Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Софі́я Микола́ївна Присецька (27 вересня 1856, Ковалівка Полтавської губернії — 23 (11) січня 1892), у шлюбі Богомо́лець — українська аристократка гербу "Новина". Відома як революціонерка-народниця. Одна з очільниць ліворадикальної народницької організації «Південноросійський робітничий союз».
| Богомолець Софія Миколаївна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 27 вересня 1856 або 1856 Ковалівка |
| Померла | 11 січня 1892 Читинська область ·туберкульоз |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | політична діячка, революціонерка |
| Партія | народництво |
| Батько | d |
| У шлюбі з | Богомолець Олександр Михайлович |
| Діти | Богомолець Олександр Олександрович |
| |
Ранні роки
Предки походили зі шляхти великопольского воєводства роду Присецьких гербу «Новина». Шляхетський статус конвертували у козацький старшинський в Гадяцькому адміністративному полку Гетьманщини, на Полтавщині на межі XVII-XVIII ст.
Народилася 27 вересня 1856 року в маєтку Ковалівка Зіньківського повіту Полтавської губернії (нині Шишацького району Полтавської області). Батьки — відставний підпоручик Микола Максимович Присецький та Софія Семенівна Саранчова, донька штабс-капітана царської армії. Софія Саранчова походила з давнього російського дворянського роду, серед представників якого були бойові офіцери Російської імператорської армії.
Крім Софії, в сім'ї було ще троє дітей: Ольга, Марія і Іван. Усі четверо стали активними учасниками революційного народницького руху. Іван Присецький (в майбутньому депутат Держдуми Росії від партії кадетів) був одним із засновників «Південно-російського робітничого союзу», до якого пізніше приєднається його сестра Софія, а згодом і Марія.
Значний вплив на формування світогляду дітей справила їхня мати, яка була критично налаштована щодо порядків у державі.
Початкову освіту Софія Присецька отримала в Гадяцькому приватному пансіоні. Продовжила навчання в Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, яку однак не закінчила, покинувши навчання на останньому, сьомому курсі.
В 1876 році одружилася з Олександром Богомольцем (1850—1935), випускником медичного факультету Київського університету св. Володимира.
Можливо, під впливом чоловіка Софія вступила в 1877 році до жіночих медичних курсів при військовому госпіталі Св. Миколая.
Революційна діяльність
В 1878 році, не довівши навчання до кінця, Софія Богомолець з чоловіком виїхала на Кубань до станиці Усть-Лабінськ. Лікарську практику подружжя поєднувало з пропагандистською роботою, тому невдовзі за Богомольцями був встановлений негласний поліційний нагляд.
В 1879 році подружжя виїхало до Харкова, але звідти Софія була вислана в маєток батька на Полтавщину, при цьому негласний нагляд за нею зберігався.
Через кілька місяців переїздить до чоловіка до Києва. Там входить до складу «Південно-російського робітничого союзу». Прикінцевою метою організації була соціалістична революція. Її планувалося досягти, поєднуючи легальні методи (агітація і пропаганда, просвітницькі лекції; акції, спрямовані на захист робітників підприємств від сваволі адміністрації) з нелегальними (терором).
«Південно-російський робітничий союз» вів агітацію не лише російською, але й українською мовою (у своїх спогадах соратниця Софії Богомолець, Єлизавета Ковальська, пише, що значну частину організації становили українці). Організація охоплювала своєю діяльністю не лише Київ і сусідні з ним містечка, але й Кременчук, Одесу, Ростов.
Після арешту керівництва «Південно-російського робітничого союзу» (21 жовтня 1880 року) Софія Богомолець стала одним із його лідерів.
Нове колективне керівництво вело організацію майже два з половиною місяці — до свого арешту на початку січня 1881 року. В проміжок цього часу «Південно-російський робітничий союз» займався просвітницькою роботою серед робітників з історії і політекономії, а також готував замахи на державних чиновників.
На початку січня 1881 року Софія Богомолець була заарештована. Під час арешту була виявлена зброя (револьвери, сокири, ножі), фальшиві документи і облікові папери, що стосувалися їх виготовлення, готові печатки двадцятьох видів, пропагандистська література, типографські шрифти, шифровані листи. На той момент Софія вже була вагітна. Її помістили до Старокиївської жандармської дільниці, а потім до Лук'янівської тюрми.
24 травня 1881 року народила сина Олександра. А 26 травня відбулося засідання Київського військово-окружного суду. Рішенням суду, проголошеним 29 травня, Софія Богомолець була засуджена до страти. Але, оскільки, згідно з повелінням імператора, до підсудних, не замішаних у вбивствах, навіть якщо вони належать до революційних організацій, смертна кара не застосовувалася, остаточний вирок, з урахуванням усіх пом'якшуючих обставин, звучав дещо по-іншому: Софії Богомолець — десять років каторги, її сестрі Марії — ураження в правах і заслання в Сибір.
Каторга
В лютому 1882 року Софія Богомолець здійснила невдалу спробу втечі з Іркутської пересильної тюрми, отримавши додатково п'ять років каторги.
На каторзі Софія Богомолець разом зі своїми товаришками брала участь у численних акціях протесту проти адміністрації ув'язнення. Бунтівний характер Софії Богомолець, очевидно, спричинився до того, що неодноразові клопотання її чоловіка, Олександра Богомольця, про побачення з дружиною залишалися без відповіді.
Влітку 1882 року під час обшуку в її камері вона вдарила унтер-офіцера. Після втечі з каторги кількох ув'язнених чоловіків Софія і інші за її прикладом відмовлялися виконувати розпорядження коменданта замикати камери на замки. В першій половині 1884 року на знак протесту проти репресій вона і ще три її товаришки по ув'язненню взяли участь у голодуванні. Воно тривало 16 днів і всі четверо, як писав англійський журналіст Джордж Кеннан, були «реально близькими до того, щоб померти».
Софія двічі намагалася підпалити камеру, в якій перебувала. Відмовлялася ходити на допити з приводу своїх протестів, а коли її тягнули туди силоміць, не відповідала на жодні запитання.
В квітні 1884 року Софію Богомолець разом з іншими жінками перевели «за буйну поведінку» до Іркутської тюрми, де вона знову брала участь у голодуванні. За образу жандармського офіцера строк каторги був збільшений їй іще на рік.
В листопаді 1885 року Софія опинилася в Усть-Карійській жіночій тюрмі, де продовжила тероризувати охоронців «буйною поведінкою». В лютому 1887 року її вивели з жіночої тюрми і помістили в карцер при тюрмі для кримінальних злочинців.
На Нижню Кару Софія була повернута лише в березні 1888 року, але через прогресуючий туберкульоз була поміщена при каторжному лазареті. Попри те, у вересні 1889 року вона отримала ще два додаткових роки каторги за образу словами начальника іркутського жандармського управління.
Останні роки
Після того, як у справу Софії і Олександра Богомольців втрутився російський письменник Лев Толстой, Олександру Богомольцю-старшому дозволили побачення з дружиною. На той момент вона була вже безнадійно хвора. На побачення Олександр Богомолець приїхав з малолітнім Сашком. Там нарешті вмираюча Софія вперше побачила свого сина після того, як його забрали у неї по пологах у лікарні Лук'янівської тюрми в Києві. Подружжю дозволено було бачитися двічі на тиждень, Сашко ж міг відвідувати матір щодня.
Під час однієї з зустрічей із сином подарувала йому «Кобзар» Шевченка, переплетений тюремною мішковиною. На ній Софія вишила три блакитні волошки. О. М. Богомолець теж отримав подарунок — саморобний, теж з мішковини і теж з волошками, гаманець (нині він зберігається в київському музеї-квартирі О. О. Богомольця).
20 січня 1892 року Софія Богомолець переведена у «вільну команду» — тобто, звільнена від будь-яких робіт з правом жити на поселенні. За межі каторги Олександр Богомолець виніс дружину на руках, оскільки вона вже не могла самостійно пересуватися. 23 січня 1892 року у віці 35 років Софія Богомолець померла.
Іще місяць її тіло пролежало непохованим у труні в холодній хаті — стільки Олександр Богомолець-старший марно намагався домогтися дозволу поховати дружину в Україні. Влада вбачали ризик у тому, що повернення в Україну тіла революціонерки і її поховання можуть спровокувати стихійні демонстрації протесту (подібні випадки нерідко мали місце).
Нині точне місце поховання Софії Богомолець невідоме.
Джерела
- Особистий архів О. В. Богомолець
- Kennan G. Siberia and the Exile System. Vol. II. — London, 1891
- Niesiecki K. Herbarz Polski. — T. VII. — Lipsk, 1841
- Богомолец О. А. Воспоминания об отце. — К., 1981.
- Ковальская Е. Южно-Русский рабочий союз. 1880—1881. — М., 1926.
- Хурса В. Славетні у гоголівському краї. — Полтава, 2009
- «Музей, у якому живуть». «Україна молода», № 86, 24.05.2011 р. [ 4 листопада 2011 у Wayback Machine.]
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bogomolec Sofi ya Mikola yivna Prisecka 27 veresnya 1856 Kovalivka Poltavskoyi guberniyi 23 11 sichnya 1892 u shlyubi Bogomo lec ukrayinska aristokratka gerbu Novina Vidoma yak revolyucionerka narodnicya Odna z ochilnic livoradikalnoyi narodnickoyi organizaciyi Pivdennorosijskij robitnichij soyuz Bogomolec Sofiya MikolayivnaNarodilasya27 veresnya 1856 1856 09 27 abo 1856 KovalivkaPomerla11 sichnya 1892 1892 01 11 Chitinska oblast tuberkulozKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistpolitichna diyachka revolyucionerkaPartiyanarodnictvoBatkodU shlyubi zBogomolec Oleksandr MihajlovichDitiBogomolec Oleksandr Oleksandrovich Mediafajli u VikishovishiRanni rokiPredki pohodili zi shlyahti velikopolskogo voyevodstva rodu Priseckih gerbu Novina Shlyahetskij status konvertuvali u kozackij starshinskij v Gadyackomu administrativnomu polku Getmanshini na Poltavshini na mezhi XVII XVIII st Gerb Novina yakim pechatalisya Pshisecki Narodilasya 27 veresnya 1856 roku v mayetku Kovalivka Zinkivskogo povitu Poltavskoyi guberniyi nini Shishackogo rajonu Poltavskoyi oblasti Batki vidstavnij pidporuchik Mikola Maksimovich Priseckij ta Sofiya Semenivna Saranchova donka shtabs kapitana carskoyi armiyi Sofiya Saranchova pohodila z davnogo rosijskogo dvoryanskogo rodu sered predstavnikiv yakogo buli bojovi oficeri Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Krim Sofiyi v sim yi bulo she troye ditej Olga Mariya i Ivan Usi chetvero stali aktivnimi uchasnikami revolyucijnogo narodnickogo ruhu Ivan Priseckij v majbutnomu deputat Derzhdumi Rosiyi vid partiyi kadetiv buv odnim iz zasnovnikiv Pivdenno rosijskogo robitnichogo soyuzu do yakogo piznishe priyednayetsya jogo sestra Sofiya a zgodom i Mariya Znachnij vpliv na formuvannya svitoglyadu ditej spravila yihnya mati yaka bula kritichno nalashtovana shodo poryadkiv u derzhavi Pochatkovu osvitu Sofiya Prisecka otrimala v Gadyackomu privatnomu pansioni Prodovzhila navchannya v Kiyivskij Fundukleyivskij zhinochij gimnaziyi yaku odnak ne zakinchila pokinuvshi navchannya na ostannomu somomu kursi V 1876 roci odruzhilasya z Oleksandrom Bogomolcem 1850 1935 vipusknikom medichnogo fakultetu Kiyivskogo universitetu sv Volodimira Mozhlivo pid vplivom cholovika Sofiya vstupila v 1877 roci do zhinochih medichnih kursiv pri vijskovomu gospitali Sv Mikolaya Revolyucijna diyalnistV 1878 roci ne dovivshi navchannya do kincya Sofiya Bogomolec z cholovikom viyihala na Kuban do stanici Ust Labinsk Likarsku praktiku podruzhzhya poyednuvalo z propagandistskoyu robotoyu tomu nevdovzi za Bogomolcyami buv vstanovlenij neglasnij policijnij naglyad V 1879 roci podruzhzhya viyihalo do Harkova ale zvidti Sofiya bula vislana v mayetok batka na Poltavshinu pri comu neglasnij naglyad za neyu zberigavsya Sofiya Bogomolec areshtantka Luk yanivskoyi tyurmi Sichen 1881 r 5 j misyac vagitnosti Kniga spogadiv Yelizaveti Kovalskoyi Pivdenno rosijskij robitnichij soyuz Cherez kilka misyaciv pereyizdit do cholovika do Kiyeva Tam vhodit do skladu Pivdenno rosijskogo robitnichogo soyuzu Prikincevoyu metoyu organizaciyi bula socialistichna revolyuciya Yiyi planuvalosya dosyagti poyednuyuchi legalni metodi agitaciya i propaganda prosvitnicki lekciyi akciyi spryamovani na zahist robitnikiv pidpriyemstv vid svavoli administraciyi z nelegalnimi terorom Pivdenno rosijskij robitnichij soyuz viv agitaciyu ne lishe rosijskoyu ale j ukrayinskoyu movoyu u svoyih spogadah soratnicya Sofiyi Bogomolec Yelizaveta Kovalska pishe sho znachnu chastinu organizaciyi stanovili ukrayinci Organizaciya ohoplyuvala svoyeyu diyalnistyu ne lishe Kiyiv i susidni z nim mistechka ale j Kremenchuk Odesu Rostov Pislya areshtu kerivnictva Pivdenno rosijskogo robitnichogo soyuzu 21 zhovtnya 1880 roku Sofiya Bogomolec stala odnim iz jogo lideriv Nove kolektivne kerivnictvo velo organizaciyu majzhe dva z polovinoyu misyaci do svogo areshtu na pochatku sichnya 1881 roku V promizhok cogo chasu Pivdenno rosijskij robitnichij soyuz zajmavsya prosvitnickoyu robotoyu sered robitnikiv z istoriyi i politekonomiyi a takozh gotuvav zamahi na derzhavnih chinovnikiv Na pochatku sichnya 1881 roku Sofiya Bogomolec bula zaareshtovana Pid chas areshtu bula viyavlena zbroya revolveri sokiri nozhi falshivi dokumenti i oblikovi paperi sho stosuvalisya yih vigotovlennya gotovi pechatki dvadcyatoh vidiv propagandistska literatura tipografski shrifti shifrovani listi Na toj moment Sofiya vzhe bula vagitna Yiyi pomistili do Starokiyivskoyi zhandarmskoyi dilnici a potim do Luk yanivskoyi tyurmi 24 travnya 1881 roku narodila sina Oleksandra A 26 travnya vidbulosya zasidannya Kiyivskogo vijskovo okruzhnogo sudu Rishennyam sudu progoloshenim 29 travnya Sofiya Bogomolec bula zasudzhena do strati Ale oskilki zgidno z povelinnyam imperatora do pidsudnih ne zamishanih u vbivstvah navit yaksho voni nalezhat do revolyucijnih organizacij smertna kara ne zastosovuvalasya ostatochnij virok z urahuvannyam usih pom yakshuyuchih obstavin zvuchav desho po inshomu Sofiyi Bogomolec desyat rokiv katorgi yiyi sestri Mariyi urazhennya v pravah i zaslannya v Sibir KatorgaV lyutomu 1882 roku Sofiya Bogomolec zdijsnila nevdalu sprobu vtechi z Irkutskoyi peresilnoyi tyurmi otrimavshi dodatkovo p yat rokiv katorgi Na katorzi Sofiya Bogomolec razom zi svoyimi tovarishkami brala uchast u chislennih akciyah protestu proti administraciyi uv yaznennya Buntivnij harakter Sofiyi Bogomolec ochevidno sprichinivsya do togo sho neodnorazovi klopotannya yiyi cholovika Oleksandra Bogomolcya pro pobachennya z druzhinoyu zalishalisya bez vidpovidi Vlitku 1882 roku pid chas obshuku v yiyi kameri vona vdarila unter oficera Pislya vtechi z katorgi kilkoh uv yaznenih cholovikiv Sofiya i inshi za yiyi prikladom vidmovlyalisya vikonuvati rozporyadzhennya komendanta zamikati kameri na zamki V pershij polovini 1884 roku na znak protestu proti represij vona i she tri yiyi tovarishki po uv yaznennyu vzyali uchast u goloduvanni Vono trivalo 16 dniv i vsi chetvero yak pisav anglijskij zhurnalist Dzhordzh Kennan buli realno blizkimi do togo shob pomerti Sofiya dvichi namagalasya pidpaliti kameru v yakij perebuvala Vidmovlyalasya hoditi na dopiti z privodu svoyih protestiv a koli yiyi tyagnuli tudi silomic ne vidpovidala na zhodni zapitannya V kvitni 1884 roku Sofiyu Bogomolec razom z inshimi zhinkami pereveli za bujnu povedinku do Irkutskoyi tyurmi de vona znovu brala uchast u goloduvanni Za obrazu zhandarmskogo oficera strok katorgi buv zbilshenij yij ishe na rik Lazaret dlya zaslanih i katorzhan na nizhnokarijskomu promisli Tut perebuvala hvora na tuberkuloz Sofiya Bogomolec pislya povernennya z Ust Karijskoyi tyurmi Foto O Kuznyecova 1845 1928 Z albomu Tipi i vidi Nerchinskoyi katorgi V listopadi 1885 roku Sofiya opinilasya v Ust Karijskij zhinochij tyurmi de prodovzhila terorizuvati ohoronciv bujnoyu povedinkoyu V lyutomu 1887 roku yiyi viveli z zhinochoyi tyurmi i pomistili v karcer pri tyurmi dlya kriminalnih zlochinciv Na Nizhnyu Karu Sofiya bula povernuta lishe v berezni 1888 roku ale cherez progresuyuchij tuberkuloz bula pomishena pri katorzhnomu lazareti Popri te u veresni 1889 roku vona otrimala she dva dodatkovih roki katorgi za obrazu slovami nachalnika irkutskogo zhandarmskogo upravlinnya Ostanni rokiPislya togo yak u spravu Sofiyi i Oleksandra Bogomolciv vtrutivsya rosijskij pismennik Lev Tolstoj Oleksandru Bogomolcyu starshomu dozvolili pobachennya z druzhinoyu Na toj moment vona bula vzhe beznadijno hvora Na pobachennya Oleksandr Bogomolec priyihav z malolitnim Sashkom Tam nareshti vmirayucha Sofiya vpershe pobachila svogo sina pislya togo yak jogo zabrali u neyi po pologah u likarni Luk yanivskoyi tyurmi v Kiyevi Podruzhzhyu dozvoleno bulo bachitisya dvichi na tizhden Sashko zh mig vidviduvati matir shodnya Pid chas odniyeyi z zustrichej iz sinom podaruvala jomu Kobzar Shevchenka perepletenij tyuremnoyu mishkovinoyu Na nij Sofiya vishila tri blakitni voloshki O M Bogomolec tezh otrimav podarunok samorobnij tezh z mishkovini i tezh z voloshkami gamanec nini vin zberigayetsya v kiyivskomu muzeyi kvartiri O O Bogomolcya 20 sichnya 1892 roku Sofiya Bogomolec perevedena u vilnu komandu tobto zvilnena vid bud yakih robit z pravom zhiti na poselenni Za mezhi katorgi Oleksandr Bogomolec vinis druzhinu na rukah oskilki vona vzhe ne mogla samostijno peresuvatisya 23 sichnya 1892 roku u vici 35 rokiv Sofiya Bogomolec pomerla Ishe misyac yiyi tilo prolezhalo nepohovanim u truni v holodnij hati stilki Oleksandr Bogomolec starshij marno namagavsya domogtisya dozvolu pohovati druzhinu v Ukrayini Vlada vbachali rizik u tomu sho povernennya v Ukrayinu tila revolyucionerki i yiyi pohovannya mozhut sprovokuvati stihijni demonstraciyi protestu podibni vipadki neridko mali misce Nini tochne misce pohovannya Sofiyi Bogomolec nevidome DzherelaOsobistij arhiv O V Bogomolec Kennan G Siberia and the Exile System Vol II London 1891 Niesiecki K Herbarz Polski T VII Lipsk 1841 Bogomolec O A Vospominaniya ob otce K 1981 Kovalskaya E Yuzhno Russkij rabochij soyuz 1880 1881 M 1926 Hursa V Slavetni u gogolivskomu krayi Poltava 2009 Muzej u yakomu zhivut Ukrayina moloda 86 24 05 2011 r 4 listopada 2011 u Wayback Machine Posilannya