Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Фюльбер Юлу фр Fulbert Youlou 9 червня 1917 5 травня 1972 конголезький державний і політичний діяч лідер руху за незалеж

Фюльбер Юлу

Фюльбер Юлу

Фюльбер Юлу (фр. Fulbert Youlou; 9 червня 1917 — 5 травня 1972) — конголезький державний і політичний діяч, лідер руху за незалежність, перший президент незалежного Конго.

Фюльбер Юлу
фр. Fulbert Youlou
image
image
Прапор
 1-й Президент Республіки Конго
15 серпня 1960 — 15 серпня 1963 року
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Альфонс Массамба-Деба
 
Народження: 19 липня 1917(1917-07-19)[1]
Пул, Республіка Конго
Смерть: 6 травня 1972(1972-05-06)[2][1] (54 роки)
Мадрид, Іспанія
Причина смерті: гепатит
Поховання: Браззавіль
Країна: Франція і Республіка Конго
Релігія: католицька церква
Партія: d

image Медіафайли у Вікісховищі

Був священником Римо-католицької церкви. Провадив курс економічного лібералізму, антикомунізму та прозахідної зовнішньої політики. Був повалений в результаті масових заворушень у серпні 1963 року. Був заочно засуджений до смертної кари. Помер в еміграції. Реабілітований 1991 року.

Біографія

Ранні роки

Походив з народності ларі. Закінчив семінарію в Браззавілі, після чого продовжував навчання в Яунде. Займався теологічними дослідженнями. 9 червня 1946 року став священником й отримав парафію в Браззавілі. Активно займався громадською діяльністю — керував молодіжними католицькими організаціями, спортивними товариствами, курирував церковний нагляд за лікарнею та в'язницею.

1947 року розпочав свою політичну діяльність. Виступав з антиколоніальних позицій, демонстрував видатні ораторські здібності. Був популярним серед націоналістів ларі. Позиціонував себе як спадкоємця-продовжувача популярного діяча з натяками на містичне перевтілення. Своїми діями та висловлюваннями спричинив невдоволення французької адміністрації й церковного начальства, за що на нього накладались дисциплінарні стягнення.

В жовтні 1955 року Юлу висунув свою кандидатуру до лав законодавчого органу, за що його було позбавлено права священнослужіння та носіння ряси. Його передвиборча кампанія супроводжувалась спалахами межетнічного насильства та втручання поліцейських сил. Юлу не зміг здобути перемогу на виборах, але збільшив свою популярність. При цьому він, попри заборону на служіння, все ще позиціонувався як священник й отримав прізвисько L'Abbé Youlou — Абат Юлу.

17 травня 1956 року Фюльбер Юлу заснував партію Демократичний союз захисту африканських інтересів (UDDIA). Партія перебувала на позиціях правого націоналізму й антикомунізму, протистояла лівоорієнтованій Конголезькій прогресистській партії й Африканському соціалістичному руху. Між активістами регулярно відбувались сутички. В листопаді 1956 року Юлу було обрано мером Браззавіля.

Навколо харизматичного Абата Юлу поступово консолідувалась більша частина політичних активістів, які виступали за незалежність Конго. На виборах 1957 UDDIA здобула більшість у законодавчій асамблеї. Виступи на користь Шарля де Голля перед французьким референдумом 1958 року забезпечили Юлу підтримку Парижа. 8 грудня 1958 року Юлу було затверджено на посту голови тимчасового уряду.

Впродовж 1959 року уряд Юлу жорстко придушував опозицію шляхом низки кривавих сутичок із соціалістами, що спричинило втручання французьких військ, а також через серію політичних маневрів, спрямованих на розділення противників та їх інтеграцію до контрольованої системи. 20 лютого 1959 року повноваження прем'єра було офіційно розширено. На всіх постах в адміністрації та силових структурах опинились прибічники Юлу чи ж навіть опоненти, які втім погодились на компроміс.

Президентство

15 серпня 1960 року було проголошено незалежність Республіки Конго, а Фюльбер Юлу став її першим президентом. З того часу в країні розпочалось насадження культу голови держави. Політика провадилась жорсткими авторитарними методами, відзначались випадки, коли під час парламентської дискусії президент погрожував депутатам вогнепальною зброєю. 20 березня 1961 року Абата Юлу було обрано на пост президента на безальтернативних виборах.

Внутрішня політика президента Юлу означала побудову авторитарної президентської системи. Політична опозиція зазнавала переслідувань з боку репресивного апарату. 1962 року було анонсовано перехід до однопартійної системи. Важливу роль відігравала особиста харизма Юлу, його вміле маніпулювання релігійно-містичними образами.

В економіці курс Юлу базувався на лібералізмі, стимулюванні ринку, залученні іноземних інвестицій і компаній, передусім французьких. Йому вдалось покращити зовнішньоторговельний баланс, збільшити обсяги експорту. Особлива увага приділялась розвитку енергетики, металургійної та хімічної промисловості, проте ті проєкти обмежувались нестачею коштів для капіталовкладень. Попри принциповий економічний лібералізм Юлу, дві третини інвестицій були державними — урядовими чи іноземними. Важливою економічною проблемою правління Юлу було постійне зростання бюджетного дефіциту, що лише частково перекривався французькими субсидіями. Це призводило до підвищення податків, запровадження заходів жорсткої економії, що поширювались і на чиновників. Відповіддю стало зростання корупції, що спричинило обурення в суспільстві. Значно зросли й особисті видатки президента.

Зовнішня політика Юлу орієнтувалась на Захід, передусім на Францію й частково на США. Єдиний з африканських лідерів, Фюльбер Юлу виступав за діалог з Португалією (від 1961 року режим Салазара вів колоніальну війну в сусідній Анголі). При цьому Юлу симпатизував руху за незалежність Кабінди на чолі з Луїшем Ранке Франке, сприяв його міжнародній підтримці.

Домінантою зовнішньої політики був антикомунізм. На цьому підґрунті Юлу намагався консолідувати прозахідні африканські уряди. В грудні 1960 року в Браззавілі за ініціативою Юлу відбувся саміт дванадцяти голів африканських держав, що поклав початок Африканському й малагасійському союзу. За посередництва Юлу відбулись перемовини Моїза Чомбе з Жозефом Касавубу, спрямовані на ізоляцію Патріса Лумумби.

В той же час Фюльбер Юлу підтримував дружні відносини з марксистським президентом Гвінеї Ахмедом Секу Туре. Той зв'язок було зумовлено взаємним економічним інтересом: конголезька економіка потребувала гвінейських бокситів, гвінейська — конголезького ринку збуту.

Курс президента Юлу на встановлення однопартійної системи спричинив протести профспілок. На 13 серпня 1963 року було заплановано страйк. За день до того профспілкових лідерів було заарештовано за наказом Юлу. Той арешт став його фатальною помилкою — звичайна акція протесту переросла в антиурядове повстання. В Браззавілі почались сутички демонстрантів з силами безпеки. Ввечері 13 серпня Фюльбер Юлу виступив зі зверненням до народу. Він оголосив про прийняття надзвичайних повноважень. Уряд подав у відставку, влада перейшла до кабінету надзвичайного управління, сформованого з людей, особисто відданих президенту.

Масові виступи тривали 14 серпня. Наступного дня, 15 серпня, демонстрація вирушила до президентського палацу з вимогами відставки Юлу. Хвилювання почались також і в армійському командуванні. Капітан Фелікс Музабакані — племінник президента — об'єднався з опозицією. Його підтримали й інші впливові офіцери. Останньою спробою Юлу втримати владу стало звернення до президента Франції Шарля де Голля. Втім останній відмовив йому у військовій допомозі. Розуміючи ситуацію, що склалась, 15 серпня 1963 року Фюльбер Юлу заявив про свою відставку з посту президента Конго.

Революційні події 13-15 серпня 1963 року отримали назву Trois Glorieuses — «Три славних дні». В подальшому цей вислів увійшов до тексту гімну Народної Республіки Конго.

Вигнання

Одразу після відставки Фюльбера Юлу було заарештовано та взято під варту у військовій в'язниці. Новий режим розгорнув репресії проти прибічників поваленого президента. Втім голова держави Альфонс Массамба-Деба не бажав створювати прецедент фізичної розправи з попередником. 25 березня 1963 року Фюльбера Юлу було таємно переправлено до Конго (Леопольдвіль), де йому надав притулок Моїз Чомбе.

Соціалістичний режим Массамба-Деба будував свою ідеологію та пропаганду на протиставленні «проімперіалістичному» курсу Абата Юлу. Першого президента Конго було оголошено «ворогом конголезької нації». В червні 1965 року в Браззавілі відбувся показовий процес, на якому Юлу заочно засудили до смертної кари за звинуваченнями в репресіях, корупції та наданні допомоги поваленому до того часу Чомбе. Фюльбер Юлу категорично відкинув усі звинувачення. Серпневі події 1963 року він охарактеризував як маоїстський путч. Свою версію подій Юлу виклав в антикомуністичній брошурі J'accuse la Chine — Я звинувачую Китай — виданій 1966 року.

В листопаді 1965 року Фюльбер Юлу звернувся з проханням до французького уряду дозволити йому оселитись у Ніцці. Президент де Голль й особливо його дружина, Івонн де Голль, висловлювались проти перебування Юлу у Франції (президент в основному з політичних мотивів, дружина — через ексцентричну репутацію Юлу як «розстриги» й багатоженця). Попри це, Юлу прибув до Ле-Бурже з чотирма дружинами й дітьми. Де Голль мав намір вислати експрезидента назад до Леопольдвіля, та його відмовив радник з африканських справ Жак Фоккар, який цінував колишнє співробітництво Юлу з Францією. Зрештою Юлу відправили до Іспанії. Режим Франсіско Франко надав йому притулок, французький уряд виплатив на його утримання 500 тисяч франків.

Фюльбер Юлу зберіг значну популярність у Конго, особливо серед ларі. Заколоти «юлістського» характеру відзначались від 1964 року. Прибічники Юлу на чолі з капітаном Музабакані брали участь у поваленні Массамба-Деба 1968 року. Однак новий голова держави, Маріан Нгуабі, швидко придушив виступи «юлістів». 23 березня 1970 року до спроби «юлістського» перевороту вдався лейтенант , втім зазнав невдачі.

Смерть і поховання

5 травня 1972 року Фюльбер Юлу помер у Мадриді. Ларі зажадали поховати Юлу на батьківщині. Задля уникнення конфлікту, що поставив би образ покійного в центр політичного життя, Нгуабі погодився на це. 16 грудня 1972 року рештки Фюльбера Юлу було поховано в соборі Браззавіля.

Ім'я Фюльбера Юлу залишалось під забороною в Народній Республіці Конго (за винятком найбільш критичних відгуків) до початку 1990-их років. На першого президента покладалась відповідальність за всі проблеми країни.

Реабілітація

1991 року в Конго відбулась Національно-державна конференція, на якій було ухвалено рішення про відмову від державної ідеології марксизму-ленінізму, перехід до багатопартійної демократії та ринкової економіки, повернення країні назви Республіка Конго. Фюльбера Юлу було політично та юридично реабілітовано, його заслуги як першого голови незалежного Конго було офіційно визнано.

У травні 2015 року, до річниці смерті Фюльбера Юлу, його прибічники вимагали звести повноцінний мавзолей «батькові конголезької нації». Політичні активісти й публіцисти, опозиційні до Конголезької партії праці, вважають повалення президента Юлу трагічною подією конголезької історії та відзначають виправданість багатьох його оцінок і прогнозів (у тому числі щодо китайської експансії в Африці).

Примітки

  1. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Алексей Жаров (18 березня 2017). . Sensus Novus (рос.) . Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2020.
  4. Fulbert Youlou. Encyclopedia of World Biography
  5. . Архів оригіналу за 24 вересня 2015.
  6. Стрілянина в Конакрі небайдужа російським металургам
  7. Youlou, Fulbert. De 1917 à 1972 [ 2015-07-01 у Wayback Machine.]
  8. FULBERT YOULOU. J'accuse la Chine / Hors collection, La Table Ronde
  9. . Архів оригіналу за 7 травня 2015.
  10. Hommage à l'Abbé Fulbert Youlou, l'occasion du cinquantième anniversaire de l'indépendance du Congo-Brazzaville (1960—2010)

Література

  • Rémy Boutet, Les trois glorieuses ou la chute de Fulbert Youlou, Éditions Chaka, Collection Afrique contemporaine, 1990 (фр.)
  • Florence Bernault, Démocraties ambiguës en Afrique centrale: Congo-Brazzaville, Gabon, 1940—1965, Éditions Karthala, 1996 (фр.)
  • Rémy Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique, Éditions Karthala, 1997 (фр.)
  • Samir Amin et Catherine Coquery-Vidrovitch, Histoire économique du Congo 1881—1968, Éditions Anthropos, 1969 ASIN B000WID61A (фр.)
  • Philippe Decraene. Congo-Brazzaville. In Encyclopédie Universalis. Tome 4. Édition 1973. стор. 891-892 (фр.)


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Fyulber Yulu fr Fulbert Youlou 9 chervnya 1917 5 travnya 1972 kongolezkij derzhavnij i politichnij diyach lider ruhu za nezalezhnist pershij prezident nezalezhnogo Kongo Fyulber Yulu fr Fulbert Youlou Prapor 1 j Prezident Respubliki Kongo 15 serpnya 1960 15 serpnya 1963 roku Poperednik Posadu zapochatkovano Nastupnik Alfons Massamba Deba Narodzhennya 19 lipnya 1917 1917 07 19 1 Pul Respublika KongoSmert 6 travnya 1972 1972 05 06 2 1 54 roki Madrid IspaniyaPrichina smerti gepatitPohovannya BrazzavilKrayina Franciya i Respublika KongoReligiya katolicka cerkvaPartiya d Mediafajli b u Vikishovishi Buv svyashennikom Rimo katolickoyi cerkvi Provadiv kurs ekonomichnogo liberalizmu antikomunizmu ta prozahidnoyi zovnishnoyi politiki Buv povalenij v rezultati masovih zavorushen u serpni 1963 roku Buv zaochno zasudzhenij do smertnoyi kari Pomer v emigraciyi Reabilitovanij 1991 roku BiografiyaRanni roki Pohodiv z narodnosti lari Zakinchiv seminariyu v Brazzavili pislya chogo prodovzhuvav navchannya v Yaunde Zajmavsya teologichnimi doslidzhennyami 9 chervnya 1946 roku stav svyashennikom j otrimav parafiyu v Brazzavili Aktivno zajmavsya gromadskoyu diyalnistyu keruvav molodizhnimi katolickimi organizaciyami sportivnimi tovaristvami kuriruvav cerkovnij naglyad za likarneyu ta v yazniceyu 1947 roku rozpochav svoyu politichnu diyalnist Vistupav z antikolonialnih pozicij demonstruvav vidatni oratorski zdibnosti Buv populyarnim sered nacionalistiv lari Pozicionuvav sebe yak spadkoyemcya prodovzhuvacha populyarnogo diyacha z natyakami na mistichne perevtilennya Svoyimi diyami ta vislovlyuvannyami sprichiniv nevdovolennya francuzkoyi administraciyi j cerkovnogo nachalstva za sho na nogo nakladalis disciplinarni styagnennya V zhovtni 1955 roku Yulu visunuv svoyu kandidaturu do lav zakonodavchogo organu za sho jogo bulo pozbavleno prava svyashennosluzhinnya ta nosinnya ryasi Jogo peredviborcha kampaniya suprovodzhuvalas spalahami mezhetnichnogo nasilstva ta vtruchannya policejskih sil Yulu ne zmig zdobuti peremogu na viborah ale zbilshiv svoyu populyarnist Pri comu vin popri zaboronu na sluzhinnya vse she pozicionuvavsya yak svyashennik j otrimav prizvisko L Abbe Youlou Abat Yulu 17 travnya 1956 roku Fyulber Yulu zasnuvav partiyu Demokratichnij soyuz zahistu afrikanskih interesiv UDDIA Partiya perebuvala na poziciyah pravogo nacionalizmu j antikomunizmu protistoyala livooriyentovanij Kongolezkij progresistskij partiyi j Afrikanskomu socialistichnomu ruhu Mizh aktivistami regulyarno vidbuvalis sutichki V listopadi 1956 roku Yulu bulo obrano merom Brazzavilya Navkolo harizmatichnogo Abata Yulu postupovo konsoliduvalas bilsha chastina politichnih aktivistiv yaki vistupali za nezalezhnist Kongo Na viborah 1957 UDDIA zdobula bilshist u zakonodavchij asambleyi Vistupi na korist Sharlya de Gollya pered francuzkim referendumom 1958 roku zabezpechili Yulu pidtrimku Parizha 8 grudnya 1958 roku Yulu bulo zatverdzheno na postu golovi timchasovogo uryadu Vprodovzh 1959 roku uryad Yulu zhorstko pridushuvav opoziciyu shlyahom nizki krivavih sutichok iz socialistami sho sprichinilo vtruchannya francuzkih vijsk a takozh cherez seriyu politichnih manevriv spryamovanih na rozdilennya protivnikiv ta yih integraciyu do kontrolovanoyi sistemi 20 lyutogo 1959 roku povnovazhennya prem yera bulo oficijno rozshireno Na vsih postah v administraciyi ta silovih strukturah opinilis pribichniki Yulu chi zh navit oponenti yaki vtim pogodilis na kompromis Prezidentstvo 15 serpnya 1960 roku bulo progolosheno nezalezhnist Respubliki Kongo a Fyulber Yulu stav yiyi pershim prezidentom Z togo chasu v krayini rozpochalos nasadzhennya kultu golovi derzhavi Politika provadilas zhorstkimi avtoritarnimi metodami vidznachalis vipadki koli pid chas parlamentskoyi diskusiyi prezident pogrozhuvav deputatam vognepalnoyu zbroyeyu 20 bereznya 1961 roku Abata Yulu bulo obrano na post prezidenta na bezalternativnih viborah Vnutrishnya politika prezidenta Yulu oznachala pobudovu avtoritarnoyi prezidentskoyi sistemi Politichna opoziciya zaznavala peresliduvan z boku represivnogo aparatu 1962 roku bulo anonsovano perehid do odnopartijnoyi sistemi Vazhlivu rol vidigravala osobista harizma Yulu jogo vmile manipulyuvannya religijno mistichnimi obrazami V ekonomici kurs Yulu bazuvavsya na liberalizmi stimulyuvanni rinku zaluchenni inozemnih investicij i kompanij peredusim francuzkih Jomu vdalos pokrashiti zovnishnotorgovelnij balans zbilshiti obsyagi eksportu Osobliva uvaga pridilyalas rozvitku energetiki metalurgijnoyi ta himichnoyi promislovosti prote ti proyekti obmezhuvalis nestacheyu koshtiv dlya kapitalovkladen Popri principovij ekonomichnij liberalizm Yulu dvi tretini investicij buli derzhavnimi uryadovimi chi inozemnimi Vazhlivoyu ekonomichnoyu problemoyu pravlinnya Yulu bulo postijne zrostannya byudzhetnogo deficitu sho lishe chastkovo perekrivavsya francuzkimi subsidiyami Ce prizvodilo do pidvishennya podatkiv zaprovadzhennya zahodiv zhorstkoyi ekonomiyi sho poshiryuvalis i na chinovnikiv Vidpoviddyu stalo zrostannya korupciyi sho sprichinilo oburennya v suspilstvi Znachno zrosli j osobisti vidatki prezidenta Zovnishnya politika Yulu oriyentuvalas na Zahid peredusim na Franciyu j chastkovo na SShA Yedinij z afrikanskih lideriv Fyulber Yulu vistupav za dialog z Portugaliyeyu vid 1961 roku rezhim Salazara viv kolonialnu vijnu v susidnij Angoli Pri comu Yulu simpatizuvav ruhu za nezalezhnist Kabindi na choli z Luyishem Ranke Franke spriyav jogo mizhnarodnij pidtrimci Dominantoyu zovnishnoyi politiki buv antikomunizm Na comu pidgrunti Yulu namagavsya konsoliduvati prozahidni afrikanski uryadi V grudni 1960 roku v Brazzavili za iniciativoyu Yulu vidbuvsya samit dvanadcyati goliv afrikanskih derzhav sho poklav pochatok Afrikanskomu j malagasijskomu soyuzu Za poserednictva Yulu vidbulis peremovini Moyiza Chombe z Zhozefom Kasavubu spryamovani na izolyaciyu Patrisa Lumumbi V toj zhe chas Fyulber Yulu pidtrimuvav druzhni vidnosini z marksistskim prezidentom Gvineyi Ahmedom Seku Ture Toj zv yazok bulo zumovleno vzayemnim ekonomichnim interesom kongolezka ekonomika potrebuvala gvinejskih boksitiv gvinejska kongolezkogo rinku zbutu Kurs prezidenta Yulu na vstanovlennya odnopartijnoyi sistemi sprichiniv protesti profspilok Na 13 serpnya 1963 roku bulo zaplanovano strajk Za den do togo profspilkovih lideriv bulo zaareshtovano za nakazom Yulu Toj aresht stav jogo fatalnoyu pomilkoyu zvichajna akciya protestu pererosla v antiuryadove povstannya V Brazzavili pochalis sutichki demonstrantiv z silami bezpeki Vvecheri 13 serpnya Fyulber Yulu vistupiv zi zvernennyam do narodu Vin ogolosiv pro prijnyattya nadzvichajnih povnovazhen Uryad podav u vidstavku vlada perejshla do kabinetu nadzvichajnogo upravlinnya sformovanogo z lyudej osobisto viddanih prezidentu Masovi vistupi trivali 14 serpnya Nastupnogo dnya 15 serpnya demonstraciya virushila do prezidentskogo palacu z vimogami vidstavki Yulu Hvilyuvannya pochalis takozh i v armijskomu komanduvanni Kapitan Feliks Muzabakani pleminnik prezidenta ob yednavsya z opoziciyeyu Jogo pidtrimali j inshi vplivovi oficeri Ostannoyu sproboyu Yulu vtrimati vladu stalo zvernennya do prezidenta Franciyi Sharlya de Gollya Vtim ostannij vidmoviv jomu u vijskovij dopomozi Rozumiyuchi situaciyu sho sklalas 15 serpnya 1963 roku Fyulber Yulu zayaviv pro svoyu vidstavku z postu prezidenta Kongo Revolyucijni podiyi 13 15 serpnya 1963 roku otrimali nazvu Trois Glorieuses Tri slavnih dni V podalshomu cej visliv uvijshov do tekstu gimnu Narodnoyi Respubliki Kongo Vignannya Odrazu pislya vidstavki Fyulbera Yulu bulo zaareshtovano ta vzyato pid vartu u vijskovij v yaznici Novij rezhim rozgornuv represiyi proti pribichnikiv povalenogo prezidenta Vtim golova derzhavi Alfons Massamba Deba ne bazhav stvoryuvati precedent fizichnoyi rozpravi z poperednikom 25 bereznya 1963 roku Fyulbera Yulu bulo tayemno perepravleno do Kongo Leopoldvil de jomu nadav pritulok Moyiz Chombe Socialistichnij rezhim Massamba Deba buduvav svoyu ideologiyu ta propagandu na protistavlenni proimperialistichnomu kursu Abata Yulu Pershogo prezidenta Kongo bulo ogolosheno vorogom kongolezkoyi naciyi V chervni 1965 roku v Brazzavili vidbuvsya pokazovij proces na yakomu Yulu zaochno zasudili do smertnoyi kari za zvinuvachennyami v represiyah korupciyi ta nadanni dopomogi povalenomu do togo chasu Chombe Fyulber Yulu kategorichno vidkinuv usi zvinuvachennya Serpnevi podiyi 1963 roku vin oharakterizuvav yak maoyistskij putch Svoyu versiyu podij Yulu viklav v antikomunistichnij broshuri J accuse la Chine Ya zvinuvachuyu Kitaj vidanij 1966 roku V listopadi 1965 roku Fyulber Yulu zvernuvsya z prohannyam do francuzkogo uryadu dozvoliti jomu oselitis u Nicci Prezident de Goll j osoblivo jogo druzhina Ivonn de Goll vislovlyuvalis proti perebuvannya Yulu u Franciyi prezident v osnovnomu z politichnih motiviv druzhina cherez ekscentrichnu reputaciyu Yulu yak rozstrigi j bagatozhencya Popri ce Yulu pribuv do Le Burzhe z chotirma druzhinami j ditmi De Goll mav namir vislati eksprezidenta nazad do Leopoldvilya ta jogo vidmoviv radnik z afrikanskih sprav Zhak Fokkar yakij cinuvav kolishnye spivrobitnictvo Yulu z Franciyeyu Zreshtoyu Yulu vidpravili do Ispaniyi Rezhim Fransisko Franko nadav jomu pritulok francuzkij uryad viplativ na jogo utrimannya 500 tisyach frankiv Fyulber Yulu zberig znachnu populyarnist u Kongo osoblivo sered lari Zakoloti yulistskogo harakteru vidznachalis vid 1964 roku Pribichniki Yulu na choli z kapitanom Muzabakani brali uchast u povalenni Massamba Deba 1968 roku Odnak novij golova derzhavi Marian Nguabi shvidko pridushiv vistupi yulistiv 23 bereznya 1970 roku do sprobi yulistskogo perevorotu vdavsya lejtenant vtim zaznav nevdachi Smert i pohovannya 5 travnya 1972 roku Fyulber Yulu pomer u Madridi Lari zazhadali pohovati Yulu na batkivshini Zadlya uniknennya konfliktu sho postaviv bi obraz pokijnogo v centr politichnogo zhittya Nguabi pogodivsya na ce 16 grudnya 1972 roku reshtki Fyulbera Yulu bulo pohovano v sobori Brazzavilya Im ya Fyulbera Yulu zalishalos pid zaboronoyu v Narodnij Respublici Kongo za vinyatkom najbilsh kritichnih vidgukiv do pochatku 1990 ih rokiv Na pershogo prezidenta pokladalas vidpovidalnist za vsi problemi krayini Reabilitaciya 1991 roku v Kongo vidbulas Nacionalno derzhavna konferenciya na yakij bulo uhvaleno rishennya pro vidmovu vid derzhavnoyi ideologiyi marksizmu leninizmu perehid do bagatopartijnoyi demokratiyi ta rinkovoyi ekonomiki povernennya krayini nazvi Respublika Kongo Fyulbera Yulu bulo politichno ta yuridichno reabilitovano jogo zaslugi yak pershogo golovi nezalezhnogo Kongo bulo oficijno viznano U travni 2015 roku do richnici smerti Fyulbera Yulu jogo pribichniki vimagali zvesti povnocinnij mavzolej batkovi kongolezkoyi naciyi Politichni aktivisti j publicisti opozicijni do Kongolezkoyi partiyi praci vvazhayut povalennya prezidenta Yulu tragichnoyu podiyeyu kongolezkoyi istoriyi ta vidznachayut vipravdanist bagatoh jogo ocinok i prognoziv u tomu chisli shodo kitajskoyi ekspansiyi v Africi PrimitkiMunzinger Personen d Track Q107343683 SNAC 2010 d Track Q29861311 Aleksej Zharov 18 bereznya 2017 Sensus Novus ros Arhiv originalu za 9 kvitnya 2019 Procitovano 26 kvitnya 2020 Fulbert Youlou Encyclopedia of World Biography Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Strilyanina v Konakri nebajduzha rosijskim metalurgam Youlou Fulbert De 1917 a 1972 2015 07 01 u Wayback Machine FULBERT YOULOU J accuse la Chine Hors collection La Table Ronde Arhiv originalu za 7 travnya 2015 Hommage a l Abbe Fulbert Youlou l occasion du cinquantieme anniversaire de l independance du Congo Brazzaville 1960 2010 LiteraturaRemy Boutet Les trois glorieuses ou la chute de Fulbert Youlou Editions Chaka Collection Afrique contemporaine 1990 ISBN 2907768050 fr Florence Bernault Democraties ambigues en Afrique centrale Congo Brazzaville Gabon 1940 1965 Editions Karthala 1996 ISBN 2865376362 fr Remy Bazenguissa Ganga Les voies du politique au Congo essai de sociologie historique Editions Karthala 1997 ISBN 2865377393 fr Samir Amin et Catherine Coquery Vidrovitch Histoire economique du Congo 1881 1968 Editions Anthropos 1969 ASIN B000WID61A fr Philippe Decraene Congo Brazzaville In Encyclopedie Universalis Tome 4 Edition 1973 stor 891 892 fr

Дата публікації:
Топ