Ґонку рівська акад емія або ж офіційно Ґонку рівське літерату рне товари ство фр Académie Goncourt Société littéraire de

Ґонку́рівська акад́емія, або ж офіційно — Ґонку́рівське літерату́рне товари́ство (фр. Académie Goncourt; Société littéraire des Goncourt) — французька літературна організація, що має осідок у Парижі. Заснував її французький письменник і видавець Едмон де Ґонкур (1822–1896), щоб розвинути новий спосіб заохочення до літературної діяльности у Франції.

Бажаючи ушанувати пам'ять покійного брата Жуля (1830–1870), згідно з іще 1867 року прийнятим удвох рішенням, у 1896 році Едмон заповів свій маєток на створення організації, яка могла б стимулювати розвиток французької літератури.

Виконавцями заповіту він призначив своїх приятелів — письменників Альфонса Доде і . Через спротив Едмонових родичів почалася юридична тяжба, яка тривала до 1 березня 1900 року. Цього ж року засновано Ґонкурівську академію, перша зустріч її членів відбулася 7 квітня, а першу Ґонкурівську премію вручено за 1903 рік Джону-Антуану Но. Смерть Альфонса Доде в 1897 році не дала йому посісти одне з місць в академії, тож воно перейшло його сину Леонові Доде, а ще одне віддали Леонові Енніку.

Щороку в грудні десять членів академії присуджують премію (на 2011 рік вона становила 10 євро) за «творче відкриття в прозі, що з'явилася цього року», й кожному членові цієї академії виплачують однакову винагороду. Крім того, ця організація віддає почесті за перший роман, за оповідання, вірші й біографічні твори. Її членом може стати письменник, що творить французькою мовою, причому не обов'язково громадянин Франції. 1996 року іспанський прозаїк і драматург Хорхе Семпрун став першим чужоземцем серед ґонкурівських академіків.

Члени Ґонкурівської академії збираються на обід у перший вівторок кожного місяця, за винятком серпня. Від 1903 до 1919 року це відбувалося в різних паризьких ресторанах. З 1920 року місце зустрічі — овальний зал («ґонкурівський салон») на другому поверсі паризького ресторану «Друан», що на площі Ґейон.

Куверти, якими користуються під час таких обідів, — це традиційна й прикметна риса. Кожному новому членові дістаються виделка і ніж по тому, на чиє місце прийшов новак. На цих столових приладдях викарбувано ім'я члена академії.

Нинішні члени

Бернар Піво, обраний 5 жовтня 2004; президент від 7 січня 2014
, обраний 13 вересня 1983; президент із лютого 2002 по грудень 2013
, обраний 1995; теперішній головний секретар
Поль Констан, обрана 8 січня 2013
Патрік Рамбо, обраний 6 травня 2008
, обраний 6 травня 2008
Режіс Дебре, обраний 11 січня 2011 замість Мішеля Турньє, що попросився у відставку
, обрана у червні 1995
Філіпп Клодель, обраний 11 січня 2012
П'єр Ассулін, обраний 11 січня 2012 замість Франсуази Малле-Жоріс, що попросилась у відставку

Академіки за кувертами

1 куверт

1900–1942 : Леон Доде
1942–1944 :
1944–1954 : Колетт
1954–1970 : Жан Жіоно
1971–1977 : Бернар Клавель
1977–2004 : Андре Стіль
з 2004 : Бернар Піво

2 куверт

1900–1907 : Жоріс-Карл Гюїсманс
1907–1910 : Жуль Ренар
1910–1917 :
1918–1924 :
1924–1939 :
1939–1948 : Саша Ґітрі
1949–1983 : Арман Салакру
1983–2016 : Едмонда Шарль-Ру
з 2016 : Ерік-Емманюель Шмітт

3 куверт

1900–1917 : Октав Мірбо
1917–1947 :
1947–1973 :
1973–1995 :
з 1995 :

4 куверт

1900–1940 :
1940–1942 :
1943–1971 :
1971–2012 : Робер Сабатьє
з 2013 : Поль Констан

5 куверт

1900–1948 :
1948–1967 :
1967–1968 : Луї Араґон
1969–1983 :
1983–2008 : Даніель Буланже
з 2008 : Патрік Рамбо

6 куверт

1900–1935 :
1936–1950 :
1951–1977 : Ремон Кено
1977–2008 :
з 2008:

7 куверт

1900–1918 :
1919–1923 :
1924–1937 :
1938–1948 : Рене Бенжамен
1949–1971 : Філіпп Еріа
1972–2011 : Мішель Турньє
2011-2015 : Режіс Дебре
з 2016 :

8 куверт

1900–1926 :
1926–1929 :
1929–1973 :
1973–1995 :
з 1995 :

9 куверт

1900–1925 :
1926–1937 :
1937–1958 :
1958–1996 : Ерве Базен
1996–2011 : Хорхе Семпрун
з 2012 : Філіпп Клодель

10 куверт

Посилання

Академія Ґонкур [ 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

Примітки

Du côté de chez Drouant : Le Goncourt de 1903 à 1921 [ 30 липня 2013 у Wayback Machine.] émission de sur le 27 juillet 2013.
«Histoire» [ 2 лютого 2009 у Wayback Machine.], «Друан» спершу був баром, який відкрив ельзасець Шарль Друан і згодом розширив заклад до бістро. Воно набуло розголосу завдяки свіжим устрицям, які вирощував і постачав Друанів брат. Завсідниками тут були, зокрема, Альфонс Доде, Ренуар, Роден і Пісарро

[Assou1-1] Du côté de chez Drouant : Le Goncourt de 1903 à 1921 [ 30 липня 2013 у Wayback Machine.] émission de sur le 27 juillet 2013.

[2] «Histoire» [ 2 лютого 2009 у Wayback Machine.], «Друан» спершу був баром, який відкрив ельзасець Шарль Друан і згодом розширив заклад до бістро. Воно набуло розголосу завдяки свіжим устрицям, які вирощував і постачав Друанів брат. Завсідниками тут були, зокрема, Альфонс Доде, Ренуар, Роден і Пісарро