Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (жовтень 2020) |
Церква Святого Духа (також церква монастиря Святого Духа, Храм на честь Зішестя Святого Духа на апостолів) — головний храм православного монастиря Святого Духа у Вільнюсі, найважливіший православний храм Литви, пам'ятка історії й архітектури. Розташовується в Старому місті, неподалік від Острої брами і костелу Святої Терези.
| Храм Святого Духа у Вільнюсі | |
|---|---|
 | |
| 54°40′31″ пн. ш. 25°17′27″ сх. д. / 54.67554722224977581° пн. ш. 25.29086111113877777° сх. д.Координати: 54°40′31″ пн. ш. 25°17′27″ сх. д. / 54.67554722224977581° пн. ш. 25.29086111113877777° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і православний храм |
| Розташування |  Литва, Вільнюс |
| Архітектор | Йоган-Кристоф Глаубіц |
| Початок будівництва | 1597 |
| Висота | 49 м |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | бароко і Віленське бароко |
| Належність | православ'я |
| Єпархія | Віленська єпархія РПЦ |
| Епонім | Святий Дух |
  Храм Святого Духа у Вільнюсі (Литва) | |
 Храм Святого Духа у Вільнюсі у Вікісховищі | |
Храм охороняється державою як об'єкт культурної спадщини національного значення; код в Реєстрі культурних цінностей Литовської Республіки 27311.
Історія
Початково дерев'яна, церква була побудована на кошти двох сестер: Феодори (дружини берестейського воєводи) і Ганни (дружини смоленського воєводи) Волович у 1597 р. на їх власній земельній ділянці.
Храм став притулком для православного Свято-Троїцького братства, яке незадовго до цього втратило Свято-Троїцьку церкву, що перейшла до греко-католиків. З цього часу братство стало називатися Свято-Духівським. Незабаром храм став монастирським (ймовірно, з 1609 р.), з училищем, лікарнею для бідних і друкарнею. До 1611 р. храм був єдиним православним у Вільнюсі.
У 1634 р. з дозволу короля Владислава IV на місці старого дерев'яного збудували новий кам'яний Свято-Духівський храм з головним престолом на честь Зішестя Святого Духа на апостолів і з боковими вівтарями в ім'я апостола Іоана Богослова і святих рівноапостольних Костянтина і Олени.
У 1677 р. в монастирському храмі на запрошення ректора братського училища Климента Тризни читав проповіді ієромонах Димитрій, згодом митрополит Ростовський. На початку XVIII століття шведи розорили монастир і церкву. Велику матеріальну допомогу в його відновленні надав у 1708 р. цар Петро I.
У спустошливих пожежах 1748-1749 роках храм згорів дотла. Відновлювальні роботи проводилися під керівництвом архітектора Йоганна Крістофа Глаубіца і тривали до 1753 р.; реставрація інтер'єру продовжувалась ще деякий час.
У 1810 р. Церква Святого Духа стала центром скандалу. Її настоятель Тимофій (Самбікін) у суботу на світлій седмиці в єврейському будинку обвінчав хворого на туберкульоз полковника Зеленіна, який через три дні після того помер, з жінкою, від якої Зеленін мав уже трьох дітей. Шлюб цей був визнаний недійсним, а архімандрит Тимофій тимчасового позбавлений права священнослужіння. Про його вчинок було повідомлено у єпархії: «Справа ця, архімандритом Тимофієм скоєна була по простодушності, не заради користі й не з іншої ганебної причини». Заборона була знята з нього 7 травня 1812 р. вже при новому мінському архієпископі Серафимі.
Під час війни 1812 року із французами храм був розорений і осквернений наполеонівськими солдатами, але завдяки пожертвам віленського купця Олександра Слуцького відремонтований. У 1814 р. у склепі під вівтарем були знайдені мощі святих віленських мучеників Антонія, Іоана та Євстафія (таємно зберігалися там з 1661 р.).
Після перебудови під керівництвом полоцького єпархіального архітектора А. Порто в 1836-1837 рр. храм набув сучасного зовнішнього вигляду. Були відкриті склепіння, надбудований купол, покритий металом дах. На кошти, пожертвувані віленським генерал-губернатором Ф. Я. Мірковичем, споруджені ворота монастирського корпусу у псевдоросійському стилі (1845 р.).
У 1850 р. архієпископ Віленський і Литовський Йосиф (Семашко) організував у храмі печерну церкву в честь віленських мучеників. Мощі святих Антонія, Іоанна та Євстафія були поміщені туди у 1852 р.. З ініціативи віленського генерал-губернатора М. М. Муравйова храм і дзвіниця перебудовувалися для усунення ознак бароко, що асоціювались із католицизмом (роботи завершилися до 1873 р.).
У 1904 р. в монастирі похований архієпископ Ювеналій (Половцев), який очолював єпархію з 1898 р..
З 1908 р. за архієпископа Нікандра (Молчанова) розпочато капітальний ремонт всередині храму. Пілястри покриті штучним білим мармуром, ліпнина пофарбована білою олійною фарбою, іконостас оновлений петербурзькою фірмою Жевержеєва, ікони реставровані художником І. П. Трутнєвим.
Під час Першої світової війни з наближенням німецьких військ у серпні 1915 р. мощі віленських мучеників були евакуйовані в Москву (знаходилися спочатку у Донському монастирі, потім їх використовували в атеїстичній пропаганді). Евакуйовані були й жителі монастиря, за винятком двох ієромонахів і одного ієродиякона.
Храм дуже постраждав під час Другої світової війни і відновлювався коштами, виділеними Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм I. Він сприяв поверненню у храм мощей віленських мучеників. До Вільнюса мощі були доставлені літаком 26 липня 1946 р. у супроводі єпархіальної делегації, призначеної архієпископом Віленський і Литовським Корнилієм Поповим, у складі архімандрита Никодима Подрєзова, протоієрея Миколи Дем'яновича, архідиякона Сергія Вощенка і мирянина Кирила Сухова.
За митрополита Хризостома у 1990-ті храм ґрунтовно оновлено. У 1997 р. саркофаг з мощами перенесено з крипти до місця навпроти іконостасу.
Архітектура
Церква — єдиний у Литві православний храм з виразними рисами віленського бароко. Спокійний симетричний силует із двома невеликими баштами й куполом висотою 49 м доповнює масивна висока дзвіниця, що стоїть окремо.
У плані церква належить до того типу єзуїтських костелів, першим серед яких у Вільнюсі був костел Святого Казимира. В основі храму лежить характерний латинський хрест. Над схрещенням головного і поперечного нефів підіймається високий купол. Бічні поздовжні нефи, поділені на окремі каплиці, створюють прямокутну у плані будівлю.
Внаслідок перебудов, закінчених до 1873 р., були зруйновані хвилястий бароковий фронтон між вежами й волюти, купол піднятий на високому барабані. Купол постраждав в 1944 р., але в тому ж році був відремонтований. Дзвіниця пізнього бароко була перебудована у стилі класицизму.
Інтер'єр храму прикрашає цінний витвір барокового мистецтва — дерев'яний триярусний іконостас, виготовлений за проєктом І. К. Глаубіца (1753-1756). Храм прикрашають дванадцять ікон І. П. Трутнєва.
Примітки
- Kultūros vertybių registras.
- Тимофей (Самбикин) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- Виленский Святодуховский монастырь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Герман Шлевис. . Россия в красках. Educational Orthodox Society «Russia in colors» in Jerusalem. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 11 квітня 2018.
Література
- Kłos, Juliusz. — Wydanie trzecie poprawione po zgonie autora. — Wilno : Wydawnictwo Wileńskiego oddziału Polskiego Towarzystwa Turystyczniego-krajoznawczego, 1937. — С. 184-185.
- Venclova, Tomas. / Tłumaczenie Beata Piasecka. — R. Paknio leidykla, 2006. — С. 148-149. — .
- Шлевис, Герман. — Вильнюс : Свято-Духов монастырь, 2006. — С. 11-36. — .
- Виленский Святодуховский монастырь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
- Церковь и монастырь Святого Духа. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 30 вересня 2020.
- Vilniaus stačiatikių vienuolynas ir Šv. [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] Dvasios cerkvė [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- . Kultūros vertybių registras (лит.). Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 11 червня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami zhovten 2020 Cerkva Svyatogo Duha takozh cerkva monastirya Svyatogo Duha Hram na chest Zishestya Svyatogo Duha na apostoliv golovnij hram pravoslavnogo monastirya Svyatogo Duha u Vilnyusi najvazhlivishij pravoslavnij hram Litvi pam yatka istoriyi j arhitekturi Roztashovuyetsya v Staromu misti nepodalik vid Ostroyi brami i kostelu Svyatoyi Terezi Hram Svyatogo Duha u Vilnyusi54 40 31 pn sh 25 17 27 sh d 54 67554722224977581 pn sh 25 29086111113877777 sh d 54 67554722224977581 25 29086111113877777 Koordinati 54 40 31 pn sh 25 17 27 sh d 54 67554722224977581 pn sh 25 29086111113877777 sh d 54 67554722224977581 25 29086111113877777Tip sporudi cerkva i pravoslavnij hramRoztashuvannya Litva VilnyusArhitektor Jogan Kristof GlaubicPochatok budivnictva 1597Visota 49 mBudivelna sistema ceglaStil baroko i Vilenske barokoNalezhnist pravoslav yaYeparhiya Vilenska yeparhiya RPCEponim Svyatij DuhHram Svyatogo Duha u Vilnyusi Litva Hram Svyatogo Duha u Vilnyusi u Vikishovishi Hram ohoronyayetsya derzhavoyu yak ob yekt kulturnoyi spadshini nacionalnogo znachennya kod v Reyestri kulturnih cinnostej Litovskoyi Respubliki 27311 IstoriyaPochatkovo derev yana cerkva bula pobudovana na koshti dvoh sester Feodori druzhini berestejskogo voyevodi i Ganni druzhini smolenskogo voyevodi Volovich u 1597 r na yih vlasnij zemelnij dilyanci Hram stav pritulkom dlya pravoslavnogo Svyato Troyickogo bratstva yake nezadovgo do cogo vtratilo Svyato Troyicku cerkvu sho perejshla do greko katolikiv Z cogo chasu bratstvo stalo nazivatisya Svyato Duhivskim Nezabarom hram stav monastirskim jmovirno z 1609 r z uchilishem likarneyu dlya bidnih i drukarneyu Do 1611 r hram buv yedinim pravoslavnim u Vilnyusi U 1634 r z dozvolu korolya Vladislava IV na misci starogo derev yanogo zbuduvali novij kam yanij Svyato Duhivskij hram z golovnim prestolom na chest Zishestya Svyatogo Duha na apostoliv i z bokovimi vivtaryami v im ya apostola Ioana Bogoslova i svyatih rivnoapostolnih Kostyantina i Oleni U 1677 r v monastirskomu hrami na zaproshennya rektora bratskogo uchilisha Klimenta Trizni chitav propovidi iyeromonah Dimitrij zgodom mitropolit Rostovskij Na pochatku XVIII stolittya shvedi rozorili monastir i cerkvu Veliku materialnu dopomogu v jogo vidnovlenni nadav u 1708 r car Petro I U spustoshlivih pozhezhah 1748 1749 rokah hram zgoriv dotla Vidnovlyuvalni roboti provodilisya pid kerivnictvom arhitektora Joganna Kristofa Glaubica i trivali do 1753 r restavraciya inter yeru prodovzhuvalas she deyakij chas Moshi vilenskih muchenikiv U 1810 r Cerkva Svyatogo Duha stala centrom skandalu Yiyi nastoyatel Timofij Sambikin u subotu na svitlij sedmici v yevrejskomu budinku obvinchav hvorogo na tuberkuloz polkovnika Zelenina yakij cherez tri dni pislya togo pomer z zhinkoyu vid yakoyi Zelenin mav uzhe troh ditej Shlyub cej buv viznanij nedijsnim a arhimandrit Timofij timchasovogo pozbavlenij prava svyashennosluzhinnya Pro jogo vchinok bulo povidomleno u yeparhiyi Sprava cya arhimandritom Timofiyem skoyena bula po prostodushnosti ne zaradi koristi j ne z inshoyi ganebnoyi prichini Zaborona bula znyata z nogo 7 travnya 1812 r vzhe pri novomu minskomu arhiyepiskopi Serafimi Pid chas vijni 1812 roku iz francuzami hram buv rozorenij i oskvernenij napoleonivskimi soldatami ale zavdyaki pozhertvam vilenskogo kupcya Oleksandra Sluckogo vidremontovanij U 1814 r u sklepi pid vivtarem buli znajdeni moshi svyatih vilenskih muchenikiv Antoniya Ioana ta Yevstafiya tayemno zberigalisya tam z 1661 r Pislya perebudovi pid kerivnictvom polockogo yeparhialnogo arhitektora A Porto v 1836 1837 rr hram nabuv suchasnogo zovnishnogo viglyadu Buli vidkriti sklepinnya nadbudovanij kupol pokritij metalom dah Na koshti pozhertvuvani vilenskim general gubernatorom F Ya Mirkovichem sporudzheni vorota monastirskogo korpusu u psevdorosijskomu stili 1845 r U 1850 r arhiyepiskop Vilenskij i Litovskij Josif Semashko organizuvav u hrami pechernu cerkvu v chest vilenskih muchenikiv Moshi svyatih Antoniya Ioanna ta Yevstafiya buli pomisheni tudi u 1852 r Z iniciativi vilenskogo general gubernatora M M Muravjova hram i dzvinicya perebudovuvalisya dlya usunennya oznak baroko sho asociyuvalis iz katolicizmom roboti zavershilisya do 1873 r U 1904 r v monastiri pohovanij arhiyepiskop Yuvenalij Polovcev yakij ocholyuvav yeparhiyu z 1898 r Z 1908 r za arhiyepiskopa Nikandra Molchanova rozpochato kapitalnij remont vseredini hramu Pilyastri pokriti shtuchnim bilim marmurom lipnina pofarbovana biloyu olijnoyu farboyu ikonostas onovlenij peterburzkoyu firmoyu Zheverzheyeva ikoni restavrovani hudozhnikom I P Trutnyevim Detal inter yeru Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni z nablizhennyam nimeckih vijsk u serpni 1915 r moshi vilenskih muchenikiv buli evakujovani v Moskvu znahodilisya spochatku u Donskomu monastiri potim yih vikoristovuvali v ateyistichnij propagandi Evakujovani buli j zhiteli monastirya za vinyatkom dvoh iyeromonahiv i odnogo iyerodiyakona Hram duzhe postrazhdav pid chas Drugoyi svitovoyi vijni i vidnovlyuvavsya koshtami vidilenimi Patriarhom Moskovskim i vsiyeyi Rusi Aleksiyem I Vin spriyav povernennyu u hram moshej vilenskih muchenikiv Do Vilnyusa moshi buli dostavleni litakom 26 lipnya 1946 r u suprovodi yeparhialnoyi delegaciyi priznachenoyi arhiyepiskopom Vilenskij i Litovskim Korniliyem Popovim u skladi arhimandrita Nikodima Podryezova protoiyereya Mikoli Dem yanovicha arhidiyakona Sergiya Voshenka i miryanina Kirila Suhova Za mitropolita Hrizostoma u 1990 ti hram gruntovno onovleno U 1997 r sarkofag z moshami pereneseno z kripti do miscya navproti ikonostasu ArhitekturaIkonostas Cerkva yedinij u Litvi pravoslavnij hram z viraznimi risami vilenskogo baroko Spokijnij simetrichnij siluet iz dvoma nevelikimi bashtami j kupolom visotoyu 49 m dopovnyuye masivna visoka dzvinicya sho stoyit okremo U plani cerkva nalezhit do togo tipu yezuyitskih kosteliv pershim sered yakih u Vilnyusi buv kostel Svyatogo Kazimira V osnovi hramu lezhit harakternij latinskij hrest Nad shreshennyam golovnogo i poperechnogo nefiv pidijmayetsya visokij kupol Bichni pozdovzhni nefi podileni na okremi kaplici stvoryuyut pryamokutnu u plani budivlyu Vnaslidok perebudov zakinchenih do 1873 r buli zrujnovani hvilyastij barokovij fronton mizh vezhami j volyuti kupol pidnyatij na visokomu barabani Kupol postrazhdav v 1944 r ale v tomu zh roci buv vidremontovanij Dzvinicya piznogo baroko bula perebudovana u stili klasicizmu Inter yer hramu prikrashaye cinnij vitvir barokovogo mistectva derev yanij triyarusnij ikonostas vigotovlenij za proyektom I K Glaubica 1753 1756 Hram prikrashayut dvanadcyat ikon I P Trutnyeva PrimitkiKulturos vertybiu registras Timofej Sambikin Russkij biograficheskij slovar v 25 t SPb M 1896 1918 ros Vilenskij Svyatoduhovskij monastyr Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref German Shlevis Rossiya v kraskah Educational Orthodox Society Russia in colors in Jerusalem Arhiv originalu za 4 serpnya 2020 Procitovano 11 kvitnya 2018 LiteraturaKlos Juliusz Wydanie trzecie poprawione po zgonie autora Wilno Wydawnictwo Wilenskiego oddzialu Polskiego Towarzystwa Turystyczniego krajoznawczego 1937 S 184 185 Venclova Tomas Tlumaczenie Beata Piasecka R Paknio leidykla 2006 S 148 149 ISBN 9986 830 47 8 Shlevis German Vilnyus Svyato Duhov monastyr 2006 S 11 36 ISBN 9986 559 62 6 Vilenskij Svyatoduhovskij monastyr Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref PosilannyaCerkov i monastyr Svyatogo Duha Arhiv originalu za 6 kvitnya 2013 Procitovano 30 veresnya 2020 Vilniaus staciatikiu vienuolynas ir Sv 20 lyutogo 2020 u Wayback Machine Dvasios cerkve 20 lyutogo 2020 u Wayback Machine Kulturos vertybiu registras lit Kulturos paveldo departamentas prie Kulturos ministerijos Arhiv originalu za 19 listopada 2016 Procitovano 11 chervnya 2020