Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР) (рос. Вооруженные силы Юга России) — оперативно-стратегічне з'єднання білих військ на території Лівобережної України, Північного Кавказу, Криму, , яке існувало з 8 січня 1919 року по 4 квітня 1920 року.
З листопада 1919 по січень 1920, після підписання Зятківських угод з денікінцями (які означали фактичне розторгнення Акту злуки ЗУНР з УНР), у складі ЗСПР на правах автономії перебувала Українська Галицька армія.
Поява ЗСПР
ЗСПР були утворені 8 січня 1919 року в результаті об'єднання Добровольчої армії та армії Всевеликого Війська Донського для спільної боротьби проти більшовиків.
Склад
Частини Добровольчої армії, як складової ЗСПР комплектувалися головним чином з колишніх офіцерів царської армії та інтелігенції. Лише у середині 1919 р. під час наступу на Москву, Добровольча армія значно збільшила свою чисельність за рахунок селян, втративши при цьому свою однорідність.
У жовтні 1919 року Добровольча армія налічувала 150 000 солдатів, зокрема 48 000 вершників. Британці поставили 280 000 гвинтівок, 4898 кулеметів, 917 гармат, 102 танки, 194 літаки, 1335 автомобілів, 112 тракторів.
Структура
Основу Добровольчої армії становив 1-й армійський корпус, до складу якого входили так звані «кольорові» дивізії чотириполкового складу — Корнилівська, Марківська, Дроздівська та Алексєєвська. На захоплених територіях створювалися управління повітових військових начальників, котрі відповідали за призов як військовозобов'язаних, що перебувають у запасі, так і новобранців. Збільшення чисельності армії могло відбуватися двома способами: перший полягав у розгортанні вже існуючих полків у бригади, бригад — у дивізії, дивізій — у корпуси; другий — у формуванні нових полків та зведення їх до більш великих військових з'єднань. До складу ЗСПР, окрім Добровольчої армії, входили також Донська та Кавказька армії, в основі котрих були переважно донські та кубанські козаки.
Боєздатність
У 1919 р. ЗСПР являло собою чисельний, але неоднорідний контингент. Найбоєздатнішими частинами були «іменні» дивізії та відновлені регулярні частини колишньої російської армії. У той же час козацькі частини, що становили основу кавалерії ЗСПР, були морально менш стійкими. Збільшення чисельності ЗСПР сприятливо позначалося лише під час перемог, а на випадок поразки основний тягар боротьби припадав на вже перевірені офіцерські частини. Насильно мобілізовані селяни дезертирували за найменшої змоги. Відсутність єдиного способу формування військових частин та їх задовільного навчання також негативно позначалося на боєздатності ЗСПР. За таких обставин білогвардійці змушені були тільки наступати і перемагати, бо будь-який відступ або оборонні дії загрожували їхній армії деморалізацією та розкладом.
Відносини з більшовиками
Протягом січня-серпня 1919 р. частини військ А. І. Денікіна, зламали опір Червоної Армії, й оволоділи значною частиною українських земель. На території, окупованій Добровольчою армією, було встановлено воєнну диктатуру, яку очолював головнокомандувач А. І. Денікін.
Перша половина осені 1919 року була часом найбільшого військового успіху ЗСПР. Ведучи успішний наступ, війська Денікіна 6 жовтня взяли Вороніж, 13 жовтня білі взяли Орел і погрожували Тулі. Південний фронт РСЧА зазнавав втрат і відступав. Більшовики були близькі до поразки, вони почали готуватися до відходу у підпілля. З середини жовтня становище Збройних сил Півдня Росії помітно погіршилося. Резервів більше не було. Тили були зруйновані рейдами бандформувань повстанської армії Нестора Махна. До того ж проти Махна довелося знімати війська з фронту, а більшовики, уклавши перемир'я з поляками та з петлюрівцями, навпаки, вивільнили сили для боротьби з Денікіним.
Командування ЗСПР у першій половині грудня 1919 р. ще прагнуло перейти у контрнаступ, для чого була створена кінна група з трьох козацьких кінних корпусів, але після боїв 17 — 23 грудня 1919 р. головною метою білогвардійців став організований відступ. Відповідно змінювалося і завдання кінної групи: замість наступу, вона повинна була прикрити фланговий маневр відступу Добровольчої армії. Своє завдання козаки виконали — добровольці відступили практично безборонно. Проведена військами Південного фронту з 17 по 31 грудня 1919 р. Донбаська наступальна операція стала фінальним акордом загального наступу Південного фронту з метою розділення Добровольчої та Донської армій. Але, попри успіхи червоних частин, головна мета операції так і не була досягнута — Добровольчій армії вдалося відступити до Ростова і возз'єднатися з Донською армією. Війська Південного фронту розгромили тільки ар'єргард добровольців — Марківську дивізію.
Негативний вплив на перебіг воєнних дій у Східній Україні справив конфлікт серед білогвардійського керівництва з приводу обрання напрямку відступу. П. М. Врангель, який обстоював відступ Добровольчої армії у напрямку до Криму: у стратегічному плані Добровольча армія і головна ударна сила ЗСПР при цьому зазнавали найменшого тиску з боку Червоної Армії. Проте А. Денікін, прагнучи відвести Добровольчу армію до Ростова, більшою мірою враховував політичні мотиви. До того ж на Дону перебували сім'ї добровольців та армійські шпиталі, а донські козаки, залишившись сам на сам з Червоною Армією, могли знову (як наприкінці 1918 р.) скласти зброю. Суперечки генералів, прагнення Врангеля проводити самостійну політику призвело до того, що рішення про відступ було ухвалено в останній момент — і добровольцям довелося проводити форсований фланговий марш у дуже тяжких умовах, до того ж під постійним тиском частин Червоної Армії.
Відносини з УНР та ЗУНР
Армія УНР
Державне та військове керівництво УНР не відкидало ідеї про співпрацю з ЗСПР з метою спільної боротьби проти більшовиків. Одначе обстоювання командуванням білогвардійських Збройних Сил Півдня Росії, зокрема, генералом А. Денікіним, позиції «єдиної та неподільної Росії» й небажання йти на будь-які поступки українцям перекреслило цю можливість. Влітку 1919 р. денікінські війська розпочали повномасштабну окупацію українських земель, зайнявши Лівобережжя та значну частину Південної України. Перші контакти між українськими та денікінськими військами, що сталися в середині серпня 1919 р., засвідчили невизначеність у ставленні української сторони до білогвардійців. З огляду на підтримку білого руху державами Антанти, на міжнародне визнання яких сподівався Уряд УНР, українські лідери намагались уникнути збройної конфронтації з Денікіним. Проте, перемоги білогвардійських армій у боротьбі з більшовиками навесні — влітку 1919 р. лише посилили серед західних політиків впевненість у неминучості відродження колишньої Росії. За цих обставин лідери Антанти намагались узгоджувати свою політику щодо держав-лімітрофів, які виникли на уламках Російської імперії, з позиціями вождів білого руху.
16 серпня 1919 А. Денікін повідомив представників Англії і Франції про свою категоричну відмову вести будь-які переговори про союз з Урядом УНР. Білогвардійці були готові розглядати можливість цілковитого підпорядкування українських військ своєму головному командуванню, але про союз з українцями не могло бути й мови.
Загроза збройного зіткнення між УНР та ЗСПР актуалізувалася наприкінці серпня 1919 р., у зв'язку з стрімким наближенням військ обох сторін до Києва. 30 серпня 1919 українські війська, після запеклих боїв з більшовицькими частинами, здобули столицю, але вже наступного дня були витіснені з неї білогвардійськими військами генерала Миколи Бредова (див. Київська катастрофа). Ці події яскраво продемонстрували ворожість денікінського керівництва до українського національно-визвольного руху. Уряд УНР упродовж першої половини вересня 1919 р. ще намагався порозумітися з білогвардійцями для спільної боротьби з більшовиками, проте невдача цих спроб остаточно переконала українське керівництво у неминучості війни зі Збройними Силами Півдня Росії.
На початку збройної боротьби з білогвардійцями українська армія, незважаючи на певну чисельну перевагу над противником, зазнала поразок. Очікуючи наступу білогвардійців на київському напрямку, українське командування не зосередило достатніх сил для успішної протидії з'єднанням військ Новоросійської області ЗСПР генерала Миколи Шиллінга, які розгорнули наступ з південного напрямку на Умань — Христинівку та Балту — Бірзулу. Зазнавши першої серйозної поразки в боях з білогвардійцями, війська УНР почали відступати, виявляючи ознаки деморалізації. Просування денікінських військ затримали наприкінці вересня 1919 р. махновські повстанські загони, які прийняли на себе головний удар противника і завдали йому важких втрат. Перший етап бойових дій приніс українській армії поразки та втрату стратегічно важливих залізничних вузлів.
На боєздатність українських військ вкрай негативно вплинула незабезпеченість зброєю, амуніцією, санітарними матеріалами, продовольством тощо. Особливо загрозливим було поширення у військах епідемії тифу. За відсутності єдиного плану ведення військових операцій проти білогвардійців, успіх бойових дій фактично залежав від ініціативи армійських груп та з'єднань, які діяли недостатньо скоординовано.
ЗУНР та УГА
Галицьке керівництво на чолі з диктатором ЗУНР Є. Петрушевичем та частина вищого командного складу Армії УНР та УГА, вказуючи на згубність збройного конфлікту з більш як 150-тисячною денікінською армією, підтриманою Антантою, виступали проти війни з російськими білогвардійцями. Перехід в середині вересня 1919 р. білогвардійських військ Новоросійської області ЗСПР у наступ проти української армії змусив галицького диктатора погодитися на проголошення війни білогвардійцям. 24 вересня 1919 р. Директорія УНР проголосила декларацію про війну денікінській армії. Попри розгортання бойових дій на українсько-білогвардійському фронті, керівництво ЗУНР зволікало з залученням до воєнних операцій з'єднань Галицької армії. Диктатор Є. Петрушевич відтягував розгортання на білогвардійському фронті активних наступальних операцій, побоюючись, що це посилить невдоволення держав Антанти. Галицьке керівництво, хоча офіційно й дало згоду на проголошення війни білогвардійцям, продовжувало блокувати будь-які спроби Уряду УНР розгорнути повноцінні бойові дії проти військ Денікіна.
«Трикутник смерті»
Основні бої на українсько-білогвардійському фронті відбувалися у жовтні 1919 р. Саме в цей час Армія УНР розгорнула наступ на бірзульському напрямку, а з'єднання Галицької армії розпочали бойові дії проти білогвардійців у районі Монастирища. Початок операції розвивався успішно для українських військ. З'єднанням Армії УНР після жорстоких боїв вдалося зламати опір противника і примусити його частини до відступу. Проте в той же час галицьке командування, зокрема, командир 3-го корпусу УГА генерал А. Кравс, не виявило належної наступальної ініціативи, вже незабаром віддавши своїм військам розпорядження про відступ. Активні й скоординовані дії українських частин могли призвести до оточення та поразки угрупування білогвардійських військ Слащова. У розпорядженні Денікіна на цей час не було значних резервів для відправки на український фронт. Українське командування не скористалося нагодою завдати противнику вирішальної поразки.
Зорієнтувавшись щодо нерішучих дій українських військ, білогвардійське командування почало контрнаступ з метою роз'єднати Армію УНР та УГА. Швидко заволодівши стратегічною ініціативою, денікінські частини прорвали фронт у районі Гайсина. Козача кіннота вирушила в тил Армії УНР, примусивши українські частини призупинити наступальні спроби і цілковито зосередитись на ліквідації прориву.
Після того, як українські війська опинилися перед загрозою оточення, білогвардійці перейшли до активних наступальних дій на всіх відтинках фронту. Спроба українського командування стабілізувати фронт українських армій і перейти в контрнаступ зазнали невдачі. Бої на українсько-білогвардійському фронті у цей час носили особливо запеклий характер, відзначаючись значними людськими втратами з обох сторін. Незважаючи на виявлений вояками Армії УНР та УГА героїзм й самопосвяту, українському командуванню не вдалось цілковито ліквідувати ворожий прорив. Наприкінці жовтня 1919 р. Армія УНР та Галицька армія були змушені відступати. Здобуття військами ЗСПР вапнярського залізничного вузла стало вирішальним у визначенні подальшої долі кампанії. Білогвардійці остаточно заволоділи стратегічною ініціативою. Спроби українського командування перейти до загального контрнаступу проти військ Новоросійської області ЗСПР завершились поразкою. За таких обставин українське керівництво було змушене відмовитись від планів активних наступальних дій.
Поразка українських армій
Є. Петрушевич
Становище українських військ у цей час стало катастрофічним внаслідок поразок на фронті та настання зимових холодів, до яких незабезпечені одягом частини виявились неготовими. Українське керівництво не змогло налагодити забезпечення армії необхідним військовим майном, зброєю, амуніцією, а також медикаментами й ліками.
З ініціативи галицького командування УГА перейшла на бік білогвардійців. Розгляд перебігу галицько-денікінських переговорів у листопаді 1919 р. дозволяє суттєво переглянути усталені в історіографії висновки. Документи свідчать, що ідея переходу на бік ворога належала саме Начальній Команді Галицької армії (НКГА). Диктатор Євген Петрушевич намагався лише реагувати на ініціативу військових. Важливо зазначити, що фактично перехід УГА на бік білогвардійців, всупереч широко розповсюдженій в історичній літературі даті 6 листопада, відбувся 17 — 19 листопада. Входження Української Галицької армії до складу денікінських Збройних Сил Півдня Росії визначила підписана 17 листопада 1919 в Одесі угода, яку було ратифіковано галицьким командуванням 19 листопада 1919.
Вихід УГА зі збройної боротьби фактично означав ліквідацію українсько-білогвардійського фронту. З'єднання Армії УНР, значно поріділі внаслідок важких втрат та епідемії тифу, намагаючись відірватись від ворога, відступили в напрямку на Волинь. Українському командуванню не вдалося швидко перегрупувати війська й організувати міцну оборону зайнятих позицій. З боями українці залишили Деражню, Проскурів, Старокостянтинів. Позбавлена збройної підтримки Української Галицької армії, знесилена попередніми боями Армія УНР значною мірою втратила свою боєздатність і вже не могла протистояти білогвардійським військам. Голова Директорії УНР, Головний отаман С. Петлюра був змушений залишити терени України. Окремі частини військ УНР зберегли боєздатність й були здатні продовжувати бойові дії. Проте цілковита деморалізація державного керівництва та військового командування не сприяла адекватній оцінці ситуації. Фронтальний етап боротьби закінчився поразкою української армії, змусивши її командування готуватись до продовження боротьби вже партизанськими методами. Армія УНР опинилась у так званому «трикутнику смерті», який став трагічним символом її катастрофи й поразки у війні проти білогвардійців наприкінці 1919 року.
Військова поразка української армії у війні з російськими білогвардійцями восени 1919 р. вкрай негативно позначилась на перебігові національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Фактично вона призвела до політичної й військової катастрофи Уряду УНР. Після осені 1919 р. Уряд УНР перестав відігравати роль самостійного політичного чинника і надалі був змушений йти у фарватері політики могутніших держав-сусідів. Все це дає підстави стверджувати, що події осені 1919 р. стали поворотним етапом в історії українських національно-визвольних змагань 1917—1921 рр.
Значення Україно-білогвардійської війни для білого руху
Війна білогвардійців з Українською Народною Республікою справила значний вплив і на перебіг власне громадянської війни в Росії. Упродовж осені 1919 р. денікінці кинули проти українських військ всього понад 18 000 багнетів і шабель. Це була значна військова сила, незадіяна командуванням ЗСПР на московському напрямкові, де її використання, цілком ймовірно, могло б вирішити успіх наступу проти більшовиків. Тож українсько-білогвардійська війна стала важливим чинником загального краху денікінського режиму.
Див. також
Джерела
- Буравченков А. О. Збройні Сили Півдня Росії [ 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 309. — .
- Рябуха Юрій Валерійович. Збройні сили півдня Росії на території України у 1919 р. Автореферат. УДК 94(47+57) «192» 1919
- Ковальчук Михайло Анатолійович. Війна Української народної республіки зі збройними силами півдня Росії (осінь 1919 р.). Автореферат. УДК 94: 355.48 (477) «19»
Примітки
- Андрій Байло. Тимчасовий союз УГА з Добрармією та його наслідки [ 1 червня 2013 у Wayback Machine.] // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник наукових праць. — Вип. 18: Західно-українська народна республіка: До 90-річчя утворення [ 10 січня 2014 у Wayback Machine.] / НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича; — Львів, 2009. — С. 353—362
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zbrojni sili Pivdnya Rosiyi ZSPR ros Vooruzhennye sily Yuga Rossii operativno strategichne z yednannya bilih vijsk na teritoriyi Livoberezhnoyi Ukrayini Pivnichnogo Kavkazu Krimu yake isnuvalo z 8 sichnya 1919 roku po 4 kvitnya 1920 roku Z listopada 1919 po sichen 1920 pislya pidpisannya Zyatkivskih ugod z denikincyami yaki oznachali faktichne roztorgnennya Aktu zluki ZUNR z UNR u skladi ZSPR na pravah avtonomiyi perebuvala Ukrayinska Galicka armiya Poyava ZSPRZSPR buli utvoreni 8 sichnya 1919 roku v rezultati ob yednannya Dobrovolchoyi armiyi ta armiyi Vsevelikogo Vijska Donskogo dlya spilnoyi borotbi proti bilshovikiv SkladChastini Dobrovolchoyi armiyi yak skladovoyi ZSPR komplektuvalisya golovnim chinom z kolishnih oficeriv carskoyi armiyi ta inteligenciyi Lishe u seredini 1919 r pid chas nastupu na Moskvu Dobrovolcha armiya znachno zbilshila svoyu chiselnist za rahunok selyan vtrativshi pri comu svoyu odnoridnist U zhovtni 1919 roku Dobrovolcha armiya nalichuvala 150 000 soldativ zokrema 48 000 vershnikiv Britanci postavili 280 000 gvintivok 4898 kulemetiv 917 garmat 102 tanki 194 litaki 1335 avtomobiliv 112 traktoriv StrukturaOsnovu Dobrovolchoyi armiyi stanoviv 1 j armijskij korpus do skladu yakogo vhodili tak zvani kolorovi diviziyi chotiripolkovogo skladu Kornilivska Markivska Drozdivska ta Aleksyeyevska Na zahoplenih teritoriyah stvoryuvalisya upravlinnya povitovih vijskovih nachalnikiv kotri vidpovidali za prizov yak vijskovozobov yazanih sho perebuvayut u zapasi tak i novobranciv Zbilshennya chiselnosti armiyi moglo vidbuvatisya dvoma sposobami pershij polyagav u rozgortanni vzhe isnuyuchih polkiv u brigadi brigad u diviziyi divizij u korpusi drugij u formuvanni novih polkiv ta zvedennya yih do bilsh velikih vijskovih z yednan Do skladu ZSPR okrim Dobrovolchoyi armiyi vhodili takozh Donska ta Kavkazka armiyi v osnovi kotrih buli perevazhno donski ta kubanski kozaki BoyezdatnistU 1919 r ZSPR yavlyalo soboyu chiselnij ale neodnoridnij kontingent Najboyezdatnishimi chastinami buli imenni diviziyi ta vidnovleni regulyarni chastini kolishnoyi rosijskoyi armiyi U toj zhe chas kozacki chastini sho stanovili osnovu kavaleriyi ZSPR buli moralno mensh stijkimi Zbilshennya chiselnosti ZSPR spriyatlivo poznachalosya lishe pid chas peremog a na vipadok porazki osnovnij tyagar borotbi pripadav na vzhe perevireni oficerski chastini Nasilno mobilizovani selyani dezertiruvali za najmenshoyi zmogi Vidsutnist yedinogo sposobu formuvannya vijskovih chastin ta yih zadovilnogo navchannya takozh negativno poznachalosya na boyezdatnosti ZSPR Za takih obstavin bilogvardijci zmusheni buli tilki nastupati i peremagati bo bud yakij vidstup abo oboronni diyi zagrozhuvali yihnij armiyi demoralizaciyeyu ta rozkladom Vidnosini z bilshovikamiProtyagom sichnya serpnya 1919 r chastini vijsk A I Denikina zlamali opir Chervonoyi Armiyi j ovolodili znachnoyu chastinoyu ukrayinskih zemel Na teritoriyi okupovanij Dobrovolchoyu armiyeyu bulo vstanovleno voyennu diktaturu yaku ocholyuvav golovnokomanduvach A I Denikin Persha polovina oseni 1919 roku bula chasom najbilshogo vijskovogo uspihu ZSPR Veduchi uspishnij nastup vijska Denikina 6 zhovtnya vzyali Voronizh 13 zhovtnya bili vzyali Orel i pogrozhuvali Tuli Pivdennij front RSChA zaznavav vtrat i vidstupav Bilshoviki buli blizki do porazki voni pochali gotuvatisya do vidhodu u pidpillya Z seredini zhovtnya stanovishe Zbrojnih sil Pivdnya Rosiyi pomitno pogirshilosya Rezerviv bilshe ne bulo Tili buli zrujnovani rejdami bandformuvan povstanskoyi armiyi Nestora Mahna Do togo zh proti Mahna dovelosya znimati vijska z frontu a bilshoviki uklavshi peremir ya z polyakami ta z petlyurivcyami navpaki vivilnili sili dlya borotbi z Denikinim Komanduvannya ZSPR u pershij polovini grudnya 1919 r she pragnulo perejti u kontrnastup dlya chogo bula stvorena kinna grupa z troh kozackih kinnih korpusiv ale pislya boyiv 17 23 grudnya 1919 r golovnoyu metoyu bilogvardijciv stav organizovanij vidstup Vidpovidno zminyuvalosya i zavdannya kinnoyi grupi zamist nastupu vona povinna bula prikriti flangovij manevr vidstupu Dobrovolchoyi armiyi Svoye zavdannya kozaki vikonali dobrovolci vidstupili praktichno bezboronno Provedena vijskami Pivdennogo frontu z 17 po 31 grudnya 1919 r Donbaska nastupalna operaciya stala finalnim akordom zagalnogo nastupu Pivdennogo frontu z metoyu rozdilennya Dobrovolchoyi ta Donskoyi armij Ale popri uspihi chervonih chastin golovna meta operaciyi tak i ne bula dosyagnuta Dobrovolchij armiyi vdalosya vidstupiti do Rostova i vozz yednatisya z Donskoyu armiyeyu Vijska Pivdennogo frontu rozgromili tilki ar yergard dobrovolciv Markivsku diviziyu Negativnij vpliv na perebig voyennih dij u Shidnij Ukrayini spraviv konflikt sered bilogvardijskogo kerivnictva z privodu obrannya napryamku vidstupu P M Vrangel yakij obstoyuvav vidstup Dobrovolchoyi armiyi u napryamku do Krimu u strategichnomu plani Dobrovolcha armiya i golovna udarna sila ZSPR pri comu zaznavali najmenshogo tisku z boku Chervonoyi Armiyi Prote A Denikin pragnuchi vidvesti Dobrovolchu armiyu do Rostova bilshoyu miroyu vrahovuvav politichni motivi Do togo zh na Donu perebuvali sim yi dobrovolciv ta armijski shpitali a donski kozaki zalishivshis sam na sam z Chervonoyu Armiyeyu mogli znovu yak naprikinci 1918 r sklasti zbroyu Superechki generaliv pragnennya Vrangelya provoditi samostijnu politiku prizvelo do togo sho rishennya pro vidstup bulo uhvaleno v ostannij moment i dobrovolcyam dovelosya provoditi forsovanij flangovij marsh u duzhe tyazhkih umovah do togo zh pid postijnim tiskom chastin Chervonoyi Armiyi Vidnosini z UNR ta ZUNRArmiya UNR Shema nastupu ukrayinskih vijsk na Kiyiv 1919 rik 1 j Galickij korpus 2 j Galickij korpus 3 j Galickij korpus Derzhavne ta vijskove kerivnictvo UNR ne vidkidalo ideyi pro spivpracyu z ZSPR z metoyu spilnoyi borotbi proti bilshovikiv Odnache obstoyuvannya komanduvannyam bilogvardijskih Zbrojnih Sil Pivdnya Rosiyi zokrema generalom A Denikinim poziciyi yedinoyi ta nepodilnoyi Rosiyi j nebazhannya jti na bud yaki postupki ukrayincyam perekreslilo cyu mozhlivist Vlitku 1919 r denikinski vijska rozpochali povnomasshtabnu okupaciyu ukrayinskih zemel zajnyavshi Livoberezhzhya ta znachnu chastinu Pivdennoyi Ukrayini Pershi kontakti mizh ukrayinskimi ta denikinskimi vijskami sho stalisya v seredini serpnya 1919 r zasvidchili neviznachenist u stavlenni ukrayinskoyi storoni do bilogvardijciv Z oglyadu na pidtrimku bilogo ruhu derzhavami Antanti na mizhnarodne viznannya yakih spodivavsya Uryad UNR ukrayinski lideri namagalis uniknuti zbrojnoyi konfrontaciyi z Denikinim Prote peremogi bilogvardijskih armij u borotbi z bilshovikami navesni vlitku 1919 r lishe posilili sered zahidnih politikiv vpevnenist u neminuchosti vidrodzhennya kolishnoyi Rosiyi Za cih obstavin lideri Antanti namagalis uzgodzhuvati svoyu politiku shodo derzhav limitrofiv yaki vinikli na ulamkah Rosijskoyi imperiyi z poziciyami vozhdiv bilogo ruhu 16 serpnya 1919 A Denikin povidomiv predstavnikiv Angliyi i Franciyi pro svoyu kategorichnu vidmovu vesti bud yaki peregovori pro soyuz z Uryadom UNR Bilogvardijci buli gotovi rozglyadati mozhlivist cilkovitogo pidporyadkuvannya ukrayinskih vijsk svoyemu golovnomu komanduvannyu ale pro soyuz z ukrayincyami ne moglo buti j movi Zagroza zbrojnogo zitknennya mizh UNR ta ZSPR aktualizuvalasya naprikinci serpnya 1919 r u zv yazku z strimkim nablizhennyam vijsk oboh storin do Kiyeva 30 serpnya 1919 ukrayinski vijska pislya zapeklih boyiv z bilshovickimi chastinami zdobuli stolicyu ale vzhe nastupnogo dnya buli vitisneni z neyi bilogvardijskimi vijskami generala Mikoli Bredova div Kiyivska katastrofa Ci podiyi yaskravo prodemonstruvali vorozhist denikinskogo kerivnictva do ukrayinskogo nacionalno vizvolnogo ruhu Uryad UNR uprodovzh pershoyi polovini veresnya 1919 r she namagavsya porozumitisya z bilogvardijcyami dlya spilnoyi borotbi z bilshovikami prote nevdacha cih sprob ostatochno perekonala ukrayinske kerivnictvo u neminuchosti vijni zi Zbrojnimi Silami Pivdnya Rosiyi Na pochatku zbrojnoyi borotbi z bilogvardijcyami ukrayinska armiya nezvazhayuchi na pevnu chiselnu perevagu nad protivnikom zaznala porazok Ochikuyuchi nastupu bilogvardijciv na kiyivskomu napryamku ukrayinske komanduvannya ne zoseredilo dostatnih sil dlya uspishnoyi protidiyi z yednannyam vijsk Novorosijskoyi oblasti ZSPR generala Mikoli Shillinga yaki rozgornuli nastup z pivdennogo napryamku na Uman Hristinivku ta Baltu Birzulu Zaznavshi pershoyi serjoznoyi porazki v boyah z bilogvardijcyami vijska UNR pochali vidstupati viyavlyayuchi oznaki demoralizaciyi Prosuvannya denikinskih vijsk zatrimali naprikinci veresnya 1919 r mahnovski povstanski zagoni yaki prijnyali na sebe golovnij udar protivnika i zavdali jomu vazhkih vtrat Pershij etap bojovih dij prinis ukrayinskij armiyi porazki ta vtratu strategichno vazhlivih zaliznichnih vuzliv Na boyezdatnist ukrayinskih vijsk vkraj negativno vplinula nezabezpechenist zbroyeyu amuniciyeyu sanitarnimi materialami prodovolstvom tosho Osoblivo zagrozlivim bulo poshirennya u vijskah epidemiyi tifu Za vidsutnosti yedinogo planu vedennya vijskovih operacij proti bilogvardijciv uspih bojovih dij faktichno zalezhav vid iniciativi armijskih grup ta z yednan yaki diyali nedostatno skoordinovano ZUNR ta UGA Galicke kerivnictvo na choli z diktatorom ZUNR Ye Petrushevichem ta chastina vishogo komandnogo skladu Armiyi UNR ta UGA vkazuyuchi na zgubnist zbrojnogo konfliktu z bilsh yak 150 tisyachnoyu denikinskoyu armiyeyu pidtrimanoyu Antantoyu vistupali proti vijni z rosijskimi bilogvardijcyami Perehid v seredini veresnya 1919 r bilogvardijskih vijsk Novorosijskoyi oblasti ZSPR u nastup proti ukrayinskoyi armiyi zmusiv galickogo diktatora pogoditisya na progoloshennya vijni bilogvardijcyam 24 veresnya 1919 r Direktoriya UNR progolosila deklaraciyu pro vijnu denikinskij armiyi Popri rozgortannya bojovih dij na ukrayinsko bilogvardijskomu fronti kerivnictvo ZUNR zvolikalo z zaluchennyam do voyennih operacij z yednan Galickoyi armiyi Diktator Ye Petrushevich vidtyaguvav rozgortannya na bilogvardijskomu fronti aktivnih nastupalnih operacij poboyuyuchis sho ce posilit nevdovolennya derzhav Antanti Galicke kerivnictvo hocha oficijno j dalo zgodu na progoloshennya vijni bilogvardijcyam prodovzhuvalo blokuvati bud yaki sprobi Uryadu UNR rozgornuti povnocinni bojovi diyi proti vijsk Denikina Trikutnik smerti Dokladnishe Trikutnik smerti komandir 3 go korpusu UGA general A Kravs Osnovni boyi na ukrayinsko bilogvardijskomu fronti vidbuvalisya u zhovtni 1919 r Same v cej chas Armiya UNR rozgornula nastup na birzulskomu napryamku a z yednannya Galickoyi armiyi rozpochali bojovi diyi proti bilogvardijciv u rajoni Monastirisha Pochatok operaciyi rozvivavsya uspishno dlya ukrayinskih vijsk Z yednannyam Armiyi UNR pislya zhorstokih boyiv vdalosya zlamati opir protivnika i primusiti jogo chastini do vidstupu Prote v toj zhe chas galicke komanduvannya zokrema komandir 3 go korpusu UGA general A Kravs ne viyavilo nalezhnoyi nastupalnoyi iniciativi vzhe nezabarom viddavshi svoyim vijskam rozporyadzhennya pro vidstup Aktivni j skoordinovani diyi ukrayinskih chastin mogli prizvesti do otochennya ta porazki ugrupuvannya bilogvardijskih vijsk Slashova U rozporyadzhenni Denikina na cej chas ne bulo znachnih rezerviv dlya vidpravki na ukrayinskij front Ukrayinske komanduvannya ne skoristalosya nagodoyu zavdati protivniku virishalnoyi porazki Zoriyentuvavshis shodo nerishuchih dij ukrayinskih vijsk bilogvardijske komanduvannya pochalo kontrnastup z metoyu roz yednati Armiyu UNR ta UGA Shvidko zavolodivshi strategichnoyu iniciativoyu denikinski chastini prorvali front u rajoni Gajsina Kozacha kinnota virushila v til Armiyi UNR primusivshi ukrayinski chastini prizupiniti nastupalni sprobi i cilkovito zosereditis na likvidaciyi prorivu Pislya togo yak ukrayinski vijska opinilisya pered zagrozoyu otochennya bilogvardijci perejshli do aktivnih nastupalnih dij na vsih vidtinkah frontu Sproba ukrayinskogo komanduvannya stabilizuvati front ukrayinskih armij i perejti v kontrnastup zaznali nevdachi Boyi na ukrayinsko bilogvardijskomu fronti u cej chas nosili osoblivo zapeklij harakter vidznachayuchis znachnimi lyudskimi vtratami z oboh storin Nezvazhayuchi na viyavlenij voyakami Armiyi UNR ta UGA geroyizm j samoposvyatu ukrayinskomu komanduvannyu ne vdalos cilkovito likviduvati vorozhij proriv Naprikinci zhovtnya 1919 r Armiya UNR ta Galicka armiya buli zmusheni vidstupati Zdobuttya vijskami ZSPR vapnyarskogo zaliznichnogo vuzla stalo virishalnim u viznachenni podalshoyi doli kampaniyi Bilogvardijci ostatochno zavolodili strategichnoyu iniciativoyu Sprobi ukrayinskogo komanduvannya perejti do zagalnogo kontrnastupu proti vijsk Novorosijskoyi oblasti ZSPR zavershilis porazkoyu Za takih obstavin ukrayinske kerivnictvo bulo zmushene vidmovitis vid planiv aktivnih nastupalnih dij Porazka ukrayinskih armij Prezident ZUNR Ye Petrushevich Stanovishe ukrayinskih vijsk u cej chas stalo katastrofichnim vnaslidok porazok na fronti ta nastannya zimovih holodiv do yakih nezabezpecheni odyagom chastini viyavilis negotovimi Ukrayinske kerivnictvo ne zmoglo nalagoditi zabezpechennya armiyi neobhidnim vijskovim majnom zbroyeyu amuniciyeyu a takozh medikamentami j likami Z iniciativi galickogo komanduvannya UGA perejshla na bik bilogvardijciv Rozglyad perebigu galicko denikinskih peregovoriv u listopadi 1919 r dozvolyaye suttyevo pereglyanuti ustaleni v istoriografiyi visnovki Dokumenti svidchat sho ideya perehodu na bik voroga nalezhala same Nachalnij Komandi Galickoyi armiyi NKGA Diktator Yevgen Petrushevich namagavsya lishe reaguvati na iniciativu vijskovih Vazhlivo zaznachiti sho faktichno perehid UGA na bik bilogvardijciv vsuperech shiroko rozpovsyudzhenij v istorichnij literaturi dati 6 listopada vidbuvsya 17 19 listopada Vhodzhennya Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi do skladu denikinskih Zbrojnih Sil Pivdnya Rosiyi viznachila pidpisana 17 listopada 1919 v Odesi ugoda yaku bulo ratifikovano galickim komanduvannyam 19 listopada 1919 Vihid UGA zi zbrojnoyi borotbi faktichno oznachav likvidaciyu ukrayinsko bilogvardijskogo frontu Z yednannya Armiyi UNR znachno poridili vnaslidok vazhkih vtrat ta epidemiyi tifu namagayuchis vidirvatis vid voroga vidstupili v napryamku na Volin Ukrayinskomu komanduvannyu ne vdalosya shvidko peregrupuvati vijska j organizuvati micnu oboronu zajnyatih pozicij Z boyami ukrayinci zalishili Derazhnyu Proskuriv Starokostyantiniv Pozbavlena zbrojnoyi pidtrimki Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi znesilena poperednimi boyami Armiya UNR znachnoyu miroyu vtratila svoyu boyezdatnist i vzhe ne mogla protistoyati bilogvardijskim vijskam Golova Direktoriyi UNR Golovnij otaman S Petlyura buv zmushenij zalishiti tereni Ukrayini Okremi chastini vijsk UNR zberegli boyezdatnist j buli zdatni prodovzhuvati bojovi diyi Prote cilkovita demoralizaciya derzhavnogo kerivnictva ta vijskovogo komanduvannya ne spriyala adekvatnij ocinci situaciyi Frontalnij etap borotbi zakinchivsya porazkoyu ukrayinskoyi armiyi zmusivshi yiyi komanduvannya gotuvatis do prodovzhennya borotbi vzhe partizanskimi metodami Armiya UNR opinilas u tak zvanomu trikutniku smerti yakij stav tragichnim simvolom yiyi katastrofi j porazki u vijni proti bilogvardijciv naprikinci 1919 roku Vijskova porazka ukrayinskoyi armiyi u vijni z rosijskimi bilogvardijcyami voseni 1919 r vkraj negativno poznachilas na perebigovi nacionalno vizvolnih zmagan 1917 1921 rr Faktichno vona prizvela do politichnoyi j vijskovoyi katastrofi Uryadu UNR Pislya oseni 1919 r Uryad UNR perestav vidigravati rol samostijnogo politichnogo chinnika i nadali buv zmushenij jti u farvateri politiki mogutnishih derzhav susidiv Vse ce daye pidstavi stverdzhuvati sho podiyi oseni 1919 r stali povorotnim etapom v istoriyi ukrayinskih nacionalno vizvolnih zmagan 1917 1921 rr Znachennya Ukrayino bilogvardijskoyi vijni dlya bilogo ruhuVijna bilogvardijciv z Ukrayinskoyu Narodnoyu Respublikoyu spravila znachnij vpliv i na perebig vlasne gromadyanskoyi vijni v Rosiyi Uprodovzh oseni 1919 r denikinci kinuli proti ukrayinskih vijsk vsogo ponad 18 000 bagnetiv i shabel Ce bula znachna vijskova sila nezadiyana komanduvannyam ZSPR na moskovskomu napryamkovi de yiyi vikoristannya cilkom jmovirno moglo b virishiti uspih nastupu proti bilshovikiv Tozh ukrayinsko bilogvardijska vijna stala vazhlivim chinnikom zagalnogo krahu denikinskogo rezhimu Div takozhOsobliva narada pri Golovnokomanduyuchomu Zbrojnimi silami na Pivdni RosiyiDzherelaBuravchenkov A O Zbrojni Sili Pivdnya Rosiyi 5 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 309 ISBN 966 00 0610 1 Ryabuha Yurij Valerijovich Zbrojni sili pivdnya Rosiyi na teritoriyi Ukrayini u 1919 r Avtoreferat UDK 94 47 57 192 1919 Kovalchuk Mihajlo Anatolijovich Vijna Ukrayinskoyi narodnoyi respubliki zi zbrojnimi silami pivdnya Rosiyi osin 1919 r Avtoreferat UDK 94 355 48 477 19 PrimitkiAndrij Bajlo Timchasovij soyuz UGA z Dobrarmiyeyu ta jogo naslidki 1 chervnya 2013 u Wayback Machine Ukrayina kulturna spadshina nacionalna svidomist derzhavnist Zbirnik naukovih prac Vip 18 Zahidno ukrayinska narodna respublika Do 90 richchya utvorennya 10 sichnya 2014 u Wayback Machine NAN Ukrayini Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha Lviv 2009 S 353 362