Дзета Оріона Aa Ab B Альнітак Дані дослідження Епоха J2000 Сузір я Оріон Пряме піднесення 05h 40m 45 5s Схилення 01 56 3

**Дзета Оріона Aa/Ab/B**
Дані дослідження Епоха J2000
Альнітак
Сузір'я	Оріон
Пряме піднесення	05^h 40^m 45.5^s
Схилення	−01° 56′ 34″
Видима величина (V)	1.70/~4/4.21
Характеристики
Спектральний клас	O9 Iab/O9/B0 III

показник кольору U−B	−1.07

показник кольору B−V	0.14 / ? / −0.01






Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (R_v)	18 км/сек
Власний рух (μ)	за пр. піднес.: 3.99 мас/рік за схиленням: 2.54 мас/рік
Паралакс (π)	3.99 ± 0.79 мас
Відстань	1262 світлових років 387 ± 54 парсек
Абсолютна величина (M_V)	−5.25/−3/−2.8
Подробиці
Маса	28/23/20 M_☉
Радіус	20/? R_☉
Світність	100 000/1 300/? L_☉
Ефективна температура	30 000/?/24 000 K

Металічність [Fe/H]	?
Обертання	140 км/сек / ?
Вік	? років
Інші позначення
ζ Ori, 50 Ori, HR 1948/9, BD −02°1338, HD 37742, SAO 132444, HIP 26727, TD1 5127.
Посилання
SIMBAD	дані для Alnitak

Альніта́к (ζ Ori) — потрійна зоря в сузір'ї Оріона. Разом з Мінтакою (δ Оріона) та Альніламом (ε Оріона) утворює Пояс Оріона. Назва походить від араб. النطاق‎, трансліт. an-niṭāq «пояс».

Головна зоря системи — гарячий блакитний надгігант з видимою зоряною величиною 1,70, одна з найяскравіших зір спектрального класу O на нічному небі північної півкулі. Поряд з нею розташовані ще дві зорі: гігант спектрального класу B (ζ Ori B) та, ймовірно, зоря головної послідовності спектрального класу O (яка разом з головною зорею утворює подвійну систему ζ Ori A). Обидві вони мають видиму зоряну величину близько 4,0 і разом утворюють гравітаційно пов'язану потрійну зоряну систему.

Ця система є членом OB-асоціації в Оріоні й розташована в межах газової емісійної туманності IC 434. Спочатку вважалося, що відстань до зорі становить близько 1500 світлових років, однак, за даними Гіппаркоса, зоря виявилася майже вдвічі ближчою (800 світлових років).

Історія спостережень

Альнітак добре відомий ще з часів античності як зоря, що входить у склад Поясу Оріона й що, відповідно, набула певного культурологічного значення. Про те, що Альнітак — подвійна зоря, вперше повідомив німецький астроном-аматор ^[en] 1819 р. Наявність третьої зорі в системі запідозрено ще в 1970-х роках з аналізу даних спостережень, зроблених на ^[en]. Виявила її група астрономів з Ловеллівської обсерваторії 1998 року.

Паралакс, одержаний у спостереженнях супутника «Гіппаркос», указує на відстань близько 225 парсек, але ці дослідження не беруть до уваги викривлення, спричинені кратною природою зоряної системи, тож інші дослідники подають більші відстані.

Джерела

Alnitak 3. SolStation. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 2 липня 2013.
Richard Hinckley Allen, Star-names and their meanings (1936), p. 314-15.
Hummel CA, White NM, Elias NM II, Hajian AR, Nordgren TE (2000). ζ Orionis A is a Double Star. The Astrophysical Journal. 540 (2): L91—L93. doi:10.1086/312882.
Hummel, C. A.; Rivinius, T.; Nieva, M. -F.; Stahl, O.; Van Belle, G.; Zavala, R. T. (2013). Dynamical mass of the O-type supergiant in ζ Orionis A. Astronomy & Astrophysics. 554: A52. arXiv:1306.0330. Bibcode:2013A&A...554A..52H. doi:10.1051/0004-6361/201321434. S2CID 53645495.

Посилання

ESO/J. Emerson/VISTA. . Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 18 січня 2014. (англ.)

Координати: 05^г 40^м 45.5^с, −01° 56′ 34″

[1] Alnitak 3. SolStation. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 2 липня 2013.

[allen-2] Richard Hinckley Allen, Star-names and their meanings (1936), p. 314-15.

[Hummel00-3] Hummel CA, White NM, Elias NM II, Hajian AR, Nordgren TE (2000). ζ Orionis A is a Double Star. The Astrophysical Journal. 540 (2): L91—L93. doi:10.1086/312882.

[hummel-4] Hummel, C. A.; Rivinius, T.; Nieva, M. -F.; Stahl, O.; Van Belle, G.; Zavala, R. T. (2013). Dynamical mass of the O-type supergiant in ζ Orionis A. Astronomy & Astrophysics. 554: A52. arXiv:1306.0330. Bibcode:2013A&A...554A..52H. doi:10.1051/0004-6361/201321434. S2CID 53645495.