Альнітак
| |
Дані дослідження Епоха J2000 | |
---|---|
Сузір'я | Оріон |
Пряме піднесення | 05h 40m 45.5s |
Схилення | −01° 56′ 34″ |
Видима величина (V) | 1.70/~4/4.21 |
Характеристики | |
Спектральний клас | O9 Iab/O9/B0 III |
показник кольору U−B | −1.07 |
показник кольору B−V | 0.14 / ? / −0.01 |
Тип змінності | |
Астрометрія | |
Променева швидкість (Rv) | 18 км/сек |
Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 3.99 мас/рік |
Паралакс (π) | 3.99 ± 0.79 мас |
Відстань | 1262 світлових років 387 ± 54 парсек |
Абсолютна величина (MV) | −5.25/−3/−2.8 |
Подробиці | |
Маса | 28/23/20 M☉ |
Радіус | 20/? R☉ |
Світність | 100 000/1 300/? L☉ |
Ефективна температура | 30 000/?/24 000 K |
Металічність [Fe/H] | ? |
Обертання | 140 км/сек / ? |
Вік | ? років |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для Alnitak |
Альніта́к (ζ Ori) — потрійна зоря в сузір'ї Оріона. Разом з Мінтакою (δ Оріона) та Альніламом (ε Оріона) утворює Пояс Оріона. Назва походить від араб. النطاق, трансліт. an-niṭāq «пояс».
Головна зоря системи — гарячий блакитний надгігант з видимою зоряною величиною 1,70, одна з найяскравіших зір спектрального класу O на нічному небі північної півкулі. Поряд з нею розташовані ще дві зорі: гігант спектрального класу B (ζ Ori B) та, ймовірно, зоря головної послідовності спектрального класу O (яка разом з головною зорею утворює подвійну систему ζ Ori A). Обидві вони мають видиму зоряну величину близько 4,0 і разом утворюють гравітаційно пов'язану потрійну зоряну систему.
Ця система є членом OB-асоціації в Оріоні й розташована в межах газової емісійної туманності IC 434. Спочатку вважалося, що відстань до зорі становить близько 1500 світлових років, однак, за даними Гіппаркоса, зоря виявилася майже вдвічі ближчою (800 світлових років).
Історія спостережень
Альнітак добре відомий ще з часів античності як зоря, що входить у склад Поясу Оріона й що, відповідно, набула певного культурологічного значення. Про те, що Альнітак — подвійна зоря, вперше повідомив німецький астроном-аматор [en] 1819 р. Наявність третьої зорі в системі запідозрено ще в 1970-х роках з аналізу даних спостережень, зроблених на [en]. Виявила її група астрономів з Ловеллівської обсерваторії 1998 року.
Паралакс, одержаний у спостереженнях супутника «Гіппаркос», указує на відстань близько 225 парсек, але ці дослідження не беруть до уваги викривлення, спричинені кратною природою зоряної системи, тож інші дослідники подають більші відстані.
Джерела
- Alnitak 3. SolStation. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 2 липня 2013.
- Richard Hinckley Allen, Star-names and their meanings (1936), p. 314-15.
- Hummel CA, White NM, Elias NM II, Hajian AR, Nordgren TE (2000). ζ Orionis A is a Double Star. The Astrophysical Journal. 540 (2): L91—L93. doi:10.1086/312882.
- Hummel, C. A.; Rivinius, T.; Nieva, M. -F.; Stahl, O.; Van Belle, G.; Zavala, R. T. (2013). Dynamical mass of the O-type supergiant in ζ Orionis A. Astronomy & Astrophysics. 554: A52. arXiv:1306.0330. Bibcode:2013A&A...554A..52H. doi:10.1051/0004-6361/201321434. S2CID 53645495.
Посилання
- ESO/J. Emerson/VISTA. . Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 18 січня 2014. (англ.)
Координати: 05г 40м 45.5с, −01° 56′ 34″
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dzeta Oriona Aa Ab B Alnitak Dani doslidzhennya Epoha J2000 Suzir ya Orion Pryame pidnesennya 05h 40m 45 5s Shilennya 01 56 34 Vidima velichina V 1 70 4 4 21 Harakteristiki Spektralnij klas O9 Iab O9 B0 III pokaznik koloru U B 1 07 pokaznik koloru B V 0 14 0 01 Tip zminnosti Astrometriya Promeneva shvidkist Rv 18 km sek Vlasnij ruh m za pr pidnes 3 99 mas rik za shilennyam 2 54 mas rik Paralaks p 3 99 0 79 mas Vidstan 1262 svitlovih rokiv 387 54 parsek Absolyutna velichina MV 5 25 3 2 8 Podrobici Masa 28 23 20 M Radius 20 R Svitnist 100 000 1 300 L Efektivna temperatura 30 000 24 000 K Metalichnist Fe H Obertannya 140 km sek Vik rokiv Inshi poznachennya z Ori 50 Ori HR 1948 9 BD 02 1338 HD 37742 SAO 132444 HIP 26727 TD1 5127 PosilannyaSIMBADdani dlya Alnitak Alnita k z Ori potrijna zorya v suzir yi Oriona Razom z Mintakoyu d Oriona ta Alnilamom e Oriona utvoryuye Poyas Oriona Nazva pohodit vid arab النطاق translit an niṭaq poyas Golovna zorya sistemi garyachij blakitnij nadgigant z vidimoyu zoryanoyu velichinoyu 1 70 odna z najyaskravishih zir spektralnogo klasu O na nichnomu nebi pivnichnoyi pivkuli Poryad z neyu roztashovani she dvi zori gigant spektralnogo klasu B z Ori B ta jmovirno zorya golovnoyi poslidovnosti spektralnogo klasu O yaka razom z golovnoyu zoreyu utvoryuye podvijnu sistemu z Ori A Obidvi voni mayut vidimu zoryanu velichinu blizko 4 0 i razom utvoryuyut gravitacijno pov yazanu potrijnu zoryanu sistemu Cya sistema ye chlenom OB asociaciyi v Orioni j roztashovana v mezhah gazovoyi emisijnoyi tumannosti IC 434 Spochatku vvazhalosya sho vidstan do zori stanovit blizko 1500 svitlovih rokiv odnak za danimi Gipparkosa zorya viyavilasya majzhe vdvichi blizhchoyu 800 svitlovih rokiv Istoriya sposterezhenAlnitak dobre vidomij she z chasiv antichnosti yak zorya sho vhodit u sklad Poyasu Oriona j sho vidpovidno nabula pevnogo kulturologichnogo znachennya Pro te sho Alnitak podvijna zorya vpershe povidomiv nimeckij astronom amator en 1819 r Nayavnist tretoyi zori v sistemi zapidozreno she v 1970 h rokah z analizu danih sposterezhen zroblenih na en Viyavila yiyi grupa astronomiv z Lovellivskoyi observatoriyi 1998 roku Paralaks oderzhanij u sposterezhennyah suputnika Gipparkos ukazuye na vidstan blizko 225 parsek ale ci doslidzhennya ne berut do uvagi vikrivlennya sprichineni kratnoyu prirodoyu zoryanoyi sistemi tozh inshi doslidniki podayut bilshi vidstani DzherelaAlnitak 3 SolStation Arhiv originalu za 9 lipnya 2013 Procitovano 2 lipnya 2013 Richard Hinckley Allen Star names and their meanings 1936 p 314 15 Hummel CA White NM Elias NM II Hajian AR Nordgren TE 2000 z Orionis A is a Double Star The Astrophysical Journal 540 2 L91 L93 doi 10 1086 312882 Hummel C A Rivinius T Nieva M F Stahl O Van Belle G Zavala R T 2013 Dynamical mass of the O type supergiant in z Orionis A Astronomy amp Astrophysics 554 A52 arXiv 1306 0330 Bibcode 2013A amp A 554A 52H doi 10 1051 0004 6361 201321434 S2CID 53645495 PosilannyaESO J Emerson VISTA Arhiv originalu za 6 bereznya 2014 Procitovano 18 sichnya 2014 angl Koordinati 05g 40m 45 5s 01 56 34