Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Юнона значення 3 Юно на лат 3 Juno астероїд у головниму поясі один

Юнона (астероїд)

Юнона (астероїд)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Юнона_(значення).

3 Юно́на (лат. 3 Juno) — астероїд у головниму поясі, один із і один із двох найбільших астероїдів S-типу. Відкрита у 1804 році німецьким астрономом Карлом Гардінгом, Юнона стала третім відомим обʼєктом у поясі астероїдів після Церери й Паллади. Отримала назву на честь Юнони — дружини Юпітера, верховного римського божества.

3 Юнона image
image
Зображення Юнони, отримане за допомогою VLT
Відкриття
ВідкривачКарл Гардінг
Місце відкриттяЛілієнталь
Дата відкриття1 вересня 1804
Позначення
Названа на честьЮнона
Тимчасові позначеннявідсутні
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь2,669858508483 а. о.
Перигелій1,988454518929 а. о.
Афелій3,351262498036 а. о.
Ексцентриситет0,255221011671
Орбітальний період1593,421952407 д
Середня орбітальна швидкість0,225928856732 °/д
Середня аномалія347,9222474357°
Нахил орбіти12,98137744068°
Довгота висхідного вузла169,8776356197°
Аргумент перицентру248,3798174614°
Фізичні характеристики
Розміри246 км
Маса2,67 × 1019 кг
Середня густина2,98 ± 0,55 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні0,12 м/с²
Друга космічна швидкість0,18 км/с
Період обертання7,210 год
Альбедо0,2383
Температура~163 K
макс: 301 K (+28 °C)
Спектральний типS (Толен)
Sk (SMASS)
Видима зоряна величина7,4 до 11,55
Стандартна зоряна величина5,33
Кутовий розмір0,30" до 0,07"
image 3 Юнона у Вікісховищі

Істрія

Відкриття

Юнона була відкрита 1 вересня 1804 року Карлом Гардінгом. Це був третій знайдений обʼєкт у поясі астероїдів. Спочатку вважалась планетою, але в 1850-х роках була перекласифікувана як астероїд і мала планета.

Названа на честь Юнони, верховної богині римського пантеону.

Класифікація

Спочатку Юнона вважалася планетою разом із 1 Церерою, 2 Палладою та 4 Вестою. Усі чотири були перекласифіковані як астероїди, коли було знайдено більше обʼєктів поясу астероїдів.

У 1811 році оцінив діаметр Юнони у 2290 км, що було дуже завищеним значенням. Невеликі розміри та неправильна форма Юнони не дозволяють вважати її карликовою планетою.

Символ

Старим астрономічним символом Юнони, який досі використовується в астрології, є скіпетр, увінчаний зіркою, ⚵ . Було багато графічних варіантів із більш досконалим скіпетром, як напрimage, іноді нахилені під кутом, щоб забезпечити більше місця для декору. Загальний астероїдний символ диска з номером його відкриття ⟨③⟩ був введений у 1852 році та швидко став нормою. Символ скіпетра був відроджений для астрологічного використання в 1973 році.

Фізичні властивості

image
Еліптична і злегка нахилена орбіта Юнони між орбітами Марса і Юпітера
image
Порівняння розмірів перших 10 об'єктів поясу астероїдів і Місяця. Юнона третя зліва.

Юнона є одним із найбільших астероїдів, приблизно десятим за розміром, і містить близько 1% маси всього поясу астероїдів. Це другий за масою астероїд S-типу після 15 Евномії. Однак маса Юнони становить лише 3% від маси Церери.

Серед астероїдів S-типу Юнона виділється високим альбедо, що може свідчити про нетипові властивості поверхні. Це високе альбедо пояснює його відносно високу видиму зоряну величину як для маленького об’єкта, розташованого в глибині поясу астероїдів. В сприятливе протистояння Юнона може досягати зоряної величини+7,5, тобто бути яскравішою, ніж Нептун або Титан. Висока яскравість Юнони є причиною того, що вона була відкрита раніше, ніж більші астероїди 10 Гігея, 52 Європа, 511 Давида та 704 Інтерамнія. Однак в більшості опозицій Юнона досягає зоряної величини близько +8,7.

Юнона належить до головного поясу астероїдов, очолюючи однойменну (англ. Juno family). Юнона — один з досить великих астероїдів головного поясу — його розміри складають близько 246 км у діаметрі. Юнона є одним з найбільших членів головного поясу астероїдів в Сонячній системі, але це все ще тільки кілька відсотків маси найбільшого жителя цього регіону: карликової планети Церери. Оберт навколо власної осі астероїд здійснює за 0,3004 доби. Має альбедо 0,238, що дає на відстані 1 а. о. світимість 5,33 зоряної величини, і належить до спектрального класу S.

Юнона обертається на трохи ближчій середній відстані до Сонця, ніж Церера чи Паллада. Її орбіта помірно нахилена до екліптики (нахил близько 12°), але має надзвичайний ексцентриситет, більший, ніж у Плутона. Цей високий ексцентриситет наближає Юнону до Сонця в перигелії ближче, ніж Веста, а в афелії віддаляє на більшу відстань, ніж Церера. Юнона мала найбільш ексцентричну орбіту серед усіх відомих тіл, поки в 1854 році не було відкрито 33 Полігімнію. Серед астероїдів розміром понад 200 км лише 324 Бамберга має більший ексцентриситет, ніж Юнона.

Юнона обертається в прямому напрямку з нахилом осі приблизно 50°. Максимальна виміряна температура поверхні становила 293 К. Оцінюється, що в перигелії температура може сягати 301 К (+28 °C).

Спектроскопічні дослідження поверхні Юнони дозволяють зробити висновок, що астероїд може бути першоджерелом хондритів, розповсюдженого типу кам’янистих метеоритів, що складаються із залізовмісних силікатів, таких як олівін і піроксен. Інфрачервоні зображення показують, що Юнона має приблизно 100-кілометровий кратер, результат молодого за геологічними мірками зіткнення астероїдів.

На основі інфрачервоних даних MIDAS з використанням в 2004 році був повідомлений середній радіус астероїда 135,7±11 км.

Радіосигнали від космічних кораблів на орбіті навколо Марса та поверхні Марса були використані для оцінки маси Юнони за гравітаційними збуреннями, які вона справляє на рух Марса. Схоже, що орбіта Юнони дещо змінилася близько 1839 року, ймовірно, через збурення від невстановленого астероїда, який пролітів поруч з нею.

У 1996 році телескоп Гукера в обсерваторії Маунт-Вілсон отримав зображення Юнони у видимому та ближньому ІЧ-діапазоні за допомогою адаптивної оптики . Зображення охоплювали весь період обертання та виявили неправильну форму та темну альбедну пляму, інтерпретовану як місце недавнього удару.

Спостереження

Юнона була першим астероїдом, для якого спостерігали покриття зір. 19 лютого 1958 року вона пройшла перед тьмяною зорею SAO 112328. Відтоді спостерігалося ще кілька покриттів. Найбільш плідним було покриття зорі SAO 115946 11 грудня 1979 року, яке зареєстрували 18 спостерігачів. 29 липня 2013 року Юнона закрила зорю PPMX 9823370, а 30 липня 2013 — зорю 2UCAC 30446947.

Радіосигнали від космічних кораблів на орбіті навколо Марса та на поверхні Марса були використані для оцінки маси Юнони за гравітаційними збуреннями, які вона справляє на рух Марса.

  • image
    Вид Юнони на чотирьох довжинах (, 2003). На двох нижніх знімках видно великий кратер
  • image
    Юнона рухається на фоні зір
  • image
    Юнона під час протистояння у 2009 році
  • Відео Юнони, зроблене в рамках кампанії ALMA Long Baseline Campaign

Протистояння

Юнона перебуває в протистоянні приблизно раз на 15,5 місяців. Час між протистояннями трохи варіюється через нерівномірність руху Юнони її еліптичною орбітою. Відстань у протистоянні сильно змінюється залежно від того, перебуває вона поблизу перигелію чи афелію. Великі протистояння повторюються кожні 10 опозицій, тобто приблизно раз на 13 років. Останні великі протистояння були 1 грудня 2005 року (на відстані 1,063 астрономічних одиниць, з зоряною величиною 7,55) і 17 листопада 2018 року (1,036 астрономічних одиниць, 7,45m). Наступне сприятливе протистояння буде 30 жовтня 2031 року (1,044 астрономічних одиниць, величина 7,42m).

  • image
    1 грудня 2005
  • image
    16 листопада 2018

Примітки

  1. Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 3 грудня 2008.
  2. База даних малих космічних тіл JPL: 3 Юнона (англ.) . Процитовано 2014.05.16. Останнє спостереження 2013.06.01.
  3. Lim, Lucy F.; McConnochie, Timothy H.; Bell, James F.; Hayward, Thomas L. (2005). . Icarus. 173 (2): 385—408. doi:10.1016/j.icarus.2004.08.005. Архів оригіналу за 29 грудня 2007. Процитовано 24 серпня 2010.
  4. AstDys (3) Juno Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 26 червня 2010.
  5. . Minor Planet Center. Архів оригіналу за 27 серпня 2010. Процитовано 21 травня 2008.
  6. Cunningham, Clifford J (2017), Bode's Law and the discovery of Juno : historical studies in asteroid research, Springer, ISBN 
  7. Hilton, James L. . U.S. Naval Observatory. Архів оригіналу за 24 березня 2008. Процитовано 8 травня 2008.
  8. (16 листопада 2007). . U.S. Naval Observatory. Архів оригіналу за 24 березня 2008. Процитовано 22 червня 2008.
  9. Forbes, Eric G. (1971). Gauss and the Discovery of Ceres. Journal for the History of Astronomy. 2 (3): 195—199. Bibcode:1971JHA.....2..195F. doi:10.1177/002182867100200305. оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
  10. (1852). On the symbolic notation of the asteroids. Astronomical Journal. 2 (34): 80. Bibcode:1852AJ......2...80G. doi:10.1086/100212.
  11. Eleanor Bach (1973) Ephemerides of the asteroids: Ceres, Pallas, Juno, Vesta, 1900–2000.
  12. Pitjeva, E. V.; Precise determination of the motion of planets and some astronomical constants from modern observations, in Kurtz, D. W. (Ed.), Proceedings of IAU Colloquium No. 196: Transits of Venus: New Views of the Solar System and Galaxy, 2004
  13. Odeh, Moh'd. . The Jordanian Astronomical Society. Архів оригіналу за 11 May 2008. Процитовано 21 травня 2008.
  14. Asteroid Juno | Space Reference. www.spacereference.org. Процитовано 28 серпня 2022.
  15. . JPL Small-Body Database Search Engine. Архів оригіналу за 27 March 2009. Процитовано 1 листопада 2008.
  16. The north pole points towards ecliptic coordinates (β, λ) = (27°, 103°) within a 10° uncertainty. Kaasalainen, M.; Torppa, J.; Piironen, J. (2002). (PDF). Icarus. 159 (2): 369—395. Bibcode:2002Icar..159..369K. doi:10.1006/icar.2002.6907. Архів оригіналу (PDF) за 29 червня 2011. Процитовано 6 березня 2023.
  17. Gaffey, Michael J.; Burbine, Thomas H.; Piatek, Jennifer L.; Reed, Kevin L.; Chaky, Damon A.; Bell, Jeffrey F.; Brown, R. H. (1993). Mineralogical variations within the S-type asteroid class. Icarus. 106 (2): 573. Bibcode:1993Icar..106..573G. doi:10.1006/icar.1993.1194.
  18. . Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics. 6 серпня 2003. Архів оригіналу за 8 February 2007. Процитовано 18 лютого 2007.
  19. Baliunas, Sallie; Donahue, Robert; Rampino, Michael R.; Gaffey, Michael J.; Shelton, J. Christopher; Mohanty, Subhanjoy (2003). Multispectral analysis of asteroid 3 Juno taken with the 100-inch telescope at Mount Wilson Observatory (PDF). Icarus. 163 (1): 135—141. Bibcode:2003Icar..163..135B. doi:10.1016/S0019-1035(03)00049-6.
  20. Lim, L; McConnochie, T; Belliii, J; Hayward, T (2005). (PDF). Icarus. 173 (2): 385. Bibcode:2005Icar..173..385L. doi:10.1016/j.icarus.2004.08.005. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 26 серпня 2019.
  21. Hilton, James L. (February 1999). US Naval Observatory Ephemerides of the Largest Asteroids. Astronomical Journal. 117 (2): 1077—1086. Bibcode:1999AJ....117.1077H. doi:10.1086/300728.
  22. Baliunas, Sallie; Donahue, Robert; Rampino, Michael R.; Gaffey, Michael J.; Shelton, J. Christopher; Mohanty, Subhanjoy (2003). Multispectral analysis of asteroid 3 Juno taken with the 100-inch telescope at Mount Wilson Observatory (PDF). Icarus. 163 (1): 135—141. Bibcode:2003Icar..163..135B. doi:10.1016/S0019-1035(03)00049-6.
  23. Millis, R. L.; Wasserman, L. H.; Bowell, E.; Franz, O. G.; White, N. M.; Lockwood, G. W.; Nye, R.; Bertram, R. та ін. (February 1981). The diameter of Juno from its occultation of AG+0°1022 (PDF). Astronomical Journal. 86: 306—313. Bibcode:1981AJ.....86..306M. doi:10.1086/112889.
  24. Asteroid Occultation Updates – 29 Jul 2013
  25. Asteroid Occultation Updates – 30 Jul 2013.
  26. The Astronomical Almanac for the year 2018, G14
  27. Asteroid 3 Juno at opposition [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.] 16 Nov 2018 at 11:31 UTC

Посилання

  • Юнона // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 539. — .
  • Ефемериди JPL
  • отримані в обсерваторії Маунт-Вілсон
  • Модель форми, отримана з кривої блиску
  • Asteroid Juno Grabs the Spotlight
  • . Minor Planet Center. Архів оригіналу за 4 вересня 2015. (displays Elong from Sun and V mag for 2011)
  • База даних малих космічних тіл JPL: 3 Юнона (англ.) .



Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Yunona znachennya 3 Yuno na lat 3 Juno asteroyid u golovnimu poyasi odin iz i odin iz dvoh najbilshih asteroyidiv S tipu Vidkrita u 1804 roci nimeckim astronomom Karlom Gardingom Yunona stala tretim vidomim obʼyektom u poyasi asteroyidiv pislya Cereri j Palladi Otrimala nazvu na chest Yunoni druzhini Yupitera verhovnogo rimskogo bozhestva 3 Yunona Zobrazhennya Yunoni otrimane za dopomogoyu VLTVidkrittyaVidkrivachKarl GardingMisce vidkrittyaLiliyentalData vidkrittya1 veresnya 1804PoznachennyaNazvana na chestYunonaTimchasovi poznachennyavidsutniKategoriya maloyi planetiAsteroyid golovnogo poyasuOrbitalni harakteristikiEpoha 23 travnya 2014 2 456 800 5 JD Velika pivvis2 669858508483 a o Perigelij1 988454518929 a o Afelij3 351262498036 a o Ekscentrisitet0 255221011671Orbitalnij period1593 421952407 dSerednya orbitalna shvidkist0 225928856732 dSerednya anomaliya347 9222474357 Nahil orbiti12 98137744068 Dovgota vishidnogo vuzla169 8776356197 Argument pericentru248 3798174614 Fizichni harakteristikiRozmiri246 kmMasa2 67 1019 kgSerednya gustina2 98 0 55 g sm Priskorennya vilnogo padinnya na poverhni0 12 m s Druga kosmichna shvidkist0 18 km sPeriod obertannya7 210 godAlbedo0 2383Temperatura 163 K maks 301 K 28 C Spektralnij tipS Tolen Sk SMASS Vidima zoryana velichina7 4 do 11 55Standartna zoryana velichina5 33Kutovij rozmir0 30 do 0 07 3 Yunona u VikishovishiIstriyaVidkrittya Yunona bula vidkrita 1 veresnya 1804 roku Karlom Gardingom Ce buv tretij znajdenij obʼyekt u poyasi asteroyidiv Spochatku vvazhalas planetoyu ale v 1850 h rokah bula pereklasifikuvana yak asteroyid i mala planeta Nazvana na chest Yunoni verhovnoyi bogini rimskogo panteonu Klasifikaciya Spochatku Yunona vvazhalasya planetoyu razom iz 1 Cereroyu 2 Palladoyu ta 4 Vestoyu Usi chotiri buli pereklasifikovani yak asteroyidi koli bulo znajdeno bilshe obʼyektiv poyasu asteroyidiv U 1811 roci ociniv diametr Yunoni u 2290 km sho bulo duzhe zavishenim znachennyam Neveliki rozmiri ta nepravilna forma Yunoni ne dozvolyayut vvazhati yiyi karlikovoyu planetoyu Simvol Starim astronomichnim simvolom Yunoni yakij dosi vikoristovuyetsya v astrologiyi ye skipetr uvinchanij zirkoyu Bulo bagato grafichnih variantiv iz bilsh doskonalim skipetrom yak napr inodi nahileni pid kutom shob zabezpechiti bilshe miscya dlya dekoru Zagalnij asteroyidnij simvol diska z nomerom jogo vidkrittya buv vvedenij u 1852 roci ta shvidko stav normoyu Simvol skipetra buv vidrodzhenij dlya astrologichnogo vikoristannya v 1973 roci Fizichni vlastivostiEliptichna i zlegka nahilena orbita Yunoni mizh orbitami Marsa i Yupitera Porivnyannya rozmiriv pershih 10 ob yektiv poyasu asteroyidiv i Misyacya Yunona tretya zliva Yunona ye odnim iz najbilshih asteroyidiv priblizno desyatim za rozmirom i mistit blizko 1 masi vsogo poyasu asteroyidiv Ce drugij za masoyu asteroyid S tipu pislya 15 Evnomiyi Odnak masa Yunoni stanovit lishe 3 vid masi Cereri Sered asteroyidiv S tipu Yunona vidilyetsya visokim albedo sho mozhe svidchiti pro netipovi vlastivosti poverhni Ce visoke albedo poyasnyuye jogo vidnosno visoku vidimu zoryanu velichinu yak dlya malenkogo ob yekta roztashovanogo v glibini poyasu asteroyidiv V spriyatlive protistoyannya Yunona mozhe dosyagati zoryanoyi velichini 7 5 tobto buti yaskravishoyu nizh Neptun abo Titan Visoka yaskravist Yunoni ye prichinoyu togo sho vona bula vidkrita ranishe nizh bilshi asteroyidi 10 Gigeya 52 Yevropa 511 Davida ta 704 Interamniya Odnak v bilshosti opozicij Yunona dosyagaye zoryanoyi velichini blizko 8 7 Yunona nalezhit do golovnogo poyasu asteroyidov ocholyuyuchi odnojmennu angl Juno family Yunona odin z dosit velikih asteroyidiv golovnogo poyasu jogo rozmiri skladayut blizko 246 km u diametri Yunona ye odnim z najbilshih chleniv golovnogo poyasu asteroyidiv v Sonyachnij sistemi ale ce vse she tilki kilka vidsotkiv masi najbilshogo zhitelya cogo regionu karlikovoyi planeti Cereri Obert navkolo vlasnoyi osi asteroyid zdijsnyuye za 0 3004 dobi Maye albedo 0 238 sho daye na vidstani 1 a o svitimist 5 33 zoryanoyi velichini i nalezhit do spektralnogo klasu S Yunona obertayetsya na trohi blizhchij serednij vidstani do Soncya nizh Cerera chi Pallada Yiyi orbita pomirno nahilena do ekliptiki nahil blizko 12 ale maye nadzvichajnij ekscentrisitet bilshij nizh u Plutona Cej visokij ekscentrisitet nablizhaye Yunonu do Soncya v perigeliyi blizhche nizh Vesta a v afeliyi viddalyaye na bilshu vidstan nizh Cerera Yunona mala najbilsh ekscentrichnu orbitu sered usih vidomih til poki v 1854 roci ne bulo vidkrito 33 Poligimniyu Sered asteroyidiv rozmirom ponad 200 km lishe 324 Bamberga maye bilshij ekscentrisitet nizh Yunona Yunona obertayetsya v pryamomu napryamku z nahilom osi priblizno 50 Maksimalna vimiryana temperatura poverhni stanovila 293 K Ocinyuyetsya sho v perigeliyi temperatura mozhe syagati 301 K 28 C Spektroskopichni doslidzhennya poverhni Yunoni dozvolyayut zrobiti visnovok sho asteroyid mozhe buti pershodzherelom hondritiv rozpovsyudzhenogo tipu kam yanistih meteoritiv sho skladayutsya iz zalizovmisnih silikativ takih yak olivin i piroksen Infrachervoni zobrazhennya pokazuyut sho Yunona maye priblizno 100 kilometrovij krater rezultat molodogo za geologichnimi mirkami zitknennya asteroyidiv Na osnovi infrachervonih danih MIDAS z vikoristannyam v 2004 roci buv povidomlenij serednij radius asteroyida 135 7 11 km Radiosignali vid kosmichnih korabliv na orbiti navkolo Marsa ta poverhni Marsa buli vikoristani dlya ocinki masi Yunoni za gravitacijnimi zburennyami yaki vona spravlyaye na ruh Marsa Shozhe sho orbita Yunoni desho zminilasya blizko 1839 roku jmovirno cherez zburennya vid nevstanovlenogo asteroyida yakij prolitiv poruch z neyu U 1996 roci teleskop Gukera v observatoriyi Maunt Vilson otrimav zobrazhennya Yunoni u vidimomu ta blizhnomu ICh diapazoni za dopomogoyu adaptivnoyi optiki Zobrazhennya ohoplyuvali ves period obertannya ta viyavili nepravilnu formu ta temnu albednu plyamu interpretovanu yak misce nedavnogo udaru SposterezhennyaYunona bula pershim asteroyidom dlya yakogo sposterigali pokrittya zir 19 lyutogo 1958 roku vona projshla pered tmyanoyu zoreyu SAO 112328 Vidtodi sposterigalosya she kilka pokrittiv Najbilsh plidnim bulo pokrittya zori SAO 115946 11 grudnya 1979 roku yake zareyestruvali 18 sposterigachiv 29 lipnya 2013 roku Yunona zakrila zoryu PPMX 9823370 a 30 lipnya 2013 zoryu 2UCAC 30446947 Radiosignali vid kosmichnih korabliv na orbiti navkolo Marsa ta na poverhni Marsa buli vikoristani dlya ocinki masi Yunoni za gravitacijnimi zburennyami yaki vona spravlyaye na ruh Marsa Vid Yunoni na chotiroh dovzhinah 2003 Na dvoh nizhnih znimkah vidno velikij krater Yunona ruhayetsya na foni zir Yunona pid chas protistoyannya u 2009 roci source source source source source source source source Video Yunoni zroblene v ramkah kampaniyi ALMA Long Baseline CampaignProtistoyannyaYunona perebuvaye v protistoyanni priblizno raz na 15 5 misyaciv Chas mizh protistoyannyami trohi variyuyetsya cherez nerivnomirnist ruhu Yunoni yiyi eliptichnoyu orbitoyu Vidstan u protistoyanni silno zminyuyetsya zalezhno vid togo perebuvaye vona poblizu perigeliyu chi afeliyu Veliki protistoyannya povtoryuyutsya kozhni 10 opozicij tobto priblizno raz na 13 rokiv Ostanni veliki protistoyannya buli 1 grudnya 2005 roku na vidstani 1 063 astronomichnih odinic z zoryanoyu velichinoyu 7 55 i 17 listopada 2018 roku 1 036 astronomichnih odinic 7 45m Nastupne spriyatlive protistoyannya bude 30 zhovtnya 2031 roku 1 044 astronomichnih odinic velichina 7 42m 1 grudnya 2005 16 listopada 2018PrimitkiJim Baer 2008 Recent Asteroid Mass Determinations Personal Website Arhiv originalu za 8 lipnya 2013 Procitovano 3 grudnya 2008 Baza danih malih kosmichnih til JPL 3 Yunona angl Procitovano 2014 05 16 Ostannye sposterezhennya 2013 06 01 Lim Lucy F McConnochie Timothy H Bell James F Hayward Thomas L 2005 Icarus 173 2 385 408 doi 10 1016 j icarus 2004 08 005 Arhiv originalu za 29 grudnya 2007 Procitovano 24 serpnya 2010 AstDys 3 Juno Ephemerides Department of Mathematics University of Pisa Italy Arhiv originalu za 25 chervnya 2013 Procitovano 26 chervnya 2010 Minor Planet Center Arhiv originalu za 27 serpnya 2010 Procitovano 21 travnya 2008 Cunningham Clifford J 2017 Bode s Law and the discovery of Juno historical studies in asteroid research Springer ISBN 978 3 319 32875 1 Hilton James L U S Naval Observatory Arhiv originalu za 24 bereznya 2008 Procitovano 8 travnya 2008 16 listopada 2007 U S Naval Observatory Arhiv originalu za 24 bereznya 2008 Procitovano 22 chervnya 2008 Forbes Eric G 1971 Gauss and the Discovery of Ceres Journal for the History of Astronomy 2 3 195 199 Bibcode 1971JHA 2 195F doi 10 1177 002182867100200305 originalu za 18 lipnya 2021 Procitovano 18 lipnya 2021 1852 On the symbolic notation of the asteroids Astronomical Journal 2 34 80 Bibcode 1852AJ 2 80G doi 10 1086 100212 Eleanor Bach 1973 Ephemerides of the asteroids Ceres Pallas Juno Vesta 1900 2000 Pitjeva E V Precise determination of the motion of planets and some astronomical constants from modern observations in Kurtz D W Ed Proceedings of IAU Colloquium No 196 Transits of Venus New Views of the Solar System and Galaxy 2004 Odeh Moh d The Jordanian Astronomical Society Arhiv originalu za 11 May 2008 Procitovano 21 travnya 2008 Asteroid Juno Space Reference www spacereference org Procitovano 28 serpnya 2022 JPL Small Body Database Search Engine Arhiv originalu za 27 March 2009 Procitovano 1 listopada 2008 The north pole points towards ecliptic coordinates b l 27 103 within a 10 uncertainty Kaasalainen M Torppa J Piironen J 2002 PDF Icarus 159 2 369 395 Bibcode 2002Icar 159 369K doi 10 1006 icar 2002 6907 Arhiv originalu PDF za 29 chervnya 2011 Procitovano 6 bereznya 2023 Gaffey Michael J Burbine Thomas H Piatek Jennifer L Reed Kevin L Chaky Damon A Bell Jeffrey F Brown R H 1993 Mineralogical variations within the S type asteroid class Icarus 106 2 573 Bibcode 1993Icar 106 573G doi 10 1006 icar 1993 1194 Harvard Smithsonian Center for Astrophysics 6 serpnya 2003 Arhiv originalu za 8 February 2007 Procitovano 18 lyutogo 2007 Baliunas Sallie Donahue Robert Rampino Michael R Gaffey Michael J Shelton J Christopher Mohanty Subhanjoy 2003 Multispectral analysis of asteroid 3 Juno taken with the 100 inch telescope at Mount Wilson Observatory PDF Icarus 163 1 135 141 Bibcode 2003Icar 163 135B doi 10 1016 S0019 1035 03 00049 6 Lim L McConnochie T Belliii J Hayward T 2005 PDF Icarus 173 2 385 Bibcode 2005Icar 173 385L doi 10 1016 j icarus 2004 08 005 Arhiv originalu PDF za 3 bereznya 2016 Procitovano 26 serpnya 2019 Hilton James L February 1999 US Naval Observatory Ephemerides of the Largest Asteroids Astronomical Journal 117 2 1077 1086 Bibcode 1999AJ 117 1077H doi 10 1086 300728 Baliunas Sallie Donahue Robert Rampino Michael R Gaffey Michael J Shelton J Christopher Mohanty Subhanjoy 2003 Multispectral analysis of asteroid 3 Juno taken with the 100 inch telescope at Mount Wilson Observatory PDF Icarus 163 1 135 141 Bibcode 2003Icar 163 135B doi 10 1016 S0019 1035 03 00049 6 Millis R L Wasserman L H Bowell E Franz O G White N M Lockwood G W Nye R Bertram R ta in February 1981 The diameter of Juno from its occultation of AG 0 1022 PDF Astronomical Journal 86 306 313 Bibcode 1981AJ 86 306M doi 10 1086 112889 Asteroid Occultation Updates 29 Jul 2013 Asteroid Occultation Updates 30 Jul 2013 The Astronomical Almanac for the year 2018 G14 Asteroid 3 Juno at opposition Shablon Webarchive pomilka Perevirte argumenti url value Porozhno 16 Nov 2018 at 11 31 UTCPosilannyaPortal Astronomiya Yunona Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 539 ISBN 966 613 263 X Efemeridi JPL otrimani v observatoriyi Maunt Vilson Model formi otrimana z krivoyi blisku Asteroid Juno Grabs the Spotlight Minor Planet Center Arhiv originalu za 4 veresnya 2015 displays Elong from Sun and V mag for 2011 Baza danih malih kosmichnih til JPL 3 Yunona angl

Дата публікації:
Топ