У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильєв Матві й Тимофі йович Васи льєв псевдонім Васильєв Святошенко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильєв.

Матві́й Тимофі́йович Васи́льєв (псевдонім — Васильєв-Святошенко) (* 18 (30) серпня 1863(18630830), Смоленськ − 14 лютого 1961 Чернігів) — композитор, диригент, актор українського театру, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1947 року).

Васильєв Матвій Тимофійович
Зображення
Основна інформація
Дата народження	18 (30) серпня 1863(1863-08-30)
Місце народження	Смоленськ
Дата смерті	14 лютого 1961(1961-02-14) (97 років)
Місце смерті	Чернігів
Роки активності	1883-1948
Громадянство	УРСР
Національність	росіянин
Професія	диригент, композитор
Псевдоніми	Васильєв-Святошенко
Колективи	Чернігівський український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка
Нагороди

Загальні відомості

Музики навчався самостійно, як диригент дебютував у 16-річному віці в оперетковій трупі Гаврилова (Вороніж). Крім самостійних занять Васильєв на початку 1890-х років відвідував як вільний слухач лекції з музично-теоретичних дисциплін у Московській консерваторії.

Дружина — О. П. Ратмирова, популярна виконавиця сопранових партій в українському театрі.

У 1882 році його запросили взяти участь у постановці «Наталки Полтавки», здійсненій у Полтаві Кропивницьким, Садовським та місцевими аматорами. Від 1883-го року Васильєв — постійний член провідних українських театральних колективів. У 1890 р. він заснував театральну трупу, яка працювала лише рік. З часом став примітною постаттю серед українських театральних диригентів 2-ї пол. XIX ст. Брав активну участь у підготовці прем'єри на українській сцені «Запорожця за Дунаєм» (1884); керував музичною частиною трупи Кропивницького під час відповідальних гастролей у Петербурзі в 1886—1887 роках диригував першу постановку (в оркестровці Ф. І. Воячека) «Катерини» Аркаса в Москві (1899). Катерину виконувала О. Ратмирова.

З 1891 — диригент і композитор у трупах С. Новикова (Полтава), І. Деркача, М. Кропивницького, М. Садовського, Л. Сабініна.

З 1921 року працює у театрах Донецька, Харкова, Чернігова. В 1935—1948 з перервами — завідувач музичної частини Чернігівського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.

У доробку, серед іншого, музика до 80-ти українських п'єс, зокрема до творів «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка — 1882, «Лимерівна» Панаса Мирного −1884, «Безталанна» Івана Карпенка-Карого — 1887, «Ой, не ходи, Грицю», «Циганка Аза» (1892), «Маруся Богуславка» (1899) Михайла Старицького, до п'єс радянських драматургів: «Правда» — 1939, «В степах України» Олександра Корнійчука — 1943.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Література

О. В. Сердюк, О. В. Уманець, Т. О. Слюсаренко «Українська музична культура: від джерел до сьогодення.» — Харків, «Основа», 2002

Посилання

Лексика [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Харків у житті Миколи Лисенка (примітка N33)^{[недоступне посилання з червня 2019]}