Павло Михайлович Свірьопкін 22 січня 1914 Дорошівка 19 квітня 1965 Київ радянський офіцер Герой Радянського Союзу у роки

Павло Михайлович Свірьопкін (22 січня 1914, Дорошівка — 19 квітня 1965, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, у роки радянсько-німецької війни командир танкового батальйону 65-ї танкової бригади 11-го Радомсько-Берлінського танкового корпусу 69-ї армії 1-го Білоруського фронту, майор.

Павло Михайлович Свірьопкін

Народження

22 січня 1914
Дорошівка

Смерть

19 квітня 1965 (51 рік)
Київ

Поховання

Лук'янівське військове кладовище

Країна

СРСР

Рід військ

танкові війська

Роки служби

1936–1938
1940-1964

Партія

КПРС

Звання

Полковник

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

Медаль «За бойові заслуги»

Медаль «За визволення Варшави»

Медаль «За взяття Берліна»

Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Біографія

Народився 22 січня 1914 року в селі Дорошівці (тепер Вознесенського району Миколаївської області) в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 7 класів школи і школу ФЗУ. Працював у колгоспі. З 1933 року працював слюсарем на московському Метробуді. Після строкової служби працював бригадиром на будівництві Палацу Рад при РНК СРСР.

У Червоній Армії в 1936–1938 роках і з 1940 року. Служив командиром танка в 11-му запасному танковому полку, а з вересня 1940 року — командиром танка 6-го танкового полку 3-ї танкової дивізії Ленінградського, потім Прибалтійського військових округів.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Був командиром танка, танкового взводу, старшим ад'ютантом батальйону, командиром танкового батальйону, начальником штабу танкової бригади. Воював на Північно-Західному, Південному, 1-му Українському і 1-му Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з лютого 1942 року. У боях двічі поранений. З червня по вересень 1943 року навчався на Курсах удосконалення офіцерського складу (КУОС) при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ.

Брав участь:

в оборонних боях у районі міст Каунаса, Пскова, Шимська, Новгорода, в обороні кордону по річці Волхов — в 1941 році;
у боях з ліквідації Дем'янського угруповання противника — у 1942 році;
у звільненні міста Старої Руси, у форсуванні річки Молочна та Мелітопольській операції — у 1943 році;
у Рівненсько-Луцькій операції, у відвоюванні міст Олевська, Сарн, Ковеля в , форсуванні річки Західного Бугу та завоюванні Пулавського плацдарму на Віслі — у 1944 році;
у Вісло-Одерської операції, в тому числі у визволенні міст Радома, Томашува, Лодзя, у завоюванні Кюстрінського плацдарму на Одері, в Берлінській операції та вуличних боях у Берліні — в 1945 році.

Відзначився в ході боїв за міста Радом, Томашув і Лодзь (Польща). Батальйон 18 січня 1945 року форсував річку Пилицю, успішно вів вуличні бої в Лодзі, захопив аеродром з 80 літаками противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм майору Свірьопкіну Павлу Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5151).

З 1946 по 1951 рік П. М. Свірьопкін був слухачем Військової академії бронетанкових і механізованих військ. Після закінчення академії служив командиром полку в 25-ї гвардійської механізованої дивізії, а з 1957 року — заступником командира 81-ї гвардійської мотострілецької дивізії. У 1960 році перейшов на викладацьку роботу — був заступником начальників , а потім Київського командно-технічного училищ. З 1964 року полковник П. М. Свірепкін — в запасі. Помер 19 квітня 1965 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі (ділянка № 2).

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна (27 лютого 1945), Червоного Прапора (4 серпня 1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (19 травня 1945), двома орденами Червоної Зірки (24 жовтня 1943; 3 листопала 1953), медалями «За відвагу» (16 квітня 1942), «За бойові заслуги» (20 червня 1949), «За перемогу над Німеччиною», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «ХХХ років РА і ВМФ».

Пам'ять

У селі Дорошівці ім'ям Героя названа вулиця, споруджений пам'ятник.

Література

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988

Посилання

Біографія на сайті «Герои страны» (рос.)