Пропластиди

Пропластиди — це тип пластиди з порівняно простою внутрішньою будовою, що мають здатність розвиватись в інші типи пластид та знаходяться у клітинах зародка та меристемах дорослої рослини. Як і всі представники цього класу органел пропластиди мають власну кільцеву ДНК, білоксинтезуючий апарат, зовні обмежені двома мембранами, при чому внутрішня з них не утворює вигнів. У пропластидах відсутній хлорофіл і більша частина ферментів, необхідних для фотосинтезу.

Основні типи пластид та шляхи їх диференціації

Під час поділу та диференціації клітин зародка або твірної тканини пропластиди можуть перетворюватись у різні типи пластид. Цей процес регулюється ядерними геномом і залежить від типу тканини, що утворюється: наприклад у клітинах епідермісу з пропластид утворюються недорозвинуті непігментовані лейкопласти, а у клітинах мезофілу — великі зелені хлоропласти.

Перетворення пропластид у хлоропласти у покритонасінних та деяких голонсанних відбувається тільки під впливом світла. При цьому частина необхідних білків синтезується всередині самої органели, а частина транспортується із цитозолю, також розвивається внутрішня система мембран, відбувається накопичення світлочутливих пігментів.

Оскільки насіння здебільшого проростає у ґрунті, де на нього не потрапляє світло, то хлоропласти починають з'являтись тільки після того, як молодий пагінець вийде на поверхню. Якщо вирощувати насіння в темряві, то пропластиди диференціюють у , що мають недорозвинуту напівкристалічну систему внутрішніх мембран, яка складається із так званих . Замість хлорофілу етіопласти містять жовто-зелений пігмент попередник . Проте навіть кількох хвилин стимуляції світлом достатньо для того, щоб етіопласти почав диференціюватись у хлоропласт.

Джерела

• Tiaz L., Zeiger E. (2010). (вид. 5th). Sinauer. ISBN . Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 8 вересня 2011.
• Gunning, Brian E.S. (1996). Plant Cell Biology, Structure and Function. Jones & Bartlett Learning. ISBN .