Голи ця село Василівської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні Знаходиться в історичній обл

Голи́ця — село Василівської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Знаходиться в історичній області Буджак. Станом на 2013 рік населення становить приблизно 650 осіб. Переважно болгари за національністю, а також є небагато українців, росіян, молдован. В селі функціонує загальноосвітня школа, у якій навчаються приблизно 60-70 учнів. В 70-ті роки 19 сторіччя була зведена Свято-Дмитрівська церква, яка збирає віруючих і по сей день.

село Голиця


Герб	Прапор

Дмитрівська церква

Василівська сільська громада

Код КАТОТТГ

UA51060070030078578

Облікова картка

Голиця

Основні дані

Засноване

1830

Населення

1506

Площа

2,33 км²

Густота населення

646,35 осіб/км²

Поштовий індекс

68724

Телефонний код

+380 4846

Географічні дані

Географічні координати

45°44′58″ пн. ш. 28°59′22″ сх. д. / 45.74944° пн. ш. 28.98944° сх. д.Координати: 45°44′58″ пн. ш. 28°59′22″ сх. д. / 45.74944° пн. ш. 28.98944° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

35 м

Водойми

р. Малий Катлабух

Відстань до
районного центру

37 км

Місцева влада

Адреса ради

68724, c. Голиця, вул. Кара Маринська, 98

Карта

Голиця

Голиця

Мапа

Голиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Голиця (значення).

Історія

Село було збудовано болгарами-переселенцями з Варнінської області (сучасна Болгарія) у 1830 році. Після закінчення Російсько-турецької війни 1828—1829 роках, влада Туреччини почала масові репресії в Болгарії, за те що допомагали російській армій, і тому люди були змушені переселятись на дозволених владою Російської імперій територіях, а саме на півдні сучасної України.

За даними 1859 року у болгарській колонії Голиця (Каранфіл, Карамарин) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 749 осіб (389 чоловічої статі та 360 — жіночої), налічувалось 130 дворових господарств, існували православна молитовний будинок та застава прикордонної варти.

Станом на 1886 рік у болгарській колонії Кубейської волості мешкало 1288 осіб, налічувалось 204 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 лавки.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1882 осіб (1005 чоловічої статі та 873 — жіночої), з яких 1861 — православної віри.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1827 осіб, з яких 867 чоловіків та 960 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1456 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
болгарська	91,63 %
українська	2,92 %
російська	2,92 %
молдовська	1,26 %
гагаузька	0,53 %
вірменська	0,4 %
білоруська	0,07 %

Примітки

Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 303)
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-8. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.

Джерела

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 303)

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-8. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[населення_1989-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.

[населення_2001-5] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.

[населення_2001_мова-6] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.