У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ока Іва нович Городовико в 1 жовтня 1879 26 листопада 1960 радянський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Ока́ Іва́нович Городовико́в (1 жовтня 1879 — 26 листопада 1960) — радянський воєначальник калмицького походження, генерал-полковник (1940). Герой Радянського Союзу (1958). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Городовиков Ока Іванович
рос. Ока Иванович Городовиков

Народження	19 вересня (1 жовтня) 1879 Мокра Єльмута, Сальський округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть	26 листопада 1960(1960-11-26) (81 рік) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	кавалерія
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1918—1947
Партія	РКП(б)
Звання	Генерал-полковник
Командування	Друга Кінна армія
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Нагороди
Городовиков Ока Іванович у Вікісховищі

Племінником О. І. Городовика був інший відомий радянський воєначальник — Басан Бадмиєвич Городовиков, син брата Бадми Івановича Городовикова.

Життєпис

Народився на хуторі Мокра Єльмута на Дону у бідній селянській родині калмика Хабі Хардагі. З 8 років працював наймитом у панів, сторожив отари, прислуговував у буддійському монастирі, був помічником кухаря. Учасник Першої світової, старший унтер-офіцер.

З 1918 року в Червоній армії. Брав участь у Громадянській війні. З 1919 року у РКП(б).

Був командиром ескадрону в полку Будьонного, потім командував полком, кавалерійською бригадою 1-ї Кінної армії, 4-ю і 6-ю кавалерійськими дивізіями у складі 1-ї кінної, у липні-серпні 1920 р. — 2-ю кінною армією. Брав участь у розгромі Врангеля і Нестора Махна.

З 1925 по 1932 рік був командиром 1-го кінного корпусу Червоного козацтва

В 1932 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

З 1932 по 1938 рік на посаді заступника командувача Середньоазійським військовим округом. В 1938—1943 роках — генеральний інспектор кавалерії.

Під час німецько-радянської війни керував формуванням кавалерійських частин і з'єднань. Літом 1941 року і під час Сталінградської битви був представником Ставки Верховного Головнокомандування по використанню кавалерії.

З 1943 по 1947 рік на посаді заступника командуючого кавалерією РСЧА.

Був депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Помер 26 лютого 1960 року. Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві.

Звання та нагороди

10 березня 1958 року Оці Івановичу Городовикову присвоєно звання Героя Радянського Союзу «за заслуги у справі створення Збройних Сил СРСР і захисту Радянської держави від ворогів і проявлений при цьому героїзм».

Також нагороджений:

Пам'ять

Ім'ям Городовикова названі:

Місто Городовиковськ, Калмикія
Вулиця Городовикова, Липецьк
Вулиця Городовикова, Ростов-на-Дону
Вулиця Городовикова, Волгоград
Вулиця Городовикова, Хмельницький (з лютого 2016 року — Петра Болбочана)
Вулиця Городовикова, Маріуполь
Вулиця Городовикова, Кривий Ріг

На станції Волноваха Донецької залізниці розміщена меморіальна дошка.

Твори

Конница прошлого и 2-я Конная в Северной Таврии.— Ташкент, 1937.
В рядах Первой конной: рассказы конармейца.— М.: Воениздат, 1939.
Конница в Отечественной войне.— М., 1942.
Воспоминания.— Элиста, 1969.
В боях и походах.— М., 1969

Примітки

. vsim.ua. 24 лютого 2016. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018.

Посилання

Книга мемуарів О.Городовикова «В рядах Первой конной» [ 18 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Виступ О. І. Городовикова на раді вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940 [ 30 березня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
Історична довідка МокраЄльмутянського сільського поселення на сайті адміністрації Пролетарського району Ростовської області [ 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] . vsim.ua. 24 лютого 2016. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018.