Посвірж короткодзьобий Самець короткодзьобого посвіржа Самиця короткодзьобого посвіржа Охоронний статус Найменший ризик

Посвірж короткодзьобий

Самець короткодзьобого посвіржа

Самиця короткодзьобого посвіржа

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Посвірж (Sicalis)
Вид:	Посвірж короткодзьобий

Біноміальна назва

Sicalis luteola
(Sparrman, 1789)

Ареал виду Проживання впродовж року Зимування

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Emberiza luteola

Посилання

Вікісховище:	Sicalis luteola
Віківиди:	Sicalis luteola
ITIS:	562999
МСОП:	22735428
NCBI:	163867

Посві́рж короткодзьобий (Sicalis luteola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці, був інтродукований на Карибах.

Опис

Короткодзьобий посвірж, підвид *S. l. chrysops* (зверху) і жовтий посвірж (знизу)

Довжина птаха становить 11,5-12,5 см. Верхня частина тіла оливково-коричнева, на тімені і спині чорна смужки, надхвістя оливкове, крила і хвіст коричневі. На обличчі яскраво-жовта "маска", горло яскраво-жовте. Нижня частина тіла жовта, груди з коричневим відтінком, гузка білувата. Першорядні махові пера чорнуваті з зеленуватими краями, покривні пера крил буруваті з сіруватими краями. Самиці мають більш коричнювате забарвлення.

Підвиди

Виділяють вісім підвидів:

S. l. chrysops Sclater, PL, 1862 — південна Мексика (Веракрус, Чіапас), Беліз, південна Гватемала (Сакатепекес), регіон Москітового берега на сході Гондурасу та на північному сході Нікарагуа;
S. l. mexicana Brodkorb, 1943 — Центральна Мексика (Пуебла, Морелос);
S. l. eisenmanni Wetmore, 1953 — північно-західна Коста-Рика (Гуанакасте) і центральна Панама (Кокле);
S. l. bogotensis Chapman, 1924 — Анди у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі і Перу (на південь до Арекіпи);
S. l. luteola (Sparrman, 1789) — Колумбія (низовини на захід від Анд, долини річок Каука і Маґдалена), Венесуела (Фалькон, Монагас і Болівар), Гаяна і північна Бразилія;
S. l. flavissima Todd, 1922 — від Суринаму до гирла Амазонки;
S. l. chapmani Ridgway, 1899 — нижня течія Амазонки (Пара);
S. l. luteiventris (Meyen, 1834) — гніздяться на півдні Бразилії (Санта-Катарина і Ріу-Гранді-ду-Сул), в Уругваї, на півночі і сході Аргентини (на південь до Чубута), в центральному Чилі (від Кокімбо на південь до Лос-Ріоса). взимку мігрують до південного Перу (Куско, Пуно), центральну і східну Болівію, на південь центральної Бразилії (від Мату-Гросу на схід до Баїї) і в Парагвай.

Поширення і екологія

Короткодзьобі посвіржі мешкають в Мексиці, Белізі, Гватемалі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Еквадорі, Перу, Аргентині, Чилі і Уругваї, взимку мігрують також до Болівії і Парагваю. Вони були інтродуковані на Малі Антильські острови, зокрема на Барбадос, Домініку, Гваделупу і Мартиніку. Були інтродуковані також на Ангілью, однак згодом там вимерли. У 2004 році спостерігали на острові Тринідад, куди, імовірно, залетіли з Венесуели. Бродячих короткодзьобих посвіржів спостерігали на Фолклендсьих островах.

Короткодзьобі посвіржі живуть на тропічних і субтропічних луках, в саванах, на полях і пасовищах, на болотах, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 4100 м над рівнем моря, переважно на висоті до 3000 м над рівнем моря.

Поведінка

Короткодзьобі посвіржі зустрічаються зграйками, під час міграції можуть утворювати великі зграї. Ведуть переважно кочовий спосіб життя. Живляться переважно насінням і комахами, а також плодами. Сезон розмноження триває з вересня по березень. Самці приваблюють самиць, співаючи пісню в польоті. Гніздяться на землі, серед густих заростей. В кладці від 3 до 5 блакитнуватих яєць, поцяткованих рудуватими плямками. яйця мають розмір 19×14 мм.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 12 лютого 2022.

Посилання

Stamps [ 12 лютого 2022 у Wayback Machine.] (for Barbados) with South American RangeMap
Grassland Yellow-finch photo gallery [ 12 лютого 2022 у Wayback Machine.] VIREO

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 12 лютого 2022.