Яку тське воєво дство найсхідніше воєводство Московського царства що існувало в 1638 1708 роках Вежа Якутського острогу

Яку́тське воєво́дство — найсхідніше воєводство Московського царства, що існувало в 1638—1708 роках.

Вежа Якутського острогу (відтворено можливий її вигляд у XVII столітті)

Історія

Воєводство утворено на базі колонії , які досягли середньої Лени і почали збирати ясак з місцевих жителів. Адміністративним центром воєводства став заснований 1632 році Ленський острог (згодом Якутськ). Якутське воєводство стало плацдармом для освоєння Росією територій Далекого Сходу: Семен Дежньов освоює Чукотку, Володимир Атласов — Камчатку.

1665 році натовп вольниці, під проводом Микити Чернігівського, вбив у Кіренську якутського воєводу . Боячись покарання, Чернігівський з деким зі своєї банди втік на Амур і оселився в Албазиному, яке після розгрому Степанова було порожнім, як і майже всі російські остроги, засновані на Амурі Хабаровим і Степановим. Албазине було тоді головним пунктом на Амурі.

За Петра I воєводство реорганізувалося і злилося з новоствореною Сибірською губернією.

Географія

Воєводство в період свого найбільшого розширення охоплювало басейн річки Лени, включало узбережжя Охотського моря, Чукотський півострів, Камчатку і, тимчасово, Забайкалля. Північною межею було Студене море, південною — Становий хребет, оскільки експедиція в Приамур'їя (1643—1646) не досягла поставлених цілей.

Управління

Головою воєводства був призначуваний із центру воєвода, який здійснював свою владу через прикажчиків і , які сиділи в острогах і здійснювали дослідні, завойовницькі або каральні експедиції невеликими ватагами на чолі з п'ятидесятниками. Духовна влада здійснювалася через релігію. В адміністративному центрі воєводства були дерев'яні православні храми і . Основу соціальної піраміди воєводства становили тубільці (якути, ламути, коряки, юкагири), які продовжували жити на рівні неоліту (з елементами оленярства), але зобов'язані були платити ясак «для ».

Головні опорні пункти воєводства (остроги)

Відомі якутські воєводи

1639—1644 — перший якутський воєвода.
1644—1649
1649—1651
1675—1678
П. П. Зінов'єв — кінець XVII століття
— кінець XVII століття
— 1710-1720-х рр.
Траурніхт — початок XVIII століття

Примітки

. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2021.
. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 25 червня 2012.
. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2021.
. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 8 лютого 2021.

[1] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2021.

[2] . Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 25 червня 2012.

[3] . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2021.

[4] . Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 8 лютого 2021.