Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
О́рська форте́ця — фортеця, заснована в серпні 1735 року на лівому березі Яїка при впадінні в нього річки Ор. Її засновником став російський вчений-географ першої чверті 18 століття Іван Кирилович Кирилов. Нині місто Орськ.
Історія
У 1734 році була створена експедиція, названа надалі «Оренбурзькою», яку Кирилов і очолив.
У квітні 1735 року експедиція вирушила до гирла Орі, де за проектом намічалася споруда міста-фортеці. Крім геодезистів, перекладачів, лікаря, аптекаря та інших, Кирилов включив в свою експедицію і живописця. Як бухгалтер-діловод був прийнятий Петро Іванович Ричков, відомий згодом побутописець Оренбуржжя.
6 серпня, через п'ятнадцять з половиною тижнів, прибула експедиція до місця призначення. І вже 15-го числа заклали фортецю «в чотирьох бастіонах», як писалося в звітах і рапортах. Зокрема, рапорт в Сенат повідомляв:
«… 15 серпня Оренбурзька фортеця сукупно з цитаделлю малою на горі Преображенській закладена і слідує робота в поспіху».
30 серпня в фортецю ввели солдатів, а 31 урочисто з великим церемоніалом після служби та проповіді священика при пострілі з тридцяти однієї гармати було закладене і саме місто. Щоправда, роботи по будівництву були залишені до наступного року, але і в наступному році відновити їх завадило розростаються повстання в Башкирії. В квітні 1737 року помер Іван Кирилов. Знову ж призначений начальник експедиції В. Н. Татищев в Оренбурзьку фортецу прибув тільки влітку 1738 року.
Фортеця перебувала в жалюгідному стані — обплетена хмизом і без великого рову, так що взимку вовки в місті коней поїли. Заходи були прийняті негайно, і фортеця була уфортифікована.
Через 4 роки після заснування, 20 серпня 1739 року, вийшов указ, де було сказано про те, що місто Оренбург необхідно будувати на іншому місці, а «колишній Оренбург іменувати Орська фортеця».
Після відсторонення від посади В. Н. Татіщева містом керував В. А. Урусов. За ним улюбленець Петра — І. І. Неплюєв, який успішно продовжував зміцнення Орської фортеці. За його перебування була споруджена цитадель, насипали вал, що «одягли» дерном та була оточена ровом. І нове зміцнення Неплюєв назвав Преображенським замком. На схід від фортеці зростала слобідка, в якій проживали переважно відставні солдати з родинами. Тоді ж була побудована дерев'яна церква Андрія Первозванного, яка через повені двічі переносилася ближче до основи гори Преображенської. У 1749 році, після сильного розливу Уралу, церква остаточно перенесли на вершину гори.
До 1746 Орська фортеця залишалася досить великим торговим центром на південно-сході Росії. Помітно активізувалася торгівля з киргиз-кайсацькимі жузами і Середньою Азією. В подальшому, з розвитком Оренбурзького мінового двору торгівля помітно знизилася. Але і при цьому Орськ, як місто, що стоїть на торгових шляхах з Росії до Середньої Азії і назад, не втратив свого значення.
До осені 1773 року — передодня Пугачовського повстання — Орська була головною фортецею Орської дистанції. В ній налічувалося до 600 жителів обох статей; майже половину з них становили татари. Комендантом був секунд-майор Ф. Беенке, який одночасно очолював і Орську дистанцію. Службу в фортеці несли гарнізонний батальйон під командуванням секунд-майора С. С. Преволоцького і команда з півсотні козаків-татар на чолі з отаманом Зіянбердою Касимовим; на озброєнні фортеці було шість гармат.
21 листопада 1773 року до Орської фортеці вступили прийшовші з Сибіру дві легкі польові команди (близько 1 000 чоловік) під керівництвом генерал-майора С. К. Станіславського, який, за задумом начальства, повинен був слідувати звідси на допомогу Оренбургу, обложеному військом О. І. Пугачова. Однак Станіславський ухилився від виконання цього припису і більше п'яти місяців простояв у фортеці.
В кінці 1773 року до Орської були переведені гарнізонні команди і жителі з інших фортець і редутів Орської дистанції, визнаних непридатними до оборони. Наприкінці лютого 1774 року в фортеці розкрили змову місцевих татар, які готувалися посприяти Пугачовцям при їх нападі сюди. За підозрою в причетності до змови була арештована група козаків-татар з їх отаманом Касимовим. Більшість змовників звільнили в квітні, визнавши покаяними, ватажків ж продовжували тримати у в'язниці до відправлення на дізнання до Оренбурга.
На початку травня Станіславський виступив було зі своєю командою, щоб взяти участь у переслідуванні війська Пугачова, але незабаром повернув назад «до улюбленої своєї Орської фортеці». Вона була єдиною на Орської дистанції, що не зазнала нападів з боку пугачовських загонів і вціліла від руйнувань.
Укріплення Орської фортеці підтримувалися у зразковому стані аж до 30-х років 19 століття. У зв'язку з перенесенням старої і будівництвом нової прикордонної лінії в казахському степу в 1835 році, Орська фортеця втрачає своє значення як прикордонний укріплений пункт.
5 червня 1861 року, Указом, оголошеним по військовому відомству, Орська фортеця скасовується і перейменовується на Орську станицю Оренбурзького козацького війська. «Тут дозволяється іногороднім особам будувати свої будинки і різні заклади». У цей час Орськ налічував вже майже 3 000 жителів. 31 травня 1865 у зв'язку з новим адміністративним поділом Орська станиця була зведена в ранг міста і призначена центром Оренбурзької губернії. Орчанам дозволено зірвати фортечні укріплення і на їхньому місці будувати будинки. Орськ перестав бути військовим містом.
Перебування в фортеці Тараса Шевченка
Російські околиці в усі часи були місцем заслання тих, хто мислив врозріз з офіційними особами. Ця доля не оминула і українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Рядовий під номером 191 третьої роти п'ятого лінійного батальйону Шевченко, засланий із забороною писати і малювати прожив у казармах фортеці понад півтора року (1847—1848) і всупереч суворій забороні, Шевченко продовжував крадькома малювати і писати вірші, які йому вдалося переховати й зберегти в чотирьох «захалявних книжечках». Зокрема, поеми «Княжна», «Варнак» і «Чернець» були написані саме під час заслання до Орської фортеці. Поет цікавився життям казахів, що кочували в околицях фортеці, вивчав їх пісні й легенди та малював сценки з їхнього побуту.
У Орській фортеці Тарас Шевченко познайомився з польським політичним засланцем Томашом Вернером.
Джерела
Література
- «Орск. Фотоальбом» — М.: Алгол, 1995. — 128 с.: 133 илл.(рос.)
- «Географический атлас Оренбургской области». — М.: Издательство ДИК, 1999. — 96 с.: с ил., карт. Стр. 89.(рос.)
Посилання
- Орська фортеця // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 719-720.
- (рос.)
- Орська фортеця на Хроносі [ 3 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
O rska forte cya fortecya zasnovana v serpni 1735 roku na livomu berezi Yayika pri vpadinni v nogo richki Or Yiyi zasnovnikom stav rosijskij vchenij geograf pershoyi chverti 18 stolittya Ivan Kirilovich Kirilov Nini misto Orsk Orska fortecya Malyunok 1736 rokuIstoriyaU 1734 roci bula stvorena ekspediciya nazvana nadali Orenburzkoyu yaku Kirilov i ocholiv U kvitni 1735 roku ekspediciya virushila do girla Ori de za proektom namichalasya sporuda mista forteci Krim geodezistiv perekladachiv likarya aptekarya ta inshih Kirilov vklyuchiv v svoyu ekspediciyu i zhivopiscya Yak buhgalter dilovod buv prijnyatij Petro Ivanovich Richkov vidomij zgodom pobutopisec Orenburzhzhya 6 serpnya cherez p yatnadcyat z polovinoyu tizhniv pribula ekspediciya do miscya priznachennya I vzhe 15 go chisla zaklali fortecyu v chotiroh bastionah yak pisalosya v zvitah i raportah Zokrema raport v Senat povidomlyav 15 serpnya Orenburzka fortecya sukupno z citadellyu maloyu na gori Preobrazhenskij zakladena i sliduye robota v pospihu 30 serpnya v fortecyu vveli soldativ a 31 urochisto z velikim ceremonialom pislya sluzhbi ta propovidi svyashenika pri postrili z tridcyati odniyeyi garmati bulo zakladene i same misto Shopravda roboti po budivnictvu buli zalisheni do nastupnogo roku ale i v nastupnomu roci vidnoviti yih zavadilo rozrostayutsya povstannya v Bashkiriyi V kvitni 1737 roku pomer Ivan Kirilov Znovu zh priznachenij nachalnik ekspediciyi V N Tatishev v Orenburzku fortecu pribuv tilki vlitku 1738 roku Fortecya perebuvala v zhalyugidnomu stani obpletena hmizom i bez velikogo rovu tak sho vzimku vovki v misti konej poyili Zahodi buli prijnyati negajno i fortecya bula ufortifikovana Cherez 4 roki pislya zasnuvannya 20 serpnya 1739 roku vijshov ukaz de bulo skazano pro te sho misto Orenburg neobhidno buduvati na inshomu misci a kolishnij Orenburg imenuvati Orska fortecya Pislya vidstoronennya vid posadi V N Tatisheva mistom keruvav V A Urusov Za nim ulyublenec Petra I I Neplyuyev yakij uspishno prodovzhuvav zmicnennya Orskoyi forteci Za jogo perebuvannya bula sporudzhena citadel nasipali val sho odyagli dernom ta bula otochena rovom I nove zmicnennya Neplyuyev nazvav Preobrazhenskim zamkom Na shid vid forteci zrostala slobidka v yakij prozhivali perevazhno vidstavni soldati z rodinami Todi zh bula pobudovana derev yana cerkva Andriya Pervozvannogo yaka cherez poveni dvichi perenosilasya blizhche do osnovi gori Preobrazhenskoyi U 1749 roci pislya silnogo rozlivu Uralu cerkva ostatochno perenesli na vershinu gori Do 1746 Orska fortecya zalishalasya dosit velikim torgovim centrom na pivdenno shodi Rosiyi Pomitno aktivizuvalasya torgivlya z kirgiz kajsackimi zhuzami i Serednoyu Aziyeyu V podalshomu z rozvitkom Orenburzkogo minovogo dvoru torgivlya pomitno znizilasya Ale i pri comu Orsk yak misto sho stoyit na torgovih shlyahah z Rosiyi do Serednoyi Aziyi i nazad ne vtrativ svogo znachennya Do oseni 1773 roku peredodnya Pugachovskogo povstannya Orska bula golovnoyu forteceyu Orskoyi distanciyi V nij nalichuvalosya do 600 zhiteliv oboh statej majzhe polovinu z nih stanovili tatari Komendantom buv sekund major F Beenke yakij odnochasno ocholyuvav i Orsku distanciyu Sluzhbu v forteci nesli garnizonnij bataljon pid komanduvannyam sekund majora S S Prevolockogo i komanda z pivsotni kozakiv tatar na choli z otamanom Ziyanberdoyu Kasimovim na ozbroyenni forteci bulo shist garmat 21 listopada 1773 roku do Orskoyi forteci vstupili prijshovshi z Sibiru dvi legki polovi komandi blizko 1 000 cholovik pid kerivnictvom general majora S K Stanislavskogo yakij za zadumom nachalstva povinen buv sliduvati zvidsi na dopomogu Orenburgu oblozhenomu vijskom O I Pugachova Odnak Stanislavskij uhilivsya vid vikonannya cogo pripisu i bilshe p yati misyaciv prostoyav u forteci V kinci 1773 roku do Orskoyi buli perevedeni garnizonni komandi i zhiteli z inshih fortec i redutiv Orskoyi distanciyi viznanih nepridatnimi do oboroni Naprikinci lyutogo 1774 roku v forteci rozkrili zmovu miscevih tatar yaki gotuvalisya pospriyati Pugachovcyam pri yih napadi syudi Za pidozroyu v prichetnosti do zmovi bula areshtovana grupa kozakiv tatar z yih otamanom Kasimovim Bilshist zmovnikiv zvilnili v kvitni viznavshi pokayanimi vatazhkiv zh prodovzhuvali trimati u v yaznici do vidpravlennya na diznannya do Orenburga Na pochatku travnya Stanislavskij vistupiv bulo zi svoyeyu komandoyu shob vzyati uchast u peresliduvanni vijska Pugachova ale nezabarom povernuv nazad do ulyublenoyi svoyeyi Orskoyi forteci Vona bula yedinoyu na Orskoyi distanciyi sho ne zaznala napadiv z boku pugachovskih zagoniv i vcilila vid rujnuvan Ukriplennya Orskoyi forteci pidtrimuvalisya u zrazkovomu stani azh do 30 h rokiv 19 stolittya U zv yazku z perenesennyam staroyi i budivnictvom novoyi prikordonnoyi liniyi v kazahskomu stepu v 1835 roci Orska fortecya vtrachaye svoye znachennya yak prikordonnij ukriplenij punkt 5 chervnya 1861 roku Ukazom ogoloshenim po vijskovomu vidomstvu Orska fortecya skasovuyetsya i perejmenovuyetsya na Orsku stanicyu Orenburzkogo kozackogo vijska Tut dozvolyayetsya inogorodnim osobam buduvati svoyi budinki i rizni zakladi U cej chas Orsk nalichuvav vzhe majzhe 3 000 zhiteliv 31 travnya 1865 u zv yazku z novim administrativnim podilom Orska stanicya bula zvedena v rang mista i priznachena centrom Orenburzkoyi guberniyi Orchanam dozvoleno zirvati fortechni ukriplennya i na yihnomu misci buduvati budinki Orsk perestav buti vijskovim mistom Perebuvannya v forteci Tarasa ShevchenkaRosijski okolici v usi chasi buli miscem zaslannya tih hto misliv vrozriz z oficijnimi osobami Cya dolya ne ominula i ukrayinskogo poeta Tarasa Grigorovicha Shevchenka Ryadovij pid nomerom 191 tretoyi roti p yatogo linijnogo bataljonu Shevchenko zaslanij iz zaboronoyu pisati i malyuvati prozhiv u kazarmah forteci ponad pivtora roku 1847 1848 i vsuperech suvorij zaboroni Shevchenko prodovzhuvav kradkoma malyuvati i pisati virshi yaki jomu vdalosya perehovati j zberegti v chotiroh zahalyavnih knizhechkah Zokrema poemi Knyazhna Varnak i Chernec buli napisani same pid chas zaslannya do Orskoyi forteci Poet cikavivsya zhittyam kazahiv sho kochuvali v okolicyah forteci vivchav yih pisni j legendi ta malyuvav scenki z yihnogo pobutu U Orskij forteci Taras Shevchenko poznajomivsya z polskim politichnim zaslancem Tomashom Vernerom DzherelaPortal Rosiya Literatura Orsk Fotoalbom M Algol 1995 128 s 133 ill ros Geograficheskij atlas Orenburgskoj oblasti M Izdatelstvo DIK 1999 96 s s il kart Str 89 ros Posilannya Orska fortecya Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 719 720 ros Orska fortecya na Hronosi 3 veresnya 2011 u Wayback Machine ros