Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Отто фон Ботенлаубен | ||||
|---|---|---|---|---|
| Otto von Botenlauben | ||||
 | ||||
| Народився | бл. 1177 Геннеберг, Тюрингія | |||
| Помер | до 1245 Кіссінген, Баварія | |||
| Діяльність | поет, хрестоносець | |||
| Мова творів | середньоверхньонімецька | |||
| Напрямок | лірика | |||
| Жанр | мінезанг | |||
| Батько | d | |||
| Мати | d | |||
| У шлюбі з | d | |||
| Діти | d | |||
| | ||||
 Отто фон Ботенлаубен у Вікісховищі | ||||
Отто фон Ботенлаубен (нім. Otto von Botenlauben) — німецький середньовічний поет-мінезингер та хрестоносець.
Біографія
Походження та сім'я
Отто — четвертий син графа Поппо VI фон Геннеберг та графині Андекса Софії. Його двоюрідними братами були Генрі IV (маркграф Істрії), Екберт фон Андекс-Меранія (єпископ Бамберга) та Бертгольд V (патріарх Аквілея). Ядвіґа Сілезька була його кузиною, а Єлезавета Угорська —племінницею по матері.
Ім'я
У найдавніших записах (1196 та 1197) Отто все ще називали по батьку — «граф фон Геннеберг». 1206 року Отто вперше згадується як «граф фон Ботенлаубен» (на честь замку Ботенлаубен поблизу Кіссінгена; його руїни збереглись до наших днів).
Хрестоносець
Отто згаданий у документах 1197 року при дворі імператора Генрі VI, в Італійському поході якого він брав участь. Згідно з цим записом, під проводом Генрі VI він вирушив у хрестовий похід до Святої Землі та зробив кар'єру в Єрусалимському королівсті. Здобувши славу та багатство, 1208 року одружився з Беатріс де Куртене, спадкоємицею Жослена III де Куртене. 1220 року продав усі свої маєтки Тевтонському ордену та остаточно повернувся в Німеччину, де протягом наступних років знову неодноразова з'являвся при імператорському дворі. 1234 року Отто продав заком Ботенлаубен єпархії Вюрцбурга. Обидва його сини, Отто та Генрі, як і його внук Альберт, стали монахами, тому генеалогічна лінія Отто вимерла, не залишивши нащадків.
Засновник монастиря
1231 року Отто та його дружина заснували цистерціанський жіночий монастир Фрауенрот, де згодом і були поховані. Монастир зруйнували під час Тридцятирічної війни, але надгробок Отто та Беатріс зберігся до наших днів.
Творчість
Отто фон Ботенлаубен — один із мінезингерів, твори якого увійшли до «Манесського кодексу». У цьому рукописі записано більше десяти таґелідів ( «пісні дня»), любовних пісень та лейхів. Його тексти також містяться у «Вайнгартнерському пісеннику», «Малому гайдельбергерському пісеннику» та рукописі «Карміни Бурани».
Отто фон Ботенлаубен є автором важливої для історії літератури строфи про Карбункул (коштовний камінь; червоний ґранат):
- Karbvnkel ist ain stain genant,
- von dem saget man, wie lieht er schine.
- der ist min - vnd ist das wol bewant:
- zu loche lit er in dem rine.
- der kvnig also den waisen hat,
- das ime den nieman schinen lat.
- mir schinet dirre als ime tvt der:
- behalten ist min vrowe als er.
Отто був знайомий із «Піснею про Нібелунгів», адже четвертий рядок строфи беззаперечно містить натяк на цей твір — затоплені Гагеном у Рейні скарби нібелунгів. Цей його вірш міг би слугувати ключем для датування епічної поеми, однак описаний коштовний камінь згадується в тексті Альберта Великого (бл.1250 року) та в одному інвентарному описі 1350 року, а «Пісня про Нібелунгів» з'явилася на початку 13 століття. Таким чином, Waise («Сирота» — так називали цей коштовний камінь з імператорської корони) не міг загубитися на дні річки.
П'ятий рядок є алюзією на найкрасивіший та найцінніший камінь (Карбункул) з імператорської корони, який тут , як і в Вальтера фон Фогельвейде, є pars pro toto під яким розуміється повна імператорська влада. Під королем, від якого приховується корона з Waise («Сирота»), розуміється один із двох королів-співправителів періоду Гогенштауфенів, який не володів імператорською короною щонайменше під час коронації. Такими королями-співправителями без імператорської корони були Оттон IV Брауншвейгський (1198 р.; імператорська корона належала Філіппу Швабському); 1208 року той самий Оттон IV, який вже був єдиним королем (корону цього разу приховував в замку Тріфельс єпископ Шпейєра Конрад); у 1215 — 1219 рр. Фрідріх II (королівська корона належала Оттону IV).
Література
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Otto von Botenlouben |
| У Вікіджерелах є Otto von Botenlouben |
Першоджерело
- Otte von Bottenlouben. In: Carl von Kraus: Deutsche Liederdichter des 13. Jahrhunderts. Band 1: Text. 2. Auflage, durchgesehen von Gisela Kornrumpf. Niemeyer, Tübingen 1978, , S. 307–316 (= Nr. 41).
Додаткова література
- Klaus Dieter Jaehrling: Die Lieder Ottos von Bodenlouben. Lüdke, Hamburg 1970, (Geistes- und sozialwissenschaftliche Dissertationen 5), (Zugleich: Hamburg, Fachbereich Sprachwiss., Diss. 1970).
- Joachim Kröll: Otto von Botenlauben. In: Archiv für Geschichte von Oberfranken. 40, 1960, ISSN 0066-6335, S. 83–107.
- Joachim Kröll: Otto von Botenlauben. In: Wolfgang Buhl: Fränkische Klassiker. Eine Literaturgeschichte in Einzeldarstellungen. Nürnberger Presse, Nürnberg 1971, , S. 74–84.
- Norbert H. Ott. Henneberg-Botenlauben, Otto Graf von. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1969, Band 8, S. 538 f. (Digitalisat).
- Silvia Ranawake: Otto von Botenlauben. In: Verfasserlexikon. Band 7, 1989, Spalte 208–213.
- Minnesangs Frühling, Knud Seckel (Hrsg.): Singet Vogel, singet Otto von Botenlauben, Walther von der Vogelweide, Wolfram von Eschenbach, Verlag Der Spielleute, CD 2607 2016
- Peter Weidisch: Otto von Botenlauben. Minnesänger, Kreuzfahrer, Klostergründer. Schöningh, Würzburg 1994, (Bad Kissinger Archiv-Schriften 1).
- Rudolf Kilian Weigand: Vom Kreuzzugsaufruf zum Minnelied. Überlieferungsformen und Datierungsfragen weltlicher Minnelyrik. In: Marcel Dobberstein (Hrsg.): Artes liberales. Karlheinz Schlager zum 60. Geburtstag. Schneider, Tutzing 1998, , S. 69–92 (Eichstätter Abhandlungen zur Musikwissenschaft 13).
Посилання
- Бібліографія. Отто фон Ботенлаубен // Німецька національна бібліотека
- Graf Otto von Botenlauben у Манесському кодексі
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lib Otto fon BotenlaubenOtto von BotenlaubenZ Manesskogo kodeksuNarodivsyabl 1177 Genneberg TyuringiyaPomerdo 1245 Kissingen BavariyaDiyalnistpoet hrestonosecMova tvorivserednoverhnonimeckaNapryamoklirikaZhanrminezangBatkodMatidU shlyubi zdDitid Otto fon Botenlauben u Vikishovishi Otto fon Botenlauben nim Otto von Botenlauben nimeckij serednovichnij poet minezinger ta hrestonosec BiografiyaZamok Botenlauben Pohodzhennya ta sim ya Otto chetvertij sin grafa Poppo VI fon Genneberg ta grafini Andeksa Sofiyi Jogo dvoyuridnimi bratami buli Genri IV markgraf Istriyi Ekbert fon Andeks Meraniya yepiskop Bamberga ta Bertgold V patriarh Akvileya Yadviga Silezka bula jogo kuzinoyu a Yelezaveta Ugorska pleminniceyu po materi Nadgrobok grafa Otto ta grafini Beatris Im ya U najdavnishih zapisah 1196 ta 1197 Otto vse she nazivali po batku graf fon Genneberg 1206 roku Otto vpershe zgaduyetsya yak graf fon Botenlauben na chest zamku Botenlauben poblizu Kissingena jogo ruyini zbereglis do nashih dniv Hrestonosec Otto zgadanij u dokumentah 1197 roku pri dvori imperatora Genri VI v Italijskomu pohodi yakogo vin brav uchast Zgidno z cim zapisom pid provodom Genri VI vin virushiv u hrestovij pohid do Svyatoyi Zemli ta zrobiv kar yeru v Yerusalimskomu korolivsti Zdobuvshi slavu ta bagatstvo 1208 roku odruzhivsya z Beatris de Kurtene spadkoyemiceyu Zhoslena III de Kurtene 1220 roku prodav usi svoyi mayetki Tevtonskomu ordenu ta ostatochno povernuvsya v Nimechchinu de protyagom nastupnih rokiv znovu neodnorazova z yavlyavsya pri imperatorskomu dvori 1234 roku Otto prodav zakom Botenlauben yeparhiyi Vyurcburga Obidva jogo sini Otto ta Genri yak i jogo vnuk Albert stali monahami tomu genealogichna liniya Otto vimerla ne zalishivshi nashadkiv Zasnovnik monastirya 1231 roku Otto ta jogo druzhina zasnuvali cistercianskij zhinochij monastir Frauenrot de zgodom i buli pohovani Monastir zrujnuvali pid chas Tridcyatirichnoyi vijni ale nadgrobok Otto ta Beatris zberigsya do nashih dniv TvorchistZ Manesskogo kodeksu Otto fon Botenlauben odin iz minezingeriv tvori yakogo uvijshli do Manesskogo kodeksu U comu rukopisi zapisano bilshe desyati tagelidiv pisni dnya lyubovnih pisen ta lejhiv Jogo teksti takozh mistyatsya u Vajngartnerskomu pisenniku Malomu gajdelbergerskomu pisenniku ta rukopisi Karmini Burani Otto fon Botenlauben ye avtorom vazhlivoyi dlya istoriyi literaturi strofi pro Karbunkul koshtovnij kamin chervonij granat Karbvnkel ist ain stain genant von dem saget man wie lieht er schine der ist min vnd ist das wol bewant zu loche lit er in dem rine der kvnig also den waisen hat das ime den nieman schinen lat mir schinet dirre als ime tvt der behalten ist min vrowe als er Otto fon Botenlauben Otto buv znajomij iz Pisneyu pro Nibelungiv adzhe chetvertij ryadok strofi bezzaperechno mistit natyak na cej tvir zatopleni Gagenom u Rejni skarbi nibelungiv Cej jogo virsh mig bi sluguvati klyuchem dlya datuvannya epichnoyi poemi odnak opisanij koshtovnij kamin zgaduyetsya v teksti Alberta Velikogo bl 1250 roku ta v odnomu inventarnomu opisi 1350 roku a Pisnya pro Nibelungiv z yavilasya na pochatku 13 stolittya Takim chinom Waise Sirota tak nazivali cej koshtovnij kamin z imperatorskoyi koroni ne mig zagubitisya na dni richki P yatij ryadok ye alyuziyeyu na najkrasivishij ta najcinnishij kamin Karbunkul z imperatorskoyi koroni yakij tut yak i v Valtera fon Fogelvejde ye pars pro toto pid yakim rozumiyetsya povna imperatorska vlada Pid korolem vid yakogo prihovuyetsya korona z Waise Sirota rozumiyetsya odin iz dvoh koroliv spivpraviteliv periodu Gogenshtaufeniv yakij ne volodiv imperatorskoyu koronoyu shonajmenshe pid chas koronaciyi Takimi korolyami spivpravitelyami bez imperatorskoyi koroni buli Otton IV Braunshvejgskij 1198 r imperatorska korona nalezhala Filippu Shvabskomu 1208 roku toj samij Otton IV yakij vzhe buv yedinim korolem koronu cogo razu prihovuvav v zamku Trifels yepiskop Shpejyera Konrad u 1215 1219 rr Fridrih II korolivska korona nalezhala Ottonu IV LiteraturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Otto von Botenlouben U Vikidzherelah ye Otto von Botenlouben Pershodzherelo Otte von Bottenlouben In Carl von Kraus Deutsche Liederdichter des 13 Jahrhunderts Band 1 Text 2 Auflage durchgesehen von Gisela Kornrumpf Niemeyer Tubingen 1978 ISBN 3 484 10284 5 S 307 316 Nr 41 Dodatkova literatura Klaus Dieter Jaehrling Die Lieder Ottos von Bodenlouben Ludke Hamburg 1970 ISBN 3 920588 05 3 Geistes und sozialwissenschaftliche Dissertationen 5 Zugleich Hamburg Fachbereich Sprachwiss Diss 1970 Joachim Kroll Otto von Botenlauben In Archiv fur Geschichte von Oberfranken 40 1960 ISSN 0066 6335 S 83 107 Joachim Kroll Otto von Botenlauben In Wolfgang Buhl Frankische Klassiker Eine Literaturgeschichte in Einzeldarstellungen Nurnberger Presse Nurnberg 1971 ISBN 3 920701 28 3 S 74 84 Norbert H Ott Henneberg Botenlauben Otto Graf von Neue Deutsche Biographie Berlin 1969 Band 8 S 538 f Digitalisat Silvia Ranawake Otto von Botenlauben In Verfasserlexikon Band 7 1989 Spalte 208 213 Minnesangs Fruhling Knud Seckel Hrsg Singet Vogel singet Otto von Botenlauben Walther von der Vogelweide Wolfram von Eschenbach Verlag Der Spielleute CD 2607 2016 Peter Weidisch Otto von Botenlauben Minnesanger Kreuzfahrer Klostergrunder Schoningh Wurzburg 1994 ISBN 3 87717 703 4 Bad Kissinger Archiv Schriften 1 Rudolf Kilian Weigand Vom Kreuzzugsaufruf zum Minnelied Uberlieferungsformen und Datierungsfragen weltlicher Minnelyrik In Marcel Dobberstein Hrsg Artes liberales Karlheinz Schlager zum 60 Geburtstag Schneider Tutzing 1998 ISBN 3 7952 0932 3 S 69 92 Eichstatter Abhandlungen zur Musikwissenschaft 13 PosilannyaBibliografiya Otto fon Botenlauben Nimecka nacionalna biblioteka Graf Otto von Botenlauben u Manesskomu kodeksi