Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Токуґава Йосінобу (яп. 徳川慶喜, とくがわよしのぶ; 28 жовтня 1837 — 22 листопада 1913) — 15-й сьоґун сьоґунату Едо. Період правління: 10 січня 1866 — 3 січня 1868. Повернув державну владу в Японії Імператору, ставши останнім сьоґуном в історії Японії. Після поразки у війні Босін 1868–1869 прибічників реставрації сьоґунату, полишив політику. З 1902 року був депутатом Імперського Парламенту Японії.
| Токуґава Йосінобу | |
|---|---|
| яп. 徳川慶喜 | |
 | |
| Ім'я при народженні | яп. 松平七郎麻呂 |
| Псевдо | 松平昭致 і 一橋慶喜 |
| Народився | 28 жовтня 1837[2][1] d, Район Бункьо, Токіо, Японія |
| Помер | 22 листопада 1913[1] (76 років) d ·пневмонія |
| Поховання | d |
| Країна |  Японія |
| Діяльність | фотограф, шьōґун, політик, військовий керівник |
| Alma mater | Кодокан |
| Вчителі | Айдзава Сейсісай |
| Знання мов | японська |
| Учасник | Інцидент біля Імператорських воріт і Битва при Тоба-Фусімі |
| Членство | Q11352416? і d |
| Титул | герцог |
| Посада | d, d, d, d і d |
| Військове звання | шьōґун |
| Рід | d, d, d і Мітоські Токуґава |
| Батько | Токуґава Наріакі |
| Мати | d |
| Родичі | d, Токуґава Іємоті, d і d |
| Брати, сестри | d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d і d |
| У шлюбі з | d, d, d, d і d |
| Діти | d, d, d, d, d, d, d, d, d і d |
| Автограф |  |
| Нагороди |   |
| |
Життєпис
Молодість
Токуґава Йосінобу народився 28 жовтня 1837 року в місті Едо. Його батько Токуґава Наріакі був володарем Міто-хану й родичем 12-го сьоґуна Токуґави Ієйосі. Його мати — Йосіко — була донькою Арісугави-но-мія Тарухіто (троюрідного брата імператора Нінко). При народженні отримав ім'я Сітіромаро.
1838 року з родиною перебирається до Міто. Після навчання у школі Кодокан в Міто, 1847 року після всиновлення став головою роду Токуґава гілки . Того ж року пройшов обряд гемпуку, отримавши ім'я Йосінобу
У 1853—1854 роках, під час прибуття ескадри комодора США Меттью Перрі до Японії, Йосінобу був одним із претендентів на посаду 14-го сьоґуна. Його підтримувала партія реформаторів на чолі з . Суперником Йосінобу був представник консерватиної партії та володар Кії-хану Токуґава Йосітомі (Іємоті). Останній опирався на численних васалів сьоґунату категорії фудай. Йосінобу мав більші шанси на перемогу за титул спадкоємця, але програв. Причиною поразки було раптове призначення в 1858 році консерватора Ії Наосуке на посаду голови сьоґунатського уряду, який змусив хворого 13-го сьоґуна Токуґаву Ієсаду обрати кандидата, вигідного консервативній партії.
1858 року, після того, як Ії Наосуке без дозволу Імператора, уклав з США нерівноправний договір , Йосінобу разом із батьком Токуґавою Наріакі та володарем висловили свій протест проти такого самовільного рішення. У відповідь Ії посадив їх під домашній арешт і розпочав репресії Ансей проти своїх політичних опонентів. Проте 1860 року тиранічного урядовця зарізали опозиціонери, репресії припинилися, а Йосінобу звільнили. Останній увійшов до сьоґунатського уряду і спільно з Імператорським послом та володарем Сацума-хану розпочав реформи. Того ж року після смерті батька успадкував Міто-хан.
Сьоґунат
1863 року Йосінобу разом із головою уряду прибули до Імператорського двору в Кіото з метою отримати дозвіл на відкриття країни для іноземців. Через позицію радикально налаштованих придворних аристократів переговори зайшли у безвихідь і обидва урядовці були змушені повернутися до Едо. Проте після інциденту 30 серпня 1863 року радикали були вигнані зі столиці силами поміркованої партії, тому Йосінобу повторно викликали до Імператора й призначили його молодшим радником. Такі ж посади отримали , Мацудайра Йосінаґа, , Дате Муненарі. Погляди Йосінобу на реформування сьоґунату відрізнялися від поглядів інших радників, тому 1864 року він склав з себе повноваження радника. Замість він отримав посаду Голови охорони Імператорського палацу, на якій проявив себе під час інциденту біля воріт Хамаґурі.
1866 року в ході невдалого другої каральної експедиції в Тьосю помер 14-й сьоґун Токуґава Іємоті. 10 січня 1867 року його заступив Йосінобу, ставши 15-м сьоґуном сьоґунату Едо. Він розпочав реформи війська на французький взірець, а також започаткував перетворення у системі управління сьоґунату. Проте часу для втілення своїх задумів Йосінобу не мав. 9 листопада 1867 року під тиском оточення він повернув державну владу в Японії Імператору. Йосінобу планував, що Імператор створить новий уряд у формі колегії різних ханів, в якій провідна роль і посада прем'єр-міністра належатиме роду Токуґава.
Реставрація Мейдзі
Плани сьоґуна перекреслила радикальна опозиція. 3 січня 1868 вона захопила владу в Імператорському дворі, проголосила «Указ про реставрацію Імператорського правління», скасувала посади сьоґуна і сам сьоґунат. Опозиціонери сформували новий японський уряд, який позбавив Йосінобу усіх титулів і рангів, та поставив вимогу повернути до Імператорської скарбниці більшу частину володінь Токуґава. У відповідь екс-сьоґун проігнорував ці вимоги, а його прибічники спробували захопити Кіото, огорожу опозиції. В боях при Тоба і Фусімі війська нового Імператорського уряду розбили сили Йосінобу. Останній втік до Едо, резиденцію сьоґунату. Відхиливши пропозицію французького посла про повторний виступ проти уряду, Йосінобу перебрався до монастиря Каней в Уено та заявив про свою капітуляцію. Після урядовими військами, на вимогу Імператора він передав головування в роді Токуґава і був переведений під домашній арешт в місті Сідзуока.
У 1869 його звільнили, а через 3 роки повернули частину привілеїв. 1898 року отримав титул князя.
У 1902 йому надали титул герцога, включили до складу нової японської аристократії кадзоку і дарували місце в Імперського Парламенту Японії. Проте після скасування сьоґунату Йосінобу втратив інтерес до політики та займався лише власними хобі: фотографією, полюванням, грою в ґо.
У 1910 склав з себе депутатство і 22 листопада 1913 помер у 76-річному віці від застуди.
Див. також
Джерела та література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. —
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Токуґава Йосінобу |
- (яп.)
- (яп.)
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tokugava Josinobu yap 徳川慶喜 とくがわよしのぶ 28 zhovtnya 1837 22 listopada 1913 15 j sogun sogunatu Edo Period pravlinnya 10 sichnya 1866 3 sichnya 1868 Povernuv derzhavnu vladu v Yaponiyi Imperatoru stavshi ostannim sogunom v istoriyi Yaponiyi Pislya porazki u vijni Bosin 1868 1869 pribichnikiv restavraciyi sogunatu polishiv politiku Z 1902 roku buv deputatom Imperskogo Parlamentu Yaponiyi Tokugava Josinobuyap 徳川慶喜Im ya pri narodzhenniyap 松平七郎麻呂Psevdo松平昭致 i 一橋慶喜Narodivsya28 zhovtnya 1837 1837 10 28 2 1 d Rajon Bunko Tokio YaponiyaPomer22 listopada 1913 1913 11 22 1 76 rokiv d pnevmoniyaPohovannyadKrayina YaponiyaDiyalnistfotograf shōgun politik vijskovij kerivnikAlma materKodokanVchiteliAjdzava SejsisajZnannya movyaponskaUchasnikIncident bilya Imperatorskih vorit i Bitva pri Toba FusimiChlenstvoQ11352416 i dTitulgercogPosadad d d d i dVijskove zvannyashōgunRidd d d i Mitoski TokugavaBatkoTokugava NariakiMatidRodichid Tokugava Iyemoti d i dBrati sestrid d d d d d d d d d d d i dU shlyubi zd d d d i dDitid d d d d d d d d i dAvtografNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodist Tokugava Josinobu narodivsya 28 zhovtnya 1837 roku v misti Edo Jogo batko Tokugava Nariaki buv volodarem Mito hanu j rodichem 12 go soguna Tokugavi Iyejosi Jogo mati Josiko bula donkoyu Arisugavi no miya Taruhito troyuridnogo brata imperatora Ninko Pri narodzhenni otrimav im ya Sitiromaro 1838 roku z rodinoyu perebirayetsya do Mito Pislya navchannya u shkoli Kodokan v Mito 1847 roku pislya vsinovlennya stav golovoyu rodu Tokugava gilki Togo zh roku projshov obryad gempuku otrimavshi im ya Josinobu U 1853 1854 rokah pid chas pributtya eskadri komodora SShA Mettyu Perri do Yaponiyi Josinobu buv odnim iz pretendentiv na posadu 14 go soguna Jogo pidtrimuvala partiya reformatoriv na choli z Supernikom Josinobu buv predstavnik konservatinoyi partiyi ta volodar Kiyi hanu Tokugava Jositomi Iyemoti Ostannij opiravsya na chislennih vasaliv sogunatu kategoriyi fudaj Josinobu mav bilshi shansi na peremogu za titul spadkoyemcya ale prograv Prichinoyu porazki bulo raptove priznachennya v 1858 roci konservatora Iyi Naosuke na posadu golovi sogunatskogo uryadu yakij zmusiv hvorogo 13 go soguna Tokugavu Iyesadu obrati kandidata vigidnogo konservativnij partiyi 1858 roku pislya togo yak Iyi Naosuke bez dozvolu Imperatora uklav z SShA nerivnopravnij dogovir Josinobu razom iz batkom Tokugavoyu Nariaki ta volodarem vislovili svij protest proti takogo samovilnogo rishennya U vidpovid Iyi posadiv yih pid domashnij aresht i rozpochav represiyi Ansej proti svoyih politichnih oponentiv Prote 1860 roku tiranichnogo uryadovcya zarizali opozicioneri represiyi pripinilisya a Josinobu zvilnili Ostannij uvijshov do sogunatskogo uryadu i spilno z Imperatorskim poslom ta volodarem Sacuma hanu rozpochav reformi Togo zh roku pislya smerti batka uspadkuvav Mito han Sogunat 1863 roku Josinobu razom iz golovoyu uryadu pribuli do Imperatorskogo dvoru v Kioto z metoyu otrimati dozvil na vidkrittya krayini dlya inozemciv Cherez poziciyu radikalno nalashtovanih pridvornih aristokrativ peregovori zajshli u bezvihid i obidva uryadovci buli zmusheni povernutisya do Edo Prote pislya incidentu 30 serpnya 1863 roku radikali buli vignani zi stolici silami pomirkovanoyi partiyi tomu Josinobu povtorno viklikali do Imperatora j priznachili jogo molodshim radnikom Taki zh posadi otrimali Macudajra Josinaga Date Munenari Poglyadi Josinobu na reformuvannya sogunatu vidriznyalisya vid poglyadiv inshih radnikiv tomu 1864 roku vin sklav z sebe povnovazhennya radnika Zamist vin otrimav posadu Golovi ohoroni Imperatorskogo palacu na yakij proyaviv sebe pid chas incidentu bilya vorit Hamaguri 1866 roku v hodi nevdalogo drugoyi karalnoyi ekspediciyi v Tosyu pomer 14 j sogun Tokugava Iyemoti 10 sichnya 1867 roku jogo zastupiv Josinobu stavshi 15 m sogunom sogunatu Edo Vin rozpochav reformi vijska na francuzkij vzirec a takozh zapochatkuvav peretvorennya u sistemi upravlinnya sogunatu Prote chasu dlya vtilennya svoyih zadumiv Josinobu ne mav 9 listopada 1867 roku pid tiskom otochennya vin povernuv derzhavnu vladu v Yaponiyi Imperatoru Josinobu planuvav sho Imperator stvorit novij uryad u formi kolegiyi riznih haniv v yakij providna rol i posada prem yer ministra nalezhatime rodu Tokugava Restavraciya Mejdzi Dokladnishe Restavraciya Mejdzi ta Vijna Bosin Plani soguna perekreslila radikalna opoziciya 3 sichnya 1868 vona zahopila vladu v Imperatorskomu dvori progolosila Ukaz pro restavraciyu Imperatorskogo pravlinnya skasuvala posadi soguna i sam sogunat Opozicioneri sformuvali novij yaponskij uryad yakij pozbaviv Josinobu usih tituliv i rangiv ta postaviv vimogu povernuti do Imperatorskoyi skarbnici bilshu chastinu volodin Tokugava U vidpovid eks sogun proignoruvav ci vimogi a jogo pribichniki sprobuvali zahopiti Kioto ogorozhu opoziciyi V boyah pri Toba i Fusimi vijska novogo Imperatorskogo uryadu rozbili sili Josinobu Ostannij vtik do Edo rezidenciyu sogunatu Vidhilivshi propoziciyu francuzkogo posla pro povtornij vistup proti uryadu Josinobu perebravsya do monastirya Kanej v Ueno ta zayaviv pro svoyu kapitulyaciyu Pislya uryadovimi vijskami na vimogu Imperatora vin peredav golovuvannya v rodi Tokugava i buv perevedenij pid domashnij aresht v misti Sidzuoka U 1869 jogo zvilnili a cherez 3 roki povernuli chastinu privileyiv 1898 roku otrimav titul knyazya U 1902 jomu nadali titul gercoga vklyuchili do skladu novoyi yaponskoyi aristokratiyi kadzoku i daruvali misce v Imperskogo Parlamentu Yaponiyi Prote pislya skasuvannya sogunatu Josinobu vtrativ interes do politiki ta zajmavsya lishe vlasnimi hobi fotografiyeyu polyuvannyam groyu v go U 1910 sklav z sebe deputatstvo i 22 listopada 1913 pomer u 76 richnomu vici vid zastudi Div takozhSogunat Edo Period Edo Povernennya derzhavnoyi vladi ImperatoruDzherela ta literaturaRubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Rubel V A Nova istoriya Aziyi ta Afriki Postserednovichnij Shid XVIII druga polovina XIX st K Libid 2007 560 s ISBN 966 06 0459 9PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Tokugava Josinobu yap yap Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741