Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олекса́ндр Олекса́ндрович Ме́єров (рос. Алекса́ндр Алекса́ндрович Ме́еров), (5 травня 1915, Харків — 4 вересня 1975, Жданов) — український радянський учений-ракетобудівник, російськомовний радянський письменник-фантаст, довготривалий в'язень сталінських таборів.
| Олександр Олександрович Меєров | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Мееров Александр Александрович | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Александр Александрович Мееров | |||
| Народився | 5 травня 1915 Харків | |||
| Помер | 4 вересня 1975 (60 років) Жданов | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1940–1975 | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | фантастична повість, роман, оповідання | |||
| Magnum opus | «Бузковий кристал» | |||
| | ||||
Біографія
Олександр Меєров народився у Харкові в 1915 році. У 14 років він залишився сиротою, коли померла його мати. Після смерті матері Меєров став самостійно заробляти на життя, часто змінюючи професії. Ще в юності він захопився ракетобудуванням, а також створенням палива для ракет. Саме тому Олександр Меєров вступив до харківського хіміко-технологічного інституту (який пізніше став факультетом Харківського політехнічного інституту), який закінчив у 1936 році. Під час навчання в інституті зацікавився створенням реактивного двигуна і палива для нього. Після закінчення інституту Олександр Меєров стажувався в московському Реактивному науково-дослідницькому інституті, де на той час працювали низка відомих учених ракетобудівників, включно з Сергієм Корольовим, Георгій Лангемаком і Валентином Глушком, а виробничу практику проходив на Московському авіаційному заводі. Після закінчення інституту розпочав працювати на московському авіазаводі, де займався випробуваннями нових реактивних двигунів для тодішніх висотних літаків — стратопланів, а також розробляв спеціальні захисні пристосування для пілотів стратопланів — стратокамери, в яких можна було підніматись на висоту до 12 кілометрів, та які можна вважати прообразом сучасних космічних скафандрів.
З 1938 року Олександр Меєров працював у одному з конструкторських бюро наркомату боєприпасів на посаді начальника випробувальної станції реактивних двигунів, був членом Групи вивчення реактивного руху. У 1940 році це конструкторське бюро увійшло до складу Реактивного науково-дослідного інституту, й Меєров перейшов працювати до цього інституту. На новій роботі йому часто дводилось їздити у відрядження, під час одного з них його заарештували як «ворога народу». Під час ув'язнення співробітники органів безпеки для отримання необхідних зізнань неодноразово катували Меєрова, особливо часто так званим «стояком», тобто постійне знаходження в стоячому положенні протягом кількох діб, після чого в нього потріскали судини на ногах. Проте він так і не дав потрібних свідчень, але Меєрова таки засудили до тюремного ув'язнення. Як технічний спеціаліст, він відбував свій строк тюремного ув'язнення у так званій «шарашці» — напівтюремному науково-дослідному закладі, де працювали вчені та інженери, засуджені за антирадянськими статтями під контролем працівників органів безпеки. Спочатку Олександр Меєров працював у так званій «Тушинській шарашці», або Тушинській спецв'язниці ОТБ-82 НКВС, яка після початку німецько-радянської війни перебазувалась до Казані, а в 1946 році до міста Щербаков (історична назва Рибінськ). Одночасно Меєров був співробітником ОКБ-456 (пізніше НВО Енергомаш), де обіймав посаду начальника хімічної лабораторії. Під його керівництвом розроблене стартове ракетне паливо для ракетного двигуна хімічного запалювання, яке пізніше стало широко застосовуватися у ракетній галузі.
Після смерті Сталіна Олександр Меєров переїжджає до Ленінграда, де працює інженером. Проте після затримання сина з антирадянськими листівками він вимушено переїздить з родиною до Жданова, де займається переважно творчою діяльністю. Проте 4 вересня 1975 року Олександр Меєров раптово помер від тромбозу аорти. Похований Олександр Меєров на кладовищі у селищі Старий Крим.
Літературна творчість
Літературну творчість Олександр Меєров розпочав ще під час навчання в інституті, а першою його публікацією став науково-фантастичний нарис «Автомат майбутнього», опублікований у журналі «Техника – молодежи» в 1940 році. У 1955 році у Харкові виходить друком його перший роман «Захист 240», у якому описується дослідження радянськими вченими впливу радіохвиль на мозок людини, результати яких хочуть викрасти іноземні шпигуни. У 1965 році надрукований роман Меєрова «Бузковий кристал», у якому описується виявлення на Землі слідів іншопланетного життя на основі кремнію. У 1971 році надрукований перший варіант науково-фантастичного роману «Обережно — чужі!» під назвою «Право вето», в якому висловлюється думка про можливість іншопланетного походження комах та можливість з їх допомогою встановлення контакту з іншопланетними цивілізаціями. У 1979 році, вже після смерті автора, виданий кінцевий варіант роману за його чернетками і записами. Незавершеними та невиданими залишились запланована документальна книга Меєрова про історію радянського ракетобудування, а також науково-фантастичний роман про далеке майбутнє «Чудова планета».
Окрім безпосередньо написання художніх творів. Олександр Меєров брав активну участь у секції письменників-фантастів при ленінградській організації Спілки письменників СРСР, а також взяв участь у першому всесоюзному семінарі письменників-фантастів та авторів пригодницьких творів у 1960 році.
Твори Олександра Меєрова перекладені багатьма мовами, зокрема англійською, болгарською, угорською, грузинською, китайською, чеською, французькою, німецькою мовами.
Прообраз літературного персонажу
Олександр Меєров дружив з братами Стругацькими, і став прообразом одного з головних героїв роману «За мільярд років до кінця світу» Арнольда Павловича Снігового, що підверджували пізніше письменники в своїх інтерв'ю.
Бібліографія
- 1940 — Автомат майбутнього (рос. Автомат будущего) (науково-фантастичний нарис)
Романи
- 1955 — «Захист 240» (рос. «Защита 240»)
- 1965 — Бузковий кристал (рос. Сиреневый кристалл)
- 1971 — Право вето (укр. Право вето)
- 1979 — Обережно — чужі! (рос. Осторожно — чужие!) (перероблене перше видання роману «Право вето»)
Оповідання
Примітки
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2007. Процитовано 30 травня 2008. (рос.)
Посилання
- Мееров Александр Александрович [ 3 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олександр Меєров на сайті fantlab.ru [ 4 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олександр Меєров на livelib.ru [ 27 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Александр Александрович Мееров [ 25 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksa ndr Oleksa ndrovich Me yerov ros Aleksa ndr Aleksa ndrovich Me erov 5 travnya 1915 19150505 Harkiv 4 veresnya 1975 Zhdanov ukrayinskij radyanskij uchenij raketobudivnik rosijskomovnij radyanskij pismennik fantast dovgotrivalij v yazen stalinskih taboriv Oleksandr Oleksandrovich Meyerovros Meerov Aleksandr AleksandrovichIm ya pri narodzhenni Aleksandr Aleksandrovich MeerovNarodivsya 5 travnya 1915 1915 05 05 HarkivPomer 4 veresnya 1975 1975 09 04 60 rokiv ZhdanovGromadyanstvo SRSRDiyalnist prozayikMova tvoriv rosijskaRoki aktivnosti 1940 1975Napryamok prozaZhanr fantastichna povist roman opovidannyaMagnum opus Buzkovij kristal BiografiyaOleksandr Meyerov narodivsya u Harkovi v 1915 roci U 14 rokiv vin zalishivsya sirotoyu koli pomerla jogo mati Pislya smerti materi Meyerov stav samostijno zaroblyati na zhittya chasto zminyuyuchi profesiyi She v yunosti vin zahopivsya raketobuduvannyam a takozh stvorennyam paliva dlya raket Same tomu Oleksandr Meyerov vstupiv do harkivskogo himiko tehnologichnogo institutu yakij piznishe stav fakultetom Harkivskogo politehnichnogo institutu yakij zakinchiv u 1936 roci Pid chas navchannya v instituti zacikavivsya stvorennyam reaktivnogo dviguna i paliva dlya nogo Pislya zakinchennya institutu Oleksandr Meyerov stazhuvavsya v moskovskomu Reaktivnomu naukovo doslidnickomu instituti de na toj chas pracyuvali nizka vidomih uchenih raketobudivnikiv vklyuchno z Sergiyem Korolovim Georgij Langemakom i Valentinom Glushkom a virobnichu praktiku prohodiv na Moskovskomu aviacijnomu zavodi Pislya zakinchennya institutu rozpochav pracyuvati na moskovskomu aviazavodi de zajmavsya viprobuvannyami novih reaktivnih dviguniv dlya todishnih visotnih litakiv stratoplaniv a takozh rozroblyav specialni zahisni pristosuvannya dlya pilotiv stratoplaniv stratokameri v yakih mozhna bulo pidnimatis na visotu do 12 kilometriv ta yaki mozhna vvazhati proobrazom suchasnih kosmichnih skafandriv Z 1938 roku Oleksandr Meyerov pracyuvav u odnomu z konstruktorskih byuro narkomatu boyepripasiv na posadi nachalnika viprobuvalnoyi stanciyi reaktivnih dviguniv buv chlenom Grupi vivchennya reaktivnogo ruhu U 1940 roci ce konstruktorske byuro uvijshlo do skladu Reaktivnogo naukovo doslidnogo institutu j Meyerov perejshov pracyuvati do cogo institutu Na novij roboti jomu chasto dvodilos yizditi u vidryadzhennya pid chas odnogo z nih jogo zaareshtuvali yak voroga narodu Pid chas uv yaznennya spivrobitniki organiv bezpeki dlya otrimannya neobhidnih ziznan neodnorazovo katuvali Meyerova osoblivo chasto tak zvanim stoyakom tobto postijne znahodzhennya v stoyachomu polozhenni protyagom kilkoh dib pislya chogo v nogo potriskali sudini na nogah Prote vin tak i ne dav potribnih svidchen ale Meyerova taki zasudili do tyuremnogo uv yaznennya Yak tehnichnij specialist vin vidbuvav svij strok tyuremnogo uv yaznennya u tak zvanij sharashci napivtyuremnomu naukovo doslidnomu zakladi de pracyuvali vcheni ta inzheneri zasudzheni za antiradyanskimi stattyami pid kontrolem pracivnikiv organiv bezpeki Spochatku Oleksandr Meyerov pracyuvav u tak zvanij Tushinskij sharashci abo Tushinskij specv yaznici OTB 82 NKVS yaka pislya pochatku nimecko radyanskoyi vijni perebazuvalas do Kazani a v 1946 roci do mista Sherbakov istorichna nazva Ribinsk Odnochasno Meyerov buv spivrobitnikom OKB 456 piznishe NVO Energomash de obijmav posadu nachalnika himichnoyi laboratoriyi Pid jogo kerivnictvom rozroblene startove raketne palivo dlya raketnogo dviguna himichnogo zapalyuvannya yake piznishe stalo shiroko zastosovuvatisya u raketnij galuzi Pislya smerti Stalina Oleksandr Meyerov pereyizhdzhaye do Leningrada de pracyuye inzhenerom Prote pislya zatrimannya sina z antiradyanskimi listivkami vin vimusheno pereyizdit z rodinoyu do Zhdanova de zajmayetsya perevazhno tvorchoyu diyalnistyu Prote 4 veresnya 1975 roku Oleksandr Meyerov raptovo pomer vid trombozu aorti Pohovanij Oleksandr Meyerov na kladovishi u selishi Starij Krim Literaturna tvorchistLiteraturnu tvorchist Oleksandr Meyerov rozpochav she pid chas navchannya v instituti a pershoyu jogo publikaciyeyu stav naukovo fantastichnij naris Avtomat majbutnogo opublikovanij u zhurnali Tehnika molodezhi v 1940 roci U 1955 roci u Harkovi vihodit drukom jogo pershij roman Zahist 240 u yakomu opisuyetsya doslidzhennya radyanskimi vchenimi vplivu radiohvil na mozok lyudini rezultati yakih hochut vikrasti inozemni shpiguni U 1965 roci nadrukovanij roman Meyerova Buzkovij kristal u yakomu opisuyetsya viyavlennya na Zemli slidiv inshoplanetnogo zhittya na osnovi kremniyu U 1971 roci nadrukovanij pershij variant naukovo fantastichnogo romanu Oberezhno chuzhi pid nazvoyu Pravo veto v yakomu vislovlyuyetsya dumka pro mozhlivist inshoplanetnogo pohodzhennya komah ta mozhlivist z yih dopomogoyu vstanovlennya kontaktu z inshoplanetnimi civilizaciyami U 1979 roci vzhe pislya smerti avtora vidanij kincevij variant romanu za jogo chernetkami i zapisami Nezavershenimi ta nevidanimi zalishilis zaplanovana dokumentalna kniga Meyerova pro istoriyu radyanskogo raketobuduvannya a takozh naukovo fantastichnij roman pro daleke majbutnye Chudova planeta Okrim bezposeredno napisannya hudozhnih tvoriv Oleksandr Meyerov brav aktivnu uchast u sekciyi pismennikiv fantastiv pri leningradskij organizaciyi Spilki pismennikiv SRSR a takozh vzyav uchast u pershomu vsesoyuznomu seminari pismennikiv fantastiv ta avtoriv prigodnickih tvoriv u 1960 roci Tvori Oleksandra Meyerova perekladeni bagatma movami zokrema anglijskoyu bolgarskoyu ugorskoyu gruzinskoyu kitajskoyu cheskoyu francuzkoyu nimeckoyu movami Proobraz literaturnogo personazhuOleksandr Meyerov druzhiv z bratami Strugackimi i stav proobrazom odnogo z golovnih geroyiv romanu Za milyard rokiv do kincya svitu Arnolda Pavlovicha Snigovogo sho pidverdzhuvali piznishe pismenniki v svoyih interv yu Bibliografiya1940 Avtomat majbutnogo ros Avtomat budushego naukovo fantastichnij naris Romani 1955 Zahist 240 ros Zashita 240 1965 Buzkovij kristal ros Sirenevyj kristall 1971 Pravo veto ukr Pravo veto 1979 Oberezhno chuzhi ros Ostorozhno chuzhie pereroblene pershe vidannya romanu Pravo veto Opovidannya 1963 Chas nazad ros Vremya nazad 1966 Poshuk treba prodovzhuvati ros Poisk nado prodolzhat 1972 Plyama v prostori ros Pyatno v prostranstve Primitki Arhiv originalu za 20 grudnya 2007 Procitovano 30 travnya 2008 ros PosilannyaMeerov Aleksandr Aleksandrovich 3 grudnya 2018 u Wayback Machine ros Oleksandr Meyerov na sajti fantlab ru 4 bereznya 2019 u Wayback Machine ros Oleksandr Meyerov na livelib ru 27 lyutogo 2019 u Wayback Machine ros Aleksandr Aleksandrovich Meerov 25 grudnya 2018 u Wayback Machine ros ros