Синицине

Сини́цине (до 1945 року — Барак, крим. Baraq) — село Феодосійського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 1424 особи. Орган місцевого самоврядування — Синицинська сільська рада. Розташоване на півночі району.

село Синицине
Герб Синициного Прапор Синициного
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Феодосійський район
Рада	Синицинська сільська рада
Облікова картка	Синицине
Основні дані
Населення	1 424
Поштовий індекс	97312
Телефонний код	+380 6555
Географічні дані
Географічні координати	45°14′17″ пн. ш. 35°15′03″ сх. д. / 45.23806° пн. ш. 35.25083° сх. д. / 45.23806; 35.25083Координати: 45°14′17″ пн. ш. 35°15′03″ сх. д. / 45.23806° пн. ш. 35.25083° сх. д. / 45.23806; 35.25083
Місцева влада
Адреса ради	97312, Автономна Республіка Крим, Кіровський р-н, с.Синицине, вул.Гоголя,40а
Карта
Синицине
Синицине
Мапа

Географія

Синицине — село в центрі району, в степовому Криму, в пониззі річки , у впадання в неї правої протоки , висота центру села над рівнем моря — 12 м. Найближчі населені пункти: — Краснівка за 3,5 км на північний схід і райцентр Кіровське — приблизно за 2 км на південний захід, там ж найближча залізнична станція — Кіровська (на лінії Джанкой-Феодосія).

Історія

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Барак входив в Старо-Кримський кадилик Кефінського каймакамства. Після анексії Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783 року , село було приписане до , а після ліквідації в 1787 році Левкопольського — до Феодосійського повіту Таврійської області . Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 года Таврійської губернії , Барак був включений до складу Феодосійського повіту.

За Відомостями про кількість селищ … перебувають у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селі Борак значилося 13 дворів і 67 жителів. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 роки село Барак також позначена з 13 дворами. Після реформи волосного поділу 1829 Барак, згідно «Ведомостей про казенні волості Таврійської губернії від 1829 року» , віднесли до (перейменованої з Парпачської) . Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину, село спорожніло і на карті 1842 Барак позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів.

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до . Згідно «Пам'ятної книги Таврійської губернії за 1867 рік» , село Барак було покинуте мешканцями в 1860—1864 роках, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину та представляло собою порожнє місце, а, згідно з «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Барак — вже власницьке російське село з 10 дворами і 35 жителями при джерелі Субаш. На триверстовій мапі 1865—1876 року в селі Барак позначено 13 дворів.

Згідно енциклопедичного словника «Німці Росії» село була заселене кримськими німцями, менонітами і лютеранами, в 1882 році (на 5015 десятинах землі). За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року в селі Барак значилося вже 37 дворів і 355 жителів — походження цих даних незрозуміло, оскільки за «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1892 рік» в селі Барак, яке входило в сільську громаду, значилося 37 жителів в 1 домогосподарстві, а в не ввійшовших в сільську громаду Барака — 4 безземельних. За «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1902 рік» в селі Барак значилося 28 жителів в 9 домогосподарствах, за словником «Німці Росії» в 1904 році жителів 35, в 1911 — 61. В Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року в Владиславській волості Феодосійського повіту значиться село Барак , з населенням 77 осіб.

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного Феодосійського повіту, а в 1922 році повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округу ліквідовувалися і Владиславовський район став самостійною адміністративною одиницею. Декретом ВЦВК від 04 вересня 1924 року «Про скасування деяких районів Автономної Кримської РСР» в жовтні 1924 року район був перетворений в Феодосійський та село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, в селі Барак, Іслям-Терекської сільради Феодосійського району, значилося 66 дворів, з них 33 селянських, населення становило 299 осіб, з них 204 німця, 78 росіян, 10 вірмен, 6 болгар, 1 записаний в графі «інші», діяла російсько-німецька школа I ступеня (п'ятирічка). Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» від 30 жовтня 1930 року з Феодосійського району був виділений (відтворений) Старо-Кримський район (за іншими відомостями 15 вересня 1931 року) і село включили до його складу, а, з утворенням в 1935 році Кіровського — до складу нового району. Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан.

Після звільнення Криму від фашистів 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму» та в вересні того ж року в район приїхали перші переселенці, 428 сімей, з Тамбовської області, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців. З 1954 року місцями найбільш масового набору населення стали різні області України. З 25 червня 1946 Барак в складі Кримської області РРФСР. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 травня 1948 року, Барак перейменували в Синицине. 26 квітня 1954 року Кримську область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року Кіровський район був скасований і село приєднали до Нижньогірського . 1 січня 1965 року, указом Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області» , знову включили до складу Кіровського. З 1968 року Синицине — центр сільради .

Примітки

1. . Weather.in.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 7 листопада 2015.
2. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — 1888.
3. Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані та всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 рік з. 96.
4. Киреенко Г. К. {{{Заголовок}}}. — 1888.
5. Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784 року, стор. 117.
6. Про новий поділ держави на губернії. (Саме, даний Сенату.)
7. Гржибовська, 1999, З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії, с. 124.
8. Лашков Ф. Ф. Відомість про число селищ, назвах оних, в них дворів ... перебувають у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року. стор. 133 // {{{Заголовок}}}. — 1897.
9. . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 9 листопада 2015.
10. Гржибовська, 1999, відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 року з. 132.
11. Ляшенко В. І. . Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
12. . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
13. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — 2005. з джерела 19 жовтня 2013
14. К.В.Ханацкій (1867). . Сімферополь, друкарня Таврійського Губернського Правління. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
15. М. Раєвський (1865). . Санкт-Петербург. Центральний Статистичний комітет МВС. Друкарня Карла Вульфа. Архів [http: //viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003831183? page = 91 оригіналу] за 31 серпня 2021. Процитовано 12 листопада 2015.
16. . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
17. В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. (рос.)
18. Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
19. Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
20. Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 148—149.
21. Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч. II-я. Статистичний нарис, випуск сьомий Феодосійський повіт, 1915 г.
22. Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск сьомий Феодосійський повіт, 1915 рік, стор. 278.
23. Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
25. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
26. Административно-территориальное розподіл Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
27. Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. З . Р.
28. Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
29. Колектив авторів (Кримське ЦСУ). Архівована копія. — С. 162, 163. з джерела 11 березня 2016
30. Постанова ВЦВК РРФСР від 30.10.1930 про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР.
31. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
32. Постанова ДКО від 12 серпня 1944 року № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»
33. P = 9229 Як заселяли Крим (1944-1954). Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |Publisher= (можливо, |publisher=?) ()
34. Закон Української РСР від 25.06.1946 Про скасування Чечено-Інгушської АРСР і про перетворення Кримської АРСР в Кримську область
35. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
36. Закон СРСР від 26.04.1954 Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР
37. Гржибовська, 1999, З Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР по Кримській області.
38. Гржибовська, 1999, Указ Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР - по Кримській області», від 1 січня 1965 року.
39. Єфімов С.А., Шевчук А.Г., Селезньова О.А. Архівована копія. — 2007. — Т. 20. з джерела 24 вересня 2015 . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 18 березня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
40. Міста і села України, 2009, Синицинська сільрада.