Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Олекса́ндрович Сі́нклер (12 (24) січня 1879, Маргілан — 16 березня 1946, Київ) — український військовий діяч, генерал-поручник і шеф штабу Армії УНР.
| Сінклер Володимир Олександрович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор (1917) Генерал-поручник (грудень 1918) | |||||||||
 Генерал Володимир Сінклер в однострої Армії УНР | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 12 (24) січня 1879 Маргілан, Ферганська область, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія | ||||||||
| Смерть | 16 березня 1946 (67 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||||||||
| Alma Mater | Академія Генерального штабу | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність |  УНР | ||||||||
| Війни / битви | Російсько-японська війна Перша світова війна Українсько-радянська війна Друга світова війна | ||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
 Сінклер Володимир Олександрович у Вікісховищі | |||||||||
Життєпис
Походження
Народився у м. Новий Маргилан, Ферганська область Туркестанського краю, мав шотландське походження, з родини військового. Батько Володимира Сінклера, полковник російської армії Олександр — нащадок шотландського майора шведської армії Малькольма Сінклера, зв'язкового старшини при гетьманові Пилипу Орлику, мати — українка. 28 червня 1739 р. майора Сінклера, який віз із Царгорода до Стокгольма важливі документи, замордували москвини — з наказу «московського дипломата» Михайла Бестужева-Рюміна.
Військова кар'єра
Початкову військову освіту здобув в Оренбурзькому Неплюєвському кадетському корпусі, а пізніше в Михайлівському артилерійському училищі (1899), вийшов підпоручиком до лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади (Санкт-Петербург). Прослуживши у 2-й лейб-гвардії гарматній бригаді, успішно склав іспити до Миколаївської академії Генерального штабу. У 1905 р. закінчив академію з відзнакою у званні гвардії капітана.
З 2 червня 1905 р. — в. о. обер-офіцера для доручень управління генерал-квартирмейстера штабу тилу Манджурських армій.
3 18 жовтня 1905 року відбував обов'язковий ценз командира роти у лейб-гвардії Павлівському полку (Санкт-Петербург).
3 28 листопада 1907 року — старший ад'ютант штабу 45-ї піхотної дивізії.
З 6 квітня 1908 року — старший ад'ютант штабу Гвардійського корпусу.
3 2 травня 1912 р. — старший ад'ютант штабу військ Гвардії та .
У Петербурзі весь час перебував біля командувача округом Великому князі Миколі Миколайовичу, ставши його довіреною особою.
З початком Першої світової війни служив на Південно-Західному фронті.
з 20 липня 1914 р. — помічник начальника відділення управління генерал-квартирмейстерства штабу 6-ї армії.
З 1 серпня 1914 р. — обер-офіцер оперативного відділу штабу 9-ї армії.
З 6 грудня 1914 р. — полковник.
З 28 січня 1915 р. — в. о. начальника штабу 37-ї піхотної дивізії.
З 6 лютого 1915 р. — начальник штабу 2-ї Гвардійської піхотної дивізії.
З 11 травня 1916 р. — командир 176-го піхотного Переволочненського полку (отримав тяжке поранення в голову на Ікскюльському передмостному укріпленні).
З 1 березня 1917 року повернувся до армії на посаду командира 2-го гвардійського корпусу.
З липня 1917 — генерал-майор російської армії.
16 грудня 1917 р. звільнився у безтермінову відпустку.
Після утворення Центральної Ради перейшов на її бік, сприяв українізації армії.
У листопаді 1917 р. увійшов до Генерального штабу УНР, займався оперативною діяльністю армії УНР, член комісії з формування та організації армії, член Військово-ученого комітету Військового міністерства УНР, згодом — Української Держави.
З 12 жовтня 1918 р. — 1-й генерал-квартирмейстер Генерального штабу Української Держави. На цій посаді брав участь у боротьбі проти військ Директорії під час протигетьманського повстання. Згодом одержав особисте запрошення від помічника начальника штабу військ Директорії В. Тютюнника служити в українській армії.
З 29 січня 1919 року і до 23 листопада 1919 року — 1-й генерал-квартирмейстер штабу Дієвої армії УНР (безпосередній розробник усіх бойових операцій).
Брав участь у військових діях проти більшовицької армії, визволив Київ у серпні 1919 р.
Після зміщення В. Тютюнника, з 8 вересня 1919 року до 26 вересня 1919 р. — т. в. о. командарма Дієвої армії УНР, виконував обов'язки начальника штабу армії УНР.
23 листопада 1919 р. був інтернований польською владою в Рівному. Як головний військовий експерт брав участь у переговорах із Пілсудським і Польським урядом. 24 квітня 1920 р. від імені Армії УНР підписав у Варшаві польсько-українську мирну угоду.
З 15 червня 1920 року — начальник Головного управління Генерального штабу УНР.
З 3 липня 1920 р. — начальник Генерального штабу УНР. З 10 лютого 1921 р. — за сумісництвом член Вищої військової ради УНР.
На посаді начальника штабу залишався до ліквідації армії УНР в Польській республіці.
Після поразки і ліквідації УНР оселився в східній частині Польської республіки у м. Сосновці (Шлезьк). З 1921 р. жив на еміграції у Тарнові, з 1926 р. — у м. Бензин (Польська республіка), згодом — у м. Челядь (Польська республіка). Працював маркером на вугільній копальні, залізничним кондуктором тощо.
Генералу Сінклеру поляками неодноразово пропонувалася служба на високих посадах у Війську Польськім, на що він завжди відмовляв (мовляв, він бо колись дав слово чести ген. Тютюннику служити тільки в українській армії…).
Не знав української мови.
Арешт та загибель
Під кінець Другої Світової Війни, з прибуттям Радянської армії, був арештований 13 березня 1945 року СМЕРШ-ем 1-го Українського фронту та інтернований до Києва.
4 квітня 1945 року був привезений до Лук'янівської в'язниці в Києві.
24 квітня 1945 року був переданий у розпорядження НКВС. В анкетах у графі «національність» завжди називав себе українцем.
Помер в кінці 1945 р. (за іншими даними — 16 березня 1946 р.) у в'язничній лікарні на руках у колишнього підполковника Армії УНР В. Проходи.
Примітки
- «Царський генерал» і «москаль», який створив Штаб Армії УНР. Що ми знаємо про Володимира Сінклера. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 27 січня 2024.
- Кедрин І. Любомир Макарушка [ 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 31 (15 лютого). — С. 2.
Джерела та література
- Буравченков А. О. Сінклер Володимир Олександрович [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 582. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Литвин М., Науменко К. (Львів). Історичний довідник Львівського університету. [ 19 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- Головченко В. І. Сінклер Володимир Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
Посилання
- Сінклер Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1746. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodi mir Oleksa ndrovich Si nkler 12 24 sichnya 1879 18790124 Margilan 16 bereznya 1946 Kiyiv ukrayinskij vijskovij diyach general poruchnik i shef shtabu Armiyi UNR Sinkler Volodimir Oleksandrovich General major 1917 General poruchnik gruden 1918 General Volodimir Sinkler v odnostroyi Armiyi UNRZagalna informaciyaNarodzhennya12 24 sichnya 1879 1879 01 24 Margilan Ferganska oblast Turkestanske general gubernatorstvo Rosijska imperiyaSmert16 bereznya 1946 1946 03 16 67 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRAlma MaterAkademiya Generalnogo shtabuVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitviRosijsko yaponska vijna Persha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijna Druga svitova vijnaNagorodi ta vidznakiHrest Simona Petlyuri Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Sinkler Volodimir Oleksandrovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sinkler ZhittyepisGeneral Sinkler 20 bereznya 1920 Pohodzhennya Narodivsya u m Novij Margilan Ferganska oblast Turkestanskogo krayu mav shotlandske pohodzhennya z rodini vijskovogo Batko Volodimira Sinklera polkovnik rosijskoyi armiyi Oleksandr nashadok shotlandskogo majora shvedskoyi armiyi Malkolma Sinklera zv yazkovogo starshini pri getmanovi Pilipu Orliku mati ukrayinka 28 chervnya 1739 r majora Sinklera yakij viz iz Cargoroda do Stokgolma vazhlivi dokumenti zamorduvali moskvini z nakazu moskovskogo diplomata Mihajla Bestuzheva Ryumina Vijskova kar yera Pochatkovu vijskovu osvitu zdobuv v Orenburzkomu Neplyuyevskomu kadetskomu korpusi a piznishe v Mihajlivskomu artilerijskomu uchilishi 1899 vijshov pidporuchikom do lejb gvardiyi 2 yi artilerijskoyi brigadi Sankt Peterburg Prosluzhivshi u 2 j lejb gvardiyi garmatnij brigadi uspishno sklav ispiti do Mikolayivskoyi akademiyi Generalnogo shtabu U 1905 r zakinchiv akademiyu z vidznakoyu u zvanni gvardiyi kapitana Z 2 chervnya 1905 r v o ober oficera dlya doruchen upravlinnya general kvartirmejstera shtabu tilu Mandzhurskih armij 3 18 zhovtnya 1905 roku vidbuvav obov yazkovij cenz komandira roti u lejb gvardiyi Pavlivskomu polku Sankt Peterburg 3 28 listopada 1907 roku starshij ad yutant shtabu 45 yi pihotnoyi diviziyi Z 6 kvitnya 1908 roku starshij ad yutant shtabu Gvardijskogo korpusu 3 2 travnya 1912 r starshij ad yutant shtabu vijsk Gvardiyi ta U Peterburzi ves chas perebuvav bilya komanduvacha okrugom Velikomu knyazi Mikoli Mikolajovichu stavshi jogo dovirenoyu osoboyu Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni sluzhiv na Pivdenno Zahidnomu fronti z 20 lipnya 1914 r pomichnik nachalnika viddilennya upravlinnya general kvartirmejsterstva shtabu 6 yi armiyi Z 1 serpnya 1914 r ober oficer operativnogo viddilu shtabu 9 yi armiyi Z 6 grudnya 1914 r polkovnik Z 28 sichnya 1915 r v o nachalnika shtabu 37 yi pihotnoyi diviziyi Z 6 lyutogo 1915 r nachalnik shtabu 2 yi Gvardijskoyi pihotnoyi diviziyi Z 11 travnya 1916 r komandir 176 go pihotnogo Perevolochnenskogo polku otrimav tyazhke poranennya v golovu na Ikskyulskomu peredmostnomu ukriplenni Z 1 bereznya 1917 roku povernuvsya do armiyi na posadu komandira 2 go gvardijskogo korpusu Z lipnya 1917 general major rosijskoyi armiyi 16 grudnya 1917 r zvilnivsya u bezterminovu vidpustku Pislya utvorennya Centralnoyi Radi perejshov na yiyi bik spriyav ukrayinizaciyi armiyi U listopadi 1917 r uvijshov do Generalnogo shtabu UNR zajmavsya operativnoyu diyalnistyu armiyi UNR chlen komisiyi z formuvannya ta organizaciyi armiyi chlen Vijskovo uchenogo komitetu Vijskovogo ministerstva UNR zgodom Ukrayinskoyi Derzhavi Z 12 zhovtnya 1918 r 1 j general kvartirmejster Generalnogo shtabu Ukrayinskoyi Derzhavi Na cij posadi brav uchast u borotbi proti vijsk Direktoriyi pid chas protigetmanskogo povstannya Zgodom oderzhav osobiste zaproshennya vid pomichnika nachalnika shtabu vijsk Direktoriyi V Tyutyunnika sluzhiti v ukrayinskij armiyi Z 29 sichnya 1919 roku i do 23 listopada 1919 roku 1 j general kvartirmejster shtabu Diyevoyi armiyi UNR bezposerednij rozrobnik usih bojovih operacij Brav uchast u vijskovih diyah proti bilshovickoyi armiyi vizvoliv Kiyiv u serpni 1919 r Pislya zmishennya V Tyutyunnika z 8 veresnya 1919 roku do 26 veresnya 1919 r t v o komandarma Diyevoyi armiyi UNR vikonuvav obov yazki nachalnika shtabu armiyi UNR 23 listopada 1919 r buv internovanij polskoyu vladoyu v Rivnomu Yak golovnij vijskovij ekspert brav uchast u peregovorah iz Pilsudskim i Polskim uryadom 24 kvitnya 1920 r vid imeni Armiyi UNR pidpisav u Varshavi polsko ukrayinsku mirnu ugodu Z 15 chervnya 1920 roku nachalnik Golovnogo upravlinnya Generalnogo shtabu UNR Z 3 lipnya 1920 r nachalnik Generalnogo shtabu UNR Z 10 lyutogo 1921 r za sumisnictvom chlen Vishoyi vijskovoyi radi UNR Na posadi nachalnika shtabu zalishavsya do likvidaciyi armiyi UNR v Polskij respublici Pislya porazki i likvidaciyi UNR oselivsya v shidnij chastini Polskoyi respubliki u m Sosnovci Shlezk Z 1921 r zhiv na emigraciyi u Tarnovi z 1926 r u m Benzin Polska respublika zgodom u m Chelyad Polska respublika Pracyuvav markerom na vugilnij kopalni zaliznichnim konduktorom tosho Generalu Sinkleru polyakami neodnorazovo proponuvalasya sluzhba na visokih posadah u Vijsku Polskim na sho vin zavzhdi vidmovlyav movlyav vin bo kolis dav slovo chesti gen Tyutyunniku sluzhiti tilki v ukrayinskij armiyi Ne znav ukrayinskoyi movi Aresht ta zagibel Sinkler Volodimir foto 1945 roku NKVS Luk yanivska v yaznicya Pid kinec Drugoyi Svitovoyi Vijni z pributtyam Radyanskoyi armiyi buv areshtovanij 13 bereznya 1945 roku SMERSh em 1 go Ukrayinskogo frontu ta internovanij do Kiyeva 4 kvitnya 1945 roku buv privezenij do Luk yanivskoyi v yaznici v Kiyevi 24 kvitnya 1945 roku buv peredanij u rozporyadzhennya NKVS V anketah u grafi nacionalnist zavzhdi nazivav sebe ukrayincem Pomer v kinci 1945 r za inshimi danimi 16 bereznya 1946 r u v yaznichnij likarni na rukah u kolishnogo pidpolkovnika Armiyi UNR V Prohodi Primitki Carskij general i moskal yakij stvoriv Shtab Armiyi UNR Sho mi znayemo pro Volodimira Sinklera armyinform com ua ukr Procitovano 27 sichnya 2024 Kedrin I Lyubomir Makarushka 5 veresnya 2018 u Wayback Machine Svoboda Dzherzi Siti i Nyu Jork 1986 Ch 31 15 lyutogo S 2 Dzherela ta literaturaBuravchenkov A O Sinkler Volodimir Oleksandrovich 20 grudnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 582 ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Litvin M Naumenko K Lviv Istorichnij dovidnik Lvivskogo universitetu 19 serpnya 2007 u Wayback Machine Golovchenko V I Sinkler Volodimir Oleksandrovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 PosilannyaSinkler Volodimir Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1965 T 7 kn XIV Literi Sen Sti S 1746 1000 ekz