Вибжеже пол Wybrzeże історична назва Руське Село село на Закерзонні в Польщі у гміні Дубецько Перемишльського повіту Під

Вибжеже (пол. Wybrzeże), історична назва Руське Село — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 334 особи (2011).

Село

Руське Село

пол. Wybrzeże

Координати 49°48′ пн. ш. 22°23′ сх. д. / 49.800° пн. ш. 22.383° сх. д. / 49.800; 22.383Координати: 49°48′ пн. ш. 22°23′ сх. д. / 49.800° пн. ш. 22.383° сх. д. / 49.800; 22.383

Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Перемишльський повіт
Гміна	Дубецько
Населення	334 особи (2011)
Часовий пояс	, влітку
Телефонний код	(+48) 16
Поштовий індекс	37-750
Автомобільний код	RPR
SIMC	0601165
OSM	↑3012667 ·R (Гміна Дубецько)

Руське Село

Руське Село (Польща)

Руське Село

Руське Село (Підкарпатське воєводство)

Географія

Село розташоване на відстані 2 кілометри на південь від центру гміни села Дубецько, 27 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 36 кілометрів на південний схід від центру воєводства — міста Ряшіва.

Назва

Після етноциду українців у 1944-1947 рр. польська влада стирала з карти назви, які нагадували про автохтонне населення. Були змінені всі назви, які містили означення «руський», у тому числі Руське Село (пол. Ruska Wieś) 19 серпня 1949 р. було перейменоване на Бжежина (Brzeżyna), пізніше — на Вибжеже.

Історія

До 1772 року Руське Село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського, за податковим реєстром 1589 р. село належало Стадницьким, у селі були 1 і 3/4 лану (коло 44 га) оброблюваної землі. Тут розташовувався давній монастир, точне місце розтшування якого невідоме.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу австрійської провінції Галіція.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. село знаходилось у Березівському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, село налічувало 107 будинків і 594 мешканців, складалося з власне села на правому березі Сяну та церкви св. Михайла і фільварку з 5 будинків на лівому березі. Парафіяльна церква належала до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це населене українцями село Надсяння окупувала Польща. Входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. — у складі ґміни Дубецько. На 1.01.1939 в селі проживало 950 мешканців, з них 830 українців-грекокатоликів, 65 українців-римокатоликів, 50 поляків і 5 євреїв.

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, українців насильно мобілізували в Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося в Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решта українців села попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	168	33	115	20
Жінки	166	35	88	43
Разом	334	68	203	63

Церква

У селі була дерев’яна церква св. Архангела Михаїла з 1674 року. Була дочірньою церквою парафії Дубецько Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, у 1862 р. еригована парафія, до якої належали Полхова, Солонне і Підбуковина.

Українці в 1904 році звели муровану церкву св. Михаїла. Парафія належала до Бірчанського деканату (після Першої світової війни — Порохницького деканату) Перемишльської єпархії.

Примітки

GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 58. [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
Крип’якевич І. Середневічні монастирі в Галичині. Спроба каталогу // Записки ЧСВВ, 1926 т.ІІ вип.1-4 , -С.94
Ruska Wieś 2 (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 29. (пол.)
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 24 березня 2018.
Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[nsp-1] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[2] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.

[3] Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 58. [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)

[4] Крип’якевич І. Середневічні монастирі в Галичині. Спроба каталогу // Записки ЧСВВ, 1926 т.ІІ вип.1-4 , -С.94

[5] Ruska Wieś 2 (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 29. (пол.)

[6] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 57.

[7] . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 24 березня 2018.

[age-8] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.