Гірські дощові ліси Борнео (ідентифікатор WWF: IM0103) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в горах Борнео. Він вирізняється високим біорізноманіттям та рівнем ендемізму.
Високогір'я хребта Крокер | |
Екозона | Індомалайя |
---|---|
Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
WWF | IM0103 |
Межі | Рівнинні дощові ліси Борнео Пустищні ліси Сундаленду Альпійські луки гори Кінабалу |
Площа, км² | 115 078 |
Країни | Індонезія, Малайзія, Бруней |
Охороняється | 28 229 км² (25 %) |
Розташування екорегіону (фіолетовим) |
Географія
Екорегіон гірських дощових лісів Борнео охоплює високогір'я Борнео або Калімантану, найбільшого острова Малайського архіпелагу. Цей третій за площею острів світу розділений між трьома країнами — більша його частина належить Індонезії, на північному заході острова лежить султанат Бруней та малайзійський штат Саравак, а на півночі острова — малайзійський штат Сабах. Гірські дощові ліси екорегіону охоплюють територію всіх трьох країн.
Гори Калімантану простягаються переважно з північного сходу на південний захід через центральну частину острова. Найвищими горами регіону є гори [en] та [en], які лежать на півночі острова та розділяють Сабах на західну та східну частини. Середня висота хребта Крокер становить 1700 м над рівнем моря, а його найвищою вершиною є гора Кінабалу заввишки 4095 м. Найвищою вершиною хребта Трусмаді є гора [en] заввишки 2642 м. У північній частині Сараваку лежить нагір'я [en], найвищою вершиною якого є гора [en] заввишки 2424 м. Вздовж кордону Індонезії та Сараваку простягаються гори [en], які далі на південний захід переходять у гори [pl], [pl] та [pl]. На південному сході Калімантану розташовані ізольовані гори [en], які простягаються з півночі на південь та відділені від основного гірського масиву приблизно на 300 км. Їхньою найвищою вершиною є гора Бесар заввишки 1901 м. З геологічної точки зору основу гір Калімантану складають старі осадові та вулканічні породи. Ґрунти переважно представлені червоноземами та [en], які менш родючі і більш кислі, ніж ґрунти низовин.
На висоті нижче 1000 м над рівнем моря гірські ліси переходять у рівнинні дощові ліси Борнео. Високогір'я Кінабалу, найвищої гори острова та всієї Південно-Східної Азії, виділяють у окремий екорегіон альпійських луків гори Кінабалу.
Клімат
В межах екорегіону домінує вологий екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Зі збільшенням висоти на кожні 1000 м середня температура падає приблизно на 5 °C, що еквівалентно зміні широти на 10°. Це частково пояснює, чому у високогір'ях Калімантану зустрічаються рослини, які зазвичай поширені в регіонах з помірним кліматом. Середньорічна кількість опадів на Борнео перевищує 4000 мм. У високогір'ях опадів випадає більше, ніж на рівнинах. Багато лісів також отримують вологу з хмар, якими оповиті високогір'я острова.
Флора
На висоті від 1000 до 1200 м над рівнем моря поширені гірські дощові ліси. Представників родини діптерокарпових (Dipterocarpaceae) тут зустрічається менше, ніж у низинних лісах. Замість них в низькогірських лісах поширені різні види дубів (Quercus spp.), літокарпусів (Lithocarpus spp.) та кастанопсисів (Castanopsis spp.) з родини букових (Fagaceae), а також різні представники родини миртових (Myrtaceae) та деякі хвойні дерева, зокрема різні види дакридіумів (Dacrydium spp.) і ногоплідників (Podocarpus spp.) та борнейські каурі (Agathis borneensis). На висоті понад 1500 м над рівнем моря поширені високогірні хмарні ліси, а на найвищих вершинах — альпійські луки.
Зі збільшенням висоти в гірських лісах спостерігаються три основні зміни. По-перше, зменшується висота лісового намету, яка у високогір'ях становить від 10 до 20 м над землею. [de] дерева, такі як [en] (Koompassia excelsa), характерні для рівнинних лісів, в екорегіоні відсутні. По-друге, змінюється форма і розмір листя. У рівнинних лісах переважають породи дерев з середнім або великим листям, які часто характеризуються широкими дошкоподібними коренями, тоді як у гірських лісах переважають стрункі дерева з дрібним листям та пласкими кронами. По-третє, збільшується кількість епіфітів. Орхідеї, папороті, мохи, лишайники та печіночники більш поширені у високогір'ях, ніж у рівнинних лісах. Високогірні ліси Борнео мають багато спільних видів, особливостей структури та зовнішнього вигляду з пустищними лісами.
Гірська флора Борнео включає безліч видів азійського та австралазійського походження, що робить її однією з найрізноманітніших на Землі. Найчастіше в екорегіоні зустрічаються представники родин Араукарієві (Araucariaceae), Клетрові (Clethraceae), Вересові (Ericaceae), Букові (Fagaceae), Лаврові (Lauraceae), Миртові (Myrtaceae), Подокарпові (Podocarpaceae), Симплокові (Symplocaceae) та Чаєві (Theaceae). В горах Борнео спостерігається особливо високе різноманіття хижих рослин, рододендронів та орхідей. Тут зустрічається більше п'ятнадцяти видів непентесів (Nepenthes spp.), а також кілька видів росичок (Drosera spp.) та пухирників (Utricularia spp.) — комахоїдних рослин, які найбільш поширені в районах з великою кількістю опадів та невисоким, відкритим лісовим наметом. Для флори регіону характерні рододендрони (Rhododendron spp.), які пристосувалися до суворих високогірних умов та кислих, заболочених ґрунтів. Світлі та вологі хмарні ліси забезпечують ідеальні умови для росту багатьох видів орхідей, які найчастіше виступають тут як епіфітні види.
Серед вапнякових скель екорегіону зустрічаються унікальні рослинні угруповання, що включають багато ендемічних видів. Особливо багатою є флора гори [en]. Тут спостерігається порушення висотної зональності, порівяно з лісами, що ростуть на інших субстратах, а гірські птахи зустрічаються на нетипово низьких висотах. Ультраосновні гірські породи, які складають частини хребта Крокер та гори Кінабалу, створюють умови для формування ґрунтів, які багаті на металеві елементи (нікель, кобальт, хром, марганець), характеризуються високим катіонним дисбалансом та дефіцитом деяких поживних речовин, таких як калій і фосфор. Рослинні угруповання, що ростуть на ультраосновних ґрунтах, демонструють нижчий зріст і меншу біомасу, вищий рівень ендемізму та чіткий видовий склад порівняно з типовими гірськими рослинними угрупованнями на подібних висотах. В горах Меліган та на плато [en] зустрічаються високогірні заболочені ліси, які допомагають регулювати водопостачання в районах, розташованих нижче за течією.
Фауна
Помітна різниця в структурі та видовому складі між рівнинними та гірськими дощовими лісами Борнео впливає на розподіл фауністичних угруповань, що зустрічаються в цих екорегіонах. Тварини в гірських регіонах зіштовхуються з несприятливим кліматом, відсутністю притулку та нестачею їжі. Наприклад, на горі [en] в Сараваку серед 171 виду птахів, що живуть на його низинних схилах, більшість не трапляється на висоті понад 900 м над рівнем моря, а в лісах на вершині цієї гори, на висоті понад 1300 м над рівнем моря, зустрічається лише 12 видів птахів. Подібним чином видове різноманіття ссавців має тенденцію до зменшення зі збільшенням висоти над рівнем моря. Більшість видів приматів віддають перевагу низовинам, а калімантанські орангутани (Pongo pygmaeus), гібони та лангури демонструють значне скорочення чисельності між 500 і 1500 м над рівнем моря. Однак густота популяцій південних свинохвостих макак (Macaca nemestrina) та макак-крабоїдів (Macaca fascicularis) майже однакова як у рівнинних, так і в гірських регіонах, що, можливо, пояснюється більш різноманітним раціоном.
Загалом в екорегіоні зустрічається близько 150 видів ссавців. Величезні масиви гірських лісів все ще залишаються незайманими і слугують притулком для багатьох великих тварин, таких як калімантанські орангутани (Pongo pygmaeus), борнейські слони (Elephas maximus borneensis), надзвичайно рідкісні [en] (Dicerorhinus sumatrensis harrissoni) та борнейські пантери (Neofelis diardi borneensis). Однак більшість ссавців, поширених в гірських лісах Борнео, — це дрібні цивети, тупаї, білки та пацюки. Серед ендемічних або майже ендемічних ссавців, поширених у високогір'ях екорегіону, слід відзначити цивету Хосе (Diplogale hosei), [en] (Tupaia montana), [en] (Dendrogale melanura), [en] (Chimarrogale phaeura), [en] (Suncus ater), [en] (Crocidura baluensis), [en] (Glyphotes simus), [en] (Callosciurus baluensis), [en] (Sundasciurus brookei), білку Джентінка (Sundasciurus jentinki), [en] (Exilisciurus whiteheadi), [en] (Callosciurus orestes), [en] (Sundasciurus everetti), [en] (Lariscus hosei), малого колючого щура (Maxomys baeodon), гірського колючого щура (Maxomys alticola), велетенського зондського щура (Sundamys infraluteus), довгохвостого гірського пацюка (Niviventer rapit), кінабалуйського пацюка (Rattus baluensis) та [en] (Chiropodomys muroides).
Орнітофауна екорегіону нараховує понад 250 видів птахів. Серед ендемічних птахів, поширених у високогір'ях Борнео, слід відзначити саравацьку куріпку (Rhizothera dulitensis), [en] (Haematortyx sanguiniceps), [en] (Batrachostomus mixtus), борнейську салангану (Collocalia dodgei), [en] (Spilornis kinabaluensis), сіроволого трогона (Harpactes whiteheadi), борнейського бородастика (Psilopogon pulcherrimus), чорногорлого рогодзьоба (Calyptomena whiteheadi), борнейського свистуна (Pachycephala hypoxantha), чорну вивільгу (Oriolus hosii), борнейську цису (Cissa jefferyi), блідого бюльбюля (Pycnonotus leucops), борнейського куцокрила (Locustella accentor), окулярця-крихітку (Heleia squamifrons), чорноока (Zosterops emiliae), гірську турдинулу (Gypsophila crassa), трилера (Chlamydochaera jefferyi), борнейського квічаля (Zoothera everetti), даяцьку нільтаву (Cyornis montanus), крокерську джунглівницю (Cyornis ruficrissa), борнейську аренгу (Myophonus borneensis), борнейську вилохвістку (Enicurus borneensis), короткохвосту джунглівницю (Vauriella gularis), борнейську очеретянку-куцохвоста (Urosphena whiteheadi), борнейського павуколова (Arachnothera everetti) та бурого павуколова (Arachnothera juliae), а серед майже ендемічних птахів, — борнейську куріпку (Arborophila hyperythra), дулітського корнудо (Batrachostomus harterti), чорногорлого бородастика (Psilopogon eximius), гірського бородастика (Psilopogon monticola), синьочеревого рогодзьоба (Calyptomena hosii), борнейську вагабунду (Dendrocitta cinerascens), борнейського бюльбюля (Rubigula montis), іржастого бюльбюля-бороданя (Alophoixus ruficrissus), борнейську стафіду (Staphida everetti), червонодзьобу чагарницю (Melanocichla calva), жовтодзьобу чагарницю (Pterorhinus treacheri), борнейську ратину (Turdinus atrigularis), борнейського квіткоїда (Dicaeum monticolum) та борнейського зеленчика (Chloropsis kinabaluensis).
Серед інших птахів, поширених в горах екорегіону, слід відзначити [en] (Lophura bulweri), гірського пінона (Ducula badia), гірську сплюшку (Otus spilocephalus), калімантанську сплюшку (Otus lempiji), [en] (Taenioptynx sylvaticus), малазійського дятла (Yungipicus moluccensis), малого древняка (Blythipicus rubiginosus), золотаву піту (Hydrornis schwaneri), чорнощокого шикачика (Coracina larvata), рододендронового янчика (Pteruthius aeralatus), зеленоспинну югину (Erpornis zantholeuca), сірого оливника (Hemixos cinereus), гірського вівчарика (Phylloscopus trivirgatus), гірського кравчика (Phyllergates cucullatus), сіроголову чагарницю (Garrulax palliatus) та строкатого квічаля (Zoothera dauma). Багато гір Калімантану недостатньо досліджені орнітологами, тому подальші дослідження можуть призвести до кращого розуміння біології та поведінки птахів регіону та до відкриття нових видів. Так, у 2021 році в горах Мератус на південному сході Калімантану були відкриті [en] (Zosterops meratusensis) та [en] (Cyornis kadayangensis), два нові ендемічні види птахів, які до цього були невідомі науковцям.
Збереження
Майже три чверті гірських лісів екорегіону залишаються незайманими, а близько чверті території регіону перебувають під охороною. Амбітна угода між урядами Індонезії, Малайзії та Брунею, укладена у 2007 році, покликана захистити незайману природу "[en]". Гірські ліси Борнео здебільшого не постраждали під час масштабних пожеж 1997-1998 років, які знищили величезні площі рівнинних лісів. З огляду на швидку втрату рівнинних лісів, гірські ліси Борнео можуть слугувати останнім притулком для багатьох видів. Однак масштабна комерційна лісозаготівля, розширення плантацій олійної пальми, лісові пожежі та незаконні вирубки продовжують залишатися серйозними загрозами. Жахливий стан борнейських носорогів, яких у дикій природі залишилося заледве кілька десятків, є яскравим свідченням загрози ендемічним і зникаючим видам.
Оцінка 2017 року показала, що 28 229 км², або 25 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en] та [en] в Індонезії, Національний парк Гунунг-Мулу, [en], [en] та [en] в малайзійському штаті Саравак, [en] та [en] в малайзійському штаті Сабах, а також [en] в Брунеї.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 серпня 2024.
Посилання
- «Borneo montane rain forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Borneo Montane Rainforests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Girski doshovi lisi Borneo identifikator WWF IM0103 indomalajskij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij v gorah Borneo Vin viriznyayetsya visokim bioriznomanittyam ta rivnem endemizmu Girski doshovi lisi Borneo Visokogir ya hrebta Kroker Ekozona Indomalajya Biom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisi Status zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij WWF IM0103 Mezhi Rivninni doshovi lisi Borneo Pustishni lisi Sundalendu Alpijski luki gori Kinabalu Plosha km 115 078 Krayini Indoneziya Malajziya Brunej Ohoronyayetsya 28 229 km 25 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Vershina gori en v shtati Saravak Vapnyakovi skeli na gori ApiGeografiyaEkoregion girskih doshovih lisiv Borneo ohoplyuye visokogir ya Borneo abo Kalimantanu najbilshogo ostrova Malajskogo arhipelagu Cej tretij za plosheyu ostriv svitu rozdilenij mizh troma krayinami bilsha jogo chastina nalezhit Indoneziyi na pivnichnomu zahodi ostrova lezhit sultanat Brunej ta malajzijskij shtat Saravak a na pivnochi ostrova malajzijskij shtat Sabah Girski doshovi lisi ekoregionu ohoplyuyut teritoriyu vsih troh krayin Gori Kalimantanu prostyagayutsya perevazhno z pivnichnogo shodu na pivdennij zahid cherez centralnu chastinu ostrova Najvishimi gorami regionu ye gori en ta en yaki lezhat na pivnochi ostrova ta rozdilyayut Sabah na zahidnu ta shidnu chastini Serednya visota hrebta Kroker stanovit 1700 m nad rivnem morya a jogo najvishoyu vershinoyu ye gora Kinabalu zavvishki 4095 m Najvishoyu vershinoyu hrebta Trusmadi ye gora en zavvishki 2642 m U pivnichnij chastini Saravaku lezhit nagir ya en najvishoyu vershinoyu yakogo ye gora en zavvishki 2424 m Vzdovzh kordonu Indoneziyi ta Saravaku prostyagayutsya gori en yaki dali na pivdennij zahid perehodyat u gori pl pl ta pl Na pivdennomu shodi Kalimantanu roztashovani izolovani gori en yaki prostyagayutsya z pivnochi na pivden ta viddileni vid osnovnogo girskogo masivu priblizno na 300 km Yihnoyu najvishoyu vershinoyu ye gora Besar zavvishki 1901 m Z geologichnoyi tochki zoru osnovu gir Kalimantanu skladayut stari osadovi ta vulkanichni porodi Grunti perevazhno predstavleni chervonozemami ta en yaki mensh rodyuchi i bilsh kisli nizh grunti nizovin Na visoti nizhche 1000 m nad rivnem morya girski lisi perehodyat u rivninni doshovi lisi Borneo Visokogir ya Kinabalu najvishoyi gori ostrova ta vsiyeyi Pivdenno Shidnoyi Aziyi vidilyayut u okremij ekoregion alpijskih lukiv gori Kinabalu KlimatV mezhah ekoregionu dominuye vologij ekvatorialnij klimat Af za klasifikaciyeyu klimativ Keppena Zi zbilshennyam visoti na kozhni 1000 m serednya temperatura padaye priblizno na 5 C sho ekvivalentno zmini shiroti na 10 Ce chastkovo poyasnyuye chomu u visokogir yah Kalimantanu zustrichayutsya roslini yaki zazvichaj poshireni v regionah z pomirnim klimatom Serednorichna kilkist opadiv na Borneo perevishuye 4000 mm U visokogir yah opadiv vipadaye bilshe nizh na rivninah Bagato lisiv takozh otrimuyut vologu z hmar yakimi opoviti visokogir ya ostrova FloraNa visoti vid 1000 do 1200 m nad rivnem morya poshireni girski doshovi lisi Predstavnikiv rodini dipterokarpovih Dipterocarpaceae tut zustrichayetsya menshe nizh u nizinnih lisah Zamist nih v nizkogirskih lisah poshireni rizni vidi dubiv Quercus spp litokarpusiv Lithocarpus spp ta kastanopsisiv Castanopsis spp z rodini bukovih Fagaceae a takozh rizni predstavniki rodini mirtovih Myrtaceae ta deyaki hvojni dereva zokrema rizni vidi dakridiumiv Dacrydium spp i nogoplidnikiv Podocarpus spp ta bornejski kauri Agathis borneensis Na visoti ponad 1500 m nad rivnem morya poshireni visokogirni hmarni lisi a na najvishih vershinah alpijski luki Zi zbilshennyam visoti v girskih lisah sposterigayutsya tri osnovni zmini Po pershe zmenshuyetsya visota lisovogo nametu yaka u visokogir yah stanovit vid 10 do 20 m nad zemleyu de dereva taki yak en Koompassia excelsa harakterni dlya rivninnih lisiv v ekoregioni vidsutni Po druge zminyuyetsya forma i rozmir listya U rivninnih lisah perevazhayut porodi derev z serednim abo velikim listyam yaki chasto harakterizuyutsya shirokimi doshkopodibnimi korenyami todi yak u girskih lisah perevazhayut strunki dereva z dribnim listyam ta plaskimi kronami Po tretye zbilshuyetsya kilkist epifitiv Orhideyi paporoti mohi lishajniki ta pechinochniki bilsh poshireni u visokogir yah nizh u rivninnih lisah Visokogirni lisi Borneo mayut bagato spilnih vidiv osoblivostej strukturi ta zovnishnogo viglyadu z pustishnimi lisami Girska flora Borneo vklyuchaye bezlich vidiv azijskogo ta avstralazijskogo pohodzhennya sho robit yiyi odniyeyu z najriznomanitnishih na Zemli Najchastishe v ekoregioni zustrichayutsya predstavniki rodin Araukariyevi Araucariaceae Kletrovi Clethraceae Veresovi Ericaceae Bukovi Fagaceae Lavrovi Lauraceae Mirtovi Myrtaceae Podokarpovi Podocarpaceae Simplokovi Symplocaceae ta Chayevi Theaceae V gorah Borneo sposterigayetsya osoblivo visoke riznomanittya hizhih roslin rododendroniv ta orhidej Tut zustrichayetsya bilshe p yatnadcyati vidiv nepentesiv Nepenthes spp a takozh kilka vidiv rosichok Drosera spp ta puhirnikiv Utricularia spp komahoyidnih roslin yaki najbilsh poshireni v rajonah z velikoyu kilkistyu opadiv ta nevisokim vidkritim lisovim nametom Dlya flori regionu harakterni rododendroni Rhododendron spp yaki pristosuvalisya do suvorih visokogirnih umov ta kislih zabolochenih gruntiv Svitli ta vologi hmarni lisi zabezpechuyut idealni umovi dlya rostu bagatoh vidiv orhidej yaki najchastishe vistupayut tut yak epifitni vidi Sered vapnyakovih skel ekoregionu zustrichayutsya unikalni roslinni ugrupovannya sho vklyuchayut bagato endemichnih vidiv Osoblivo bagatoyu ye flora gori en Tut sposterigayetsya porushennya visotnoyi zonalnosti porivyano z lisami sho rostut na inshih substratah a girski ptahi zustrichayutsya na netipovo nizkih visotah Ultraosnovni girski porodi yaki skladayut chastini hrebta Kroker ta gori Kinabalu stvoryuyut umovi dlya formuvannya gruntiv yaki bagati na metalevi elementi nikel kobalt hrom marganec harakterizuyutsya visokim kationnim disbalansom ta deficitom deyakih pozhivnih rechovin takih yak kalij i fosfor Roslinni ugrupovannya sho rostut na ultraosnovnih gruntah demonstruyut nizhchij zrist i menshu biomasu vishij riven endemizmu ta chitkij vidovij sklad porivnyano z tipovimi girskimi roslinnimi ugrupovannyami na podibnih visotah V gorah Meligan ta na plato en zustrichayutsya visokogirni zabolocheni lisi yaki dopomagayut regulyuvati vodopostachannya v rajonah roztashovanih nizhche za techiyeyu FaunaPomitna riznicya v strukturi ta vidovomu skladi mizh rivninnimi ta girskimi doshovimi lisami Borneo vplivaye na rozpodil faunistichnih ugrupovan sho zustrichayutsya v cih ekoregionah Tvarini v girskih regionah zishtovhuyutsya z nespriyatlivim klimatom vidsutnistyu pritulku ta nestacheyu yizhi Napriklad na gori en v Saravaku sered 171 vidu ptahiv sho zhivut na jogo nizinnih shilah bilshist ne traplyayetsya na visoti ponad 900 m nad rivnem morya a v lisah na vershini ciyeyi gori na visoti ponad 1300 m nad rivnem morya zustrichayetsya lishe 12 vidiv ptahiv Podibnim chinom vidove riznomanittya ssavciv maye tendenciyu do zmenshennya zi zbilshennyam visoti nad rivnem morya Bilshist vidiv primativ viddayut perevagu nizovinam a kalimantanski orangutani Pongo pygmaeus giboni ta languri demonstruyut znachne skorochennya chiselnosti mizh 500 i 1500 m nad rivnem morya Odnak gustota populyacij pivdennih svinohvostih makak Macaca nemestrina ta makak kraboyidiv Macaca fascicularis majzhe odnakova yak u rivninnih tak i v girskih regionah sho mozhlivo poyasnyuyetsya bilsh riznomanitnim racionom Zagalom v ekoregioni zustrichayetsya blizko 150 vidiv ssavciv Velichezni masivi girskih lisiv vse she zalishayutsya nezajmanimi i sluguyut pritulkom dlya bagatoh velikih tvarin takih yak kalimantanski orangutani Pongo pygmaeus bornejski sloni Elephas maximus borneensis nadzvichajno ridkisni en Dicerorhinus sumatrensis harrissoni ta bornejski panteri Neofelis diardi borneensis Odnak bilshist ssavciv poshirenih v girskih lisah Borneo ce dribni civeti tupayi bilki ta pacyuki Sered endemichnih abo majzhe endemichnih ssavciv poshirenih u visokogir yah ekoregionu slid vidznachiti civetu Hose Diplogale hosei en Tupaia montana en Dendrogale melanura en Chimarrogale phaeura en Suncus ater en Crocidura baluensis en Glyphotes simus en Callosciurus baluensis en Sundasciurus brookei bilku Dzhentinka Sundasciurus jentinki en Exilisciurus whiteheadi en Callosciurus orestes en Sundasciurus everetti en Lariscus hosei malogo kolyuchogo shura Maxomys baeodon girskogo kolyuchogo shura Maxomys alticola veletenskogo zondskogo shura Sundamys infraluteus dovgohvostogo girskogo pacyuka Niviventer rapit kinabalujskogo pacyuka Rattus baluensis ta en Chiropodomys muroides Ornitofauna ekoregionu narahovuye ponad 250 vidiv ptahiv Sered endemichnih ptahiv poshirenih u visokogir yah Borneo slid vidznachiti saravacku kuripku Rhizothera dulitensis en Haematortyx sanguiniceps en Batrachostomus mixtus bornejsku salanganu Collocalia dodgei en Spilornis kinabaluensis sirovologo trogona Harpactes whiteheadi bornejskogo borodastika Psilopogon pulcherrimus chornogorlogo rogodzoba Calyptomena whiteheadi bornejskogo svistuna Pachycephala hypoxantha chornu vivilgu Oriolus hosii bornejsku cisu Cissa jefferyi blidogo byulbyulya Pycnonotus leucops bornejskogo kucokrila Locustella accentor okulyarcya krihitku Heleia squamifrons chornooka Zosterops emiliae girsku turdinulu Gypsophila crassa trilera Chlamydochaera jefferyi bornejskogo kvichalya Zoothera everetti dayacku niltavu Cyornis montanus krokersku dzhunglivnicyu Cyornis ruficrissa bornejsku arengu Myophonus borneensis bornejsku vilohvistku Enicurus borneensis korotkohvostu dzhunglivnicyu Vauriella gularis bornejsku ocheretyanku kucohvosta Urosphena whiteheadi bornejskogo pavukolova Arachnothera everetti ta burogo pavukolova Arachnothera juliae a sered majzhe endemichnih ptahiv bornejsku kuripku Arborophila hyperythra dulitskogo kornudo Batrachostomus harterti chornogorlogo borodastika Psilopogon eximius girskogo borodastika Psilopogon monticola sinocherevogo rogodzoba Calyptomena hosii bornejsku vagabundu Dendrocitta cinerascens bornejskogo byulbyulya Rubigula montis irzhastogo byulbyulya borodanya Alophoixus ruficrissus bornejsku stafidu Staphida everetti chervonodzobu chagarnicyu Melanocichla calva zhovtodzobu chagarnicyu Pterorhinus treacheri bornejsku ratinu Turdinus atrigularis bornejskogo kvitkoyida Dicaeum monticolum ta bornejskogo zelenchika Chloropsis kinabaluensis Sered inshih ptahiv poshirenih v gorah ekoregionu slid vidznachiti en Lophura bulweri girskogo pinona Ducula badia girsku splyushku Otus spilocephalus kalimantansku splyushku Otus lempiji en Taenioptynx sylvaticus malazijskogo dyatla Yungipicus moluccensis malogo drevnyaka Blythipicus rubiginosus zolotavu pitu Hydrornis schwaneri chornoshokogo shikachika Coracina larvata rododendronovogo yanchika Pteruthius aeralatus zelenospinnu yuginu Erpornis zantholeuca sirogo olivnika Hemixos cinereus girskogo vivcharika Phylloscopus trivirgatus girskogo kravchika Phyllergates cucullatus sirogolovu chagarnicyu Garrulax palliatus ta strokatogo kvichalya Zoothera dauma Bagato gir Kalimantanu nedostatno doslidzheni ornitologami tomu podalshi doslidzhennya mozhut prizvesti do krashogo rozuminnya biologiyi ta povedinki ptahiv regionu ta do vidkrittya novih vidiv Tak u 2021 roci v gorah Meratus na pivdennomu shodi Kalimantanu buli vidkriti en Zosterops meratusensis ta en Cyornis kadayangensis dva novi endemichni vidi ptahiv yaki do cogo buli nevidomi naukovcyam ZberezhennyaMajzhe tri chverti girskih lisiv ekoregionu zalishayutsya nezajmanimi a blizko chverti teritoriyi regionu perebuvayut pid ohoronoyu Ambitna ugoda mizh uryadami Indoneziyi Malajziyi ta Bruneyu ukladena u 2007 roci poklikana zahistiti nezajmanu prirodu en Girski lisi Borneo zdebilshogo ne postrazhdali pid chas masshtabnih pozhezh 1997 1998 rokiv yaki znishili velichezni ploshi rivninnih lisiv Z oglyadu na shvidku vtratu rivninnih lisiv girski lisi Borneo mozhut sluguvati ostannim pritulkom dlya bagatoh vidiv Odnak masshtabna komercijna lisozagotivlya rozshirennya plantacij olijnoyi palmi lisovi pozhezhi ta nezakonni virubki prodovzhuyut zalishatisya serjoznimi zagrozami Zhahlivij stan bornejskih nosorogiv yakih u dikij prirodi zalishilosya zaledve kilka desyatkiv ye yaskravim svidchennyam zagrozi endemichnim i znikayuchim vidam Ocinka 2017 roku pokazala sho 28 229 km abo 25 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en ta en v Indoneziyi Nacionalnij park Gunung Mulu en en ta en v malajzijskomu shtati Saravak en ta en v malajzijskomu shtati Sabah a takozh en v Bruneyi PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 serpnya 2024 Posilannya Borneo montane rain forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Borneo Montane Rainforests One Earth