Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Третя Пуні́чна війна (149–146 до н. е.) — остання із Пунічних війн між Римом і Карфагеном за панування над Західним Середземномор'ям. Завершилася повною перемогою Риму і знищенням Карфагенської держави.
| Третя Пунічна війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Пунічні війни | |||||||||
 Зміни території Карфагенської держави внаслідок Пунічних війн | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Римська республіка |  Карфаген | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Публій Корнелій Сципіон Еміліан | Гасдрубал Боетарх | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| 40,000 | 90,000 | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 17,000 | 62,000 | ||||||||
Причини війни
У другій половині II ст до н. е. в результаті двох успішних воєн з Карфагеном, глибокого проникнення в країни Сходу еллінізму, підпорядкування Македонії і Греції Рим перетворився на найбільшу середземноморську державу, в гегемона не лише Західного, але і Східного Середземномор'я. Проте Рим не міг вважати себе за неподільного володаря середземноморського басейну, поки не було остаточно знищено старого, переможеного, але потенційно все ще грізного суперника — Карфаген.
Господарське відродження Карфагена
Поки сили і увага римлян були спрямовані на східні завоювання, переможеному у Другій Пунічній війні Карфагену вдалося відбудувати і зміцнити свою економіку. Після вимушеної відмови від військових захоплень і активної зовнішньої політики, карфагенські купці вкладають тепер свої кошти в сільське господарство в Африці. У Карфагені починає процвітати жвава торгівля з місцевими племенами, широко розвиваються рільничі плантації, в містах зростає кількість майстерень і торговельних підприємств.
Відродження економічної потуги Карфагена викликало сильне невдоволення у Римі, особливо серед тієї частини нобілітету, що була пов'язана із зовнішньою торгівлею. Виникла сильна і впливова партія, що вимагала повного знищення Карфагена, навіть якщо це загрожувало новою війною. На чолі цієї партії стояв Марк Порцій Катон, загальношанований консул і цензор, який ревно пропагував цю ідею. Катон сам їздив до Карфагена на чолі слідчої комісії й мав змогу побачити власними очима багатства цього міста. Він підбурював проти карфагенців громадську думку і кожну свою промову в римському сенаті завершував однією і тією ж фразою: «А поза тим вважаю, що Карфаген має бути зруйнований!» (лат. Ceterum censeo Carthaginem esse delendam).
Привід до війни
Привід для війни (лат. casus belli) знайти було неважко. Знаряддям римської політики став нумідійський цар Масинісса. За свої послуги ще у війні проти Ганнібала він отримав від Риму свободу дій у відносинах з Карфагеном. Це був талановитий володар, що захоплено працював над розбудовою своєї держави, — привчив своїх кочовиків до осілого життя, поширював управу землі, будував міста. Але неродючі степово-пустельні простори, над якими Масинісса мав владу, не вдовольняли його, тому він намагався здобути собі кращі терени від карфагенців. Все поширюючи свої володіння, він оточив довкола Карфаген. Карфагенський сенат (міят) безнастанно висилав скарги на Масиніссу до Риму, але без успіху: римляни зволікали з відповіддю і підтримували свого союзника.
Масинісса, відчуваючи підтримку римлян, тримався вкрай агресивно і намагався приєднати до своїх володінь частину території Карфагена. Врешті у Карфагені до влади прийшла воєнна партія, що вважала, що тільки силою можна заімпонувати Римові. У 151 до н. е. сталося збройне зіткнення. Карфагенські полководці несподівано з 50 000 війська рушили на Масиніссу, думаючи цілком знищити його країну. Але нумідійський цар виявився незвичайно спритним вождем і, хоч був неприготований, у вирішальній зустрічі розгромив усю карфагенську армію. Він мав тепер відкритий шлях на Карфаген. Але, як розумний політик, затримався перед воротами і послав скаргу до Риму, що карфагеняни порушили мир. Карфагенський сенат старався загладити справу, покарав смертю своїх генералів і вислав до Риму мирне посольство із заявою, що Карфаген піддається на ласку й неласку. Попри те, що карфагеняни вже зазнали поразки і підтверджували покору Римові, римський сенат розцінив їхні дії як порушення умов договору 201 до н. е. і оголосив війну.
Початок війни
Римські легіони у 149 до н. е. висадилися в Африці під Утикою, й консули зажадали, щоб Карфаген видав усю зброю. Карфагенці необережно погодилися на це й переслали до римського табору 2000 воєнних машин і 200 тисяч одиниць всякої зброї. Тоді римські представники проголосили Карфагену постанову свого сенату, що все населення має залишити місто й пересилитися на 15 км у глиб суходолу, бо місто римляни вирішили знищити. Тим самим було б покладено край господарському процвітанню Карфагена, заснованому на морській торгівлі.
Цей жорстокий наказ зробив страшне враження на карфагенських послів.
«З криком підняли вони руки до неба й закликали, що їх римляни обманули; потім почали кидати на римлян тяжкі зневаги, чи шукаючи смерті, чи були вже позбавлені розуму, чи тому, що хотіли присилувати римлян, щоб їх зневажили. На землю кидалися і били об неї руками й головами, дерли на собі одежу і, як божевільні, ранили свої тіла…» (Аппіан).
Звістка про постанову римлян викликала в Карфагені повстання. Рада старійшин вирішила боронити місто до кінця. Полководцем обрали полководця Газдрубала, якого давніше засудили на смерть за виступи проти Риму. Щоб збільшити чисельність війська, проголосили свободу всім невільникам. Спокійне торгове місто перетворилося на воєнний табір.
«Священні гаї, всі святині та інший простір міста замінили на робітні; чоловіки й жінки працювали в них днями й ночами, відпочиваючи й обідаючи групами у визначеному порядку. Щоденно виробляли по 100 щитів, 300 мечів, 1000 стріл до катапульт, 500 списів, а катапульт стільки, скільки могли. Щоб можна було катапульти натягати, жінки обтинали собі волосся, бо іншого матеріалу не було» (Аппіан).
Хід війни
Спочатку війна йшла для римлян невдало. Облога Карфагена виявилася далеко не легкою справою — вона затягнулася більш ніж на два роки. Газдрубал добре організував оборону, забезпечив місту добре постачання, приєднав допомогу інших фінікійських міст, навіть зумів добути собі прихильність частини нумідійців. Римські консули з різних сторін пробували здобути Карфаген, але не могли нічого досягти.
У 147 р. до н. е. командування над армією, що облягала Карфаген, прийняв Сципіон Еміліан — всиновлений онук Сципіона Африканського, переможця Ганнібала у Другій Пунічній війні та рідний син Луція Емілія Павла, переможця Македонії у битві при Підні. Він зміцнив дисципліну в армії, склав новий план облоги, оточив місто довкола валами, закрив доступ до порту і крок за кроком посувався вперед. У Карфагені не стало засобів поживи, почалися голод і епідемічні хвороби. Становище оборонців ставало все безнадійнішим, так що Газдрубал пробував уже переговорювати з римлянами, але Сципіон виявив тверду непоступливість. Весною 146 р. до н. е. Сципіон приступив до загального штурму.
Римляни прорвалися в місто, почалися вуличні бої, які продовжувалися цілий тиждень, поки не було узято центральну фортецю міста, Бірсу. Йшла завзята боротьба за кожну вулицю, за кожний дім. Остаточно римляни підпалили місто в трьох місцях.
«Це було страшне видовище. Коли вогонь поширювався і все нищив, легіонери старалися валити доми не поодиноко, а цілими групами. Постав великий гамір, бо з каміннями спадали цілі маси трупів. Деякі люди були ще живі, особливо старики, діти й жінки, що ховалися в закутках домів. Вояки, вкриті ранами й напівспалені, видавали нелюдські звуки. Інших, що падали з висоти, розбивало і привалювало камінням і балками, що з ними летіли. Легіонери відсували звалища і відкривали собі шлях сокирами й гаками, а до ям кидали разом трупи й живих, тягнули їх і розривали залізним знаряддям. Одні падали головами вділ, так що їхні тіла ще довго рухалися, іншим копита кіннотників проломили обличчя і черепи…» (Аппіан).
Газдрубал із старшинами в останню хвилину вийшов із замку з оливним гіллям — ознакою миру, вийшов назустріч Сципіонові й упав до ніг переможця. Його дружина виказала більшу силу духа: вона вбила своїх дітей і разом із ними кинулася у вогонь. Натомість Газдрубала відправили до Риму, де він пройшов на тріумфі Сципіона. Після цього жив у якості почесного бранця на одній з вілл Італії.
Знищення Карфагена
Сенатська комісія, що прибула в завойоване місто, винесла ухвалу про повне його знищення. Карфаген був підпалений та горів 16 днів. Руїни міста з наказу сенату зрівняли із землею і присвятили підземним богам — мала тут навіки залишитися пустеля. На території зруйнованого міста плугом була проведена борозна на знак того, що це місце прокляте навічно. Володіння Карфагена були включені до складу римської провінції Африка.
Сципіон Еміліан, так само як і його дід, отримав почесне ймення «Африканський».
Примітки
- . Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 27 жовтня 2008.
Див. також
Посилання
- Третья Пуническая война. Покорение Испании [ 14 червня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tretya Puni chna vijna 149 146 do n e ostannya iz Punichnih vijn mizh Rimom i Karfagenom za panuvannya nad Zahidnim Seredzemnomor yam Zavershilasya povnoyu peremogoyu Rimu i znishennyam Karfagenskoyi derzhavi Tretya Punichna vijnaPunichni vijniZmini teritoriyi Karfagenskoyi derzhavi vnaslidok Punichnih vijn Zmini teritoriyi Karfagenskoyi derzhavi vnaslidok Punichnih vijnData 149 do n e 146 do n e Misce Karfagen poblizu suchasnogo Tunisa Privid Dlya Karfagena napad Numidijskogo carstva za rimskoyi pidtrimki u 151 do n e Dlya Rimu vijna Karfagena z Numidiyeyu vsuperech zaboroni vesti vijni Rezultat Rimska peremoga Karfagen povnistyu znisheno StoroniRimska respublika KarfagenKomanduvachiPublij Kornelij Scipion Emilian Gasdrubal BoetarhVijskovi sili40 000 90 000Vtrati17 000 62 000Prichini vijniU drugij polovini II st do n e v rezultati dvoh uspishnih voyen z Karfagenom glibokogo proniknennya v krayini Shodu ellinizmu pidporyadkuvannya Makedoniyi i Greciyi Rim peretvorivsya na najbilshu seredzemnomorsku derzhavu v gegemona ne lishe Zahidnogo ale i Shidnogo Seredzemnomor ya Prote Rim ne mig vvazhati sebe za nepodilnogo volodarya seredzemnomorskogo basejnu poki ne bulo ostatochno znisheno starogo peremozhenogo ale potencijno vse she griznogo supernika Karfagen Gospodarske vidrodzhennya Karfagena Poki sili i uvaga rimlyan buli spryamovani na shidni zavoyuvannya peremozhenomu u Drugij Punichnij vijni Karfagenu vdalosya vidbuduvati i zmicniti svoyu ekonomiku Pislya vimushenoyi vidmovi vid vijskovih zahoplen i aktivnoyi zovnishnoyi politiki karfagenski kupci vkladayut teper svoyi koshti v silske gospodarstvo v Africi U Karfageni pochinaye procvitati zhvava torgivlya z miscevimi plemenami shiroko rozvivayutsya rilnichi plantaciyi v mistah zrostaye kilkist majsteren i torgovelnih pidpriyemstv Vidrodzhennya ekonomichnoyi potugi Karfagena viklikalo silne nevdovolennya u Rimi osoblivo sered tiyeyi chastini nobilitetu sho bula pov yazana iz zovnishnoyu torgivleyu Vinikla silna i vplivova partiya sho vimagala povnogo znishennya Karfagena navit yaksho ce zagrozhuvalo novoyu vijnoyu Na choli ciyeyi partiyi stoyav Mark Porcij Katon zagalnoshanovanij konsul i cenzor yakij revno propaguvav cyu ideyu Katon sam yizdiv do Karfagena na choli slidchoyi komisiyi j mav zmogu pobachiti vlasnimi ochima bagatstva cogo mista Vin pidburyuvav proti karfagenciv gromadsku dumku i kozhnu svoyu promovu v rimskomu senati zavershuvav odniyeyu i tiyeyu zh frazoyu A poza tim vvazhayu sho Karfagen maye buti zrujnovanij lat Ceterum censeo Carthaginem esse delendam Privid do vijni Privid dlya vijni lat casus belli znajti bulo nevazhko Znaryaddyam rimskoyi politiki stav numidijskij car Masinissa Za svoyi poslugi she u vijni proti Gannibala vin otrimav vid Rimu svobodu dij u vidnosinah z Karfagenom Ce buv talanovitij volodar sho zahopleno pracyuvav nad rozbudovoyu svoyeyi derzhavi privchiv svoyih kochovikiv do osilogo zhittya poshiryuvav upravu zemli buduvav mista Ale nerodyuchi stepovo pustelni prostori nad yakimi Masinissa mav vladu ne vdovolnyali jogo tomu vin namagavsya zdobuti sobi krashi tereni vid karfagenciv Vse poshiryuyuchi svoyi volodinnya vin otochiv dovkola Karfagen Karfagenskij senat miyat beznastanno visilav skargi na Masinissu do Rimu ale bez uspihu rimlyani zvolikali z vidpoviddyu i pidtrimuvali svogo soyuznika Masinissa vidchuvayuchi pidtrimku rimlyan trimavsya vkraj agresivno i namagavsya priyednati do svoyih volodin chastinu teritoriyi Karfagena Vreshti u Karfageni do vladi prijshla voyenna partiya sho vvazhala sho tilki siloyu mozhna zaimponuvati Rimovi U 151 do n e stalosya zbrojne zitknennya Karfagenski polkovodci nespodivano z 50 000 vijska rushili na Masinissu dumayuchi cilkom znishiti jogo krayinu Ale numidijskij car viyavivsya nezvichajno spritnim vozhdem i hoch buv neprigotovanij u virishalnij zustrichi rozgromiv usyu karfagensku armiyu Vin mav teper vidkritij shlyah na Karfagen Ale yak rozumnij politik zatrimavsya pered vorotami i poslav skargu do Rimu sho karfagenyani porushili mir Karfagenskij senat staravsya zagladiti spravu pokarav smertyu svoyih generaliv i vislav do Rimu mirne posolstvo iz zayavoyu sho Karfagen piddayetsya na lasku j nelasku Popri te sho karfagenyani vzhe zaznali porazki i pidtverdzhuvali pokoru Rimovi rimskij senat rozciniv yihni diyi yak porushennya umov dogovoru 201 do n e i ogolosiv vijnu Pochatok vijniRimski legioni u 149 do n e visadilisya v Africi pid Utikoyu j konsuli zazhadali shob Karfagen vidav usyu zbroyu Karfagenci neoberezhno pogodilisya na ce j pereslali do rimskogo taboru 2000 voyennih mashin i 200 tisyach odinic vsyakoyi zbroyi Todi rimski predstavniki progolosili Karfagenu postanovu svogo senatu sho vse naselennya maye zalishiti misto j peresilitisya na 15 km u glib suhodolu bo misto rimlyani virishili znishiti Tim samim bulo b pokladeno kraj gospodarskomu procvitannyu Karfagena zasnovanomu na morskij torgivli Cej zhorstokij nakaz zrobiv strashne vrazhennya na karfagenskih posliv Z krikom pidnyali voni ruki do neba j zaklikali sho yih rimlyani obmanuli potim pochali kidati na rimlyan tyazhki znevagi chi shukayuchi smerti chi buli vzhe pozbavleni rozumu chi tomu sho hotili prisiluvati rimlyan shob yih znevazhili Na zemlyu kidalisya i bili ob neyi rukami j golovami derli na sobi odezhu i yak bozhevilni ranili svoyi tila Appian Zvistka pro postanovu rimlyan viklikala v Karfageni povstannya Rada starijshin virishila boroniti misto do kincya Polkovodcem obrali polkovodcya Gazdrubala yakogo davnishe zasudili na smert za vistupi proti Rimu Shob zbilshiti chiselnist vijska progolosili svobodu vsim nevilnikam Spokijne torgove misto peretvorilosya na voyennij tabir Svyashenni gayi vsi svyatini ta inshij prostir mista zaminili na robitni choloviki j zhinki pracyuvali v nih dnyami j nochami vidpochivayuchi j obidayuchi grupami u viznachenomu poryadku Shodenno viroblyali po 100 shitiv 300 mechiv 1000 stril do katapult 500 spisiv a katapult stilki skilki mogli Shob mozhna bulo katapulti natyagati zhinki obtinali sobi volossya bo inshogo materialu ne bulo Appian Hid vijniSpochatku vijna jshla dlya rimlyan nevdalo Obloga Karfagena viyavilasya daleko ne legkoyu spravoyu vona zatyagnulasya bilsh nizh na dva roki Gazdrubal dobre organizuvav oboronu zabezpechiv mistu dobre postachannya priyednav dopomogu inshih finikijskih mist navit zumiv dobuti sobi prihilnist chastini numidijciv Rimski konsuli z riznih storin probuvali zdobuti Karfagen ale ne mogli nichogo dosyagti U 147 r do n e komanduvannya nad armiyeyu sho oblyagala Karfagen prijnyav Scipion Emilian vsinovlenij onuk Scipiona Afrikanskogo peremozhcya Gannibala u Drugij Punichnij vijni ta ridnij sin Luciya Emiliya Pavla peremozhcya Makedoniyi u bitvi pri Pidni Vin zmicniv disciplinu v armiyi sklav novij plan oblogi otochiv misto dovkola valami zakriv dostup do portu i krok za krokom posuvavsya vpered U Karfageni ne stalo zasobiv pozhivi pochalisya golod i epidemichni hvorobi Stanovishe oboronciv stavalo vse beznadijnishim tak sho Gazdrubal probuvav uzhe peregovoryuvati z rimlyanami ale Scipion viyaviv tverdu nepostuplivist Vesnoyu 146 r do n e Scipion pristupiv do zagalnogo shturmu Rimlyani prorvalisya v misto pochalisya vulichni boyi yaki prodovzhuvalisya cilij tizhden poki ne bulo uzyato centralnu fortecyu mista Birsu Jshla zavzyata borotba za kozhnu vulicyu za kozhnij dim Ostatochno rimlyani pidpalili misto v troh miscyah Ce bulo strashne vidovishe Koli vogon poshiryuvavsya i vse nishiv legioneri staralisya valiti domi ne poodinoko a cilimi grupami Postav velikij gamir bo z kaminnyami spadali cili masi trupiv Deyaki lyudi buli she zhivi osoblivo stariki diti j zhinki sho hovalisya v zakutkah domiv Voyaki vkriti ranami j napivspaleni vidavali nelyudski zvuki Inshih sho padali z visoti rozbivalo i privalyuvalo kaminnyam i balkami sho z nimi letili Legioneri vidsuvali zvalisha i vidkrivali sobi shlyah sokirami j gakami a do yam kidali razom trupi j zhivih tyagnuli yih i rozrivali zaliznim znaryaddyam Odni padali golovami vdil tak sho yihni tila she dovgo ruhalisya inshim kopita kinnotnikiv prolomili oblichchya i cherepi Appian Gazdrubal iz starshinami v ostannyu hvilinu vijshov iz zamku z olivnim gillyam oznakoyu miru vijshov nazustrich Scipionovi j upav do nig peremozhcya Jogo druzhina vikazala bilshu silu duha vona vbila svoyih ditej i razom iz nimi kinulasya u vogon Natomist Gazdrubala vidpravili do Rimu de vin projshov na triumfi Scipiona Pislya cogo zhiv u yakosti pochesnogo brancya na odnij z vill Italiyi Znishennya KarfagenaSenatska komisiya sho pribula v zavojovane misto vinesla uhvalu pro povne jogo znishennya Karfagen buv pidpalenij ta goriv 16 dniv Ruyini mista z nakazu senatu zrivnyali iz zemleyu i prisvyatili pidzemnim bogam mala tut naviki zalishitisya pustelya Na teritoriyi zrujnovanogo mista plugom bula provedena borozna na znak togo sho ce misce proklyate navichno Volodinnya Karfagena buli vklyucheni do skladu rimskoyi provinciyi Afrika Scipion Emilian tak samo yak i jogo did otrimav pochesne jmennya Afrikanskij Primitki Arhiv originalu za 17 veresnya 2008 Procitovano 27 zhovtnya 2008 Div takozhPunichni vijniPosilannyaTretya Punicheskaya vojna Pokorenie Ispanii 14 chervnya 2009 u Wayback Machine ros