Ніколо Реньєрі

Ніко́ло Реньє́рі (справжнє ім'я — англ. Nicolas Regnier, 1591, Мобеж — 1667, Венеція) — художник доби бароко, послідовник Караваджо. Малював картини на релігійні і міфологічні сюжети і портрети.

Ніколо Реньєрі
Niccolo Renieri
Автопортрет Н. Реньєрі
Народження	1591(1591) Мобеж, Фландрія
Смерть	1667(1667)
	Венеція
Національність	фламандець
Країна	Фландрія^[1]
Жанр	біблійні,міфологічні композиції, портрети
Навчання	Абрахам Янсенс, Бартоломео Манфреді
Діяльність	художник, торговець
Напрямок	бароко і караваджизм
Роки творчості	1615-1667
Покровитель	Вінченцо Джустініані
Вплив	Караваджо, Манфреді
Діти	^d^[2], ^d, ^d і ^d
Роботи в колекції	Національний музей Швеції, Музей Прадо, Національна галерея Вікторії, Палац витончених мистецтв^[3], ^d, ^d, Державні художні зібрання Дрездена, Детройтський інститут мистецтв, Національний музей Сербії, Художній музей Фогга^[d], ^d, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея Ірландії, Рінглінг музей, Ліонський музей красних мистецтв, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Діжонський музей образотворчого мистецтва, Руанський музей образотворчого мистецтва, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Національний музей у Варшаві, Мауріцгейс, Гарвардський художній музей, Музей історії мистецтв, Галерея Академії (Венеція), ^d, Ермітаж, ^d, ^d, Музей фюрера, Берлінська картинна галерея, ^d, Галерея Уффіці^[d], Музей герцога Антона Ульріха, Музей мистецтва Нортона, Галерея Уффіці, ^d, Музей Боуз, Галерея Спада, Женевський музей мистецтва і історії і ^d
Ніколо Реньєрі у Вікісховищі

Біографія

Точних відомостей про дату народження Реньєрі не збережено. До початку XXI століття дату народження позначали як бл. 1590 р. Фламандець за походженням. Художню освіту отримав в місті Антверпен у Абрахама Янсенса, одного з представників живопису ранішнього бароко у Фландрії.

Близько 1615 року Реньєрі в Римі. Серед приятелів художника — караваджисти Симон Вуе та Бартоломео Манфреді, послідовником якого його називав Юхим фон Зандрарт, який і сам працював в Римі. Деякий час Реньєрі був офіційним художником маркіза Вінченцо Джустініані (1564—1638), одного з перших меценатів Караваджо і колекціонера картин італійських і іноземних художників. У 1626 році перебрався в Венецію, де працював в майстерні помічником. Жив і помер в Венеції.

У зв'язку з постійним життям і творчістю в Італії Ніколо Реньєрі вважають як представника художників Італії. В Італії у художника народилась донька, Клоринда Реньєрі. Шлюб з Клориндою узяв венеційський художник П'єтро делла Векья (1603—1678).

Галерея

• Гадалка, (La Diseuse de Bonne Aventure), 1626, Лувр, Париж
• Алегорія марноти (Пандора з горщиком людських нещасть) , c. 1626,
• Худ.Мікеле Дезублео.Одіссей і Навзікая, що дарує йому одяг. Палаццо Монтечиторіо, Рим.

Реньєрі — майстерний, але дещо поверхневий художник, що засвоїв манери караваджистів Риму і вдало їх використовував. Мало самостійний в композиціях, бо брав добрі, але чужі композиційні схеми. Хоча його релігійним і міфологічним образам притаманні зовнішня привабливість і аристократизм («Святий Себастьян», Дрезден, «Аполлон», Ермітаж, Петербург). Все життя малював молодь(«Концерт», Рига, Латвія) або католицьких святих («Святий Себастьян», варіант в музеї Ермітаж, Петербург) занадто привабливими і чуттєво-сексуальними. Суворішим і позбавленим перебільшень бароко він постає в своїх портретних творах.

Доля іноземних художників в Італії

Ніколо Реньєрі. «Картярі і ворожка». Музей образотворчих мистецтв (Будапешт).

Вона була складною і досить непередбачуваною. В країні неможливо жити без знання мови. В Італії це ускладнювалось відсутністю єдиної мови, бо існувало декілька діалектів — венеційський, римський, неаполітанський, сицилійський тощо. Літературною мовою вважався флорентійський діалект, але він тільки починав займати домінуюче місце.

• Клод Лоррен дістався Італії в підлітковому віці і через незнання мови найнявся слугою в оселю художника-пейзажиста.
• Ніколо Реньєрі був змушений декілька разів переїжджати з одного мистецького центру до другого і працювати в майстернях майстрів, менш обдарованих за нього.
• Мікеле Дезублео, зведений брат Ніколо Реньєрі і теж художник, працював помічником в майстерні Гвідо Рені і все більше втрачав свою художню індивідуальність. Його дуже важко віднести до якоїсь одної художньої школи.
• Матіас Стомер, віднесений до утрехтських караваджистів, голландців, хоча все життя прожив в Італії. Його переїзд в консервативну Південну Італію дав змогу заробляти на життя, але художник канув в безвість після смерті. Ніяких відомостей про життя і більшість картин.
• Ель Греко не прижився ні в Венеції, ні в Римі і перебрався в Іспанію.

Обрані твори Ніколо Реньєрі

• «Іван Хреститель в пустелі», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Карнавал», Національний музей (Варшава)
• «Св. Ірина рятує Св. Себастьяна», Музей витончених мистецтв (Руан)
• «Солдати, що програли христову туніку » Палац витончених мистецтв (Лілль)
• «Музику надихає Бог», Музей мистецтв округу Лос-Анжелес
• «Скорботна Марія Магдалина», приватна збірка

Дивний натюрморт

Квіти, майстерня Гвідо Каньяччі,. місто Форлі, міська пінакотека.

Суперечки викликає і дивний натюрморт «Квіти», що зберігає міська пінакотека Форлі. Він вийшов з майстерні Каньяччі, але схиблений Каньяччі погано відтворював речі і був занадто слабким в композиціях. Навпроти, його помічник і самостійний художник Ніколо Реньєрі якраз робив добрі композиції і мав пристрасть до яскравих кольорів і їх контрастів. До того ж, Реньєрі добре відтворював речі, а в його картині "Пандора" увесь низ полотна займає чудовий натюрморт. Згадаем, що фрукти і квіти в чужих картинах малював і сам Караваджо. Чого не зробиш заради хліба, панове! Але це квіти Караваджо, а не малообдарованого господаря майстерні, де вимушено працювали і Караваджо, і Ніколо Реньєрі.

Джерела

• Caravaggio and His Followers, Aurora Art Publishers, 1975 (англ)
• Annick Lemoine Nicolas Régnier (alias Niccolò Renieri) ca. 1588—1667 peintre, collectionneur et marchand d'art, Paris: Edition Arthéna 2008 (erhielt den Preis des Syndicat National des Antiquaires)
• Arnauld Brejon Les caravagesques français, Ausstellungskatalog der Ausstellung im Grand Palais, Paris, Februar-April 1974

Примітки

1. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
   d:Track:Q16323066d:Track:Q22681075
2. Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
3. http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4f21

Посилання