Олекса́ндр Мефо́дійович Мари́нич (4 вересня 1920, Суботці — 25 серпня 2008, Київ) — український географ-геоморфолог, дослідник природи України, член-кореспондент НАН України, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Олександр Мефодійович Маринич | |
---|---|
Народився | 4 вересня 1920 Суботці, Дмитрівська волость, Олександрійський повіт, Кременчуцька губернія, Українська СРР |
Помер | 25 серпня 2008 (87 років) Київ, Україна |
Країна | СРСР → Україна |
Діяльність | політик, географ, викладач університету |
Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
Галузь | геоморфологія |
Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України Інститут геофізики імені С. І. Субботіна НАН України |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор географічних наук |
Науковий керівник | Бондарчук Володимир Гаврилович, Шищенко Петро Григорович і Гриневецький Володимир Трифонович |
Аспіранти, докторанти | Пащенко Володимир Михайлович |
Членство | НАН України |
Війна | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Керівник відділення географії Інституту геофізики ім. С. І. Суботіна АН УРСР (1979—1989 рр.), радник при дирекції Інституту географії НАН України (1989—2008 рр.). Міністр освіти УРСР (1971—1979 рр.). Депутат Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1981 р. Президент Українського географічного товариства (1964—1995 рр.)
Біографія
Народився 4 вересня 1920 року в селі Суботці Олександрійського повіту Кременчуцької губернії (тепер Знам'янського району Кіровоградщини). Батько був головою колгоспу.
З 1927 року — навчання в початковій школі села Суботці Знам'янського району Кіровоградської області. Згодом сім'я Мариничів переїхала до сусіднього села Богданівка, де Олександр навчався у 5-му класі середньої школи. Далі продовжував навчання у середній школі № 4 міста Кіровограда, яку закінчив 1937 року з відзнакою. Після закінчення середньої школи у 1937 році вступив до Київського державного університету. На початку Німецько-радянської війни Олександр Маринич — студент геолого-географічного факультету Київського університету — учасник бойових дій Південно-Західного фронту, брав участь у обороні Києва, отримав тяжкі поранення. У 1942 році закінчив Казанський університет імені Ульянова-Леніна. З 1943 до 1945 року — радист, комсорг танкового батальйону військової частини Московського військового округу. Член ВКП(б) з 1944 року.
Після перемоги над Німеччиною повернувся до Київського державного університету, де вступив до аспірантури і під керівництвом В. Г. Бондарчука розпочав наукову і педагогічну роботу. За чверть століття він пройшов шлях від асистента до доктора географічних наук, професора. У 1948 році (під науковим керівництвом академіка В. Г. Бондарчука) захистив кандидатську дисертацію «Геоморфологія Подільського Придністров'я». Разом з В. Г. Бондарчуком та професором П. К. Заморієм у 1949 році створив кафедру геоморфології в Київському університеті. У 1961 році захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Геоморфологія південного Полісся». Науковим консультантом був академік І. П. Герасимов, офіційними опонентами — професори К. К. Марков, К. І. Геренчук, Г. І. Гарецький, які дали високу оцінку науковому дослідженню О. М. Маринича. 1969 року його було обрано членом-кореспондентом АН України.
У 1956—1971 роках — завідувач кафедри фізичної географії, декан географічного факультету, у 1968—1971 роках — проректор з навчальної роботи Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Читав курси: «Історія і методологія географічної науки», «Сучасні проблеми географії», «Фізична географія України», «Фізична географія Європейської рівнини і Кавказу», «Геоморфологія України», «Географічні основи природокористування». Читав лекції в університетах Франції, Польщі, Хорватії, США, Канади, Індії.
Академіком Олександр Мефодійович не зміг стати, оскільки був на посаді міністра освіти УРСР (2 березня 1971 — 3 липня 1979), а дійсні члени АН не могли займати посади в міністерстві, а в ті часи відмовитися від такої пропозиції було неможливо. Та ставши міністром, Олександр Маринич поставився до цієї справи з такою ж відповідальністю, як і до всього іншого. За часів його керівництва Міністерство освіти багато уваги приділяло практичному одержанню загальної освіти всією молоддю, підвищенню кваліфікації вчителів і керівних педагогічних кадрів, підготовці нових шкільних підручників і навчальних посібників, методиці викладання шкільних дисциплін, трудовому вихованню учнів.
О. М. Маринич очолював делегації України і виступав на сесіях ЮНЕСКО в Парижі й Тбілісі, а також на міжнародних конференціях з освіти у Скандинавії, Польщі, Німеччині, Великій Британії, Югославії, Канаді, Франції, Індії, США, Японії, Греції, Кубі, Сирії, Лівані. Вивчав досвід освітянської справи в зарубіжних країнах (Франції, США, Японії, Індії, Кубі тощо). Опублікував ряд праць в педагогічних виданнях про стан освіти в Україні.
З 1979 до 1989 року — керівник відділення географії Інституту геофізики ім. С. І. Суботіна АН УРСР, з 1989 року — радник дирекції Інституту географії НАН України і професор кафедри фізичної географії і охорони природи Київського університету імені Тараса Шевченка. Є одним із засновників Інституту географії НАН України, створеного 1991 року.
О. М. Маринич — відомий в Україні та за кордоном багатогранними науковими інтересами і дослідницько-географічними здобутками. Йому належить провідна ініціатива і роль у створенні унікального видання — тритомної Географічної енциклопедії України. Брав участь в експедиційних дослідженнях на Поліссі, Придніпров'ї, Придністров'ї, Поділлі, Карпатах, а також у Литві, на Алтаї, в Забайкаллі, Таджикистані, Киргизії, Грузії. У 1964—1995 роках — президент Українського географічного товариства, почесний член Географічного товариства СРСР з 1990 року.
Найвідоміші наукові праці О. М. Маринича з геоморфології і фізичної географії Полісся, ландшафтознавства, фізико-географічного районування України, історія географії|історії географічної науки. Так, ще в 50-х роках Олександр Мефодійович організував Поліську комплексну географічну експедицію Київського університету і керував нею. На основі матеріалів цієї експедиції вчений по-новому обґрунтував походження Полісся і формування його рельєфу. Результати досліджень опубліковані у монографіях.
Під науковим керівництвом вченого складені перші ландшафтні карти деяких областей і всієї України. В Інституті географії О. М. Маринич очолював дослідження, спрямовані на опрацювання конструктивно-географічних основ раціонального природокористування, розв'язання регіональних еколого-ландшафтознавчих проблем. Багато часу О. М. Маринич приділяв редагуванню наукових збірників, монографій. Його статті вміщені в багатьох українських та зарубіжних енциклопедичних виданнях.
Дружина — історик, кандидат історичних наук (1918—2001). Виховали двох синів.
Помер на 88-му році життя 25 серпня 2008 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′01″ пн. ш. 30°30′06″ сх. д. / 50.4171111° пн. ш. 30.5017500° сх. д.).
Нагороди, звання
У 1991 році О. М. Мариничу присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України, у 1993 році він став лауреатом державної премії України в галузі науки і техніки за цикл колективних (Швебс Г. І., Щербань М. І., Шищенко П. Г., Пархоменко Г. О., Горленко І. О., Руденко Л. Г., Паламарчук М. М.) монографій «Географічні основи регіонального природокористування в Україні» . Почесний професор Сімферопольського університету від 1994 року.
Відзначений державними нагородами: орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, двома орденами Трудового Червоного Прапора, 17 медалями. У 2001 нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Наукові праці
Сфера наукових досліджень: теоретичні та прикладні проблеми геоморфології та ландшафтознавства, фізико-географічне районування України, історія географічної науки. Автор і співавтор понад 400 наукових праць, 20 монографій, підручників, навчальних посібників. Підготував 27 кандидатів наук, 7 докторів наук. Серед учнів Олександра Маринича — доктори географічних наук М. С. Бевз, П. Г. Шищенко (член-кореспондент АПН України), В. М. Пащенко, М. Д. Гродзинський, . Основні праці:
- Українське Полісся: Фізико-географічний нарис. — К. : Радянська школа, 1962. — 163 с. іл. — Бібліогр.: с. 158—162 (133 назв.).
- (рос.) Геоморфология южного Полесья. — Киев: Издательство Киевского университета, 1963. — 252 с. Ил.+табл. — Библиогр.: с. 234—251.
- (рос.) Физико-географическое районирование Украинской ССР / В. П. Попов, А. М. Маринич, А. И. Ланько. — Киев: Издательство Киевского университета, 1968. — 683 с.: ил. — Библиогр.: с.670-680.
- Географія // Українська радянська енциклопедія. — 2-е вид. — К., 1978. — с. 525—527.
- (рос.) Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К., 1985 (у співавторстві).
- (рос.) Использование и охрана природной среды Среднего Приднепровья. — К., 1986 (у співавторстві).
- (рос.) Методологические проблемы современной географии. — К., 1993.
- Стаціонарні геофізичні і геохімічні дослідження ландшафтів Київського Полісся. — К., 1994.
- Проблеми ландшафтного різноманіття України. — К., 2000.
- Маринич О. М. Основні напрями, результати і перспективи ландшафтознавчих досліджень // Український географічний журнал. − 2001. —№ 3 . — С. 28—38
Примітки
- Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ» [ 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
Література
- Географи Київського університету / Я. Б. Олійник, С. Ю. Бортник, М. Д. Гродзинський, О. Ю. Дмитрук та і. — К., 2003.
- Географічному факультету — 70 // Київський університет. 2003. № 5.
- Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України: Підручник. — К.: Знання, 2003.- 480с.
- Географічний факультет у персоналіях / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Дмитрук О. Ю. та інші. — К.: ВГЛ «Обрії», 2008.
- Золото у кожного в душі. — Донецьк: Східний видавничий дім. — 2010. 296 с. [ 6 квітня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksa ndr Mefo dijovich Mari nich 4 veresnya 1920 Subotci 25 serpnya 2008 Kiyiv ukrayinskij geograf geomorfolog doslidnik prirodi Ukrayini chlen korespondent NAN Ukrayini doktor geografichnih nauk profesor Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Oleksandr Mefodijovich MarinichNarodivsya4 veresnya 1920 1920 09 04 Subotci Dmitrivska volost Oleksandrijskij povit Kremenchucka guberniya Ukrayinska SRRPomer25 serpnya 2008 2008 08 25 87 rokiv Kiyiv UkrayinaKrayina SRSR UkrayinaDiyalnistpolitik geograf vikladach universitetuAlma materKNU imeni Tarasa ShevchenkaGaluzgeomorfologiyaZakladKNU imeni Tarasa Shevchenka Ministerstvo osviti i nauki Ukrayini Institut geofiziki imeni S I Subbotina NAN UkrayiniVchene zvannyaprofesorNaukovij stupindoktor geografichnih naukNaukovij kerivnikBondarchuk Volodimir Gavrilovich Shishenko Petro Grigorovich i Grineveckij Volodimir TrifonovichAspiranti doktorantiPashenko Volodimir MihajlovichChlenstvoNAN UkrayiniVijnanimecko radyanska vijnaNagorodiOrden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Marinich Kerivnik viddilennya geografiyi Institutu geofiziki im S I Subotina AN URSR 1979 1989 rr radnik pri direkciyi Institutu geografiyi NAN Ukrayini 1989 2008 rr Ministr osviti URSR 1971 1979 rr Deputat Verhovnoyi Radi URSR 8 9 go sklikan Kandidat u chleni CK KPU v 1971 1981 r Prezident Ukrayinskogo geografichnogo tovaristva 1964 1995 rr BiografiyaNarodivsya 4 veresnya 1920 roku v seli Subotci Oleksandrijskogo povitu Kremenchuckoyi guberniyi teper Znam yanskogo rajonu Kirovogradshini Batko buv golovoyu kolgospu Z 1927 roku navchannya v pochatkovij shkoli sela Subotci Znam yanskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti Zgodom sim ya Marinichiv pereyihala do susidnogo sela Bogdanivka de Oleksandr navchavsya u 5 mu klasi serednoyi shkoli Dali prodovzhuvav navchannya u serednij shkoli 4 mista Kirovograda yaku zakinchiv 1937 roku z vidznakoyu Pislya zakinchennya serednoyi shkoli u 1937 roci vstupiv do Kiyivskogo derzhavnogo universitetu Na pochatku Nimecko radyanskoyi vijni Oleksandr Marinich student geologo geografichnogo fakultetu Kiyivskogo universitetu uchasnik bojovih dij Pivdenno Zahidnogo frontu brav uchast u oboroni Kiyeva otrimav tyazhki poranennya U 1942 roci zakinchiv Kazanskij universitet imeni Ulyanova Lenina Z 1943 do 1945 roku radist komsorg tankovogo bataljonu vijskovoyi chastini Moskovskogo vijskovogo okrugu Chlen VKP b z 1944 roku Pislya peremogi nad Nimechchinoyu povernuvsya do Kiyivskogo derzhavnogo universitetu de vstupiv do aspiranturi i pid kerivnictvom V G Bondarchuka rozpochav naukovu i pedagogichnu robotu Za chvert stolittya vin projshov shlyah vid asistenta do doktora geografichnih nauk profesora U 1948 roci pid naukovim kerivnictvom akademika V G Bondarchuka zahistiv kandidatsku disertaciyu Geomorfologiya Podilskogo Pridnistrov ya Razom z V G Bondarchukom ta profesorom P K Zamoriyem u 1949 roci stvoriv kafedru geomorfologiyi v Kiyivskomu universiteti U 1961 roci zahistiv u Moskovskomu universiteti doktorsku disertaciyu Geomorfologiya pivdennogo Polissya Naukovim konsultantom buv akademik I P Gerasimov oficijnimi oponentami profesori K K Markov K I Gerenchuk G I Gareckij yaki dali visoku ocinku naukovomu doslidzhennyu O M Marinicha 1969 roku jogo bulo obrano chlenom korespondentom AN Ukrayini U 1956 1971 rokah zaviduvach kafedri fizichnoyi geografiyi dekan geografichnogo fakultetu u 1968 1971 rokah prorektor z navchalnoyi roboti Kiyivskogo derzhavnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Chitav kursi Istoriya i metodologiya geografichnoyi nauki Suchasni problemi geografiyi Fizichna geografiya Ukrayini Fizichna geografiya Yevropejskoyi rivnini i Kavkazu Geomorfologiya Ukrayini Geografichni osnovi prirodokoristuvannya Chitav lekciyi v universitetah Franciyi Polshi Horvatiyi SShA Kanadi Indiyi Akademikom Oleksandr Mefodijovich ne zmig stati oskilki buv na posadi ministra osviti URSR 2 bereznya 1971 3 lipnya 1979 a dijsni chleni AN ne mogli zajmati posadi v ministerstvi a v ti chasi vidmovitisya vid takoyi propoziciyi bulo nemozhlivo Ta stavshi ministrom Oleksandr Marinich postavivsya do ciyeyi spravi z takoyu zh vidpovidalnistyu yak i do vsogo inshogo Za chasiv jogo kerivnictva Ministerstvo osviti bagato uvagi pridilyalo praktichnomu oderzhannyu zagalnoyi osviti vsiyeyu moloddyu pidvishennyu kvalifikaciyi vchiteliv i kerivnih pedagogichnih kadriv pidgotovci novih shkilnih pidruchnikiv i navchalnih posibnikiv metodici vikladannya shkilnih disciplin trudovomu vihovannyu uchniv O M Marinich ocholyuvav delegaciyi Ukrayini i vistupav na sesiyah YuNESKO v Parizhi j Tbilisi a takozh na mizhnarodnih konferenciyah z osviti u Skandinaviyi Polshi Nimechchini Velikij Britaniyi Yugoslaviyi Kanadi Franciyi Indiyi SShA Yaponiyi Greciyi Kubi Siriyi Livani Vivchav dosvid osvityanskoyi spravi v zarubizhnih krayinah Franciyi SShA Yaponiyi Indiyi Kubi tosho Opublikuvav ryad prac v pedagogichnih vidannyah pro stan osviti v Ukrayini Z 1979 do 1989 roku kerivnik viddilennya geografiyi Institutu geofiziki im S I Subotina AN URSR z 1989 roku radnik direkciyi Institutu geografiyi NAN Ukrayini i profesor kafedri fizichnoyi geografiyi i ohoroni prirodi Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Ye odnim iz zasnovnikiv Institutu geografiyi NAN Ukrayini stvorenogo 1991 roku O M Marinich vidomij v Ukrayini ta za kordonom bagatogrannimi naukovimi interesami i doslidnicko geografichnimi zdobutkami Jomu nalezhit providna iniciativa i rol u stvorenni unikalnogo vidannya tritomnoyi Geografichnoyi enciklopediyi Ukrayini Brav uchast v ekspedicijnih doslidzhennyah na Polissi Pridniprov yi Pridnistrov yi Podilli Karpatah a takozh u Litvi na Altayi v Zabajkalli Tadzhikistani Kirgiziyi Gruziyi U 1964 1995 rokah prezident Ukrayinskogo geografichnogo tovaristva pochesnij chlen Geografichnogo tovaristva SRSR z 1990 roku Najvidomishi naukovi praci O M Marinicha z geomorfologiyi i fizichnoyi geografiyi Polissya landshaftoznavstva fiziko geografichnogo rajonuvannya Ukrayini istoriya geografiyi istoriyi geografichnoyi nauki Tak she v 50 h rokah Oleksandr Mefodijovich organizuvav Polisku kompleksnu geografichnu ekspediciyu Kiyivskogo universitetu i keruvav neyu Na osnovi materialiv ciyeyi ekspediciyi vchenij po novomu obgruntuvav pohodzhennya Polissya i formuvannya jogo relyefu Rezultati doslidzhen opublikovani u monografiyah Mogila Oleksandra Marinicha ta jogo rodini Bajkove kladovishe Pid naukovim kerivnictvom vchenogo skladeni pershi landshaftni karti deyakih oblastej i vsiyeyi Ukrayini V Instituti geografiyi O M Marinich ocholyuvav doslidzhennya spryamovani na opracyuvannya konstruktivno geografichnih osnov racionalnogo prirodokoristuvannya rozv yazannya regionalnih ekologo landshaftoznavchih problem Bagato chasu O M Marinich pridilyav redaguvannyu naukovih zbirnikiv monografij Jogo statti vmisheni v bagatoh ukrayinskih ta zarubizhnih enciklopedichnih vidannyah Druzhina istorik kandidat istorichnih nauk 1918 2001 Vihovali dvoh siniv Pomer na 88 mu roci zhittya 25 serpnya 2008 roku Pohovanij razom z rodinoyu na Bajkovomu kladovishi dilyanka 49a 50 25 01 pn sh 30 30 06 sh d 50 4171111 pn sh 30 5017500 sh d 50 4171111 30 5017500 Nagorodi zvannyaU 1991 roci O M Marinichu prisvoyeno pochesne zvannya Zasluzhenogo diyacha nauki i tehniki Ukrayini u 1993 roci vin stav laureatom derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki i tehniki za cikl kolektivnih Shvebs G I Sherban M I Shishenko P G Parhomenko G O Gorlenko I O Rudenko L G Palamarchuk M M monografij Geografichni osnovi regionalnogo prirodokoristuvannya v Ukrayini Pochesnij profesor Simferopolskogo universitetu vid 1994 roku Vidznachenij derzhavnimi nagorodami ordenom Vitchiznyanoyi vijni II stupenya dvoma ordenami Trudovogo Chervonogo Prapora 17 medalyami U 2001 nagorodzhenij ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Naukovi praciSfera naukovih doslidzhen teoretichni ta prikladni problemi geomorfologiyi ta landshaftoznavstva fiziko geografichne rajonuvannya Ukrayini istoriya geografichnoyi nauki Avtor i spivavtor ponad 400 naukovih prac 20 monografij pidruchnikiv navchalnih posibnikiv Pidgotuvav 27 kandidativ nauk 7 doktoriv nauk Sered uchniv Oleksandra Marinicha doktori geografichnih nauk M S Bevz P G Shishenko chlen korespondent APN Ukrayini V M Pashenko M D Grodzinskij Osnovni praci Ukrayinske Polissya Fiziko geografichnij naris K Radyanska shkola 1962 163 s il Bibliogr s 158 162 133 nazv ros Geomorfologiya yuzhnogo Polesya Kiev Izdatelstvo Kievskogo universiteta 1963 252 s Il tabl Bibliogr s 234 251 ros Fiziko geograficheskoe rajonirovanie Ukrainskoj SSR V P Popov A M Marinich A I Lanko Kiev Izdatelstvo Kievskogo universiteta 1968 683 s il Bibliogr s 670 680 Geografiya Ukrayinska radyanska enciklopediya 2 e vid K 1978 s 525 527 ros Priroda Ukrainskoj SSR Landshafty i fiziko geograficheskoe rajonirovanie K 1985 u spivavtorstvi ros Ispolzovanie i ohrana prirodnoj sredy Srednego Pridneprovya K 1986 u spivavtorstvi ros Metodologicheskie problemy sovremennoj geografii K 1993 Stacionarni geofizichni i geohimichni doslidzhennya landshaftiv Kiyivskogo Polissya K 1994 Problemi landshaftnogo riznomanittya Ukrayini K 2000 Marinich O M Osnovni napryami rezultati i perspektivi landshaftoznavchih doslidzhen Ukrayinskij geografichnij zhurnal 2001 3 S 28 38PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini pracivnikiv pidpriyemstv organizacij ta ustanov 2 zhovtnya 2016 u Wayback Machine LiteraturaGeografi Kiyivskogo universitetu Ya B Olijnik S Yu Bortnik M D Grodzinskij O Yu Dmitruk ta i K 2003 Geografichnomu fakultetu 70 Kiyivskij universitet 2003 5 Marinich O M Shishenko P G Fizichna geografiya Ukrayini Pidruchnik K Znannya 2003 480s Geografichnij fakultet u personaliyah Olijnik Ya B Bortnik S Yu Grodzinskij M D Dmitruk O Yu ta inshi K VGL Obriyi 2008 Zoloto u kozhnogo v dushi Doneck Shidnij vidavnichij dim 2010 296 s 6 kvitnya 2012 u Wayback Machine