Інтеграція жінок на посади в правоохороні англ women in law enforcement є великою соціальною зміною Століття тому в прав

Інтеграція жінок на посади в правоохороні (англ. women in law enforcement) є великою соціальною зміною. Століття тому в правоохоронних орнанах було мало вакансій, відкритих для жінок. Незначна їх кількість працювала офіцерками виправної колонії, і їх робота зазвичай обмежувалася периферійними завданнями. Жінки традиційно працювали в установах для неповнолітніх, розслідували злочини за участю правопорушниць або виконували канцелярську роботу, оскільки жінок не вважали такими ж здібними у правоохороні, як чоловіки.

Співробітниці польської жіночої поліції патрулюють вул. Панкевича у Варшаві, на задньому плані видно

Див. також: Жінки в збройних силах, Жінки в Збройних силах України, Список авіаторок та Жінки в Першій світовій війні

Перші жіночі підрозділи поліції були створені в різних країнах світу після Першої світової війни під тиском феміністичних організацій та Ліги Націй, що засвідчила небезпечне зростання проституції та торгівлі жінками й дівчатками. Залежно від місцевих умов, жіноча поліція була окремою службою (жіночі підрозділи у складі органів державної безпеки) або жіночим корпусом поліції навколо підрозділів по всій країні.

Хоча у більшості країн жіночі відділи поліції розв'язували питання соціальної допомоги та незначних правопорушень, у деяких країнах, таких як Польща, вони займалися торгівлею людьми, , проституцією, сутенерством, бродяжництвом неповнолітніх. Польська жіноча служба поліції вважалася однією з найкращих у регіоні та світі.

Діяльність жіночої поліції, як одне з найважливіших досягнень руху за емансипацію жінок, знайшло свій відбиток у багатьох 20-30-х років.

Велика Британія

Однією з перших країн, в яких жінок приймали до служби в поліції, була Велика Британія. У 1914 році Скотленд-Ярд погодився створити Жіночий добровольчий патруль (VWP) для підтримки роботи поліції, чиї офіцери все частіше опинялися на фронтах Першої світової.

Жіноча поліція в Польщі

У 1923 році, під впливом занепокоєння Ліги Націй з приводу зростання випадків проституції, злочинності серед неповнолітніх та злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, Польщі почала розглядати можливість створення окремого жіночого підрозділу. До цього рішення закликав . Спочатку створено Центральне бюро з питань міжнародної боротьби з торгівлею жінками та дітьми в Республіці Польща, яке діяло у на чолі з ветеранкою добровольчого жіночого легіону, лейтенанткою .

Нарешті, 26 лютого 1925 року головний комендант Державної поліції підписав указ, що дозволяє жінкам працевлаштовуватися до штатної поліції. Після навчання прийнято перших 30 поліціянток, і до 1930 року їх кількість зросла до 50. Кандидатками могли стати виключно неодружені жінки та бездітні вдови у віці від 25 до 45 років з міцним здоров'ям, зростом від 164 сантиметрів і з коротким волоссям. Окрім того, вони мусили надати посвідчення моральності, характеристику, видану однією з жіночих організацій, і гарантувати, що не одружаться протягом 10 років з моменту прийняття на службу.

Більшість поліціянток з першого набору направлені до Варшавської санітарно-митної бригади. Досить швидко практика показала, що поліціянтки часто краще за колег-чоловіків справляються у ситуаціях вуличних бійок, роботи з неповнолітніми чи пов'язаних із домашнім насильством та сексуальними злочинами. Також поліціянтки добре співпрацювали з громадськими організаціями, які займаються боротьбою з торгівлею людьми та сутенерством, такими як так звані , товариства захисту жінок або католицькі жіночі ордени.

У серпні 1935 року при 4-му відділі штабу поліції створено самостійний відділ у справах офіцерів та жіночих чинів, який очолила заступниця комісара Станіслава Палеолог. На той час створено спеціальний 9-місячний курс для рядових жінок, випускниць якого скеровували як працівниць поліції до підрозділів превенції або слідства. Жіночі підрозділи поліції діяли у Варшаві, Вільнюсі, Кракові, Львові та Лодзі. Окрім окремих жіночих підрозділів, поліціянток також призначали до або центрів утримання неповнолітніх у Познані, Гдині, Каліші, Любліні та Станіславі. До кінця 1936 року ще 112 жінок прийнято на службу, а в наступні роки — кілька десятків. Загалом, до початку Другої світової війни близько 300 поліціянток закінчили курси у Варшавській .

Під час вересневої кампанії більшість жіночих служб польської поліції поділилася долею своїх колежанок з місцевих відділень поліції. Сама Станіслава Палеолог, отримавши комісарське звання в 1939 році, відокремилася від евакуаційного транспорту Генерального штабу і, разом із частиною шкільної роти поліціянток, брала участь у боях Окремої оперативної групи «Полісся» генерала Францішека Клееберга. Під час окупації у складі Палеолог готувала майбутні жіночі кадри для післявоєнної польської поліції. Після війни вона емігрувала до Великої Британії, де співпрацювала з Скотленд-Ярдом, а в 1952 році опублікувала першу монографію з теми під назвою Жіноча поліція Польщі 1925—1939.

Див. також

Примітки

[1], David Petruccelli, "Pimps, Prostitutes and Policewomen: The Polish Women Police and the International Campaign against the Traffic in Women and Children between the World Wars"
[2], Andrzej Misiuk, "Police and Policing Under the Second Polish Republic, 1918–39"
[3], Andrzej Misiuk, "Policja kobieca w II Rzeczypospolitej na tle międzynarodowym"
[4], Marcin Woźniak, "Modernizacja policji w Polsce 1935-1939"
[5],
- ms, "„W granatowym było im do twarzy” – 90 lat Policji Kobiecej w Polsce"
[6], Krystyna Sobańska-Stępień; Kamila Zimoń, "4 maja 2015 przypada 123 rocznica urodzin Komendantki Polskiej Policji kobiecej Stanisławy Filipiny Paleolog"
[7], Adam Uryniak, "Polskie kino lat 30. jako ślad rzeczywistości. Emancypacja kobiet"
[8], Renata Suchenek, "Prasa i film II Rzeczypospolitej Polskiej wobec handlu białymi niewolnicami"
[9], Marisa Silvestri, "Women in Charge"
[10], Mateusz Rodak, "Prostytutki żydowskie w województwie lubelskim w dwudziestoleciu międzywojennym. Analiza środowiska" ^{[недоступне посилання]}
[11], Stanisława Paleolog, "The women police of Poland (1925-1939)"

[:0-1] [1], David Petruccelli, "Pimps, Prostitutes and Policewomen: The Polish Women Police and the International Campaign against the Traffic in Women and Children between the World Wars"

[:1-2] [2], Andrzej Misiuk, "Police and Policing Under the Second Polish Republic, 1918–39"

[3] [3], Andrzej Misiuk, "Policja kobieca w II Rzeczypospolitej na tle międzynarodowym"

[:2-4] [4], Marcin Woźniak, "Modernizacja policji w Polsce 1935-1939"

[:3-5] [5],
ms, "„W granatowym było im do twarzy” – 90 lat Policji Kobiecej w Polsce"

[6] s, "„W granatowym było im do twarzy” – 90 lat Policji Kobiecej w Polsce"

[:4-6] [6], Krystyna Sobańska-Stępień; Kamila Zimoń, "4 maja 2015 przypada 123 rocznica urodzin Komendantki Polskiej Policji kobiecej Stanisławy Filipiny Paleolog"

[7] [7], Adam Uryniak, "Polskie kino lat 30. jako ślad rzeczywistości. Emancypacja kobiet"

[:5-8] [8], Renata Suchenek, "Prasa i film II Rzeczypospolitej Polskiej wobec handlu białymi niewolnicami"

[:7-9] [9], Marisa Silvestri, "Women in Charge"

[:6-10] [10], Mateusz Rodak, "Prostytutki żydowskie w województwie lubelskim w dwudziestoleciu międzywojennym. Analiza środowiska" ^{[недоступне посилання]}

[11] [11], Stanisława Paleolog, "The women police of Poland (1925-1939)"