Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жук Андрі й Іл ькович Жук 1 липня 1880 18800701 Вовчок Полтавська губе

Жук Андрій Ілліч

Жук Андрій Ілліч
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жук.

Андрі́й Іл́ькович) Жук (1 липня 1880(18800701), Вовчок, Полтавська губернія — 3 вересня 1968, Відень) — український політичний діяч, дипломат і публіцист.

Андрі́й Жук
image
Андрій Жук
Народився 1 липня 1880(1880-07-01)
Вовчок, Лубенський повіт, Полтавська губернія
Помер 3 вересня 1968(1968-09-03) (88 років)
Відень, image Австрія
Громадянство image Російська імперія → image УНР → image Австрія
Діяльність громадський діяч, публіцист
Партія Революційна українська партія

Біографія

Походив із родини козаків. Закінчивши 3-річну парафіяльну школу, подальшу освіту здобув самотужки.

Від 1898 канцелярист Лубенської повітової земської управи. Був членом місцевого українського гуртка, яким керував Микола Порш (в 1900–1901 роках цей гурток став первинною організацією Революційної української партії). З 1901 почав друкуватися, перша публікація з'явилася в «Літературно-науковому вістнику». Того ж року одержав посаду в статистичному бюро Полтавської губернії, яким керував Олександр Русов. Незабаром переїхав до Білопілля, де за протекцією Володимира Леонтовича працював урядовцем на залізничній станції. В 1901–1902 роках як неблагонадійний був взятий до війська, восени 1902 у зв'язку з хворобою комісований. Переїхав до Харкова 1903 року, намагався створити гурток РУП серед співробітників залізниці. Поширював нелегальну літературу на станції Люботин, був заарештований, у жовтні 1904 року потрапив під амністію й вийшов із харківської в'язниці.

Від 1905 — один з лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії, член ЦК УСДРП, співробітник друкованих партійних органів «Селянин», «Гасло» й інших. В подіях революції 1905–1907 брав участь як сільськогосподарський агітатор разом із Дмитром Антоновичем. 1906 року вдруге заарештований і ув'язнений до київської Лук'янівської тюрми.

1907 — разом із членами ЦК Української соціал-демократичної робітничої партії Володимиром Винниченком і Володимиром Степанківським вийшов із тюрми під грошову заставу родини Юркевичів. Невдовзі всі троє 28 вересня 1907 року прибули до Кам'янця-Подільського, там переночували, а наступного дня перейшли на річці Збруч австро-російський кордон.

Поділяв погляди тієї частини рупівців, які вирішення національного питання пов'язували зі здійсненням соціальних перетворень. З 1906 року – член ЦК УСДРП, підтримав політичну лінію Миколи Порша, який намагався не розривати стосунків УСДРП з Російською соціал-демократичною робітничою партією.

Виїхавши за кордон, Андрій Жук мешкав у Львові, працюючи у РСУК. Займався публіцистичною діяльністю, співпрацював з газетами соціал-демократичного («Земля і Воля», «Праця») і націонал-демократичного («Діло», «Рада») напряму, редагував журнали «Економіст» і «Самопоміч».

Від 1909 почав підтримувати «ревізіоністичну» течію в УСДРП, ініціював загальнопартійну дискусію про висунення національного питання на чільне місце в програмі й пошуки союзників у таборі націонал-демократії, за що зрештою був виключений з партії 1911 року разом зі своїми прихильниками В. Дорошенком, В. Степанківським та О. Назаріївом. 1912 — заснував Український інформаційний комітет, на основі якого з початком I Світової війни був утворений Союз визволення України.

У серпні 1914 переїхав до Відня. 1914–1918 — один із засновників і чільних членів Союзу Визволення України, Головної Української Ради (1914—1915), Загальної Української Ради (1915—1916, від Наддніпрянської України), Боєвої управи УСС (1915—1920). Деякий час допомагав редагувати ілюстрований український інформаційний місячник французькою мовою, орган СВУ — «La Revue Ukrainienne».

Перебував на дипломатичній службі в посольстві Української Держави, згодом УНР у Відні та радник МЗС УНР. Був одним з співробітників Симона Петлюри. Не сприйняв позиції Головного Отамана стосовно підписаної у відповідь на листопадовий договір УГА з Денікіним (2 грудня 1919) дипломатичною місією УНР у Варшаві на чолі з А.Лівицьким декларації щодо західних кордонів країни з польським урядом, вважаючи її помилкою. Працював деякий час в екзилі референтом диктатора ЗО УНР Євгена Петрушевича.

Після 1923 перейшов на комунофільські позиції, сподіваючись на побудову самостійної України націонал-комуністами. З 1930 відійшов від активної політики, жив у Львові, керував статистичним бюро Ревізійного союзу українських кооперативів, редагував часописи «Хортиця» і «Крайова Кооперація». Після початку II СВ й радянської окупації Львова відбув до Відня.

Останні роки життя присвятив дослідженню історії українського революційного руху початку XX ст., зокрема РУП. Чимало його ненадрукованих праць про суспільно-політичне життя на Лубенщині, нариси складають його особистий архівний фонд, що зберігається в Канадському національному архіві в Оттаві.

Автор численних статей з суспільно-політичних і економічних проблем.

Вшанування пам'яті

У місті Лубни є вулиця Андрія Жука та тупик Андрія Жука.

Твори

  • Статистика українських бурс в Галичині. Львів, 1911.
  • Українська кооперація в Галичині. Київ-Львів, 1913.
  • Die russische Ukraina — Flachenraum, Gebietseinteilung und Bevölkerungspolitik. Wien, 1914 (італійське перевидання — L'Ukraina russa. Roma, 1914).
  • Рятункова акція для Великої України. Львів, 1933
  • Українська кооперація в Польщі. Львів, 1934
Публікації
  • До історії української політичної думки перед війною // Визволення. — Відень-Прага. — 1923. — Ч. 1–2.
  • Братство тарасівців (Організація українського національного активізму 90-х рр. минулого століття // "Український вісник", 1943, № 15(114)
  • Революційна українська партія // "Український вісник". № 24/25(123/124)
  • Автобіографії ерупістів. Василь Сімович // "Вільна Україна", 1954, Ч. 3
  • Український революційний рух на Донщині в 1904–1905 рр. // "Вільна Україна", 1954, Ч. 3
  • Моя журналістська діяльність. I. На Наддніпрянській Україні, до еміграції (1901–1907) // "Український самостійник", 1960, № 7–8
  • Автобіографія Дмитра Антоновича // "Сучасність", 1961, № 1
  • Лубенська конституція української держави. // "Сучасність", 1961, № 11
  • Пам'яті Миколи Порша (1877–1944). "Сучасність", 1962, № 1(13)
  • Автобіографії ерупістів. Аркадій Кучерявенко (1876–1937) // "Вільна Україна", 1962, Ч. 35–36
  • Михайло Русов і його батьки (Роля родини Русових в українському громадському житті). // "Вільна Україна", 1963, № 6(30), 9(33), 10(34)
  • Жук А. Як дійшло до заснування Союзу визволення України (Спомини у 20-ліття «Союзу») // Молода нація. — 2002. — № 3. — С. 135—150.
  • Андрій Жук Проф. М. Грушевський і Союз визволення України в роках Першої світової війни // Молода нація. — 2002. — № 3. — С. 111—134.

Примітки

  1. Список видатних поборників державної незалежності України — учасників подій Української революції 1917—1921 років, життя і діяльність яких пов'язані із історією Полтавщини [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] Полтавська обласна рада
  2. Про увічнення пам'яті поборників державної незалежності України — учасників подій Української революції 1917—1921 років [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] Полтавська обласна рада
  3. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  4. Жук Андрій. Як ми їхали до Америки (Уривок із споминів) // Сучасність. — 1964. — № 5. — С. 90—92
  5. Сергійчук В. Симон Петлюра. — К. : Україна, 2004. — С. 256. — .

Джерела

  • Гирич І. Б. Андрій Жук як політичний мислитель й дослідник історії визвольного руху поч. ХХ ст. // Персональний сайт Ігоря Гирича [ 19 січня 2015 у Wayback Machine.]
  • Гирич І. Б. Жук Андрій Ілліч [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 170. — .
  • Гирич І. Б. Жук Андрій Ілліч [ 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
  • . «Андрій Жук і справа переселення Союзу Визволення України за межі Австро-Угорщини [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]» (за матеріалами архіву УВАН) / Сіверянський літопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2014. N 4. С. 234—240.
  • Магурчак А. М. «Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]» // Архіви України. — 2012. — № 1(277). С. 208—216.
  • Магурчак А. М. «Епістолярна спадщина Андрія Жука в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]» // Рукописна та книжкова спадщина України. Київ, 2009. — Вип. 13. — С. 387—395.
  • Магурчак А. М. «Листи В. Винниченка до А. Жука. [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]» // Проблеми історії України XIX-початку XX ст. 19 (2011): 480—496.
  • Магурчак А. М. «Епістолярна спадщина Андрія Жука в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені ВІ Вернадського.» Рукописна та книжкова спадщина України 13 (2009): 387—395.
  • Магурчак А. М. «Особовий фонд Андрія Жука у ЦДАВО України: історія створення та загальна характеристика справ. [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]» Архіви України 1 (2013): 107—115.
  • Магурчак А. М. «Андрій Жук–конструктор українських політичних проектів напередодні Першої світової війни (від Вільної України до Українського Інформаційного Комітету). [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]» Проблеми політичної історії України 9 (2014): 108—119.
  • Магурчак А. М. «Українське питання в діяльності А. Жука напередодні та під час Першої світової війни.» Проблеми історії України XIX-початку XX ст. 17 (2010): 239—246.
  • Магурчак А. М. «Андрій Жук в українській історіографічній традиції [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]»
  • Магурчак А. М. «Закордонні особові архівні фонди Андрія Жука [ 24 січня 2017 у Wayback Machine.]» Архіви України, № 1, 2016.
  • Магурчак А. М. «Швейцарська місія Андрія Жука 1915 р. [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]» Український історичний збірник, Вип. 17, 2014
  • Магурчак А. М. «Оцінка Андрієм Жуком українських визвольних змагань 1917—1921 рр. [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]» // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — К. : Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 75—86.
  • Магурчак А. М. «Андрій Жук у внутрішньопартійній боротьбі УСДРП 1908—1912 рр. [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]» // Сіверянський літопис. — 2011. — № 2. — С. 112—118.
  • Магурчак А. М. «Маловідомі сторінки життя українського емігранта Андрія Жука (1920-ті рр. ХХ ст.).» // Таврійські студії. — 2013. — № 5.
  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
  • Патер І. «Андрій Жук — журналіст» // Українська періодика і сучасність. — 1994. — С. 192—193.
  • Патер І. «Андрій Жук і Союз визволення України» // Молода нація. — 2002. — № 3. — С. 58–82.
  • Патер І. «Андрій Жук: політик, кооператор, публіцист» // Вісник львівської комерційної академії. 1998. — Т. 2, ч. 3. С. 114—131.
  • Патер І. «Громадсько-політична діяльність А. Жука у Львові» // Історичне краєзнавство і національне виховання. — Львів, 1994. — С. 72–74.
  • Патер І. Пастушенко Р. «Андрій Жук (1880—1968)» // Українські кооператори: історичні нариси. — Львів, 1999. — С. 281—294.
  • Ясь О. «Андрій Жук у світлі сучасної української історіографії» // Молода нація: Альманах. — 2002. — № 3. — С. 250—258.

Література

Посилання

  • Андрій Жук на сайті Історія Полтави (Сайт Бориса Тристанова) [ 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  • Збірка творів А. Жука в е-бібліотеці ЧТИВО [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]


image Це незавершена стаття про особу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zhuk Andri j Il kovich Zhuk 1 lipnya 1880 18800701 Vovchok Poltavska guberniya 3 veresnya 1968 Viden ukrayinskij politichnij diyach diplomat i publicist Andri j ZhukAndrij ZhukNarodivsya 1 lipnya 1880 1880 07 01 Vovchok Lubenskij povit Poltavska guberniyaPomer 3 veresnya 1968 1968 09 03 88 rokiv Viden AvstriyaGromadyanstvo Rosijska imperiya UNR AvstriyaDiyalnist gromadskij diyach publicistPartiya Revolyucijna ukrayinska partiyaRoboti u Vikidzherelah Mediafajli u VikishovishiBiografiyaPohodiv iz rodini kozakiv Zakinchivshi 3 richnu parafiyalnu shkolu podalshu osvitu zdobuv samotuzhki Vid 1898 kancelyarist Lubenskoyi povitovoyi zemskoyi upravi Buv chlenom miscevogo ukrayinskogo gurtka yakim keruvav Mikola Porsh v 1900 1901 rokah cej gurtok stav pervinnoyu organizaciyeyu Revolyucijnoyi ukrayinskoyi partiyi Z 1901 pochav drukuvatisya persha publikaciya z yavilasya v Literaturno naukovomu vistniku Togo zh roku oderzhav posadu v statistichnomu byuro Poltavskoyi guberniyi yakim keruvav Oleksandr Rusov Nezabarom pereyihav do Bilopillya de za protekciyeyu Volodimira Leontovicha pracyuvav uryadovcem na zaliznichnij stanciyi V 1901 1902 rokah yak neblagonadijnij buv vzyatij do vijska voseni 1902 u zv yazku z hvoroboyu komisovanij Pereyihav do Harkova 1903 roku namagavsya stvoriti gurtok RUP sered spivrobitnikiv zaliznici Poshiryuvav nelegalnu literaturu na stanciyi Lyubotin buv zaareshtovanij u zhovtni 1904 roku potrapiv pid amnistiyu j vijshov iz harkivskoyi v yaznici Vid 1905 odin z lideriv Ukrayinskoyi social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi chlen CK USDRP spivrobitnik drukovanih partijnih organiv Selyanin Gaslo j inshih V podiyah revolyuciyi 1905 1907 brav uchast yak silskogospodarskij agitator razom iz Dmitrom Antonovichem 1906 roku vdruge zaareshtovanij i uv yaznenij do kiyivskoyi Luk yanivskoyi tyurmi 1907 razom iz chlenami CK Ukrayinskoyi social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi Volodimirom Vinnichenkom i Volodimirom Stepankivskim vijshov iz tyurmi pid groshovu zastavu rodini Yurkevichiv Nevdovzi vsi troye 28 veresnya 1907 roku pribuli do Kam yancya Podilskogo tam perenochuvali a nastupnogo dnya perejshli na richci Zbruch avstro rosijskij kordon Podilyav poglyadi tiyeyi chastini rupivciv yaki virishennya nacionalnogo pitannya pov yazuvali zi zdijsnennyam socialnih peretvoren Z 1906 roku chlen CK USDRP pidtrimav politichnu liniyu Mikoli Porsha yakij namagavsya ne rozrivati stosunkiv USDRP z Rosijskoyu social demokratichnoyu robitnichoyu partiyeyu Viyihavshi za kordon Andrij Zhuk meshkav u Lvovi pracyuyuchi u RSUK Zajmavsya publicistichnoyu diyalnistyu spivpracyuvav z gazetami social demokratichnogo Zemlya i Volya Pracya i nacional demokratichnogo Dilo Rada napryamu redaguvav zhurnali Ekonomist i Samopomich Vid 1909 pochav pidtrimuvati revizionistichnu techiyu v USDRP iniciyuvav zagalnopartijnu diskusiyu pro visunennya nacionalnogo pitannya na chilne misce v programi j poshuki soyuznikiv u tabori nacional demokratiyi za sho zreshtoyu buv viklyuchenij z partiyi 1911 roku razom zi svoyimi prihilnikami V Doroshenkom V Stepankivskim ta O Nazariyivom 1912 zasnuvav Ukrayinskij informacijnij komitet na osnovi yakogo z pochatkom I Svitovoyi vijni buv utvorenij Soyuz vizvolennya Ukrayini U serpni 1914 pereyihav do Vidnya 1914 1918 odin iz zasnovnikiv i chilnih chleniv Soyuzu Vizvolennya Ukrayini Golovnoyi Ukrayinskoyi Radi 1914 1915 Zagalnoyi Ukrayinskoyi Radi 1915 1916 vid Naddnipryanskoyi Ukrayini Boyevoyi upravi USS 1915 1920 Deyakij chas dopomagav redaguvati ilyustrovanij ukrayinskij informacijnij misyachnik francuzkoyu movoyu organ SVU La Revue Ukrainienne Perebuvav na diplomatichnij sluzhbi v posolstvi Ukrayinskoyi Derzhavi zgodom UNR u Vidni ta radnik MZS UNR Buv odnim z spivrobitnikiv Simona Petlyuri Ne sprijnyav poziciyi Golovnogo Otamana stosovno pidpisanoyi u vidpovid na listopadovij dogovir UGA z Denikinim 2 grudnya 1919 diplomatichnoyu misiyeyu UNR u Varshavi na choli z A Livickim deklaraciyi shodo zahidnih kordoniv krayini z polskim uryadom vvazhayuchi yiyi pomilkoyu Pracyuvav deyakij chas v ekzili referentom diktatora ZO UNR Yevgena Petrushevicha Pislya 1923 perejshov na komunofilski poziciyi spodivayuchis na pobudovu samostijnoyi Ukrayini nacional komunistami Z 1930 vidijshov vid aktivnoyi politiki zhiv u Lvovi keruvav statistichnim byuro Revizijnogo soyuzu ukrayinskih kooperativiv redaguvav chasopisi Horticya i Krajova Kooperaciya Pislya pochatku II SV j radyanskoyi okupaciyi Lvova vidbuv do Vidnya Ostanni roki zhittya prisvyativ doslidzhennyu istoriyi ukrayinskogo revolyucijnogo ruhu pochatku XX st zokrema RUP Chimalo jogo nenadrukovanih prac pro suspilno politichne zhittya na Lubenshini narisi skladayut jogo osobistij arhivnij fond sho zberigayetsya v Kanadskomu nacionalnomu arhivi v Ottavi Avtor chislennih statej z suspilno politichnih i ekonomichnih problem Vshanuvannya pam yatiU misti Lubni ye vulicya Andriya Zhuka ta tupik Andriya Zhuka TvoriStatistika ukrayinskih burs v Galichini Lviv 1911 Ukrayinska kooperaciya v Galichini Kiyiv Lviv 1913 Die russische Ukraina Flachenraum Gebietseinteilung und Bevolkerungspolitik Wien 1914 italijske perevidannya L Ukraina russa Roma 1914 Ryatunkova akciya dlya Velikoyi Ukrayini Lviv 1933 Ukrayinska kooperaciya v Polshi Lviv 1934 Publikaciyi Do istoriyi ukrayinskoyi politichnoyi dumki pered vijnoyu Vizvolennya Viden Praga 1923 Ch 1 2 Bratstvo tarasivciv Organizaciya ukrayinskogo nacionalnogo aktivizmu 90 h rr minulogo stolittya Ukrayinskij visnik 1943 15 114 Revolyucijna ukrayinska partiya Ukrayinskij visnik 24 25 123 124 Avtobiografiyi erupistiv Vasil Simovich Vilna Ukrayina 1954 Ch 3 Ukrayinskij revolyucijnij ruh na Donshini v 1904 1905 rr Vilna Ukrayina 1954 Ch 3 Moya zhurnalistska diyalnist I Na Naddnipryanskij Ukrayini do emigraciyi 1901 1907 Ukrayinskij samostijnik 1960 7 8 Avtobiografiya Dmitra Antonovicha Suchasnist 1961 1 Lubenska konstituciya ukrayinskoyi derzhavi Suchasnist 1961 11 Pam yati Mikoli Porsha 1877 1944 Suchasnist 1962 1 13 Avtobiografiyi erupistiv Arkadij Kucheryavenko 1876 1937 Vilna Ukrayina 1962 Ch 35 36 Mihajlo Rusov i jogo batki Rolya rodini Rusovih v ukrayinskomu gromadskomu zhitti Vilna Ukrayina 1963 6 30 9 33 10 34 Zhuk A Yak dijshlo do zasnuvannya Soyuzu vizvolennya Ukrayini Spomini u 20 littya Soyuzu Moloda naciya 2002 3 S 135 150 Andrij Zhuk Prof M Grushevskij i Soyuz vizvolennya Ukrayini v rokah Pershoyi svitovoyi vijni Moloda naciya 2002 3 S 111 134 PrimitkiSpisok vidatnih pobornikiv derzhavnoyi nezalezhnosti Ukrayini uchasnikiv podij Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv zhittya i diyalnist yakih pov yazani iz istoriyeyu Poltavshini 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Poltavska oblasna rada Pro uvichnennya pam yati pobornikiv derzhavnoyi nezalezhnosti Ukrayini uchasnikiv podij Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Poltavska oblasna rada PDF Arhiv originalu PDF za 18 listopada 2017 Procitovano 10 serpnya 2017 Zhuk Andrij Yak mi yihali do Ameriki Urivok iz spominiv Suchasnist 1964 5 S 90 92 Sergijchuk V Simon Petlyura K Ukrayina 2004 S 256 ISBN 966 524 149 4 DzherelaGirich I B Andrij Zhuk yak politichnij mislitel j doslidnik istoriyi vizvolnogo ruhu poch HH st Personalnij sajt Igorya Giricha 19 sichnya 2015 u Wayback Machine Girich I B Zhuk Andrij Illich 25 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 170 ISBN 966 00 0610 1 Girich I B Zhuk Andrij Illich 1 lipnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Andrij Zhuk i sprava pereselennya Soyuzu Vizvolennya Ukrayini za mezhi Avstro Ugorshini 10 serpnya 2017 u Wayback Machine za materialami arhivu UVAN Siveryanskij litopis Vseukrayinskij naukovij zhurnal 2014 N 4 S 234 240 Magurchak A M Promovi Andriya Zhuka na zasidannyah Zagalnoyi ukrayinskoyi radi za materialami National Archives of Canada 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Arhivi Ukrayini 2012 1 277 S 208 216 Magurchak A M Epistolyarna spadshina Andriya Zhuka v Instituti rukopisu Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni V I Vernadskogo 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini Kiyiv 2009 Vip 13 S 387 395 Magurchak A M Listi V Vinnichenka do A Zhuka 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Problemi istoriyi Ukrayini XIX pochatku XX st 19 2011 480 496 Magurchak A M Epistolyarna spadshina Andriya Zhuka v Instituti rukopisu Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni VI Vernadskogo Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini 13 2009 387 395 Magurchak A M Osobovij fond Andriya Zhuka u CDAVO Ukrayini istoriya stvorennya ta zagalna harakteristika sprav 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine Arhivi Ukrayini 1 2013 107 115 Magurchak A M Andrij Zhuk konstruktor ukrayinskih politichnih proektiv naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni vid Vilnoyi Ukrayini do Ukrayinskogo Informacijnogo Komitetu 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Problemi politichnoyi istoriyi Ukrayini 9 2014 108 119 Magurchak A M Ukrayinske pitannya v diyalnosti A Zhuka naperedodni ta pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Problemi istoriyi Ukrayini XIX pochatku XX st 17 2010 239 246 Magurchak A M Andrij Zhuk v ukrayinskij istoriografichnij tradiciyi 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Magurchak A M Zakordonni osobovi arhivni fondi Andriya Zhuka 24 sichnya 2017 u Wayback Machine Arhivi Ukrayini 1 2016 Magurchak A M Shvejcarska misiya Andriya Zhuka 1915 r 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Ukrayinskij istorichnij zbirnik Vip 17 2014 Magurchak A M Ocinka Andriyem Zhukom ukrayinskih vizvolnih zmagan 1917 1921 rr 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Problemi vivchennya istoriyi Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2011 Vip 6 S 75 86 Magurchak A M Andrij Zhuk u vnutrishnopartijnij borotbi USDRP 1908 1912 rr 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Siveryanskij litopis 2011 2 S 112 118 Magurchak A M Malovidomi storinki zhittya ukrayinskogo emigranta Andriya Zhuka 1920 ti rr HH st Tavrijski studiyi 2013 5 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Pater I Andrij Zhuk zhurnalist Ukrayinska periodika i suchasnist 1994 S 192 193 Pater I Andrij Zhuk i Soyuz vizvolennya Ukrayini Moloda naciya 2002 3 S 58 82 Pater I Andrij Zhuk politik kooperator publicist Visnik lvivskoyi komercijnoyi akademiyi 1998 T 2 ch 3 S 114 131 Pater I Gromadsko politichna diyalnist A Zhuka u Lvovi Istorichne krayeznavstvo i nacionalne vihovannya Lviv 1994 S 72 74 Pater I Pastushenko R Andrij Zhuk 1880 1968 Ukrayinski kooperatori istorichni narisi Lviv 1999 S 281 294 Yas O Andrij Zhuk u svitli suchasnoyi ukrayinskoyi istoriografiyi Moloda naciya Almanah 2002 3 S 250 258 Literatura I Girich VILNA UKRAYiNA politichna grupa Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 109 ISBN 978 966 611 818 2 PosilannyaAndrij Zhuk na sajti Istoriya Poltavi Sajt Borisa Tristanova 2 lyutogo 2014 u Wayback Machine Zbirka tvoriv A Zhuka v e biblioteci ChTIVO 7 serpnya 2016 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ