Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лебідь OB2 #12 — надзвичайно яскравий блакитний гіпергігант з абсолютною болометричною зоряною величиною (все електромагнітне випромінювання) −10,9, серед найяскравіших зірок, відомих у галактиці. Це робить зірку майже в два мільйони разів яскравішою за Сонце, хоча оцінки були ще вищими, коли зірку вперше виявили. Тепер відомо, що це подвійна система із супутником приблизно в одну десяту яскравішою. Дуже приблизна початкова оцінка орбіти дає загальну масу системи 120 M☉ та період 30 років.
 Розташування Лебідь OB2 №12 (обведено) | |
| Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
|---|---|
| Сузір’я | Лебідь |
| Пряме піднесення | 20г 32х 40.9572с |
| Схилення | 41° 14′ 29.279″ |
| Видима зоряна величина (V) | 11.702 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B3–4 Ia+ |
| Тип змінності | Змінні зорі типу S |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | −11.00 км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: −1.703 мас/р Схил.: −3.412 мас/р |
| Паралакс (π) | 0,5895 ± 0,0518 ± {{{p_error}}} мас |
| Відстань | 5,500 ± 500 св. р. (1,700 ± 100 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) | −9.82 |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 110 M☉ |
| Радіус | 246 R☉ |
| Світність | 1,660,000 L☉ |
| Ефективна температура | 13,700 K |
| Вік | 3.0 млрд. років |
| Інші позначення | |
Лебідь OB2 #12, 2MASS J20324096+4114291 | |
| Посилання | |
Лебідь OB2
Зазвичай вважається, що Лебідь OB2 № 12 є членом Асоціації Лебідь OB2, скупчення молодих масивних зірок розміром близько 4,57 св. р. (1,400 пк). у Лебеді та знаходиться в регіоні Чумацького Шляху, з якого видиме світло сильно поглинається міжзоряним пилом, якщо дивитися із Землі. Пил спричиняє сильне почервоніння зірки, попри те, що вона за своєю суттю гаряча та блакитна зірка, тому її ретельно вивчали в інфрачервоному діапазоні. Якби не згасання пилу, зірка мала б візуальну зоряну величину приблизно 1,5, майже таку ж яскравість, як Денеб (Альфа Лебедя), але через пил спостережувана зорова величина становить 11,4, тому для її спостереження потрібен бінокль або невеликий телескоп.
Навколо Лебедя OB2 № 12 є кілька тьмяніших зірок, які, як вважають, складають невелике скупчення. Дві зірки розрізняються лише за допомогою спекл-інтерферометрії. Одна з них вважається зіркою головної послідовності В на 100–200-річній орбіті. Вона на 2,3 зоряної величини тьмяніша за первинну зірку та на відстані 0,063 дюйма. Інший на 4,8 зоряної величини слабший і віддалений приблизно на кутову секунду. У спектрі не вдалося виявити жодного спектроскопічного супутника. Проте аналіз рентгенівського випромінювання припускає, що на близькій орбіті може бути гарячий сяючий компаньйон, а їхні вітри, що стикаються, створюють рентгенівське випромінювання.
Відстань
Паралакс [en] для Лебідь OB2 № 12 показав відстань близько 840 парсек, що не відповідало відстані інших членів Лебедя OB2. Однак результат містив значну кількість шуму, що свідчить про те, що він міг бути неточним. Попередні вимірювання паралакса були надто неточні, щоб мати сенс. Якщо прийняти більш близьку відстань, то зірка була б більш звичайним блакитним надгігантом зі світністю близько 440,000 L☉, радіус 118 R☉ і поточна маса 25 M☉.
Пізніша [en] більш точна і вказує на відстань близько 1700 парсек, що більше відповідає оцінкам відстані до Лебедя OB2, хоча все ще є значна кількість астрометричного шуму.
Примітки
- Vallenari, A. та ін. (2023). Gaia Data Release 3. Summary of the content and survey properties. Astronomy and Astrophysics. 674: A1. arXiv:2208.00211. Bibcode:2023A&A...674A...1G. doi:10.1051/0004-6361/202243940. S2CID 244398875. Gaia DR3 record for this source at .
- Caballero-Nieves, S. M.; Nelan, E. P.; Gies, D. R.; Wallace, D. J.; ; Herrero, A.; Jao, W.-C.; Mason, B. D.; Massey, P.; Moffat, A. F. J.; Walborn, N. R. (2014). A High Angular Resolution Survey of Massive Stars in Cygnus OB2: Results from the Hubble Space Telescope Fine Guidance Sensors. The Astronomical Journal. 147 (2): 40. arXiv:1311.5087. Bibcode:2014AJ....147...40C. doi:10.1088/0004-6256/147/2/40. S2CID 22036552.
- Klochkova, V. G.; Chentsov, E. L. (2004). The Optical Spectrum of an LBV Candidate in the Cyg OB2 Association. Astronomy Reports. 48 (12): 1005—1018. arXiv:astro-ph/0605483. Bibcode:2004ARep...48.1005K. doi:10.1134/1.1836024. S2CID 55121658.
- Oskinova, L. M.; Huenemoerder, D. P.; Hamann, W. -R.; Shenar, T.; Sander, A. A. C.; Ignace, R.; Todt, H.; Hainich, R. (2017). On the Binary Nature of Massive Blue Hypergiants: High-resolution X-Ray Spectroscopy Suggests That Cyg OB2 12 is a Colliding Wind Binary. The Astrophysical Journal. 845 (1): 39. arXiv:1707.04473. Bibcode:2017ApJ...845...39O. doi:10.3847/1538-4357/aa7e79. S2CID 119537489.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом () - Clark, J. S.; Najarro, F.; Negueruela, I.; Ritchie, B. W.; Urbaneja, M. A.; Howarth, I. D. (2012). On the nature of the galactic early-B hypergiants. Astronomy & Astrophysics. 541: A145. arXiv:1202.3991. Bibcode:2012A&A...541A.145C. doi:10.1051/0004-6361/201117472. S2CID 11978733.
- Maryeva, O. V.; Chentsov, E. L.; Goranskij, V. P.; Dyachenko, V. V.; Karpov, S. V.; Malogolovets, E. V.; Rastegaev, D. A. (2016). On the nature of high reddening of Cygnus OB2 #12 hypergiant. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 1602 (1): 491—507. arXiv:1602.05042. Bibcode:2016MNRAS.458..491M. doi:10.1093/mnras/stw385.
- Nazé, Yaël; Rauw, Gregor; Czesla, Stefan; Mahy, Laurent; Campos, Fran (2019). Variations on a theme: The puzzling behaviour of Schulte 12. Astronomy and Astrophysics. 627: A99. arXiv:1906.00762. Bibcode:2019A&A...627A..99N. doi:10.1051/0004-6361/201935141.
- Berlanas, S. R.; Wright, N. J.; Herrero, A.; Drew, J. E.; Lennon, D. J. (2019). Disentangling the spatial substructure of Cygnus OB2 from Gaia DR2. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 484 (2): 1838. arXiv:1901.02959. Bibcode:2019MNRAS.484.1838B. doi:10.1093/mnras/stz117.
- Van Leeuwen, F. (2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653—664. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
Посилання
- Тім Томпсон: OB2-12
- http://jumk.de/astronomie/big-stars/cygnus-ob2-12.shtml
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lebid OB2 12 nadzvichajno yaskravij blakitnij gipergigant z absolyutnoyu bolometrichnoyu zoryanoyu velichinoyu vse elektromagnitne viprominyuvannya 10 9 sered najyaskravishih zirok vidomih u galaktici Ce robit zirku majzhe v dva miljoni raziv yaskravishoyu za Sonce hocha ocinki buli she vishimi koli zirku vpershe viyavili Teper vidomo sho ce podvijna sistema iz suputnikom priblizno v odnu desyatu yaskravishoyu Duzhe priblizna pochatkova ocinka orbiti daye zagalnu masu sistemi 120 M ta period 30 rokiv Lebid OB2 12 Roztashuvannya Lebid OB2 12 obvedeno Dani sposterezhennya Epoha J2000 0 Suzir ya Lebid Pryame pidnesennya 20g 32h 40 9572s Shilennya 41 14 29 279 Vidima zoryana velichina V 11 702 Harakteristiki Spektralnij klas B3 4 Ia Tip zminnosti Zminni zori tipu S Astrometriya Promeneva shvidkist Rv 11 00 km c Vlasnij ruh m Pr sh 1 703 mas r Shil 3 412 mas r Paralaks p 0 5895 0 0518 p error mas Vidstan 5 500 500 sv r 1 700 100 pk Absolyutna zoryana velichina MV 9 82 Fizichni harakteristiki Masa 110 M Radius 246 R Svitnist 1 660 000 L Efektivna temperatura 13 700 K Vik 3 0 mlrd rokiv Inshi poznachennya Lebid OB2 12 2MASS J20324096 4114291 PosilannyaLebid OB2Zazvichaj vvazhayetsya sho Lebid OB2 12 ye chlenom Asociaciyi Lebid OB2 skupchennya molodih masivnih zirok rozmirom blizko 4 57 sv r 1 400 pk u Lebedi ta znahoditsya v regioni Chumackogo Shlyahu z yakogo vidime svitlo silno poglinayetsya mizhzoryanim pilom yaksho divitisya iz Zemli Pil sprichinyaye silne pochervoninnya zirki popri te sho vona za svoyeyu suttyu garyacha ta blakitna zirka tomu yiyi retelno vivchali v infrachervonomu diapazoni Yakbi ne zgasannya pilu zirka mala b vizualnu zoryanu velichinu priblizno 1 5 majzhe taku zh yaskravist yak Deneb Alfa Lebedya ale cherez pil sposterezhuvana zorova velichina stanovit 11 4 tomu dlya yiyi sposterezhennya potriben binokl abo nevelikij teleskop Navkolo Lebedya OB2 12 ye kilka tmyanishih zirok yaki yak vvazhayut skladayut nevelike skupchennya Dvi zirki rozriznyayutsya lishe za dopomogoyu spekl interferometriyi Odna z nih vvazhayetsya zirkoyu golovnoyi poslidovnosti V na 100 200 richnij orbiti Vona na 2 3 zoryanoyi velichini tmyanisha za pervinnu zirku ta na vidstani 0 063 dyujma Inshij na 4 8 zoryanoyi velichini slabshij i viddalenij priblizno na kutovu sekundu U spektri ne vdalosya viyaviti zhodnogo spektroskopichnogo suputnika Prote analiz rentgenivskogo viprominyuvannya pripuskaye sho na blizkij orbiti mozhe buti garyachij syayuchij kompanjon a yihni vitri sho stikayutsya stvoryuyut rentgenivske viprominyuvannya VidstanParalaks en dlya Lebid OB2 12 pokazav vidstan blizko 840 parsek sho ne vidpovidalo vidstani inshih chleniv Lebedya OB2 Odnak rezultat mistiv znachnu kilkist shumu sho svidchit pro te sho vin mig buti netochnim Poperedni vimiryuvannya paralaksa buli nadto netochni shob mati sens Yaksho prijnyati bilsh blizku vidstan to zirka bula b bilsh zvichajnim blakitnim nadgigantom zi svitnistyu blizko 440 000 L radius 118 R i potochna masa 25 M Piznisha en bilsh tochna i vkazuye na vidstan blizko 1700 parsek sho bilshe vidpovidaye ocinkam vidstani do Lebedya OB2 hocha vse she ye znachna kilkist astrometrichnogo shumu PrimitkiVallenari A ta in 2023 Gaia Data Release 3 Summary of the content and survey properties Astronomy and Astrophysics 674 A1 arXiv 2208 00211 Bibcode 2023A amp A 674A 1G doi 10 1051 0004 6361 202243940 S2CID 244398875 Gaia DR3 record for this source at Caballero Nieves S M Nelan E P Gies D R Wallace D J Herrero A Jao W C Mason B D Massey P Moffat A F J Walborn N R 2014 A High Angular Resolution Survey of Massive Stars in Cygnus OB2 Results from the Hubble Space Telescope Fine Guidance Sensors The Astronomical Journal 147 2 40 arXiv 1311 5087 Bibcode 2014AJ 147 40C doi 10 1088 0004 6256 147 2 40 S2CID 22036552 Klochkova V G Chentsov E L 2004 The Optical Spectrum of an LBV Candidate in the Cyg OB2 Association Astronomy Reports 48 12 1005 1018 arXiv astro ph 0605483 Bibcode 2004ARep 48 1005K doi 10 1134 1 1836024 S2CID 55121658 Oskinova L M Huenemoerder D P Hamann W R Shenar T Sander A A C Ignace R Todt H Hainich R 2017 On the Binary Nature of Massive Blue Hypergiants High resolution X Ray Spectroscopy Suggests That Cyg OB2 12 is a Colliding Wind Binary The Astrophysical Journal 845 1 39 arXiv 1707 04473 Bibcode 2017ApJ 845 39O doi 10 3847 1538 4357 aa7e79 S2CID 119537489 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Clark J S Najarro F Negueruela I Ritchie B W Urbaneja M A Howarth I D 2012 On the nature of the galactic early B hypergiants Astronomy amp Astrophysics 541 A145 arXiv 1202 3991 Bibcode 2012A amp A 541A 145C doi 10 1051 0004 6361 201117472 S2CID 11978733 Maryeva O V Chentsov E L Goranskij V P Dyachenko V V Karpov S V Malogolovets E V Rastegaev D A 2016 On the nature of high reddening of Cygnus OB2 12 hypergiant Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 1602 1 491 507 arXiv 1602 05042 Bibcode 2016MNRAS 458 491M doi 10 1093 mnras stw385 Naze Yael Rauw Gregor Czesla Stefan Mahy Laurent Campos Fran 2019 Variations on a theme The puzzling behaviour of Schulte 12 Astronomy and Astrophysics 627 A99 arXiv 1906 00762 Bibcode 2019A amp A 627A 99N doi 10 1051 0004 6361 201935141 Berlanas S R Wright N J Herrero A Drew J E Lennon D J 2019 Disentangling the spatial substructure of Cygnus OB2 from Gaia DR2 Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 484 2 1838 arXiv 1901 02959 Bibcode 2019MNRAS 484 1838B doi 10 1093 mnras stz117 Van Leeuwen F 2007 Validation of the new Hipparcos reduction Astronomy and Astrophysics 474 2 653 664 arXiv 0708 1752 Bibcode 2007A amp A 474 653V doi 10 1051 0004 6361 20078357 PosilannyaTim Tompson OB2 12 http jumk de astronomie big stars cygnus ob2 12 shtml