Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
СД-57 (індекс ГАУ 52-П-274) — післявоєнна радянська 57-мм саморушна протитанкова гармата конструкції К. В. Беляєвського і С. Ф. Коміссарика. Призначена для ураження легкоброньованої техніки, знищення живої сили і вогневих засобів противника поза укриттів і за легкими укриттями.
| СД-57 | |
|---|---|
 Гармата СД-57 (на передньому плані) на у Переяславі | |
| Тип | саморушна полкова протитанкова гармата |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1957 року |
| Оператори |  СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Завод № 9, Свердловськ |
| Виробник | СРСР, Завод № 9, Свердловськ |
| Виготовлення | з 1954 року |
| Варіанти | СД-57Н (з нічним прицілом) |
| Характеристики | |
| Вага | 1,250 (1,900 в походному) |
| Довжина ствола | 74,2 |
| Обслуга | 5 |
| | |
| Калібр | нарізна 57-мм гармата (52-П-273) |
| Підвищення | −8..+15 |
| Траверс | −26..+26 |
| Темп вогню | 8-10 |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 1,180 (прямою наводкою) |
| Приціл | ОП4А-50, МП1-50 |
| | |
| Броня | щит 3-4 мм |
Головне озброєння | боєкомплект: 20 снарядів |
| Двигун | М-72 мотоциклетний 2-х циліндровий, карбюраторний з повітряним охолодженням 18 |
| Підвіска | 2+1 |
| Паливо | 35 літрів |
| Швидкість | шосе: до 40 |
| | |
 57-мм саморушна протитанкова гармата СД-57 у Вікісховищі | |
Концепція саморушної гармати
Після закінчення Другої світової війни в Збройних Силах СРСР бурхливого розвитку як рід військ зазнали повітряно-десантні війська. Новий рід військ потребував високомобільної техніки і озброєння, які можуть транспортуватися на поле бою десантовисадочними засобами і, при цьому, самостійно здійснювати маневр в бою. На відміну від самохідної артилерії, тактико-технічні характеристики якої забезпечували самостійне здійснення маршу, саморушні гармати передбачалося буксирувати на рубіж тягачами або доставляти іншими транспортними засобами (зокрема авіацією), але при цьому вони мали своїм ходом змінювати на полі бою.
Першою такою гарматою, яка фактично об'єднало весь досвід створення гармат такого класу, стала саморушна протитанкова гармата , яка надійшла на озброєння Радянської армії у листопаді 1954 року. У 1957 році на озброєння ПДВ надійшла більш легка СД-57 калібру 57 міліметрів. СД-57 можна було транспортувати повітрям в вантажних кабінах військово-транспортних літаків Ан-8, Ан-12, гелікоптерів Мі-4 з десантуванням як , так і способом (з використанням платформи ПП-127-3500 і парашутних систем). За штатом у артилерійський полк повітряно-десантної дивізії входили два дивізіони СД-57 (18 гармат) і окремий винищувально-протитанковий дивізіон — ще три батареї по шість СД-57 в кожній.
Історія створення
Незабаром після війни в СРСР було розроблено низку протитанкових артилерійських систем. Серед інших — 57-міліметрова протитанкова гармата . Ця гармата мала ствол довжиною в 74 калібри з клиновим затвором, гідравлічні противідкатні пристрої, а також лафет з двома станинами та колісним ходом. Серійне виробництво Ч-26 розпочалося у 1951 році. Тоді ж виникла ідея підвищити мобільність гармати за рахунок можливості пересуватися полем бою без тягача, як це було реалізовано в гарматі СД-44. Вся необхідна документація на гармату була передана розробнику СД-44 — ОКБ-9 у Свердловську. Технічним завданням передбачалася установка на готову гармату двигуна, трансмісії та необхідного супутнього обладнання. Крім того передбачалося зберегти можливість буксирування гармати різними тягачами для перевезення на великі відстані.
Перша партія з шести гармат СД-57 була здана заводом № 9 в листопаді 1954. До кінця року була виготовлена додаткова партія з ще шести гармат. За результатами випробувань, проведених у 1955 році, в 1957 році гармата була прийнята на озброєння.
Конструктивні особливості
Власне гармата в ході модернізації не зазнала серйозних змін: моноблочний ствол з клиновим затвором накладені на лафет. Ствол складався з труби-моноблока з двокамерним дуловим гальмом, казенника та . В гарматний лафет входили , гідравлічні противідкатні пристрої, верхній станок, механізми наведення, врівноважувальний механізм, підресорений нижній станок, станини, колеса, щитове прикриття та прицільні прилади. Для стрільби прямою наводкою і з закритих позицій гармата мала приціли ОП2А-50 і МП1-50.
З метою реалізації нових технічних можливостей суттєвому доопрацюванню піддався лафет, який було необхідно оснастити двигуном. На лівій стороні несучого листа гармати була змонтована спеціальна рама для двигуна М-72 (двигун від важкого мотоцикла ). Мотоциклетний карбюраторний двигун мав два циліндри загальною потужністю 18 к.с. Двигун був пов'язаний з сухим дводисковим зчепленням, двоходовою коробкою передач яка забезпечувала три передачі руху вперед і одну назад, головним валом, заднім мостом, карданними приводами та бортовими передачами. Обертання передавалося на колеса лафета (взяті від автомобіля ГАЗ-69), розташовані безпосередньо під гарматою. Для забезпечення можливості самостійної їзди і керування напрямком руху на правій станині був змонтований спеціальний вузол, що об'єднував в собі напрямне колесо (від «Москвича-402»), поворотний механізм і кермову колонку. Там же розташовувалися важіль коробки передач та педалі. При приведенні гармати в бойове положення напрямне колесо складалося вбік. На тій же правій станині встановлювалося сидіння артилериста-водія. Власний рушій гармати призначався виключно для невеликих переміщень безпосередньо на полі бою. До місця бою її передбачалося буксирувати тягачами ГАЗ-51, ГАЗ-63, ЗІС-151, або будь-яким відповідним автотранспортом з максимальною швидкість буксирування до 60 км/год.
У гарматі використовувалися унітарні артилерійські постріли з бронебійними підкаліберними, кумулятивно-осколковими й осколково-фугасними снарядами. Боєприпаси уніфіковані з гарматами ЗІС-2 і Ч-26. Застосовані в гарматі підкаліберні бронебійно-трасуючі снаряди УБР-271П та УБР-271Н викидалися зі ствола з початковою швидкістю 1250 (м/с) і пробивали броню товщиною до 90-100 мм. Вже в середині 1950-х потужність гармати викликала певні нарікання — калібр в 57 міліметрів був явно недостатній для ураження сильноброньованих цілей. СД-57 могла успішно боротися лише з легкою бронетехнікою та руйнувати польові укріплення противника.
Див. також
Література
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Мінськ : «Харвест», 2000. — С. 620—621. — .
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | «Тест-драйв» СД-57 Народний автомобільний журнал zenkevich.ru. 21.08.2012 (рос.) |
Джерела
- Військова панорама
- Отечественная самодвижущаяся артиллерия Военное обозрение (рос.)
- Советская 57-мм самодвижущаяся пушка СД-57 [ 11 листопада 2014 у Wayback Machine.] drive2.ru (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
SD 57 indeks GAU 52 P 274 pislyavoyenna radyanska 57 mm samorushna protitankova garmata konstrukciyi K V Belyayevskogo i S F Komissarika Priznachena dlya urazhennya legkobronovanoyi tehniki znishennya zhivoyi sili i vognevih zasobiv protivnika poza ukrittiv i za legkimi ukrittyami SD 57Garmata SD 57 na perednomu plani na u PereyaslaviTip samorushna polkova protitankova garmataIstoriya vikoristannyaNa ozbroyenni z 1957 rokuOperatori SRSRIstoriya virobnictvaRozrobnik Zavod 9 SverdlovskVirobnik SRSR Zavod 9 SverdlovskVigotovlennya z 1954 rokuVarianti SD 57N z nichnim pricilom HarakteristikiVaga 1 250 1 900 v pohodnomu Dovzhina stvola 74 2Obsluga 5Kalibr narizna 57 mm garmata 52 P 273 Pidvishennya 8 15Travers 26 26Temp vognyu 8 10Dalnist vognyuEfektivna 1 180 pryamoyu navodkoyu Pricil OP4A 50 MP1 50Bronya shit 3 4 mmGolovne ozbroyennya boyekomplekt 20 snaryadivDvigun M 72 motocikletnij 2 h cilindrovij karbyuratornij z povitryanim oholodzhennyam 18Pidviska 2 1Palivo 35 litrivShvidkist shose do 4057 mm samorushna protitankova garmata SD 57 u VikishovishiKoncepciya samorushnoyi garmatiPislya zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni v Zbrojnih Silah SRSR burhlivogo rozvitku yak rid vijsk zaznali povitryano desantni vijska Novij rid vijsk potrebuvav visokomobilnoyi tehniki i ozbroyennya yaki mozhut transportuvatisya na pole boyu desantovisadochnimi zasobami i pri comu samostijno zdijsnyuvati manevr v boyu Na vidminu vid samohidnoyi artileriyi taktiko tehnichni harakteristiki yakoyi zabezpechuvali samostijne zdijsnennya marshu samorushni garmati peredbachalosya buksiruvati na rubizh tyagachami abo dostavlyati inshimi transportnimi zasobami zokrema aviaciyeyu ale pri comu voni mali svoyim hodom zminyuvati na poli boyu Pershoyu takoyu garmatoyu yaka faktichno ob yednalo ves dosvid stvorennya garmat takogo klasu stala samorushna protitankova garmata yaka nadijshla na ozbroyennya Radyanskoyi armiyi u listopadi 1954 roku U 1957 roci na ozbroyennya PDV nadijshla bilsh legka SD 57 kalibru 57 milimetriv SD 57 mozhna bulo transportuvati povitryam v vantazhnih kabinah vijskovo transportnih litakiv An 8 An 12 gelikopteriv Mi 4 z desantuvannyam yak tak i sposobom z vikoristannyam platformi PP 127 3500 i parashutnih sistem Za shtatom u artilerijskij polk povitryano desantnoyi diviziyi vhodili dva divizioni SD 57 18 garmat i okremij vinishuvalno protitankovij divizion she tri batareyi po shist SD 57 v kozhnij Istoriya stvorennyaNezabarom pislya vijni v SRSR bulo rozrobleno nizku protitankovih artilerijskih sistem Sered inshih 57 milimetrova protitankova garmata Cya garmata mala stvol dovzhinoyu v 74 kalibri z klinovim zatvorom gidravlichni protividkatni pristroyi a takozh lafet z dvoma staninami ta kolisnim hodom Serijne virobnictvo Ch 26 rozpochalosya u 1951 roci Todi zh vinikla ideya pidvishiti mobilnist garmati za rahunok mozhlivosti peresuvatisya polem boyu bez tyagacha yak ce bulo realizovano v garmati SD 44 Vsya neobhidna dokumentaciya na garmatu bula peredana rozrobniku SD 44 OKB 9 u Sverdlovsku Tehnichnim zavdannyam peredbachalasya ustanovka na gotovu garmatu dviguna transmisiyi ta neobhidnogo suputnogo obladnannya Krim togo peredbachalosya zberegti mozhlivist buksiruvannya garmati riznimi tyagachami dlya perevezennya na veliki vidstani Persha partiya z shesti garmat SD 57 bula zdana zavodom 9 v listopadi 1954 Do kincya roku bula vigotovlena dodatkova partiya z she shesti garmat Za rezultatami viprobuvan provedenih u 1955 roci v 1957 roci garmata bula prijnyata na ozbroyennya Konstruktivni osoblivostiVlasne garmata v hodi modernizaciyi ne zaznala serjoznih zmin monoblochnij stvol z klinovim zatvorom nakladeni na lafet Stvol skladavsya z trubi monobloka z dvokamernim dulovim galmom kazennika ta V garmatnij lafet vhodili gidravlichni protividkatni pristroyi verhnij stanok mehanizmi navedennya vrivnovazhuvalnij mehanizm pidresorenij nizhnij stanok stanini kolesa shitove prikrittya ta pricilni priladi Dlya strilbi pryamoyu navodkoyu i z zakritih pozicij garmata mala pricili OP2A 50 i MP1 50 Z metoyu realizaciyi novih tehnichnih mozhlivostej suttyevomu doopracyuvannyu piddavsya lafet yakij bulo neobhidno osnastiti dvigunom Na livij storoni nesuchogo lista garmati bula zmontovana specialna rama dlya dviguna M 72 dvigun vid vazhkogo motocikla Motocikletnij karbyuratornij dvigun mav dva cilindri zagalnoyu potuzhnistyu 18 k s Dvigun buv pov yazanij z suhim dvodiskovim zcheplennyam dvohodovoyu korobkoyu peredach yaka zabezpechuvala tri peredachi ruhu vpered i odnu nazad golovnim valom zadnim mostom kardannimi privodami ta bortovimi peredachami Obertannya peredavalosya na kolesa lafeta vzyati vid avtomobilya GAZ 69 roztashovani bezposeredno pid garmatoyu Dlya zabezpechennya mozhlivosti samostijnoyi yizdi i keruvannya napryamkom ruhu na pravij stanini buv zmontovanij specialnij vuzol sho ob yednuvav v sobi napryamne koleso vid Moskvicha 402 povorotnij mehanizm i kermovu kolonku Tam zhe roztashovuvalisya vazhil korobki peredach ta pedali Pri privedenni garmati v bojove polozhennya napryamne koleso skladalosya vbik Na tij zhe pravij stanini vstanovlyuvalosya sidinnya artilerista vodiya Vlasnij rushij garmati priznachavsya viklyuchno dlya nevelikih peremishen bezposeredno na poli boyu Do miscya boyu yiyi peredbachalosya buksiruvati tyagachami GAZ 51 GAZ 63 ZIS 151 abo bud yakim vidpovidnim avtotransportom z maksimalnoyu shvidkist buksiruvannya do 60 km god U garmati vikoristovuvalisya unitarni artilerijski postrili z bronebijnimi pidkalibernimi kumulyativno oskolkovimi j oskolkovo fugasnimi snaryadami Boyepripasi unifikovani z garmatami ZIS 2 i Ch 26 Zastosovani v garmati pidkaliberni bronebijno trasuyuchi snaryadi UBR 271P ta UBR 271N vikidalisya zi stvola z pochatkovoyu shvidkistyu 1250 m s i probivali bronyu tovshinoyu do 90 100 mm Vzhe v seredini 1950 h potuzhnist garmati viklikala pevni narikannya kalibr v 57 milimetriv buv yavno nedostatnij dlya urazhennya silnobronovanih cilej SD 57 mogla uspishno borotisya lishe z legkoyu bronetehnikoyu ta rujnuvati polovi ukriplennya protivnika Div takozhASU 57 samohidna artilerijska ustanovka LiteraturaShirokorad A B Enciklopediya otechestvennoj artillerii Minsk Harvest 2000 S 620 621 ISBN 985 433 703 0 Zovnishni videofajli Test drajv SD 57 Narodnij avtomobilnij zhurnal zenkevich ru 21 08 2012 ros DzherelaVijskova panorama Otechestvennaya samodvizhushayasya artilleriya Voennoe obozrenie ros Sovetskaya 57 mm samodvizhushayasya pushka SD 57 11 listopada 2014 u Wayback Machine drive2 ru ros