У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєпін Юрій Георгій Ілліч Ре пін 29 березня 10 квітня 1877 Чугуєв Харкі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєпін.

Юрій (Георгій) Ілліч Ре́пін (29 березня [10 квітня] 1877, Чугуєв, Харківська губернія, Російська імперія — 9 серпня 1954, Гельсінкі, Фінляндія) — російський живописець, член Товариства пересувних художніх виставок, син Іллі Рєпіна від його першого шлюбу з Вірою Олексіївною Шевцовою (1854—1918).

Рєпін Юрій Ілліч



Портрет Ю. І. Рєпіна роботи В. С. Сварога, (1915), Музей-садиба І. Ю. Рєпіна «Пенати»

Народження	29 березня (10 квітня) 1877(1877-04-10) місто Чугуїв, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	9 серпня 1954(1954-08-09) (77 років)
	Гельсінкі, Республіка Фінляндія
Поховання	Православний цвинтар (Гельсінкі)
Країна	Російська імперія Фінляндія (з 1939 року)
Жанр	портретная, історичний, жанровий живопис
Діяльність	художник
Роки творчості	1897^[4] — 1954^[4]
Батько	Рєпін Ілля Юхимович
Мати	^d
Роботи в колекції	Фінська національна галерея і Ермітаж
Нагороди	II золота медаль Мюнхенського Сецесіону (1910); премія імені принцеси Євгенії Ольденбурзької (1910); II премія з історичного живопису Товариства заохочення художників (1913); премія з історичного живопису Товариства ім. О. Куїнджі (1915).



Рєпін Юрій Ілліч у Вікісховищі

Біографія

**«Великий вождь» (Петр I перед Полтавською баталією)**, (1910), *полотно, олія*, Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви».

**«Моя дружина»**, (1909), *полотно, олія*, Державна Третьяковська галерея.

Третя дитина у сім'ї Іллі Рєпіна та Віри Олексіївни Шевцової. Народився у Чугуєві у батьківському домі художника після його повернення із тривалої поїздки за кордон. При хрещенні дитині дали грецьке ім'я — Георгій.

Після розлучення батьків у 1887 році Юрій та його молодша сестра Тетяна залишилися жити з матір'ю, старші дочки І. Ю. Рєпіна переїхали до батька.

Початкову художню освіту здобув у малювальній школі княгині М. К. Тенішева, де його батько викладав живопис і малюнок. У 1899 році вступив вільним слухачем до Імператорської Академії мистецтв. Займався в майстерні батька, потім — у П. О. Ковалевського, а з 1903 — в майстерні академіка Д. Н. Кардовського.

У 1903 закінчив Вищі педагогічні курси при Академії мистецтв, навчався в класі батального живопису Ф. А. Рубо. У 1905 році, одружившись із Параскою Андріївною Андрєєвою (1883—1929), кинув навчання, не отримавши звання класного художника. У 1906 році в сім'ї народився син Гай, у березні 1907 року другий син — Дій.

З 1907 року жив поряд з батьком у селищі Куоккала, де , цивільна дружина Іллі Рєпіна, виділила Юрію та його сім'ї ділянку, на якій побудували будинок із майстернею, названий ним через архітектурну схожість «Вігвам».

У 1914 році відкрив у Куоккалі приватну малювальну школу для дітей.

У Петербурзі Юрій був чимось на зразок юродивого часу Василя Блаженного. Він з'являвся в Академії «в лахмітті блудного сина і в опорках нічліжника на босу ногу» і, хоча учні ставилися до нього з повагою і намагалися не помічати його жебрацького вбрання, справляв «жалюгідне, навіть трагічне враження».

Після виходу у квітні 1918 року частин шюцкора до колишнього митного кордону Великого князівства Фінляндського, а також закриття кордону між Фінляндією і Російською Радянською Республікою, яке послідувало за цим, разом з усією сім'єю Рєпіних зазнавав сильних злиднів, практично перебуваючи на утриманні батька.

У листопаді 1925 року Ю. І. Рєпін отримав у фінської влади «паспорт Ліги Націй», що давав можливість виїзду за кордон. Делегація радянських діячів культури, що відвідала влітку 1926 року І. Ю. Рєпіна, до якої входили художники-засновники АХРР: Ісаак Бродський, , та Олександр Григор'єв, запросила Ю. І. Рєпіна приїхати до СРСР. Поїздка Ю. І. Рєпіна до Ленінграда, що відбулася восени 1926 року, була розрекламована в газетах; художник отримує замовлення на написання картини «Кінець самодержавства».

Зовнішні зображення
Куоккала. Гельсінкі.
	Будинок Юрія Ілліча Рєпіна («Вігвам»), на ділянці, яку йому видала Нордман. (1911 рік).
	И. Е. Рєпін і Ю. І. Рєпін. (1928 рік).
	Одна з останніх фотографій Іллі Рєпіна із сином Юрієм. (1930 рік).
	Юрій Рєпін в останні роки життя. (1950-ті роки).

Зазнавши сильного потрясіння після смерті дружини (1929), батька (1930) та сестри Наді (1931), вів замкнутий, релігійний спосіб життя, у нього з'явилася схильність до містицизму, основною темою його творів стає тема пристрастей Голгофи.

У лютому 1935 року під час нелегального перетину кордону СРСР пропав безвісти син Юрія Рєпіна Дій, який став моряком і повернувся в Куоккалу після десяти років плавання на суднах кількох судноплавних кампаній. Намагаючись дізнатися про долю сина, Рєпін пише листи директору Державного літературного музею В. І. Бонч-Бруєвич, а потім і самому І. В. Сталіну. Як стало згодом відомо зі справи Архіву УФСБ по Санкт-Петербургу та Ленінградській області, Дія (Дмитро Юрійович Рєпін) був заарештований під час нелегального перетину кордону СРСР і засуджений до розстрілу 10 червня 1935 року військовим трибуналом Ленінградського військового округу за статтями 58-8 і 84 КК РРФСР. Дію Рєпіна ставилася в провину «спроба організації замаху на вищих керівників партії та держави». На думку слідчих НКВС СРСР, він був членом відразу двох антирадянських організацій: в куоккальському відділенні і в Російському загальновійськовому союзі. Справжні причини переходу Дієм Рєпіним радянського кордону залишилися невідомими.

У листопаді 1939 року під час масової евакуації населення перед початком радянсько-фінської війни Ю. І. Рєпін із сестрою Вірою був вивезений фінською владою в село Леванто громади Мянтсяля на північ від Гельсінкі.

Після Другої світової війни жив у Гельсінкі. Продовжував займатися живописом, використовував фанеру та картон. Писав ікони для православних храмів Фінляндії портрети на замовлення. Не мав постійного притулку, бродяжив. Відомо, що ще за життя старшої сестри Віри Іллівни Ю. І. Рєпін жив у нічліжних будинках.

9 серпня 1954 року наклав на себе руки, викинувшись з вікна четвертого поверху будинку Армії порятунку в Гельсінкі.

Похований поряд зі старшою сестрою Вірою Іллівною на православному цвинтарі Гельсінкі в районі ^[fi].

Творчість

**"Тюренчен. У славній смерті вічне життя.** (11-й Східно-Сибірський стрілецький полк у Тюренченському бою), (1914), *полотно, олія*, Приморська державна картинна галерея.

Працював у манері імпресіонізму. Будучи помічником у майстерні І. Є. Рєпіна, перебував під сильним впливом батька. Писав історичні картини, портрети та пейзажі. Створив багато картин на євангельські теми.

У 1910 році за картину «Великий вождь (Петро I перед Полтавською баталією)» отримав ювілейну премію імені принцеси Євгенії Ольденбурзької та II золоту медаль Мюнхенського Сецесіону.

1914 року за картину «Тюренчен. У славній смерті вічне життя», замовлену в 1912 році шефом 11-го Східно-Сибірського стрілецького полку імператрицею Марією Федорівною Романовою, матір'ю царюючого імператора Миколи II — другу премію Товариства заохочення мистецтв, 1915 року — премію з історичного живопису на конкурсі імені А. І. Куїнджі.

У 1911—1912 роках брав участь у роботі Всеросійського з'їзду художників. Експонував свої твори на виставках Мюнхенського Сецесіону (1910), на виставках Товариства незалежних художників (1911, 1913), Товариства пересувних художніх виставок (1914—1918).

Брав участь у виставках російських художників у Берліні (1930), Амстердамі (1930), Парижі (D'Alignan, 1931). В 1933 став членом новоствореного Товариства російських художників у Фінляндії.

Примітки

Коментарі

Портрет Парасковії Андріївни Рєпіної, уродженої Андрєєвої (1883-1929) із сином Гаєм (Георгієм Юрійовичем Рєпіним, онуком І. Ю. Рєпіна).
Ділянка землі в Куоккала, придбана І. Є. Рєпіним за 10000 рублів, була оформлена на Нордман-Северову.
Згорів разом із садибою «Пенати» під час бойових дій 1944 року..
Картина так і не була написана.
Парасковія Андріївна Рєпіна (Андрєєва) померла від туберкульозу і була похована в Лінтульському жіночому монастирі в ім'я Святої Живоначальної Трійці в Лінтулі.
Померла через пів року після батька Надія Рєпіна (1874-1931), з 1910 року страждала на душевне захворювання, що переросло до кінця життя в гостру форму шизофренії. Лікувалася у В. М. Бехтерева..
Померла 27 серпня 1948 року від розриву серця
З 1915 - член Товариства.

Джерела

Бородина Т. П. Под ред. В. Н. Барышникова, П. А. Кротова. (2011). Санкт-Петербург и страны северной Европы. Материалы Двенадцатой ежегодной международной научной конференции (PDF) (рос.) . Санкт-Петербург: Издательство Русской христианской гуманитарной академии. с. 33—46. ISBN .
Левченко Артем. Репин, сын Репина : ( )[рос.] // «Вечерний Харьков» : Газета. — Харьков : ООО «Редакция газеты «Вечерний Харьков», 2007. — Вып. от 20 февраля, № 19 (9111).
Репин Юрий Ильич 10.04.1877-09.08.1954. Собрание музея (рос.). Чувашский государственный художественный музей. оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()
RKDartists
d:Track:Q17299517
Рогинская Ф. Г. (1989). Товарищество передвижных художественных выставок (рос.) . М.: Искусство. с. 429. ISBN .
Лейкинд О. Л., Махров К. В., Северюхин Д. Я. РЕПИН Юрий (Георгий) Ильич : [ 11 березня 2018] : ( )[рос.] // «Искусство и архитектура Русского зарубежья» : портал. — СПб. : Фонд имени Д. С. Лихачева, 2012.
Карпенко М. А., Кириллина Е. В.,Левенфиш Е. Г., Прибульская Г. И. {{{Заголовок}}}. — 75000 прим. — . . Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 17 квітня 2013.
Сабодаш Е. Дети гения : [ 16 червня 2015] : ( )[рос.] // Чугуевский информационный ресурс. — Чугуев : КУ «Художественно-мемориальный музей И. Е. Репина», 2011. — Вып. от 5 августа.
Ермошенко Г. А. К 130-летию со дня рождения Юрия Репина : [ 4 березня 2016] : ( )[рос.] // «Новости Чугуева» : газета. — Чугуев : Чугуевская радиокомпания.
Инина Инна. Путь любви — от музы к бледной тени... (Илья Репин и его музы) : ( )[рос.] // «Кстати» : журнал. — Минск, 2007. — № 9.^{[недоступне посилання з Июнь 2019]}
(рос.). ФГБНУ «Научно-исследовательский музей Российской академии художеств». 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()
Крайзман Инора. Репин, или Repeen : [ 4 березня 2016] : ( )[рос.]. — Стокгольм : Союз русских обществ в Швеции.
Шумихин Сергей. Побег внука гения : [ 26 квітня 2013] : ( )[рос.] // «Политический журналЪ» : Журнал. — М. : Управляющая компания ЗАО Медиа-Группа «Свобода слова», 2005. — Вып. 28 ноября, № 40 (91).
Андреева В. Л. {{{Заголовок}}}. — 100000 прим.
Комовский В. Ф. Далекая и близкая, легендарная и реальная Куоккала : [ 5 березня 2016] : ( )[рос.]. — Репино : Муниципальный Совет и местная администрация муниципального образования поселок Репино, 2011.
Дом Юрия Ильича Репина. Фото из коллекции музея-усадьби И. Е. Репина «Пенаты» (рос.). Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 25 квітня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()
Варебрус Леонид. Русский Хельсинки: Юрий, сын Ильи : [ 16 листопада 2016] : ( )[рос.] // «Иные берега» : Журнал. — М. : Союза театральных деятелей Российской Федерации, 2010. — № 1(17).
В. А. Милашевский. Вчера, позавчера… Воспоминания художника.
Составители Бродский И. А., Москвинов В. Н. {{{Заголовок}}}. — 40000 прим.
Якушко Оксана. Репин и четыре варианта «Запорожцев» : ( )[рос.] // «Сегодня.UA» : интернет издание. — Харьков : ЧАО "Сегодня Мультимедиа", 2008. — Вып. от 26 Августа.
Филатов Юрий. Без вины виноватые. В одной из самых жестоких и трагических битв русско-японской войны русская армия понесла огромные потери и испытала неслыханный позор. Но её солдаты навсегда останутся героями : [ 18 січня 2017] : ( )[рос.] // «Ежедневные новости Владивостока» : газета. — Владивосток, 2005. — Вып. от 5 августа.
Стратиевский О. Б., Мизь Н. Г., Турмов Г. П. Тюренчен. В славной смерти вечная жизнь: Подвиг 11-го Восточно — Сибирского полка в одном из сражений русско — японской войны в картине Ю. И. Репина : [ 5 березня 2016] : ( )[рос.] // «Наше наследие» : Иллюстрированный историко-культурный журнал. — М., 2003. — Вып. от 15 декабря, № 67—68. — С. 208—211. — ISBN 0234-1395.
Лейкинд О. Л., Северюхин Д. Я. Общество русских художников в Финляндии. Хельсинки : [ 16 жовтня 2014] : ( )[рос.] // «Искусство и архитектура Русского зарубежья» : Интернет-сайт. — Санкт-Петербург : Фонда имени Д. С. Лихачёва, 2010. — Вып. от 6 октября.

Література

Бородина Т. П. Надзор сыскной полиции Финляндии за И. Е. Репиным и его семьей (По материалам Национального архива Финляндии) // Санкт-Петербург и страны северной Европы. Материалы Двенадцатой ежегодной международной научной конференции / Под ред. В. Н. Барышникова, П. А. Кротова. — Санкт-Петербург : Издательство Русской христианской гуманитарной академии, 2011. — С. 33—46. — 1000 прим. — .
Давыдова О. Юрий Репин. Отшельник из «Пенатов» // Третьяковская галерея: журнал. — 2019. — № 1 (62).
Карпенко М. А., Кириллина Е. В., Левенфиш Е. Г., Прибульская Г. И. Гостиная // Пенаты. Музей-усадьба И. Е. Репина. Путеводитель / Научно-исследовательский музей Академия художеств СССР. Под редакцией Е. Г. Левенфиш. — Л. : «Советский художник», 1969. — 116 с. — 75000 прим. — . Архивная копия от 18 ноября 2013 на Wayback Machine
Шумихин Сергей. Побег внука гения // «Политический журналЪ» : журнал. — М. : Управляющая компания ЗАО Медиа-Группа «Свобода слова», 2005. — Вып. 28 ноября. — № 40 (91) (11 июля). з джерела 26 квітня 2013.
Варебрус Леонид. Русский Хельсинки: Юрий, сын Ильи // «Иные берега» : журнал. — М. : СТД РФ, 2010. — № 1 (17) (11 июля). з джерела 23 липня 2019.

Див. також

Музей-садиба І. Є. Рєпіна «Пенати»

Посилання

. ФГБНУ «Научно-исследовательский музей Российской академии художеств» (рос.). Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 18 квітня 2013.
Выставка произведений Ю. И. Репина из собрания музея-усадьбы И.Е.Репина «ПЕНАТЫ». Terijoki.spb.ru (рос.). 2 серпня 2011. Процитовано 15 квітня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
РИА «Новости». Сын ответил за отца // «КоммерсантЪ» : газета. — М. : ЗАО «Коммерсантъ. Издательский дом», 2007. — № 165 (3741). — Число 12 (9). — С. 21. Архівовано з джерела 6 липня 2013.

Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою ««Комм.»», але не знайдено відповідного тегу <references group="«Комм.»"/>

[моя_жена-8] Портрет Парасковії Андріївни Рєпіної, уродженої Андрєєвої (1883-1929) із сином Гаєм (Георгієм Юрійовичем Рєпіним, онуком І. Ю. Рєпіна).

[18] Ділянка землі в Куоккала, придбана І. Є. Рєпіним за 10000 рублів, була оформлена на Нордман-Северову.

[21] Згорів разом із садибою «Пенати» під час бойових дій 1944 року..

[Конец-23] Картина так і не була написана.

[24] Парасковія Андріївна Рєпіна (Андрєєва) померла від туберкульозу і була похована в Лінтульському жіночому монастирі в ім'я Святої Живоначальної Трійці в Лінтулі.

[27] Померла через пів року після батька Надія Рєпіна (1874-1931), з 1910 року страждала на душевне захворювання, що переросло до кінця життя в гостру форму шизофренії. Лікувалася у В. М. Бехтерева..

[29] Померла 27 серпня 1948 року від розриву серця

[33] З 1915 - член Товариства.

[finland-1] Бородина Т. П. Под ред. В. Н. Барышникова, П. А. Кротова. (2011). Санкт-Петербург и страны северной Европы. Материалы Двенадцатой ежегодной международной научной конференции (PDF) (рос.) . Санкт-Петербург: Издательство Русской христианской гуманитарной академии. с. 33—46. ISBN .

[ВечХАР-2] Левченко Артем. Репин, сын Репина : ( )[рос.] // «Вечерний Харьков» : Газета. — Харьков : ООО «Редакция газеты «Вечерний Харьков», 2007. — Вып. от 20 февраля, № 19 (9111).

[чувашки-3] Репин Юрий Ильич 10.04.1877-09.08.1954. Собрание музея (рос.). Чувашский государственный художественный музей. оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36570165"_data-entity-id="Q17299517">[https://rkd.nl/explore/artists/364144_RKDartists]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q17299517]]</div>-4] RKDartists
d:Track:Q17299517

[рогинская-5] Рогинская Ф. Г. (1989). Товарищество передвижных художественных выставок (рос.) . М.: Искусство. с. 429. ISBN .

[зарубеж-6] Лейкинд О. Л., Махров К. В., Северюхин Д. Я. РЕПИН Юрий (Георгий) Ильич : [ 11 березня 2018] : ( )[рос.] // «Искусство и архитектура Русского зарубежья» : портал. — СПб. : Фонд имени Д. С. Лихачева, 2012.

[пенаты-7] Карпенко М. А., Кириллина Е. В.,Левенфиш Е. Г., Прибульская Г. И. {{{Заголовок}}}. — 75000 прим. — . . Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 17 квітня 2013.

[Чугуев-9] Сабодаш Е. Дети гения : [ 16 червня 2015] : ( )[рос.] // Чугуевский информационный ресурс. — Чугуев : КУ «Художественно-мемориальный музей И. Е. Репина», 2011. — Вып. от 5 августа.

[Новости_Чугуева-10] Ермошенко Г. А. К 130-летию со дня рождения Юрия Репина : [ 4 березня 2016] : ( )[рос.] // «Новости Чугуева» : газета. — Чугуев : Чугуевская радиокомпания.

[любовницы-11] Инина Инна. Путь любви — от музы к бледной тени... (Илья Репин и его музы) : ( )[рос.] // «Кстати» : журнал. — Минск, 2007. — № 9.^{[недоступне посилання з Июнь 2019]}

[НИМРАХ-12] (рос.). ФГБНУ «Научно-исследовательский музей Российской академии художеств». 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()

[Шведы-13] Крайзман Инора. Репин, или Repeen : [ 4 березня 2016] : ( )[рос.]. — Стокгольм : Союз русских обществ в Швеции.

[политический-14] Шумихин Сергей. Побег внука гения : [ 26 квітня 2013] : ( )[рос.] // «Политический журналЪ» : Журнал. — М. : Управляющая компания ЗАО Медиа-Группа «Свобода слова», 2005. — Вып. 28 ноября, № 40 (91).

[ЧР-15] Андреева В. Л. {{{Заголовок}}}. — 100000 прим.

[Куоккала-17] Комовский В. Ф. Далекая и близкая, легендарная и реальная Куоккала : [ 5 березня 2016] : ( )[рос.]. — Репино : Муниципальный Совет и местная администрация муниципального образования поселок Репино, 2011.

[фигвам-19] Дом Юрия Ильича Репина. Фото из коллекции музея-усадьби И. Е. Репина «Пенаты» (рос.). Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 25 квітня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()

[берега-20] Варебрус Леонид. Русский Хельсинки: Юрий, сын Ильи : [ 16 листопада 2016] : ( )[рос.] // «Иные берега» : Журнал. — М. : Союза театральных деятелей Российской Федерации, 2010. — № 1(17).

[22] В. А. Милашевский. Вчера, позавчера… Воспоминания художника.

[Новое-25] Составители Бродский И. А., Москвинов В. Н. {{{Заголовок}}}. — 40000 прим.

[Сегодня-28] Якушко Оксана. Репин и четыре варианта «Запорожцев» : ( )[рос.] // «Сегодня.UA» : интернет издание. — Харьков : ЧАО "Сегодня Мультимедиа", 2008. — Вып. от 26 Августа.

[Тю-31] Филатов Юрий. Без вины виноватые. В одной из самых жестоких и трагических битв русско-японской войны русская армия понесла огромные потери и испытала неслыханный позор. Но её солдаты навсегда останутся героями : [ 18 січня 2017] : ( )[рос.] // «Ежедневные новости Владивостока» : газета. — Владивосток, 2005. — Вып. от 5 августа.

[НН-32] Стратиевский О. Б., Мизь Н. Г., Турмов Г. П. Тюренчен. В славной смерти вечная жизнь: Подвиг 11-го Восточно — Сибирского полка в одном из сражений русско — японской войны в картине Ю. И. Репина : [ 5 березня 2016] : ( )[рос.] // «Наше наследие» : Иллюстрированный историко-культурный журнал. — М., 2003. — Вып. от 15 декабря, № 67—68. — С. 208—211. — ISBN 0234-1395.

[ОРХ-34] Лейкинд О. Л., Северюхин Д. Я. Общество русских художников в Финляндии. Хельсинки : [ 16 жовтня 2014] : ( )[рос.] // «Искусство и архитектура Русского зарубежья» : Интернет-сайт. — Санкт-Петербург : Фонда имени Д. С. Лихачёва, 2010. — Вып. от 6 октября.

[4]