Гем (біохімія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гем.

Гем (від дав.-гр. ἁίμα — кров) — небілкова простетична група гемоглобіну та цитохромів, що містить йон Fe²⁺, закріплений координаційними зв'язками в центрі великого гетероциклічного органічного кільця — порфірину. Не всі порфірини містять залізо, проте значна доля металопротеїнів, що містять порфірин, мають гем як свою простетичну групу. Ця група білків називається .

Просторова модель гема B

Гем — небілковий фрагмент гемоглобіну. Комплекс, який складається з йона феруму, координованого з порфірином, що виступає як тетрадентатний ліганд, та з одним або двома аксіальними лігандами. Має майже планарну структуру.

Хребетні тварини синтезують порфіринове кільце гему із гліцину та сукциніл-КоА. Йон Феруму походить із резервного залізобілкового комплексу — феритину, який міститься у клітинах селезінки, печінки та червоного кісткового мозку. Гем, виділений з крові різних хребетних тварин, має однаковий хімічний склад.

Вільний гем легко окиснюється на повітрі до , в якому атом заліза тривалентний. Багаторічні дослідження структури гемів закінчились синтезом геміну — солянокислого гематину (Герман Фішер, 1929 рік).

Посилання

• ГЕМ [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• Гем // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Література

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — .