Маленькі трагедії

«Маленькі трагедії» — цикл коротких п'єс для читання російського поета О. С. Пушкіна, написаний ним у 1830 році в Болдіні. Він складається з чотирьох творів: «Скупий лицар», «Моцарт і Сальєрі», «Кам'яний гість» і «Бенкет у чуму».

Маленькі трагедії
Маленькие трагедии
Обкладинка рукопису Пушкіна з «Маленькими трагедіями» 1830 року
Жанр	поема
Автор	Олександр Пушкін
Мова	російська
Написано	1830
Цей твір у Вікісховищі

Анна Ахматова писала, що «можливо, ні в одному з створінь світової поезії грізні питання моралі не поставлені так різко, як в „Маленьких трагедіях“ Пушкіна».

Опис

Назва «Маленькі трагедії» була вибрана видавцями з безлічі наданих автором варіантів. На чернетці обкладинки присутні заголовки «Драматичні нариси», «Драматичні вивчення» і «Досліди драматичних вивчень». Список сюжетів, серед яких нескладно впізнати майбутні «Маленькі трагедії», зроблений рукою Пушкіна, знаходиться на звороті аркуша зі щоденниковими записами 1826 року про страту декабристів, смерті Амалії Ризнич і автографом елегії «Під небом блакитним країни своєї рідної», написаної на її смерть. Якщо це сусідство не випадково, незабаром після закінчення «Бориса Годунова» Пушкін запланував ряд драматичних проектів, сюжети яких взяті з історії різних країн і епох, героями яких повинні стати сильні, «демонічні» особистості на тлі історичних катаклізмів. Відбір тем для «драматичних вивчень» говорить про те, що Пушкіна цікавить вже не стільки романтичне живописання пристрасті, зведеної в абсолют, скільки її аналіз, постановка своєрідного літературного експерименту.

Існування вже тоді задумів і, можливо, навіть чорнових начерків «Маленьких трагедій» підтверджує і щоденниковий запис Погодіна, зроблений 11 вересня 1826 року, в якому мовиться: «Борис Годунов — диво! У нього є ще Самозванець, Моцарт і Сальєрі». Втім, ніяких чернеток або начерків цих п'єс не збереглося. Судячи з щоденникових записів поета весь цикл був написаний в 1830 році трохи більше, ніж за два тижні..

На остаточний задум «Маленьких трагедій» судячи з усього вплинуло захоплення Пушкіна (крім Шекспіра і Расіна) творчістю  — автора коротких «Драматичних сцен», герої яких — яскраві особистості (часом на межі або за межею патології), що зіштовхуються в непримиренних конфліктах, які закінчуються загибеллю одного з них. У «Драматичних сценах» Корнуолла — мінімум дійових осіб, найчастіше їх всього двоє, дія п'єс розкривається в основному в монологах, в яких пояснюються і готуються дії головних героїв в кульмінаційний момент їх рішучого зіткнення. До схожого рішенням приходить і Пушкін у своєму драматичному циклі. Між «Маленькими трагедіями» Пушкіна і «Драматичними сценами» простежуються численні ремінісценції. Ступінь впливу Корнуолла на Пушкіна, схожість і відмінність їх підходів до драматургії була предметом вивчення та обговорення багатьох літературознавців, наприклад, пише, що при всій схожості зовнішньої форми, трагедії Пушкіна помітно глибше «сцен» Корнуолла в філософсько-психологічному плані, а Д. Л. Устюжанін звернув увагу, що герої Пушкіна на відміну від персонажів Корнуолла — це не існуючі поза часом «персоніфіковані пристрасті», але живі люди своїх історичних епох.

На відміну від «Бориса Годунова», що відрізняється «відкритим» сюжетом і масовими сценами, для «Маленьких трагедій» характерна камерність, притчевість, внутрішня замкнутість сюжету кожної з п'єс, в фіналі яких глядача чекає цілком певна розв'язка сюжету.

Театральні постановки

Рік	Країна	Назва	Театр	Режисер	У ролях
1959 6 червня	СРСР	Маленькі трагедії	Державний академічний театр імені Є. Вахтангова	Євген Симонов	Євген Симонов, Юрій Любимов, , В'ячеслав Шалевич
1962	СРСР	Маленькі трагедії	Ленінградський академічний театр драми		Микола Черкасов, Микола Симонов, Лідія Штикан, Володимир Честноков, Ніна Мамаєва
1998 24 лютого	Росія	«Сальєрі Forever»			, Тетяна Шумова, Анжела Бєлянська,
2000 15 грудня	Росія	Маленькі трагедії
2004 12 грудня	Росія	Маленькі трагедії (друга редакція)
2011 18 жовтня	Росія	Маленькі трагедії Пушкіна			, , , , , , , , , , , , , , Мар'яна Співак, і Костянтин Райкін

Екранізації

Рік	Країна	Назва	Структура фільму	Режисер	У ролях	Примітка
1971	СРСР	Маленькі трагедії	«Скупий лицар», «Моцарт і Сальєрі», «Кам'яний гість»	Антонін Даусон і	Микола Симонов Інокентій Смоктуновський Бруно Фрейндліх	Телевізійний фільм за спектаклем ленінградського Державного ордена Трудового Червоного прапора Академічного театру драми імені О. С. Пушкіна (режисер вистави )
1979	СРСР	Маленькі трагедії	, «Єгипетські ночі», «Моцарт і Сальєрі», «Скупий лицар», «Кам'яний гість», «Гості з'їжджалися на дачу...», «На розі маленької площі...», , «Бенкет у чуму», «Жив на світі лицар бідний»	Михайло Швейцер	Георгій Тараторкін Сергій Юрський Валерій Золотухін Інокентій Смоктуновський Володимир Висоцький Наталія Бєлохвостікова	Телевізійний трисерійний фільм присвячений 180-річному ювілею О. С. Пушкіна і 150-річчю «Болдінської осені»
2009	Росія		«Скупий лицар», «Кам'яний гість», «Моцарт і Сальєрі»		Єлизавета Боярська	Анімаційний фільм

Примітки

1. «Скупой. Ромул и Рем. Моцарт и Сальери. Д. Жуан. Иисус. Беральд Савойский. Павел I. Влюбленный бес. Димитрий и Марина. Курбский».
2. • 20 жовтня завершена робота над «Заметіллю», останньою з «Повістей Бєлкіна».
   • 23 жовтня переписаний начисто «Скупий лицар».
   • 26 жовтня закінчено «Моцарт і Сальєрі».
   • 1 листопада писалася «Історія села Горюхіна».
   • 4 листопада закінчено «Кам'яний гість».
   • 6 листопада — «Бенкет у чуму».

Джерела

1. А. А. Ахматова. «Каменный гость» Пушкина // Пушкин: Исследования и материалы. — Изд-во АН СССР, 1958. — Т. 2. — С. 185-195.
2. Устюжанин, 1974.
3. Благой, 1967.
4. Довгий, 2010.
5. . Архів оригіналу за 29 листопада 2010. Процитовано 19 червня 2011.
6. «Маленькие трагедии» в театре кукол им. С. В. Образцова [ 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] puppet.ru Процитовано 30 листопада
7. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2011. Процитовано 18 жовтня 2011.

Література

Книги

• Устюжанин Д. Л. Маленькие трагедии А. С. Пушкина. — М.: Художественная литература, 1974. — 97 с. — (Массовая историко-литературная библиотека). — 100 000 экз.
• Благой Д. Д. 8. Бездна души (Маленькие трагедии) // Творческий путь Пушкина (1826—1830). — М.: Советский писатель, 1967. — С. 562-673. — 723 с.

Статті

• Довгий, Ольга Леонидовна. Тема возмездия в «Маленьких трагедиях» Пушкина и сочинениях Барри Корнуолла // Новый филологический вестник. — 2010. — Т. 14, № 3.
• Аронин С. В. Признаки перформативной эстетики «Маленьких трагедий» А. С. Пушкина в тезаурусном осмыслении спектакля В. А. Рыжакова и телефильма М. А. Швейцера // Информационный гуманитарный портал «Знание. Понимание. Умение». — 2015. — № 5. — С. 5—21.

Посилання

• «Маленькі трагедії» [ 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] на сайті culture.ru
• Притчевість // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 273.