasya kontribucij a takozh viznannya za poterpilimi ribalkami statusu predstavnikiv narodu zalezhnogo vid yaponskoyi Derzhavi V rezultati stav pershim mizhnarodnim dokumentom yakij chitko zasvidchuvav prinalezhnist Ryukyu do Yaponskoyi imperiyi i viznachav ryukyusciv piddanimi yaponskogo imperatora PerebigZamok Shyuri V travni 1875 roku yaponskij uryad priznachiv Macudu Mitiyuki vidpovidalnim za ostatochne vregulyuvannya ryukyuskogo pitannya V lipni togo zh roku vin peredav vladi Ryukyu vimogi yaponskoyi storoni Zgidno z cimi vimogami 1 ryukyuscyam zaboronyalosya vidsilati danicki posolstva do Cinskogo Kitayu i otrimuvati vid kitajskih imperatoriv yarliki na pravlinnya 2 zamist kitajskogo imperatorskogo devizu pravlinnya ryukyuscyam nakazuvalosya vikoristovuvati yaponskij deviz pravlinnya Mejdzhi 3 ryukyuskij udilnij van So Taj musiv pributi osobisto do yaponskoyi stolici z dannickim posolstvom podyaki Ryukyuska storona vidkinula ci propoziciyi tomu yaponskij emisar povernuvsya do Tokio V sichni 1879 roku vin povernuvsya do Ryukyu povtorivshi stari vimogi ale jomu znovu vidpovili vidmovoyu V berezni togo zh roku Macuda pribuv u tretye do ryusyuskoyi stolici ale cogo razu v suprovodi 300 yaponskih soldat ta 160 policejskih 11 bereznya vin ogolosiv likvidaciyu avtonomnogo udilu Ryukyu ta peretvorennya jogo na yaponsku prefekturu Okinava 31 bereznya zdijsnyuyuchi silovij tisk na miscevij uryad vin dobivsya zdachi golovnoyi ryukyuskoyi citadeli zamku Shyuri Ryukyuska derzhava bula likvidovana a postanovi yaponskoyi administrativnoyi reformi 1871 pro kasaciyu avtonomnih udiliv realizovani V Ryukyu buli duzhe nezadovoleni silovimi metodami yaponskogo uryadu Misceva znat namagalasya organizuvati ruh nepokori a deyaki chinovniki pochali tayemno viyizditi do Cinskogo Kitayu skarzhachis na diyi yaponciv Dinastiya Cin pragnula zberegti svij syuzerenitet nad Ryukyu tomu vislovila yaponskomu uryadovi rizkij protest i neprijnyattya aneksiyi Cinski siloviki proponuvali rozpochati vijnu dlya povernennya vasalnoyi derzhavi odnak golova kitajskogo diplomatichnogo vidomstva sprobuvav vladnati problemu za poserednictva kolishnogo amerikanskogo prezidenta Ulissa Granta sho perebuvav na toj chas v Kitayi V lipni 1879 roku Grant pribuv do Yaponskoyi imperiyi j zaproponuvav yaponskij vladi vladnati ryukyuske pitannya spilno z dinastiyeyu Cin Oficijnij Tokio dav zgodu na peregovori i v zhovtni 1880 roku amerikanec nadav yaponcyam svij plan pererozpodilu Ryukyu Zgidno z cim planom Yaponska imperiya mala viznati suverenitet Cinskogo Kitayu nad ostrovami Miyako ta Yaeyama kolishnoyi Ryukyuskoyi derzhavi V obmin za cyu poslugu proponuvalosya vpisati v tekst Yaponsko cinskogo dogovoru pro druzhbu vid 1871 roku nove polozhennya pro dlya Yaponskoyi imperiyi v galuzi torgivli Odnak proekt Granta realizovanij ne buv cherez poziciyu kitajskoyi storoni yaka vvazhala jogo nevigidnim Problema teritorialnoyi prinalezhnosti Ryukyu zalishalasya golovnim kamenem spotikannya v yaponsko kitajskih vidnosinah Vona bula ostatochno virishena na korist Yaponskoyi imperiyi lishe pislya yaponsko cinskoyi vijni 1894 1895 rokiv Naslidki j ocinkiV rezultati likvidaciyi Ryukyuskoyi derzhavi bula utvorena 47 a prefektura Yaponiyi Okinava Ryukyusci stali piddanimi yaponskogo imperatora skladovoyu yaponskoyi politichnoyi naciyi Zavdyaki aneksiyi Yaponska imperiya viznachila svoyi pivdenno zahidni kordoni j otrimala placdarm dlya osvoyennya vodnih resursiv cogo regionu Prote na vidminu vid reshti yaponskih prefektur do 1912 roku v Okinavi zberigalasya tradicijna ryukyuska politichna i socialno ekonomichna sistema Vidsutnist reform sprichinili gospodarske vidstavannya regionu vid Centralnoyi Yaponiyi j konservaciyu ryukyuskoyi etnichnoyi svidomosti V istoriografiyi aneksiyu Ryukyu ocinyuyut po riznomu Naukovci yaki tlumachat podiyu pozitivno vvazhayut yiyi skladovoyu procesu poglinannya yaponskih etnosiv ta formuvannya na yihnij osnovi yaponskoyi naciyi novitnoyi dobi Insha grupa istorikiv rozcinyuye priyednannya Ryukyu negativno vbachayuchi v nomu akt agresiyi Yaponskoyi imperiyi proti malenkoyi ostrivnoyi derzhavi Takozh ye vcheni yaki viznayut aneksiyu Ryukyu vazhlivim etapom u formuvanni yaponskoyi naciyi ale nagoloshuyut na silovih metodah poglinannya Ryukyu PrimitkiTakara Kurajosi Aneksiya Ryukyu Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 日本国属民 Dzherela ta literaturaAneksiya Ryukyu 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap Posilannya yap Aneksiya Ryukyu Ryukyuskij visnik 31 travnya 2013 u Wayback Machine