Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Нейтральність цієї статті під сумнівом Будь ласка ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недол

Йоасаф (Горленко)

Йоасаф (Горленко)
цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним та за можливості виправте недоліки.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горленко.

Йоаса́ф (Йосафат) Бєлгородський (світське ім'я — Яким Андрійович Горленко; 8 (19) вересня 1705(17050919), с. Замістя, нині Прилуцького району Чернігівської області, — 10 (21) грудня 1754, село Грайворон, нині Бєлгородської області Російської Федерації) — український освітній та церковний діяч, письменник. Син прилуцького полковника Андрія Горленка, внук гетьмана Данила Апостола та рідний дядько класика української літератури Григорія Квітки-Основ'яненка.

Йоасаф
image
Народився 8 (19) вересня 1705
Прилуки, Гетьманщина
Помер 10 (21) грудня 1754 (49 років)
Грайворон, Хотмижський повіт, Бєлгородська провінція, Бєлгородська губернія, Російська імперія
Поховання Бєлгород
Діяльність священник
Alma mater Київська духовна академія
Посада єпископ
Конфесія православ'я
Батько Горленко Андрій Дмитрович
Мати d
Брати, сестри d і Горленко Андрій Андрійович
image
Святитель Йоасаф (Горленко)

Єпископ Російської православної церкви, з 2 червня 1748 — правлячий єпископ Бєлгородський і Обоянський РПЦ. У 1911 році був прославлений у лику святителів.

Біографія

image

Яким Горленко народився в сім'ї прилуцького полковника Андрія Дмитровича Горленка (його дід по батькові також був прилуцьким полковником), а його мати — Марія Данилівна — була дочкою гетьмана Данила Апостола. Був дядьком Григорія Квітки-Основ'яненка (він написав біографію Йоасафа Горленка).

В 1713 році розпочав навчання в Київській духовній академії. Батьки, власники багатого маєтку, хотіли для нього військової кар'єри, але він ще у віці 11-и років вирішив покинути світське життя. В 1725 році в Києво-Межигірському монастирі пострижений в рясофор з ім'ям Іларіона. 1727 року прийняв чернецтво з ім'ям Йоасаф; 1728 висвячений в ієродиякона. Після закінчення академічного курсу залишився викладачем при академії.

В 1737 році у призначений ігуменом Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. В 1744 році посвячений у сан архімандрита і переведений намісником Троїце-Сергієвої лаври до Московії.

2 червня 1748 року хіротонізований у єпископа Білгородського і Обоянського; на цій кафедрі залишався до кінця життя. На той час Бєлгородська єпархія була однією з найбільших в Російській імперії, нараховувала 1 060 парафій. Превелебний Йоасаф дбав про піднесення церковного життя, відбудову храмів, піклувався Харківською колегією і взагалі багато уваги приділяв розвиткові освіти в Слобожанщині, виступав проти латинізації шкіл України, проте сприяв уніфікації церковних звичаїв на Слобожанщині в сенсі підведення їх під загальноросійський кшталт: переслідував старі звичаї та нищив книги київського друку (див. Русифікація). До характеристики неоднозначної постаті Йоасафа Горленка слід також додати, що він уникав у своїх творах характерного для своєї доби вихваляння можновладців. За переказами сучасників, був дуже милосердний до всіх стражденних, часто відвідував хворих і навіть приносив їм зцілення.

Літературна спадщина

Крім церковно-організаційної та просвітницької діяльності, Йоасаф уславився літературними творами. Частина з них (проповіді, листи, молитви) за жанром та стилем досить звичні для церковного діяча. Значно виділяється з цього ряду його поема «Брань честныхъ седми добродѣтелей зъ седми грѣхами смертными…» (1737 р.). Іноді її називають також драмою, але діалоги в її тексті займають відносно невелику частину; радше це не зовсім вірне означення жанру обумовлене тематикою: символічні події, описані у «Брані…», міцно пов'язані з ритуалами Великого Посту, — цим вона подібна до школярських драм т. зв. великоднього циклу. Поема — яскравий зразок (українського бароко) за тематикою та художніми засобами. Відрізняє її від інших барокових творів те, що боротьба добра зі злом у душі людини описується в термінах справжнього військового мистецтва, із широким використанням тогочасних мілітарних реалій. Це поєднання морально-повчального тексту з батальною поемою створює характерний для літератури бароко ефект ілюзорної достовірності. Поему написано церковнослов'янською мовою, але з численними українізмами, як-от «ланцюжок», «дошкуляти», «втікати», «обмеження», «корогви» тощо. Вперше її було опубліковано лише 1892 року («Чтения в историческом обществе Нестора-летописца», книга 6); на сучасну українську мову перекладено Валерієм Шевчуком («Бран семи добродійництв з сімома гріхами в людині-мандрівцю»).

Йоасафові належить також автобіографія «Путешествіе въ свѣтѣ семъ грѣшника Іоасафа, игумена Мгарскаго», фамільні записки, подорожні нотатки, одне повчання (Слово), кілька листів і окружних послань.

Біографія Йоасафа, складена його родичем, відомим українським письменником Г. Ф. Квіткою, видана в Києві в 1836 році і потім багато разів перевидавалася, інша біографія — Кулжинського, 1883. Важливий біографічний матеріал за консисторськими документами знаходиться в «Історико-статистичному описі Харківської єпархії», архієпископа Філарета (1, 12-25).

Кінець життя

Слабке здоров'я Горленка було підважене аскетичними вправами: зокрема, під час посту він зовсім не вживав гарячої їжі. Не маючи ще й 50-ти років, він смертельно захворів. Незадовго до своєї смерті вирушив до Чернігівщини, до рідного міста Прилуки, щоби побачити батьків. У середині вересня 1754 року вирушив назад до Білгорода. Але, зупинившись у селі Грайворон, де була його архієрейська вотчина, тяжко захворів і, провівши більше двох місяців на одрі хвороби, 10 грудня 1754 року в 5-й годині пополудні, преставився, проживши 49 років.

Два з половиною місяці після блаженної кончини Йоасафа тіло його в труні стояло відкрите в Свято-Троїцькому соборі, не піддаючись тлінню і не втрачаючи звичайного кольору та вигляду. Тіло покійного архіпастиря залишалося непохованим до кінця лютого 1755 року, з огляду на те, що призначений Святійшим синодом для здійснення поховання Йоасафа Преосвященний Йоан Козлович, єпископ Переяславський і Бориспільський, був затриманий розлиттям річок.

Лише 28 лютого 1755 року у співслужінні численного сонму пастирів труну з тілом Йоасафа було похоронено у склепі (у південно-західній частині білгородського Свято-Троїцького собору), спорудженого за повелінням покійного святителя.

Шанування і прославлення

image
Свт. Йоасаф (Горленко), єп. Білгородський. Гравюра. 1865

Будучи істинно добрим пастирем, Йоасаф ще за життя користувався побожною повагою пастви за істинно благочестиве і подвижницьке життя. Через 2 роки після його поховання деякі з духовних чинів кафедрального собору, знаючи святе життя архіпастиря, таємно пішли в усипальницю і відкрили труну, виявивши не тільки тіло святителя нетлінним у всіх своїх частинах: але і його одягу, покриву і самого гробу не торкнулося навіть найменше тління, хоч і відчувалася достатня вогкість у повітрі при відкритті склепу.

Протягом понад півтора століття зберігалися його нетлінні мощі в Троїцькому соборі монастиря в Бєлгороді. Шанування Йоасафа в народі як святого і чудотворця, навколо імені якого склався ряд сказань, а також зцілення і чудеса, що відбулися біля його труни і на могилі послужили підставою для численних прохань про його канонізацію.

У грудні 1908 року єпископ Курський Питирим (Окнов) представив Святішому синоду ряд прохань про прославлення єпископа Йоасафа від духовенства та мирян. Синодом була утворена комісія під головуванням Питирима; на підставі поданих свідоцтв та акту огляду мощей синод направив всепідданішу доповідь, на якій 10 грудня 1910 року Микола II написав: «<…> Приймаю пропозиції Св. Синоду з щирим зворушенням і повним співчуттям».

Рака для св. мощей Святителя Йоасафа Білгородського і покров над нею в Свято-Троїцькому соборі були виготовлені за проектом арх. Покровського В. А. (1910—1911 рр.; втрачені);

Урочистості канонізації і відкриття мощей відбулися 4 вересня 1911 року за Курського Преосвященного Питирима (Окнова) і вікарного Бєлгородського єпископа Никодима (Кононова) в присутності Єлисавети Феодорівни та Костянтина Костянтиновича.

1 грудня 1920 року, на виконання постанови від 23 серпня 1920 року «Про ліквідацію мощей», відбулося розкриття мощей святителя під керівництвом спеціально призначеної комісії. Комісія склала офіційний акт, підписаний її членами і опублікований в «Курській правді» за 10 грудня 1920. Мощі відправили до Москвиу, в Музей Народного комісаріату охорони здоров'я на Петрівці і в антирелігійний музей. В 1930-х роках їх перевезли в Ленінград та помістили в експозицію Музею історії релігії й атеїзму в колишньому Казанському соборі.

Наприкінці лютого 1991 року мощі були виявлені в запаснику музею та ідентифіковані за актом розтину мощей і іншими документами. До 10 серпня 1991 р. мощі перебували в Преображенському соборі Ленінграда, після чого доставлені, через Москву та Курськ, в Бєлгород. З 17 вересня 1991 року перебувають в Преображенському соборі Бєлгорода.

Пам'ять: 10 грудня і 4 вересня (набуття мощей).

Спадщина

image
Пам'ятник Йоасафу у Прилуках. 2012

Навколо Йоасафа Горленка і його спадщини утворвся гурток його шанувальників, який виріс до Братства в ім'я святого і проіснував в Петрограді до 1917 року. Перед подіями 1917 року в селищі Парголово біля Петрограду була побудована церква в честь Святителя Йоасафа, і створено при ній Михайлівське Йоасафівське Братство, заборонене за радянської влади. Товариство Свят. Йоасафа було відновлено в кінці XX століття і діє зараз в Санкт-Петербурзі.

У вересні 2005 року в Бєлгороді відбулися урочистості, присвячені 300-річчю з дня народження святителя Йоасафа Білгородського.

У Бєлгороді щорічно проводиться науково-богословська конференція «Йоасафовські читання».

У вересні 2011 року в м. Прилуки встановлено пам'ятник Йоасафу Бєлгородському, на честь 100-річчя його канонізації.

Молитва Йоасафа Горленка

Див. також: Щогодинна молитва святителя Йоасафа (Горленка)

Серед спадщини святителя Йоасафа найбільшого поширення набув текст його щогодинної молитви. Цей текст докладно аналізували В. Д. Жевахов і С. А. Нілус у книзі «Молитва святителя Йоасафа Білгородського і всієї Росії чудотворця (1705—1754): досвід короткого коментаря», що витримала три видання. До тексту молитви Йоасафа (Горленка) зверталося ряд композиторів, як російських, також і українських, переважно церковних. На сьогоднішній день відомі твори (1909), А. К. Лядова (1910), (1910), О. П. Орловського (1912), (1913) (включаючи перекладення для чоловічого хору (1991)), і (2007), пов'язані з цим текстом.

Примітки

  1. Маслійчук В. Слобідська Україна. Київ: Наталія Брехуненко, 2008, с. 61.
  2. Перу Шевчука належить також біографічна новела «Йоасаф».
  3. Втрата і друге набуття мощей [ 27 лютого 2008 у Wayback Machine.] На сайті Преображенського собору м. Бєлгорода
  4. Товариство Святителя Іоасафа. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 14 липня 2012.
  5. . Архів оригіналу за 17 лютого 2008. Процитовано 30 вересня 2011.
  6. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 30 вересня 2011.
  7. Жевахов В. Д., Нилус С. А. Святитель Иоасаф Белгородский и всея России чудотворец. (1705—1754): Его ежечас. молитва: (Крат. коммент.) / Сост. кн. В. Д. Жевахов. [Дух божий, явно почивший на отце Сарафиме Саровском в беседе его о цели христианской жизни с симбирским помещиком и совестным судьей, Николаем Александровичем Мотовиловым: (Из рукопис. воспоминаний Н. А. Мотовилова) Очерк С. А. Нилуса]. — 3-е изд. — Киев: тип. Киево-Печер. Усп. лавры, 1915. — С. 111, 2-3 с., 4 л. ил. : портр., нот. (рос.)

Джерела

  • В. В. Лисиця. Горленко Йоасаф // Українська літературна енциклопедія. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії ім. М. П. Бажана, 1988, т. 1, с. 465.
  • Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. Львів: НТШ, 1993, т. 2, с. 413-414; 2003, т. 11, с. 287.
  • В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. - Донецьк : Східний видавничий дім, 2005, с. 20-29.
  • [В. Шевчук. Коментар] // Антологія української поезії. - К. : Дніпро, 1984, т. 1, с. 426-427.

Подальші (невикористані) джерела

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Йоасаф (Горленко)
  • . (рос.)
  • 17 вересня — набуття мощей святителя Йоасафа, єпископа Бєлгородського (Історична довідка) [ 27 квітня 2010 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Московського патріархату
  • Иоасаф Белгородский (Горленко). Брань честных семи добродетелей с семью грехами смертными (рос.)[1]


image Це незавершена стаття про святого або святу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.
image Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nejtralnist ciyeyi statti pid sumnivom Bud laska oznajomtesya z vidpovidnim obgovorennyam ta za mozhlivosti vipravte nedoliki U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gorlenko Joasa f Josafat Byelgorodskij svitske im ya Yakim Andrijovich Gorlenko 8 19 veresnya 1705 17050919 s Zamistya nini Priluckogo rajonu Chernigivskoyi oblasti 10 21 grudnya 1754 selo Grajvoron nini Byelgorodskoyi oblasti Rosijskoyi Federaciyi ukrayinskij osvitnij ta cerkovnij diyach pismennik Sin priluckogo polkovnika Andriya Gorlenka vnuk getmana Danila Apostola ta ridnij dyadko klasika ukrayinskoyi literaturi Grigoriya Kvitki Osnov yanenka JoasafNarodivsya 8 19 veresnya 1705 Priluki GetmanshinaPomer 10 21 grudnya 1754 49 rokiv Grajvoron Hotmizhskij povit Byelgorodska provinciya Byelgorodska guberniya Rosijska imperiyaPohovannya ByelgorodDiyalnist svyashennikAlma mater Kiyivska duhovna akademiyaPosada yepiskopKonfesiya pravoslav yaBatko Gorlenko Andrij DmitrovichMati dBrati sestri d i Gorlenko Andrij AndrijovichVislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi Svyatitel Joasaf Gorlenko Yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi z 2 chervnya 1748 pravlyachij yepiskop Byelgorodskij i Oboyanskij RPC U 1911 roci buv proslavlenij u liku svyatiteliv BiografiyaYakim Gorlenko narodivsya v sim yi priluckogo polkovnika Andriya Dmitrovicha Gorlenka jogo did po batkovi takozh buv priluckim polkovnikom a jogo mati Mariya Danilivna bula dochkoyu getmana Danila Apostola Buv dyadkom Grigoriya Kvitki Osnov yanenka vin napisav biografiyu Joasafa Gorlenka V 1713 roci rozpochav navchannya v Kiyivskij duhovnij akademiyi Batki vlasniki bagatogo mayetku hotili dlya nogo vijskovoyi kar yeri ale vin she u vici 11 i rokiv virishiv pokinuti svitske zhittya V 1725 roci v Kiyevo Mezhigirskomu monastiri postrizhenij v ryasofor z im yam Ilariona 1727 roku prijnyav chernectvo z im yam Joasaf 1728 visvyachenij v iyerodiyakona Pislya zakinchennya akademichnogo kursu zalishivsya vikladachem pri akademiyi V 1737 roci u priznachenij igumenom Lubenskogo Mgarskogo Spaso Preobrazhenskogo monastirya V 1744 roci posvyachenij u san arhimandrita i perevedenij namisnikom Troyice Sergiyevoyi lavri do Moskoviyi 2 chervnya 1748 roku hirotonizovanij u yepiskopa Bilgorodskogo i Oboyanskogo na cij kafedri zalishavsya do kincya zhittya Na toj chas Byelgorodska yeparhiya bula odniyeyu z najbilshih v Rosijskij imperiyi narahovuvala 1 060 parafij Prevelebnij Joasaf dbav pro pidnesennya cerkovnogo zhittya vidbudovu hramiv pikluvavsya Harkivskoyu kolegiyeyu i vzagali bagato uvagi pridilyav rozvitkovi osviti v Slobozhanshini vistupav proti latinizaciyi shkil Ukrayini prote spriyav unifikaciyi cerkovnih zvichayiv na Slobozhanshini v sensi pidvedennya yih pid zagalnorosijskij kshtalt peresliduvav stari zvichayi ta nishiv knigi kiyivskogo druku div Rusifikaciya Do harakteristiki neodnoznachnoyi postati Joasafa Gorlenka slid takozh dodati sho vin unikav u svoyih tvorah harakternogo dlya svoyeyi dobi vihvalyannya mozhnovladciv Za perekazami suchasnikiv buv duzhe miloserdnij do vsih strazhdennih chasto vidviduvav hvorih i navit prinosiv yim zcilennya Literaturna spadshinaKrim cerkovno organizacijnoyi ta prosvitnickoyi diyalnosti Joasaf uslavivsya literaturnimi tvorami Chastina z nih propovidi listi molitvi za zhanrom ta stilem dosit zvichni dlya cerkovnogo diyacha Znachno vidilyayetsya z cogo ryadu jogo poema Bran chestnyh sedmi dobrodѣtelej z sedmi grѣhami smertnymi 1737 r Inodi yiyi nazivayut takozh dramoyu ale dialogi v yiyi teksti zajmayut vidnosno neveliku chastinu radshe ce ne zovsim virne oznachennya zhanru obumovlene tematikoyu simvolichni podiyi opisani u Brani micno pov yazani z ritualami Velikogo Postu cim vona podibna do shkolyarskih dram t zv velikodnogo ciklu Poema yaskravij zrazok ukrayinskogo baroko za tematikoyu ta hudozhnimi zasobami Vidriznyaye yiyi vid inshih barokovih tvoriv te sho borotba dobra zi zlom u dushi lyudini opisuyetsya v terminah spravzhnogo vijskovogo mistectva iz shirokim vikoristannyam togochasnih militarnih realij Ce poyednannya moralno povchalnogo tekstu z batalnoyu poemoyu stvoryuye harakternij dlya literaturi baroko efekt ilyuzornoyi dostovirnosti Poemu napisano cerkovnoslov yanskoyu movoyu ale z chislennimi ukrayinizmami yak ot lancyuzhok doshkulyati vtikati obmezhennya korogvi tosho Vpershe yiyi bulo opublikovano lishe 1892 roku Chteniya v istoricheskom obshestve Nestora letopisca kniga 6 na suchasnu ukrayinsku movu perekladeno Valeriyem Shevchukom Bran semi dobrodijnictv z simoma grihami v lyudini mandrivcyu Joasafovi nalezhit takozh avtobiografiya Puteshestvie v svѣtѣ sem grѣshnika Ioasafa igumena Mgarskago familni zapiski podorozhni notatki odne povchannya Slovo kilka listiv i okruzhnih poslan Biografiya Joasafa skladena jogo rodichem vidomim ukrayinskim pismennikom G F Kvitkoyu vidana v Kiyevi v 1836 roci i potim bagato raziv perevidavalasya insha biografiya Kulzhinskogo 1883 Vazhlivij biografichnij material za konsistorskimi dokumentami znahoditsya v Istoriko statistichnomu opisi Harkivskoyi yeparhiyi arhiyepiskopa Filareta 1 12 25 Kinec zhittyaSlabke zdorov ya Gorlenka bulo pidvazhene asketichnimi vpravami zokrema pid chas postu vin zovsim ne vzhivav garyachoyi yizhi Ne mayuchi she j 50 ti rokiv vin smertelno zahvoriv Nezadovgo do svoyeyi smerti virushiv do Chernigivshini do ridnogo mista Priluki shobi pobachiti batkiv U seredini veresnya 1754 roku virushiv nazad do Bilgoroda Ale zupinivshis u seli Grajvoron de bula jogo arhiyerejska votchina tyazhko zahvoriv i provivshi bilshe dvoh misyaciv na odri hvorobi 10 grudnya 1754 roku v 5 j godini popoludni prestavivsya prozhivshi 49 rokiv Dva z polovinoyu misyaci pislya blazhennoyi konchini Joasafa tilo jogo v truni stoyalo vidkrite v Svyato Troyickomu sobori ne piddayuchis tlinnyu i ne vtrachayuchi zvichajnogo koloru ta viglyadu Tilo pokijnogo arhipastirya zalishalosya nepohovanim do kincya lyutogo 1755 roku z oglyadu na te sho priznachenij Svyatijshim sinodom dlya zdijsnennya pohovannya Joasafa Preosvyashennij Joan Kozlovich yepiskop Pereyaslavskij i Borispilskij buv zatrimanij rozlittyam richok Lishe 28 lyutogo 1755 roku u spivsluzhinni chislennogo sonmu pastiriv trunu z tilom Joasafa bulo pohoroneno u sklepi u pivdenno zahidnij chastini bilgorodskogo Svyato Troyickogo soboru sporudzhenogo za povelinnyam pokijnogo svyatitelya Shanuvannya i proslavlennyaSvt Joasaf Gorlenko yep Bilgorodskij Gravyura 1865 Buduchi istinno dobrim pastirem Joasaf she za zhittya koristuvavsya pobozhnoyu povagoyu pastvi za istinno blagochestive i podvizhnicke zhittya Cherez 2 roki pislya jogo pohovannya deyaki z duhovnih chiniv kafedralnogo soboru znayuchi svyate zhittya arhipastirya tayemno pishli v usipalnicyu i vidkrili trunu viyavivshi ne tilki tilo svyatitelya netlinnim u vsih svoyih chastinah ale i jogo odyagu pokrivu i samogo grobu ne torknulosya navit najmenshe tlinnya hoch i vidchuvalasya dostatnya vogkist u povitri pri vidkritti sklepu Protyagom ponad pivtora stolittya zberigalisya jogo netlinni moshi v Troyickomu sobori monastirya v Byelgorodi Shanuvannya Joasafa v narodi yak svyatogo i chudotvorcya navkolo imeni yakogo sklavsya ryad skazan a takozh zcilennya i chudesa sho vidbulisya bilya jogo truni i na mogili posluzhili pidstavoyu dlya chislennih prohan pro jogo kanonizaciyu U grudni 1908 roku yepiskop Kurskij Pitirim Oknov predstaviv Svyatishomu sinodu ryad prohan pro proslavlennya yepiskopa Joasafa vid duhovenstva ta miryan Sinodom bula utvorena komisiya pid golovuvannyam Pitirima na pidstavi podanih svidoctv ta aktu oglyadu moshej sinod napraviv vsepiddanishu dopovid na yakij 10 grudnya 1910 roku Mikola II napisav lt gt Prijmayu propoziciyi Sv Sinodu z shirim zvorushennyam i povnim spivchuttyam Raka dlya sv moshej Svyatitelya Joasafa Bilgorodskogo i pokrov nad neyu v Svyato Troyickomu sobori buli vigotovleni za proektom arh Pokrovskogo V A 1910 1911 rr vtracheni Urochistosti kanonizaciyi i vidkrittya moshej vidbulisya 4 veresnya 1911 roku za Kurskogo Preosvyashennogo Pitirima Oknova i vikarnogo Byelgorodskogo yepiskopa Nikodima Kononova v prisutnosti Yelisaveti Feodorivni ta Kostyantina Kostyantinovicha 1 grudnya 1920 roku na vikonannya postanovi vid 23 serpnya 1920 roku Pro likvidaciyu moshej vidbulosya rozkrittya moshej svyatitelya pid kerivnictvom specialno priznachenoyi komisiyi Komisiya sklala oficijnij akt pidpisanij yiyi chlenami i opublikovanij v Kurskij pravdi za 10 grudnya 1920 Moshi vidpravili do Moskviu v Muzej Narodnogo komisariatu ohoroni zdorov ya na Petrivci i v antireligijnij muzej V 1930 h rokah yih perevezli v Leningrad ta pomistili v ekspoziciyu Muzeyu istoriyi religiyi j ateyizmu v kolishnomu Kazanskomu sobori Naprikinci lyutogo 1991 roku moshi buli viyavleni v zapasniku muzeyu ta identifikovani za aktom roztinu moshej i inshimi dokumentami Do 10 serpnya 1991 r moshi perebuvali v Preobrazhenskomu sobori Leningrada pislya chogo dostavleni cherez Moskvu ta Kursk v Byelgorod Z 17 veresnya 1991 roku perebuvayut v Preobrazhenskomu sobori Byelgoroda Pam yat 10 grudnya i 4 veresnya nabuttya moshej SpadshinaPam yatnik Joasafu u Prilukah 2012 Navkolo Joasafa Gorlenka i jogo spadshini utvorvsya gurtok jogo shanuvalnikiv yakij viris do Bratstva v im ya svyatogo i proisnuvav v Petrogradi do 1917 roku Pered podiyami 1917 roku v selishi Pargolovo bilya Petrogradu bula pobudovana cerkva v chest Svyatitelya Joasafa i stvoreno pri nij Mihajlivske Joasafivske Bratstvo zaboronene za radyanskoyi vladi Tovaristvo Svyat Joasafa bulo vidnovleno v kinci XX stolittya i diye zaraz v Sankt Peterburzi U veresni 2005 roku v Byelgorodi vidbulisya urochistosti prisvyacheni 300 richchyu z dnya narodzhennya svyatitelya Joasafa Bilgorodskogo U Byelgorodi shorichno provoditsya naukovo bogoslovska konferenciya Joasafovski chitannya U veresni 2011 roku v m Priluki vstanovleno pam yatnik Joasafu Byelgorodskomu na chest 100 richchya jogo kanonizaciyi Molitva Joasafa GorlenkaDiv takozh Shogodinna molitva svyatitelya Joasafa Gorlenka Sered spadshini svyatitelya Joasafa najbilshogo poshirennya nabuv tekst jogo shogodinnoyi molitvi Cej tekst dokladno analizuvali V D Zhevahov i S A Nilus u knizi Molitva svyatitelya Joasafa Bilgorodskogo i vsiyeyi Rosiyi chudotvorcya 1705 1754 dosvid korotkogo komentarya sho vitrimala tri vidannya Do tekstu molitvi Joasafa Gorlenka zvertalosya ryad kompozitoriv yak rosijskih takozh i ukrayinskih perevazhno cerkovnih Na sogodnishnij den vidomi tvori 1909 A K Lyadova 1910 1910 O P Orlovskogo 1912 1913 vklyuchayuchi perekladennya dlya cholovichogo horu 1991 i 2007 pov yazani z cim tekstom PrimitkiMaslijchuk V Slobidska Ukrayina Kiyiv Nataliya Brehunenko 2008 s 61 Peru Shevchuka nalezhit takozh biografichna novela Joasaf Vtrata i druge nabuttya moshej 27 lyutogo 2008 u Wayback Machine Na sajti Preobrazhenskogo soboru m Byelgoroda Tovaristvo Svyatitelya Ioasafa Arhiv originalu za 14 lipnya 2012 Procitovano 14 lipnya 2012 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2008 Procitovano 30 veresnya 2011 Arhiv originalu za 11 grudnya 2011 Procitovano 30 veresnya 2011 Zhevahov V D Nilus S A Svyatitel Ioasaf Belgorodskij i vseya Rossii chudotvorec 1705 1754 Ego ezhechas molitva Krat komment Sost kn V D Zhevahov Duh bozhij yavno pochivshij na otce Sarafime Sarovskom v besede ego o celi hristianskoj zhizni s simbirskim pomeshikom i sovestnym sudej Nikolaem Aleksandrovichem Motovilovym Iz rukopis vospominanij N A Motovilova Ocherk S A Nilusa 3 e izd Kiev tip Kievo Pecher Usp lavry 1915 S 111 2 3 s 4 l il portr not ros DzherelaV V Lisicya Gorlenko Joasaf Ukrayinska literaturna enciklopediya Kiyiv Golovna redakciya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi im M P Bazhana 1988 t 1 s 465 Enciklopediya ukrayinoznavstva Perevidannya v Ukrayini Lviv NTSh 1993 t 2 s 413 414 2003 t 11 s 287 V V Olifirenko S M Olifirenko Slobozhanska hvilya Navchalnij posibnik hrestomatiya z ukrayinskoyi literaturi Pivnichnoyi Slobozhanshini Doneck Shidnij vidavnichij dim 2005 s 20 29 V Shevchuk Komentar Antologiya ukrayinskoyi poeziyi K Dnipro 1984 t 1 s 426 427 Podalshi nevikoristani dzherela A Lebedev Ioasaf Gorlenko Sbornik Harkovskogo istoriko filologicheskogo obshestva 1900 t 12 Svyatitel Ioasaf Gorlenko episkop belgorodskij i oboyanskij 1705 1754 Materialy dlya biografii sobrannye i izdannye kn N D Zhevakovym Kiev 1907 t 1 1909 t 2 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Joasaf Gorlenko ros 17 veresnya nabuttya moshej svyatitelya Joasafa yepiskopa Byelgorodskogo Istorichna dovidka 27 kvitnya 2010 u Wayback Machine na oficijnomu sajti Moskovskogo patriarhatu Ioasaf Belgorodskij Gorlenko Bran chestnyh semi dobrodetelej s semyu grehami smertnymi ros 1 Ce nezavershena stattya pro svyatogo abo svyatu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Ce nezavershena stattya pro pravoslav ya Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ